Решение № 138501924, 17.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1366/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю помічника судді Шехтер Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Темп-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54, код ЄДРПОУ 31778043)

про стягнення штрафних санкцій за договором в сумі 410 256,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Барабаш М.Ю. (поза межами приміщення суду);

від відповідача - Галя Є.С. (поза межами приміщення суду).

В С Т А Н О В И В:

I. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Темп-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54, код ЄДРПОУ 31778043) про стягнення штрафних санкцій за договором в сумі 410 256,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 373/10-24-РМ відповідно до умов якого відповідач не виконав своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, що підтверджується Актом приймання Товару №1231 від 19.12.2024.

Термін прострочення за вказаним актом складає 6 календарних днів у зв`язку з чим позивачем відповідачу було нараховано штрафні санкції в розмірі 410256,00 грн.

Відзив представника Відповідача долучений до матеріалів справи, однак враховуючи, що він поданий не у встановлений законом строк, залишений без розгляду судом.

Відповідно до клопотання про зменшення штрафних санкцій від 05.06.2026 в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, просив позов задовольнити частково, зважаючи на те, що значний розмір неустойки (0,2% від вартості Товару за кожен день прострочення) є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, та є завищеним по відношенню до ймовірності заподіяння збитків.

При цьому, під час розгляду справи у судовому засіданні 17.07.2026 відповідач посилався на те, що ч. 2 ст. 231 ГК України носить імперативний характер та встановлює уніфікований розмір штрафних санкцій у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, як зазначив відповідач кількість днів прострочення склала 4 робочих дні або 6 календарних днів, відтак послався на п. 8.2.1 договору, яким визначено, що у разі прострочення поставки Товару, понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п.8.2. Договору нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Таким чином, з підстав, зазначених вище, сума штрафних санкцій поставки Товару по відношенню до Товариства за прострочення має бути приведена до законодавчо визначеного рівня, а саме до 18712,00 грн, тобто відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 90%.

Представник позивача щодо задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій від 05.06.2026 заперечувала в повному обсязі з підстав наведених у позові та у запереченнях на вказане клопотання за вх. №2799 від 11.06.2026.

IІ. Рух справи у суді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.05.2026.

06.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Крім того, надійшов відзив на позов, який залишений без розгляду судом.

08.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду в порядку ч.2 ст. 118 ГПК України.

У судовому засіданні 08.05.2026 постановлено протокольну ухвалу, якою відклав підготовче засідання на 05.06.2026.

05.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

У судовому засіданні 05.06.2026 постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче зщасідання на 01.07.2026.

11.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

У судовому засіданні 01.07.2026 постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.07.2026.

У судовому засіданні 17.07.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та запереченнях на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, відтак у разі їх задвоолення просив задовольнити подане клопотання та зменшити розмір штрафних санкцій на 90%

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

III. Установлені судом обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

28.10.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (далі постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю №373/10-24-РМ (далі договір) за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність 1-5), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК який визначений в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-10-14-012566-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. договору).

У відповідності до п.1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Згідно пункту 1.4. Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 №716/нм "Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони".

У пункті 4.1. договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 5 Специфікації до договору (Додаток №1) ( з урахуванням внесених змін додатковою угодою №3 від 25.07.2024) відповідач погодився поставити 1200 комплектів Товару в строк до 13.12.2024.

Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) (п.4.2. договору).

Пунктом п. 4.3. договору сторони визначили, що заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

Протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару

Постачальник зобов`язаний підтвердити Замовнику свою готовність поставити Товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку Товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у Специфікації (Додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної Замовником у заявці на поставку Товару.

Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором (п. 4.3.2 Договору).

Відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, кінцева дата, до якої здійснюється поставка товару у кількості 1200 одиниць до 13.12.2024.

На виконання Договору Позивачем була оформлена та надіслана Постачальнику заявка №R000506 від 29.10.2024, відповідно до якої Постачальник зобов`язався поставити бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність 1-5) "КорсартМ3мп-6" у кількості 1200 комплектів у строк до 13.12.2024.

Як встановлено судом, заявка на поставку була надіслана своєчасно згідно п. 4.3 Договору.

Таким чином, відповідно до письмових заявок замовника сторони узгодили найменування товару, місце, кількість та дату поставки товару.

Отже, як специфікацією, так і заявкою визначена кінцева дата до якої повинна бути здійснена поставка товару, а саме: до 13.12.2024 включно.

Датою поставки Товару вважається дата, вказана Замовником, Отримувачем та Постачальником у Акті приймання Товару згідно з Додатком № 4 до Договору.

Разом з тим, поставка Товару відбулась з порушеннями строків поставки відповідно до Акту приймання Товару №1231 від 19.12.2024 на загальну суму 34 188 000,00 грн.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 3 ч. 3. ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору Постачальник зобов`язаний сплатити пеню в наступних розмірах: за Актом приймання Товару №1231 від 19.12.2024 прийнято Товар у кількості 1200 комплектів на загальну суму 34 188 000,00 грн.

Оскільки, погодженою датою поставки було визначено 13.12.2024 то пеня нарахована позивачем з 14.12.2024 по 19.12.2024 включно.

Таким чином, термін прострочення за даним Актом складає 6 календарних днів.

Загальний розрахунок штрафних санкцій за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару у встановлені Договором строки складає 410 256,00 грн пені.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п 8.5. Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.

