Решение № 138501576, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2436/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

За участі секретаря судового засідання Кастрова М.С.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/2436/25

За позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Чорноморська, 41 «а», код ЄДРПОУ: 30170655)

до фізичної особи Махіна Валерія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5, код ЄДРПОУ: 00015912)

про стягнення 580 918,03 грн,

установив:

20.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» до відповідача фізичної особи Махіна Валерія Михайловича в якій воно просить суд стягнути кошти за користування приміщенням та відшкодування збитків у сумі 580 918,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем вимог повернення орендованого приміщення та завдання матеріальної шкоди майну орендодавця, покликається на не збереження відповідачем орендованого майна в належному стані, допущення умисного пошкодження та псування майна, внаслідок чого останній повинен відшкодувати завдані майну збитки в розмірі, що становить вартість відновлювальних будівельно-монтажних робіт, необхідних для усунення пошкоджень нежитлових приміщень.

Господарський суд Одеської області рішенням від 22.06.2026 позов задовольнив, стягнув з фізичної особи Махіна Валерія Михайловича на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» грошові кошти в сумі 580 918,03 грн, з яких 128 616,03 грн заборгованість за користування приміщенням, 452 302 грн збитки, а також судовий збір в сумі 8 713,77 грн та 5 500 грн витрати, пов`язаних з розглядом справи

29.06.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява від Приватного виробничо-комерційного підприємства Промтехконтракт в якій воно просить ухвалити додаткове рішення по справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 14.07.2026: призначив заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» про ухвалення додаткового рішення до розгляду в засіданні суду на 20.07.2026.

20.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, письмових заяв по суті справи не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України суд підписав рішення без його проголошення.

За змістом ч.1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній орієнтовний розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем у позовній заяві у цій справі № 916/2436/25 був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається зокрема з витрат на проведення експертного дослідження та витрат на правничу допомогу.

На підставі вказаних норм процесуального права, ураховуючи надходження від позивача відповідної заяви та надання ним доказів у встановлений законом строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2436/25 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехконтракт" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2436/25 обґрунтована тим, що вони не пропустили строк на подачу розрахункових документів для стягнення витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промтехконтракт" про розподіл судових витрат між сторонами, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині 5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частина третя стаття 123 ГПК України).

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина друга статті 127 ГПУ України).

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Метою впровадження принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат є, зокрема, забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При цьому подані стороною докази на підтвердження понесених нею судових втрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права відшкодування судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

За змістом ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 02.02.2023р. у справі №915/606/21.

Матеріали справи №916/2436/25 свідчать, що представництво інтересів позивача здійснювалось на підставі укладеного договору №13 про надання правової допомоги від 04 червня 2025 року (Договір), на підставі якого Адвокат Гузь Григорій Васильович надає юридичну допомогу, захищає та представляє права та інтереси ПВКП «Промтехконтракт» в якості представника при розгляді в господарському суді Одеської області його позову до Махіна В.М. про стягнення заборгованості і матеріальних збитків.

Відповідно до п. 3 Договору ПВКП «Промтехконтракт» проводить розрахунок за надану правничу допомогу у відповідності до угоди від 04 червня 2025 року №13.

Інші умови Договору:

цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і припиняє дію після винесення рішення судом першої інстанції;

зміни та доповнення до цього договору здійснюються в письмовій формі. Дійсними та обов`язковими для сторін є тільки ті зміни та доповнення, які зроблено за взаємною згодою у письмовій формі;

по закінченню виконання роботи, сторони складають акт виконаних робіт;

цей договір складено в 2-х примірниках, по одному примірнику для кожної сторони.

Згідно з Актом №1 приймання-передачі послуг від 26.06.2026 сторони погодили, що Адвокат виконав обов`язки, передбачені договором про надання правової допомоги від 04 червня 2025 року №13, а Клієнт прийняв наступні послуги: Збір і підготовка даних для складання позовної заяви - 3 години, складання та подача позовної заяви - 6 годин, складання та подача відповіді на відзив - 2 години, складання, подача заперечень на клопотання про витребування доказів - 2 години, складання подача письмових пояснень при судовому розгляду - 2 години, участь у судових засіданнях - 26 годин (13 судових засідань - кожне по 2 і години), складання заяви про винесення додаткового рішення та Акту приймання- передачі послуг-2 години.

Всього витрачено часу - 43 годину (оплата здійснюється з розрахунку 500 грн. за годину).

Клієнт не має претензій до виконаної роботі Адвоката (п.2 Акту №1 приймання-передачі послуг від 26.06.2026).

Сторони підтвердили, що Клієнт оплатив надані Адвокатом послуги в розмірі 20 000 грн. згідно квитанції до ПКО від 11 серпня 2025 року №05

Розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наступними доказами: Договором №13 про надання правової допомоги від 04 червня 2025 року, Актом №1 приймання-передачі послуг від 26.06.2026, квитанцією до прибуткового касового ордера №05 від 11.08.2025.

Згідно з приписами частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, вказано, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 5.39, п. 5.40 постанови).

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97).

У рішенні ЄСПЛ по справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (п. 128, п.134, п. 135 постанови).

Відповідно до висновків, викладених у п. 117, п. 118, п. 119, п. 120 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У пункті 147 вказаної постанови Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість/необхідність, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, конкретних обставин справи та доводів сторін.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р.у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку усім наданим доказам на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням: категорії справи № 916/2436/25, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; ціни позову (580 918,03грн) та значення справи для позивача; складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг: кількості заяв по суті справи складених позивачем (його представником), судових засідань, в яких приймав участь представник позивача; критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8 000 грн.

На підставі усього викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви Приватного виробничо-комерційного підприємства Промтехконтракт та стягнення з відповідача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 238, 240, 244 ГПК України,

ухвалив:

1. Заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства Промтехконтракт про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2436/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Махіна Валерія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Чорноморська, 41 «а», код ЄДРПОУ: 30170655) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн

3. У задоволені решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повне додаткове рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя Т.І. Демченко