Решение № 138508299, 27.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року справа № 320/36517/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" до Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), (Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати у повному обсязі постанову виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Укртрансбезпека Дмитра Радченка від 15.04.2025 №102633 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву, в якій уточнити склад учасників справи (відповідача), з урахуванням вказаних судом зауважень, та надати примірник уточненої позовної заяви для направлення належному відповідачу.

15.10.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача, подану через підсистему "Електронний суд" 13.10.2025, про усунення недоліків позову від 10.10.2025, до якої додано уточнену позовну заяву з уточненням відповідача.

Так, в уточненій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" звертається до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2025 №102633 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №102633 від 15.04.2025 є протиправною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач вказує, що 07.03.2025 належний йому транспортний засіб "ISUZU NQR 71R" (державний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 здійснював внутрішнє перевезення виробленої на власному заводі продукції (виробів з металу) для власних потреб у межах міста Хмельницького, що підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортною накладною №340534 та подорожнім листом №050846. Під час проведення перевірки старшому державному інспектору було надано всі необхідні документи, а також повідомлено, що автомобіль закріплений за одним водієм, режим роботи якого не потребує складання графіка змінності. Окрім того, водій мав при собі та пред`явив для огляду заповнену належним чином індивідуальну контрольну книжку за березень 2025 року.

Позивач наголошує, що вказаний автомобіль конструктивно й технічно не передбачає встановлення тахографа, оскільки був придбаний у 2008 році та використовується виключно для некомерційних внутрішніх перевезень. З посиланням на приписи Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 позивач зауважує, що обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа, а також відповідальність за його відсутність поширюються виключно на суб`єктів господарювання, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення або надають комерційні послуги з перевезення вантажів. ТОВ "Арсенал-Центр" не має статусу автомобільного перевізника, не надає послуг із транспортування вантажів третім особам та здійснювало перевезення для власних потреб, що виключає обов`язок мати такий протокол та унеможливлює притягнення його до відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на це, відповідач безпідставно та без повного дослідження обставин прийняв спірне рішення, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №102633 в повному обсязі.

15.10.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача, подану через підсистему "Електронний суд" 13.10.2025, про усунення недоліків позову від 10.10.2025, до якої додано уточнену позовну заяву з уточненням відповідача.

Так, в уточненій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" звертається до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2025 №102633 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 гривень.

04.11.2025 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позову від 10.10.2025 аналогічного змісту.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 08.10.2025 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від відповідача.

24.12.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка не є відповідачем у справі, поданий відзив на позовну заяву через підсистему «Електронний суд».

09.07.2026 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий Управлінням державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву представник Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті заявляє клопотання про заміну первинного відповідача у справі - Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті на його належного правонаступника - Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 клопотання представника відповідача про заміну неналежної сторони правонаступником - задоволено. Замінено первинного відповідача у справі № 320/36517/25 - Відділ державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті його правонаступником - Управлінням державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відзиві на позовну заяву відповідач Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №102633 від 15.04.2025 правомірною та такою, що повністю відповідає вимогам законодавства України.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач вказує, що 07.03.2025 на підставі направлення №003291 було зупинено транспортний засіб марки "ISUZU" (номерний знак НОМЕР_1 ), який використовувався позивачем для перевезення вантажу. Під час проведення перевірки дотримання режиму праці та відпочинку водія посадовими особами було виявлено відсутність документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що зафіксовано в акті №АР 111181. Відповідач наголошує, що згідно з пунктом 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни з 1 червня 2015 року обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, і чинне законодавство не передбачає жодних виключень із цього правила. Відтак ведення водієм індивідуальної контрольної книжки допускається виключно на тих транспортних засобах, які не підпадають під критерії обов`язкового обладнання тахографами.

