Решение № 138501737, 14.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1405/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради (18036, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, б. 12) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18Г) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 159635,46 грн за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн", в якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» ( ЄДРПОУ: 45153578) виконати умови договору та здійснити поставку Комунальному підприємству «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (ЄДРПОУ: 03357168) оплаченого бензину А-92 (Євро-5) на суму 409660, 20 (Чотириста дев`ять тисяч шістсот шістдесят гривень 20 коп.)

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» (код ЄДРПОУ: 45153578) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 03357168) 144450,00 грн. штрафу, 13804,99 грн. пені та 1380,47 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/1405/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.05.2026 о 10:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 у справі № 922/1405/26 відкладено підготовче засідання на 02.06.2026 об 11:20

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2026 у справі № 922/1405/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2026 на 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/1405/26 відкладено розгляд справи на 14.07.2026 на 11:20.

10.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача (вх. №16852), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач у підготовче засідання 14.07.2026 не з`явився, разом з тим подав до суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача (вх. №16852 від 10.07.2026).

Відповідач у підготовче засідання 14.07.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 30.06.2026 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд".

Відповідно до частини 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У даному разі, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (постачальник) та Комунальним підприємством "Черкасиводоканал" (замовник) було укладено договір поставки № 2901-1/53 від 29.01.2026 року на поставку бензину А-92 (Євро5), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити Замовнику бензин А92 (Євро5), а замовник зобов`язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Ціна ( вартість), асортимент, кількість (обсяг) товару визначений сторонами у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Специфікації передбачено постачання 10000 літрів бензину А-92 (Євро5) вартістю 577 800,00 грн.

Відповідно до видаткової накладеної № Т-1350 від 02.02.2026 убачається, що постачальником було передано замовнику довірчі документи (талони) на пальне на 10000 літрів бензину А-92 ( Євро5), які підтверджують право позивача на отримання 10000 літрів бензину А-92 (Євро5).

На виконання умов договору позивачем на підставі платіжної інструкції № 881 від 04 .03.2026 року перераховано постачальнику 577 800,00 грн.

Із обставин справи убачається, що постачальником було поставлено замовнику бензин А-92 (Євро5) 2 910 л на суму 168139,80 грн. (2910 х 57,78= 168139,80).

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що у період з березня 2026 року на автозаправних станціях відпуск бензину А-92 (Євро5) постачальником було припинено шляхом блокування талонів на відпуск 7 090 л. бензину А-92 (Євро5) на суму 409660,20 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, 05.03.26 на електронну адресу fuel.fusion01@qmail.com відповідача (як постачальника за договором) була направлена претензія за вих. № 1197/12 з вимогою невідкладно здійснити поставку оплаченого замовником товару.

У відповідь на вимогу позивача, відповідачем 09.03.26 за № 0903-02 (вх. № 236 від 10.03.26) було надіслано лист, в якому, посилаючись на різке неконтрольоване зростання цін на нафту, а відповідно на пальне повідомив позивача про тимчасове призупинення відпуску пального за талонами до стабілізації із рівнем цін на пальне на внутрішньому ринку України.

10.03.2026 року на електронну адресу відповідача (постачальника) fuel.fusion01@qmail.com була направлена претензія за вих. № 11239/12 з вимогою негайно поставити оплачений замовником товар та сплатити штраф за невиконання умов договору.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що 06.04.2026 позивачу було відмовлено в заправці автомобіля на АЗС ТОВ "Фул Фьюжн" по вул. Хіміків 74/1 м. Черкаси по талонах куплених за договором № 2901-1/53 від 29.01.2026 про що було складено відповідний акт, який супровідним листом за вих. № 1901/12 від 09.04.26 було відправлено на електронну адресу відповідача (постачальника) e -mail: fuel.fusion01@qmail.com.

Таким чином, позивачем у позові зазначено про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в частині передачі оплаченого товару, неотовареними станом на дату подачі позову залишились талони на 7088,96 літрів оплаченого позивачем бензину А-92 ( Євро5).

Отже, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення позивача з позовом про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» здійснити поставку Комунальному підприємству «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради оплаченого бензину А-92 (Євро-5) на суму 409660, 20 грн. та сплатити 144450,00 штрафу; 13804,99 грн. пені та 1380,47 грн. 3 % річних.

Вищенаведені обставини стали підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки подавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановив суд, відповідно до Специфікації передбачено постачання 10000 літрів бензину А-92 (Євро5) вартістю 577 800,00 грн.

Відповідно до видаткової накладеної № Т-1350 від 02.02.2026 убачається, що постачальником було передано замовнику довірчі документи (талони) на пальне на 10000 літрів бензину А-92 ( Євро5), які підтверджують право позивача на отримання 10000 літрів бензину А-92 (Євро5).

На виконання умов договору позивачем на підставі платіжної інструкції № 881 від 04 .03.2026 року перераховано постачальнику 577 800,00 грн.

З наявних матеріалів справи убачається, що постачальником було поставлено замовнику бензин А-92 (Євро5) 2910 л на суму 168139,80 грн. (2910 х 57,78= 168139,80).

При цьому, наявне у матеріалах справи листування між сторонами свідчить, що у період з березня 2026 року на автозаправних станціях відповідача відпуск бензину А-92 (Євро5) постачальником було припинено шляхом блокування талонів на відпуск 7 090 л. бензину А-92 (Євро5) на суму 409660,20 грн.

Протилежного відповідачем під час розгляду справи доведено та обставин, повідомлених позивачем у позові зі свого боку не спростовано.

Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожній зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас вимагає від продавця її передачі.

Предметом спірного договору є поставка товару-бензині А-92 ( Євро5) шляхом його відпуску на АЗС при пред`явленні уповноваженою особою покупця виданих постачальником талонів.

Водночас талон за змістом договору про закупівлю та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред`явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначені у талоні.

Таким чином, підписані сторонами специфікація та видаткова накладна підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу, талонів на зазначену у накладній кількості бензину А-92 (Євро5).

Зобов`язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі талонів на АЗС постачальника.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання).

Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі- продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснювати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від19.03.24 року у справі № 910/3016/23, від 16.07.24 у справі № 910/3574/23.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Черкасиводоканал" про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» виконати умови договору та здійснити поставку Комунальному підприємству «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради оплаченого бензину А-92 (Євро-5) на суму 409660, 20 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення 144450,00 грн. штрафу, 13804,99 грн. пені та 1380,47 грн. 3% річних., суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України Відповідач вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до приписів частин 1- 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням умов договору, керуючись п.7.1. та п.7.4 спірного Договору, постачальнику нараховано та заявлено до стягнення 144450,00 грн. штрафу та 13804,99 грн. пені, які, відповідно до розрахунку позивача складаються із: п.7.1 ціна договору 577800,00 х 5% = 28890,00 грн., п.7.4.ціна договору 577800,00 х 20% = 115560,00 грн.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім суми пені, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та умовам спірного договору, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 144450,00 грн. штрафу та 13804,99 грн. пені є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що Відповідач під час розгляду даної справи із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до суду не звертався.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1380,47 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» (код ЄДРПОУ 45153578) здійснити поставку Комунальному підприємству «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 03357168) оплаченого бензину А-92 (Євро-5) на суму 409660, 20 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» (61045, м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 18-Г; код ЄДРПОУ 45153578) на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (18036, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, б. 12; код ЄДРПОУ 03357168) - 144450,00 грн. штрафу, 13804,99 грн. пені, 1380,47 грн. 3% річних та 6831,54 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" липня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв