Решение № 138501637, 22.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/694/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання І.Шилан розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКС-АВТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення в сумі 585 671,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Невмержицький О.М. (поза межами зали суду)

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року Комунальне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКС-АВТО" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" про стягнення в сумі 585 671,12 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

11 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО КОМПЛЕКС-АВТО» (Орендар за основним договором, Суборендодавець, далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» (Суборендар, далі Відповідач) укладено Договір суборенди транспортних засобів з екіпажем № 11-02/26 (далі Договір). Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору та Додатку № 1 до нього, Позивач передав Відповідачу у платне строкове користування на умовах суборенди 3 (три) вантажних автомобілі марки DAF з напівпричепами разом з екіпажем (водіями) для здійснення перевезень.Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором. Відповідач не здійснив жодної оплати за надані послуги суборенди. Заборгованість Відповідача за Договором станом на дату подання позову становить 539 574,78 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що вбачається з матеріалів справи. Про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Крім того, ухвали суду надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч.1ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників відповідача у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/694/26 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження,судове засідання призначено на 24 червня 2026 року.

24 червня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Н. Церковної у відпустці. Ухвалою суду від 06 липня 2026 року розгляд справи призначено на 22.07.2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

11 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО КОМПЛЕКС-АВТО» (Орендар за основним договором, Суборендодавець, далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АК ПОЛІССЯ» (Суборендар, далі - Відповідач) укладено Договір суборенди транспортних засобів з екіпажем № 11-02/26 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору та Додатку № 1 до нього, Позивач передав Відповідачу у платне строкове користування на умовах суборенди 3 (три) вантажних автомобілі марки DAF з напівпричепами разом з екіпажем (водіями) для здійснення перевезень.

Згідно Додатку № 1 до Договору від 11.02.2026 первісна вартість послуг суборенди становила 120,00 грн за 1 тонну перевезеного вантажу (без ПДВ). На підставі Додатку № 2 до Договору від 01.03.2026 сторони змінили вартість послуг, встановивши новий тариф у розмірі 209,65 грн за 1 тонну перевезеного вантажу (з ПДВ - 209,655 грн, з округленням до 209,65 грн). Зміна тарифу набрала чинності з 01.03.2026.

Фактичне передання техніки Відповідачу та її повернення оформлено такими актами: - Акт приймання-передачі № 1 від 11.02.2026 - передання DAF Відповідачу; - Акт приймання-передачі (повернення) від 16.02.2026 - часткове повернення; - Акт приймання-передачі від 18.02.2026 - повторне передання; - Акт приймання-передачі (повернення) від 13.03.2026-кінцеве повернення техніки Позивачу.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором. Факт надання послуг суборенди техніки з екіпажем підтверджується 3 (трьома) актами здачі приймання робіт (надання послуг), підписаними директором Відповідача Нежибовським В.М. засобами кваліфікованого електронного підпису через сервіс електронного документообігу «Вчасно», без зауважень: 1) Акт № 0009 від 22.02.2026 - 71 010,00 грн (591,75 т ? 120,00 грн); підписано Відповідачем 11.03.2026; 2) Акт № 0010 від 28.02.2026 - 175 156,80 грн (1 459,64 т ? 120,00 грн); підписано Відповідачем 11.03.2026; 3) Акт № 0002 від 16.03.2026 - 293 407,98 грн (1 399,48 т ? 209,655 грн); підписано Відповідачем 18.03.2026. Загальна сума наданих послуг за Договором: 539 574,78 грн (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні 78 копійок).

Згідно п. 4.3 Договору оплата здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати виставлення Позивачем рахунку на оплату. Позивач виставив Відповідачу такі рахунки на оплату: - Рахунок № 0009 від 22.02.2026 на суму 71 010,00 грн - строк оплати спливає 06.03.2026; прострочення триває з 07.03.2026; - Рахунок № 0010 від 28.02.2026 на суму 175 156,80 грн - строк оплати спливає 13.03.2026; прострочення триває з 14.03.2026; - Рахунок № 0002 від 16.03.2026 на суму 293 407,98 грн - строк оплати спливає 27.03.2026; прострочення триває з 28.03.2026. Заборгованість Відповідача за Договором станом на дату подання позову становить 539 574,78 грн.

Часткове підтвердження заборгованості Відповідачем здійснено шляхом підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за період 11.02.2026 - 28.02.2026, підписаного Відповідачем засобами кваліфікованого електронного підпису 11.03.2026 - у вказаному Акті заборгованість на суму 246 166,80 грн (за Актами № 0009 та № 0010) визнана Відповідачем. Заборгованість за Актом № 0002 від 16.03.2026 (293 407,98 грн) додатково підтверджена шляхом підписання самого Акту Відповідачем 18.03.2026.

19.03.2026 Позивач направив Відповідачу досудову претензію щодо погашення загальної заборгованості за всіма договірними відносинами між сторонами. У частині заборгованості за Договором (539574,78 грн) претензія залишилася повністю незадоволеною. Письмової відповіді на претензію Відповідач не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами існують суборендні правовідносини, які виникли на підставі договору суборенди транспортних засобів з екіпажем № 11-02/26 від 11.02.2026 до якого застосовуються положення про найм (оренду), відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Частиною 1 статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч.3 ст.760 ЦК України).

Відповідно до положень ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує передбачено ст.805 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

За змістом ч.1 - 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв Акт приймання-передачі № 1 від 11.02.2026 - передання DAF Відповідачу; Акт приймання-передачі (повернення) від 16.02.2026 - часткове повернення; Акт приймання-передачі від 18.02.2026 - повторне передання; Акт приймання-передачі (повернення) від 13.03.2026 - кінцеве повернення техніки Позивачу.

Таким чином, по актах приймання-передачі та підтвердження якості виконаних робіт, наданих послуг по договору суборенди загальна сума складає 539 574,78 грн.

За умовами розділу 4 договору суборенди, сторонами визначено порядок розрахунків за надану суборенду.

Судом здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення заборгованості по договору суборенди в розмірі 539 574,78 грн та встановлено правильність її нарахування.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за договором суборенди в даному випадку покладено на відповідача, і останній не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 539 574,78 грн заборгованості за договором суборенди.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 31 180,79 грн ; 3% річних у розмірі 3 118,08 грн ; інфляційні втрати у розмірі 11 797,47 грн.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Шрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ло статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Отже, якщо грошове зобов`язання не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично правильним, що не заперечується відповідачем.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ч.1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу 539 574,78 грн ; неустойку (пеню) у розмірі 31 180,79 грн ; 3% річних у розмірі 3 118,08 грн ; інфляційні втрати у розмірі 11 797,47 грн, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПОЛІССЯ" ( вул. Миколи Краснова, 18, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл., 69014, ЄДРПОУ 41756288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКС-АВТО" (вул. Космонавтів, 44, с. Поташенкове, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 67438, ЄДРПОУ 32780472) основну заборгованість у розмірі 539 574,78 грн ; пеню у розмірі 31 180,79 грн ; 3% річних у розмірі 3 118,08 грн ; інфляційні втрати у розмірі 11 797,47 грн та судового збору 7028,06 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026 року.

Суддя Н.Церковна