Відповідач також заперечує проти доводів позивача про те, що вимоги щодо наявності тахографа та відповідного протоколу його адаптації не поширюються на внутрішні перевезення для власних потреб. Посилаючись на статтю 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункт 1.3 Положення №340, відповідач підкреслює, що автомобільним перевізником є будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює перевезення вантажів як на комерційній основі, так і за власний кошт. Відсутність певного коду виду економічної діяльності в ЄДРПОУ не спростовує статусу перевізника, а обов`язок забезпечувати належний облік і фіксацію робочого часу та часу відпочинку водіїв вантажних автомобілів масою понад 3,5 тонни покладається на всіх суб`єктів господарювання без виключення. Крім того, наголошується, що перевезення вантажу із залученням найманого працівника не може вважатися перевезенням для особистих потреб.

Щодо процедури розгляду справи про порушення відповідач зазначає, що позивач був належним чином та своєчасно викликаний на засідання рекомендованим листом-повідомленням від 01.04.2025 №29425/30/24-25, а копію винесеної за результатами розгляду справи постанови йому було направлено супровідним листом від 17.04.2025 №34617/30/24-25. Зважаючи на викладене, оскільки факт відсутності передбачених законом документів на момент перевірки повністю підтверджується матеріалами справи, а процедура розгляду не була порушена, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

07.03.2025 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Курбачем О.Г., на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 28.02.2025 №003291 (а.с. 93, зворотній бік) та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 03.03.2025 по 09.03.2025, затвердженого в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Гречаником О. 28.02.2025 (а.с. 94), здійснювався захід державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки транспортних засобів на автомобільному транспорті в межах Хмельницької області.

Під час здійснення вказаних контролюючих заходів у вказаний день інспектором було зупинено вантажний автомобіль марки "ISUZU", модель "NQR 71R", з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 (а.с. 91, зворотній бік), відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2013 (а.с. 92, зворотній бік). Вказаний транспортний засіб на законних підставах належить та перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (ідентифікаційний код 31202310, юридична адреса: 03067, м. Київ, провулок Чугуївський, будинок 21).

На момент зупинки транспортного засобу ним керував водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого Територіальним сервісним центром 6841 від 23.04.2019 (а.с. 92). Водій ОСОБА_1 перебуває у безпосередніх трудових відносинах із ТОВ "Арсенал-Центр", де обіймає посаду водія автотранспортного засобу відповідно до наказу про прийняття на роботу від 04.03.2025 №18/к (а.с. 15).

Судом встановлено, що у день перевірки водій ОСОБА_1 здійснював внутрішнє некомерційне перевезення вантажу - металопродукції власного виробництва товариства (вироби з металу (профнастіл, спецпланки)) безпосередньо зі складу (заводу) ТОВ "Арсенал-Центр" за маршрутом: від пункту навантаження у місті Хмельницький по вулиці Романа Шухевича, будинок 8-А, до кінцевого пункту розвантаження у місті Хмельницький по вулиці Вінницьке шосе, будинок 12/2, що підтверджується товарно-транспортною накладною №340534 від 07.03.2025 (а.с. 11-12) та подорожнім листом вантажного автомобіля від 07.03.2025 (а.с.13-14).

На вимогу старшого державного інспектора Курбача О.Г. водієм було пред`явлено комплект документів, на підставі яких виконувалось вказане вантажне перевезення, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , товарно-транспортну накладну від 07.03.2025 №340534, заповнений подорожній лист вантажного автомобіля від 07.03.2025 №050846, а також заповнену індивідуальну контрольну книжку водія на поточний місяць - березень 2025 року (а.с. 16-17). Водієм також було надано пояснення, що автомобіль конструктивно обладнаний тахографом виробника від 2008 року, проте використовується виключно в межах міста для внутрішніх технологічних і господарських потреб підприємства без надання комерційних послуг з перевезення, у зв`язку з чим водій веде індивідуальну контрольну книжку згідно з вимогами пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340.

За наслідками проведеної перевірки старшим державним інспектором Курбачем О.Г. було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.03.2025 №111181 (а.с. 91), в якому зафіксовано виявлене порушення положень статті 48 та абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке виразилося у здійсненні перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених чинним законодавством, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до даного транспортного засобу. Водій ОСОБА_1 ознайомився із актом та власноручно зазначив, що з актом ознайомлений, копію отримав.

