Постановление суда № 138511892, 22.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10979/26

Провадження № 1-кс/201/3020/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 1 відділення 2 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганських областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22026051000000149, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Дніпропетровська, який має середньо-технічну освіту, одружений, працює водієм у ФОП ОСОБА_6 , на утриманні перебувають діти (03.10.2007, 17.04.2009, 02.05.2024), один з яких є особою з інвалідністю і потребує стороннього догляду, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор ОСОБА_4

- слідчий ОСОБА_3

- підозрюваний ОСОБА_5

- захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 , та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Позиції учасників.

Прокурор зі слідчим підтримали клопотання.

Підозрюваний повідомив про визнання вини, щире каяття, активне сприяння слідству, просив застосувати йому домашній арешт.

Захисник підтримав думку підзахисного, наголосив на недоведеності ризиків, просив застосувати домашній арешт, а у випадку, якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність застосування тримання під вартою, просив визначити заставу.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Відповідно до ст.ст. 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст.ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Усупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який згідно указів Президента України в подальшому неодноразово продовжувався, в тому числі станом на момент вчинення злочину.

На підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24.02.2022 оголошена та проводиться загальна мобілізація, в тому числі станом на момент вчинення злочину. Відповідно до цього Указу, а також відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється оповіщення громадян, які призиваються на військову службу, здійснюється оповіщення громадян, які ухиляються від призову на військову службу та ігнорують виконання військового обов`язку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Згідно зі ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

На виконання вказаних вище норм, вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про ТЦК та СП затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації.

Крім того, у своїй роботі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки для визначення грифу обмеження доступу матеріальних носіїв інформації керуються вимогами Зводу відомостей, що становлять державну таємницю затвердженого наказом ЦУ СБУ 23 грудня 2020 року № 383 та Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом ГШ ЗСУ 30 січня 2023 року № 12.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.8, 3.25 Переліку відомостей Збройних Сил України що становлять службову інформацію, інформація щодо місць перебування осіб з числа особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які уповноважені на це начальниками районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при виконанні ними службових та/або посадових обов`язків та інструкцій щодо оповіщення попередньо призначених військовозобов`язаних та резервістів є службовою інформацією, тобто інформацією з обмеженим доступом.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.01.2026 № 10 в період з 05.01.2026 до 06.01.2026 з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 було створено та організовано роботу мобільних груп з оповіщення військовозобов`язаних громадян. Зокрема, оповіщення військовозобов`язаних проводилося групами у громадських місцях та вулицях, розташованих на території Новокодацького району міста Дніпра.

Як встановлено досудовим розслідуванням, у невстановлений часовий проміжок, 05.01.2026, 29.01.2026, 13.03.2026, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник злочинний умисел, направлений на поширення інформації про переміщення, рух або розташування військовослужбовців ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, в умовах воєнного стану.

Так, 05.01.2026 ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці використовуючи обліковий запис « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «TikTok», реалізуючи злочинний умисел, з використанням облікового запису « ОСОБА_8 » соціальної мережі «TikTok» на власній сторінці розмістив відеоролик із зображенням військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 та працівників Національної поліції, які здійснюють оповіщення населення в районі проспекту Сергія Нігояна Новокодацького району міста Дніпра, супроводжуючи вміст відеоролика власними коментарями, що дало можливість ідентифікувати розташування військовослужбовців Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань на місцевості і стало публічно доступним необмеженому колу осіб.

Крім того, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 № 75 у період з 29.01.2026 до 30.01.2026 з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 було створено та організовано роботу мобільних груп з оповіщення військовозобов`язаних громадян. Зокрема, оповіщення військовозобов`язаних проводилося групами у громадських місцях та вулицях, розташованих на території Новокодацького району Дніпропетровської області.

29.01.2026 ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці використовуючи обліковий запис « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «TikTok», діючи повторно, реалізуючи злочинний умисел, з використанням облікового запису « ОСОБА_8 » соціальної мережі «TikTok» на власній сторінці розмістив відеоролик із зображенням військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 і працівників Національної поліції, з власними коментарями та написом під час демонстрації відео « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що дало можливість ідентифікувати розташування військовослужбовців Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань на місцевості і стало публічно доступним необмеженому колу осіб, які здійснювали оповіщення населення в районі проспекту Сергія Нігояна Новокодацього району міста Дніпра.

Крім того, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 № 167 у період з 13.03.2026 по 14.03.2026 з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 було створено та організовано роботу мобільних груп з оповіщення військовозобов`язаних громадян. Зокрема, оповіщення військовозобов`язаних проводилося групами у громадських місцях та вулицях, розташованих на території Новокодацького району Дніпропетровської області.