Отже, Відповідач порушив своє зобов`язання за договором та прострочив визначені строки поставки.

Оскільки ТОВ "Науково виробниче підприємство "Темп 3000" не виконано зобов`язань із своєчасної поставки Товару, Позивач вважає за необхідне стягнути штрафні санкції за несвоєчасну поставку Товару в судовому порядку.

Відповідно до п. 9.1. договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Договір підписаний сторонами електронними підписами та скріплений електронними печатками.

Оскільки, Постачальником належним чином не було виконано умови Договору, то Замовником на адресу Постачальника було направлено повідомлення-вимогу вих. №2165/06/155-2025 від 13.01.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №373/10-24-РМ від 28.10.2024.

Проте, вимога залишена відповідачем без будь-якого реагування, відповідач штрафні санкції не сплатив у добровільному порядку, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

IV. Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства.

Щодо правонаступництва.

Відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Положенням ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

Як на підставу здійснення правонаступництва у цій справі Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" посилається на наказ Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 "Про затвердження передавального акта приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу". Згідно з цим наказом, після його затвердження усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", у тому числі права та обов`язки за договорами, укладеними "Державним оператором тилу".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що права первісного кредитора Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" належним чином перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

Щодо встановлених обставин справи.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України та статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як визначено ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до пункту 5 Специфікації до договору строк постачання товару встановлено до 13.12.2024 включно, а поставка продукції підтверджується актом приймання товару №1231 від 19.12.2024 підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами першою - третьою статті 231 Господарського кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

З наведених вище положень статей 230-231 Господарського кодексу України, статей 549, 551, 611 Цивільного кодексу України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Так, пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

При цьому, положення частин другої статті 231 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що навіть у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За приписами пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що сторонами укладено державний контракт (договір) про закупівлю №373/10-24-РМ від 28.10.2024 в добровільному порядку.

При цьому судом встановлено, що умови договору були викладені при оголошені проведення закупівлі. Тобто відповідач не впливав на формулювання умов договору, не міг їх змінити в переддоговірній процедурі.

Проте, відповідач не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі жодних зауважень щодо них також не наводив.

Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін, що спростовує посилання відповідача на застосування штрафних санкцій в розмірі 0,1 % відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2024 року у справі 917/1957/23).

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунки пені за ставкою 0,2% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки на загальну суму 410256,00 грн і визнано його правильним та обґрунтованим.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд бере до уваги законодавчі положення статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20) Верховний Суд виклав правову позицію, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК та в ст.233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача та в якому розмірі таке зменшення відповідатиме законодавчим положенням Цивільного і Господарського кодексів України, матеріалам справи, інтересам сторін, і буде розумним та справедливим, суд бере до уваги, що:

- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 20.03.2024 № 30-КВ визначено, що ТОВ "НВП "Темп-3000" має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;

- відповідач є виробником та постачальником спеціальних засобів індивідуального захисту та іншої продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань задля забезпечення потреб оборони України;

- трудовий колектив підприємства (майже 900 працівників, включаючи 32 особи із інвалідністю), має необхідність мати засоби (грошові кошти) до існування, життя, утримання своїх сімей, їх перебування на території України, сплати податків;

- підприємство має поточну кредиторську заборгованість перед своїми контрагентами за отримані наперед задля виконання державних замовлень сировину, комплектуючі та матеріали для виготовлення продукції на загальну суму більше 1,7 млрд.грн;

- застосування штрафних санкцій до відповідача у зазначених у позовній заяві розмірах може спричинити наслідки у вигляді відсутності на розрахункових рахунках відповідача необхідної кількості обігових коштів для придбання сировини, неможливості виконувати свої податкові зобов`язання, а також зобов`язання з оплати праці працівникам та подальшого звільнення висококваліфікованих та професійних кадрів;

- відповідач має на виконанні 7 державних контрактів укладених, зокрема, з позивачем щодо виготовлення та поставки продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та низку контрактів з іншими військовими формуваннями та силовими структурами, зокрема, військовими частинами Національної гвардії України, транспортної служби та управліннями ДСНС України.

- щомісячний фонд заробітної плати складає понад 20 млн. грн, а щомісячне податкове навантаження на рівні не меншому ніж 16 млн. грн;

Суд також звертає увагу, що зобов`язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, а про збитки позивач не заявляв.

Отже, з урахуванням указаних обставин суд вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій, які підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на індивідуальний характер як правової відповідальності особи в цілому, так підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, в межах дискреції суду, якою він наділений у вирішенні цього питання, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за належне зменшити визнаний обґрунтованим розмір пені на 70% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 123076,80 грн, у стягненні решти 70% пені у задоволенні позову відмовити.

V. Висновки за наслідками розгляду справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість порушення відповідачем зобов`язання та прав позивача та прийнято рішення зменшити розмір неустойки, позивач не повинен нести витрати в частині судового збору за зменшений розмір неустойки та відповідно частково задоволені позовні вимоги.

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір за платіжною інструкцією № 10432 від 06.04.20236 в сумі 4923,07 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Темп-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54, код ЄДРПОУ 31778043) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 123076,80 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Темп-3000" (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54, код ЄДРПОУ 31778043) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) судовий збір в сумі 4923,07 грн.

4. В решті вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 27.07.2026.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.