Територіальним органом Укртрансбезпеки на адресу ТОВ "Арсенал-Центр" було направлено повідомлення від 01.04.2025 №29425/30/24-25 (а.с. 94, зворотній бік) про запрошення уповноваженого представника суб`єкта господарювання для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який було призначено на 15.04.2025.

15.04.2025 виконувачем обов`язків заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Радченком Дмитром було розглянуто наявні матеріали перевірки та прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 102633 (а.с. 90). Зазначеною постановою до ТОВ "Арсенал-Центр" за допущене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", було застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень 00 копійок.

Супровідним листом Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві від 17.04.2025 №34617/30/24-25 (а.с. 95) копію вищевказаної постанови про накладення штрафу було надіслано на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2344 законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 1 статті 5 Закону №2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Абзацом 2 частини 7 статті 6 Закону №2344 встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 3 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів" для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки в будь-який час на маршруті руху.

Абзацом 7 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 1-2 статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21); справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25); справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26); у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27).

Відповідно до частини 3, 5 статті 6 Закону №2344 до системи органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту належить центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Згідно з Положенням про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За змістом частини 3 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 "Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" традиційні засоби контролю (індивідуальна контрольна книжка та відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює у перевізника), якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до зазначеної Конвенції та статті 18 Закону №2344 Міністерство інфраструктури України наказом від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затвердило Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Пунктом 1.3 Положення №340 встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пункт 1.4 Положення №340 містить вичерпний перелік перевезень, на які не поширюється його дія, а саме: перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Згідно з пунктами 6.1, 6.3 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тони повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Порядок повірки тахографів врегульовано Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385).

Згідно з пунктом 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1 (пункт 2.7 Інструкції 385).

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системно проаналізувавши наведені положення законодавства України та наявні в матеріалах справи докази, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок таких доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Досліджуючи надані позивачем на підтвердження позовних вимог копію товарно-транспортної накладної №340534 від 07.03.2025 та копію подорожнього листа вантажного автомобіля №050846 від 07.03.2025, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою товарно-транспортна накладна та подорожній лист є первинними документами бухгалтерського обліку, які фіксують обсяг господарської операції, підтверджують факт фізичного переміщення матеріальних цінностей, а також факт використання транспортного засобу в межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Аналізуючи зміст вказаних документів у сукупності з іншими матеріалами справи, суд встановив, що ТОВ "Арсенал-Центр" 07.03.2025 здійснювало перевезення виробленої ним металопродукції (профнастилу та спецпланок) для власних потреб у межах міста Хмельницького із залученням транспортного засобу "ISUZU NQR 71R" (номерний знак НОМЕР_1 ). Проте наявність цих документів не спростовує статусу позивача як "автомобільного перевізника" в розумінні статті 1 Закону №2344.

Відомості, які містяться у ТТН №340534 та подорожньому листі №050846 від 07.03.2025, є доказом того, що перевезення вантажу здійснювалося юридичною особою (ТОВ "Арсенал-Центр") за власний кошт для забезпечення своєї господарської діяльності (що повністю охоплюється законодавчим визначенням автомобільного перевізника, наведеним у статті 1 Закону №2344); із залученням водія ОСОБА_1 , який перебуває у безпосередніх трудових відносинах із позивачем на посаді водія автотранспортних засобів згідно з наказом про прийняття на роботу від 04.03.2025 №18/к.