13.03.2026 ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці використовуючи обліковий запис « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «TikTok», діючи повторно, реалізуючи злочинний умисел, з використанням облікового запису « ОСОБА_8 » соціальної мережі «TikTok» на власній сторінці, о 16:00 розмістив відеоролик із зображенням військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 і працівників Національної поліції, з власними коментарями (мовою оригіналу): «...набережна з Кайдацького моста, …як їхати на Парус з Кайдацького моста…», що дало можливість ідентифікувати розташування військовослужбовців Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань на місцевості, і стало публічно доступним необмеженому колу осіб, які здійснювали оповіщення населення в районі вулиці Набережна Заводська (район з`їзду-заїзду на Кайдацький міст) в напрямку житлового масиву Червоний Камінь Новокодацього району міста Дніпра.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні дій направлених на поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому до ступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

22 липня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні дій направлених на поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому до ступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, або іншими уповноваженими органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, яке стало підставою для внесення відомостей до ЄРДР;

- наданими ТЦК та СП наказами, які підтверджують факт проведення мобілізаційних заходів у м. Дніпро;

- показаннями свідка ОСОБА_9 (протокол допиту від 10.07.2026), який повідомив, що 05.01.2026, 29.01.2026, 13.03.2026 він здійснював покладенні на нього обов`язки з проведення мобілізаційних заходів у Новокодацькому районі міста Дніпра;

- показаннями свідка ОСОБА_10 (протокол допиту від 10.07.2026), який повідомив, що 29.01.2026, 13.03.2026 він здійснював покладенні на нього обов`язки з проведення мобілізаційних заходів у Новокодацькому районі міста Дніпра;

- показаннями свідка ОСОБА_11 (протокол допиту від 10.07.2026), який повідомив, що 05.01.2026, 29.01.2026, 13.03.2026 він здійснював покладенні на нього обов`язки з проведення мобілізаційних заходів у Новокодацькому районі міста Дніпра;

- протоколами огляду мережі інтернет від 09.04.2026, 05.05.2026, 06.05.2026, 22.06.2026, 23.06.2026, в ході якого зафіксовано розміщення публікації в соціальній мережі «TikTok» на сторінці «shystikov» із зображенням військовослужбовців ТЦК та СП і працівників Національної поліції;

- іншими доказами у даному кримінальному провадженні.

Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать обставини, які з великою часткою ймовірності можуть спонукати його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;

- спосіб вчинення злочину (вчиняв умисно, в умовах збройного конфлікту, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому).

Підозрюваний ОСОБА_5 у зв`язку з тяжкістю покарання, передбаченого санкцією статті, у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу може унеможливити виконання завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 може видалити інформацію про вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, що знаходиться у відкритому доступі.

Враховуючи те, що на теперішній час досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування вживаються заходи на встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, в тому числі на встановлення місць можливого зберігання матеріальних об`єктів, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, а підозрюваному ОСОБА_5 може бути відомо наразі про такі місця, без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній може вжити заходів щодо знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить поширення інформації, яка дає можливість ідентифікувати розташування військовослужбовців Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань на місцевості з боку підозрюваного ОСОБА_5 протягом певного проміжку часу (з листопада 2025 року по червень 2026 року), що в подальшому може призвести до продовження ним протиправної діяльності, спрямованої на подальше поширення вищевказаної інформації в загальнодоступній соціальній мережі, що є неприпустимим в умовах продовження збройної агресії та ведення бойових дій та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України.

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти основ національної безпеки України.

Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра та ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Оскільки інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтовану підозру та наявність ризиків, клопотання підлягає задоволенню.

При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок військових дій військовослужбовців та керівництва Російської Федерації, поширювана ним інформація завдає шкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній безпеці України.

Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що він без застосування запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваної, які пов`язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру 22.07.2026, то досудове розслідування має бути закінченим до 22.09.2026 року, а тому саме до цього строку, в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування застави є правом, а не обов`язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання її втратити.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, особу підозрюваного, який має середньо-технічну освіту, одружений, працює водієм у ФОП ОСОБА_6 , на утриманні перебувають троє дітей, один з яких є особою з інвалідністю і потребує стороннього догляду, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, раніше не судимий, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

Призначення застави саме у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів (80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), обґрунтовується сукупністю таких обставин:

- Підвищена суспільна небезпека та триваючий характер діяння: інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 114-2 КК України вчинене в умовах воєнного стану та носить повторний характер (епізоди від 05.01.2026, 29.01.2026 та 13.03.2026). Систематичність дій підозрюваного свідчить про стійкість його протиправного умислу, що суттєво підвищує ризик продовження протиправної діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) або переховування від органів досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

- Загроза об`єктам національної безпеки та обороноздатності: розповсюдження інформації про дислокацію мобільних груп ТЦК та СП та органів Нацполіції під час мобілізаційних заходів безпосередньо шкодить обороноздатності держави в умовах збройної агресії РФ. Суворість потенційного покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі) створює високий мотив для втечі, що вимагає застосування максимально відчутного фінансового стримування.

- Пропорційність та стримуючий фактор: менший розмір застави в даному випадку не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки потенційна загроза втрати незначних коштів не буде достатнім вагомим бар`єром перед загрозою реального позбавлення волі на тривалий строк.

- Оцінка особи підозрюваного та його майнового стану: слідчий суддя враховує позитивні характеристики ОСОБА_5 , наявність постійного місця проживання, офіційне працевлаштування водієм у ФОП, а також перебування на його утриманні трьох дітей (один з яких має інвалідність). Втім, саме сукупність вказаних соціальних зв`язків та наявність постійного доходу вказують на те, що розмір застави у 80 прожиткових мінімумів не є завідомо непомірним чи таким, що прирівнюється до відмови у доступі до правосуддя, але водночас виступатиме дійсно суттєвим і дієвим майновим запобіжником від порушення покладених обов`язків.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що визначення застави саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є стриманим, об`єктивно виправданим, пропорційним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та наявним ризикам, і спроможне гарантувати належну виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків у разі задоволення клопотання про звільнення з-під варти під заставу.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме: до 15 години 05 хвилини 19 вересня 2026 року.

ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, його слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи (служби), залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

У разі внесення застави, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1