Суд наголошує, що наявність належним чином оформленої ТТН та подорожнього листа є обов`язковою, але не виключною умовою для законного здійснення внутрішніх вантажних перевезень. Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №2344, окрім ТТН та реєстраційних документів на автомобіль, водій зобов`язаний мати при собі "інші документи, передбачені законодавством". У випадку експлуатації транспортного засобу з повною масою понад 3,5 тонни, який фактично обладнаний тахографом, таким обов`язковим документом у розумінні статті 48 Закону №2344 є чинний протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Таким чином, надані позивачем ТТН №340534 та подорожній лист №050846 додатково підтверджують факт поширення на дані правовідносини імперативних вимог Положення №340 та Інструкції №385 щодо обов`язковості контролю за режимами праці та відпочинку водія за допомогою діючого та належним чином каліброваного тахографа.

За таких обставин, наявність первинних документів на вантаж та автомобіль не звільняє автомобільного перевізника від відповідальності за відсутність інших передбачених законом обов`язкових документів, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що у нього та у його водія під час здійснення рейсу для власних потреб був відсутній обов`язок мати і пред`являти під час рейдової перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Такі доводи ґрунтуються на довільному та помилковому трактуванні норм матеріального права, що регулюють відносини у сфері безпеки на автомобільному транспорті, та повністю спростовуються вимогами чинного законодавства, зокрема нормами Положення №340 та Інструкції №385.

Вирішуючи питання про поширення на позивача вимог щодо обов`язкового використання тахографа та наявності документів про його адаптацію, суд виходить із системного аналізу статусу суб`єкта господарювання та характеру правовідносин.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі або за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів колісними транспортними засобами. Таким чином, закон не пов`язує статус автомобільного перевізника виключно із комерційною (прибутковою) діяльністю чи наданням послуг третім особам. Позивач, здійснюючи перевезення власного вантажу для забезпечення своєї господарської діяльності за власний кошт, охоплюється дефініцією "автомобільний перевізник" та несе всі передбачені законом обов`язки щодо безпеки перевезень.

Досліджуючи питання дії Положення №340 у часі та за колом осіб, суд зазначає, що пункт 1.4 вказаного Положення містить чіткий, вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню перелік випадків, на які його вимоги не поширюються. Зокрема, виключення встановлено для перевезень вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб, проте за обов`язкової умови - без використання праці найманих водіїв. Оскільки позивач є юридичною особою і залучив до керування транспортним засобом найманого працівника - водія ОСОБА_1 , правові підстави для звільнення Позивача від обов`язків щодо нормування й контролю робочого часу водія за допомогою тахографа повністю відсутні.

Суд також відхиляє посилання позивача на те, що перевезення мало характер внутрішнього некомерційного рейсу для власних потреб підприємства, у зв`язку з чим достатнім документом для обліку робочого часу була індивідуальна контрольна книжка водія.

За змістом пунктів 6.1 та 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності. Проте, аналіз цієї правової норми свідчить, що використання індивідуальної контрольної книжки є альтернативним і допускається як виняток виключно у разі відсутності у транспортному засобі встановленого тахографа.

Судом встановлено, що належний позивачу вантажний автомобіль марки "ISUZU", модель "NQR 71R", з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , повною масою понад 3,5 тонни, конструктивно та фактично обладнаний тахографом.

За наявності у транспортному засобі встановленого тахографа, вимоги Інструкції №385 та Положення №340 щодо його обов`язкового використання та періодичного обслуговування є імперативними. Ведення водієм ОСОБА_1 індивідуальної контрольної книжки за наявності встановленого тахографа не має правового значення, оскільки ручний облік у такому випадку не може підміняти собою об`єктивні показники спеціального приладу контролю.

Відповідно до вимог пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі та пред`являти уповноваженим особам контролюючого органу протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

У цьому зв`язку суд наголошує, що протокол про перевірку та адаптацію (калібрування) є єдиним документом, який підтверджує належний технічний стан пристрою, його точність та відповідність встановленим метрологічним параметрам. Фізична наявність на борту автомобіля тахографа без чинного протоколу його перевірки та адаптації унеможливлює його експлуатацію в законному режимі, оскільки контролюючий орган позбавлений можливості перевірити достовірність показників пробігу, швидкості руху та, як наслідок, режимів праці й відпочинку водія. Відтак, за відсутності такого протоколу тахограф вважається недіючим (несправним).

Здійснюючи господарську діяльність із використанням вантажного транспорту великої вантажопідйомності, перевізник бере на себе всі супутні технічні та комерційні ризики, зокрема обов`язок забезпечити проходження регулярного технічного обслуговування автомобіля та встановлених на ньому приладів безпеки. Суб`єкт господарювання не може перекладати тягар власного ризику на державу чи суспільство шляхом ігнорування правил дорожньої безпеки та ухилення від своєчасного калібрування тахографів.

Частиною 1 статті 48 Закону №2344 встановлено обов`язок водіїв та автомобільних перевізників мати і пред`являти уповноваженим органам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Перелік документів, визначений у частині 2 цієї статті, не є вичерпним і включає "інші документи, передбачені законодавством".

Оскільки обов`язкова наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу передбачена Інструкцією №385, цей протокол є обов`язковим для пред`явлення документом у розумінні статті 48 Закону №2344. Його відсутність у водія ОСОБА_1 на момент проведення рейдової перевірки є самостійним, об`єктивним та достатнім складом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність за вказане правопорушення врегульована абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 у вигляді накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.

Такий саме правовий висновок щодо застосування наведених норм матеріального права викладено Верховним Судом в пункті 63 постанови від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що автомобіль моделі "ISUZU NQR 71R" 2008 року випуску конструктивно та технічно не передбачає встановлення тахографа.

Пункт 6.1 Положення №340 не пов`язує обов`язок обладнання вантажних автомобілів масою понад 3,5 тонни тахографами з роком випуску автомобіля. Норма щодо обов`язкового обладнання таких ТЗ діючими та повіреними тахографами є імперативною та встановлює єдиний граничний строк для реалізації цього обов`язку - до 1 червня 2015 року. Відтак, позивач мав достатньо часу для приведення транспортного засобу та його документального супроводу у відповідність до чинних стандартів безпеки.

Досліджуючи процедуру проведення перевірки та оформлення її результатів, суд зазначає, що факт відсутності у водія ОСОБА_1 на момент рейдової перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа належним чином зафіксований в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Цей акт складений уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки у повній відповідності до вимог Порядку №1567 та є належним, допустимим і достатнім доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів, які б свідчили про наявність у водія на момент зупинки транспортного засобу чинного протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Враховуючи, що на момент перевірки у водія позивача протокол перевірки та адаптації тахографа був відсутній, відповідач діяв виключно в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені законом. Оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною, обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Оцінюючи дотримання відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Порядок №1567 визначає процедуру розгляду справ та винесення постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Пунктами 25, 26 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем було належним чином та своєчасно виконано обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказане повідомлення було завчасно надіслане та отримане позивачем, що надавало позивачу реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами, забезпечити участь свого представника у розгляді справи, надати пояснення чи заперечення, а також реалізувати право на захист у повному обсязі.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 102633 від 15.04.2025, суд встановив, що вона прийнята органом державного контролю у межах дискреційних повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Розмір застосованої до позивача санкції у сумі 17 000,00 грн повністю відповідає приписам абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344, який встановлює відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки судом підтверджено факт здійснення внутрішнього перевезення вантажу автомобілем "ISUZU" (номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 за відсутності протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, відповідач правомірно застосував до перевізника штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Суд наголошує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб`єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи. Доводи позивача про формальний чи упереджений підхід відповідача під час перевірки та винесення постанови не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Наявність факту порушення вимог статті 48 Закону №2344, об`єктивно зафіксованого в Акті проведення перевірки, є самостійною, законною та достатньою підставою для застосування до автомобільного перевізника штрафних санкцій.

Процедурних порушень з боку посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки та розгляду справи про порушення, які могли б слугувати самостійною підставою для визнання постанови протиправною та її скасування, судом не виявлено. Оскаржуване рішення повністю відповідає критеріям законності, пропорційності та обґрунтованості, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.