Постановление суда № 138501422, 13.03.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення

13 березня 2026 року Справа № 915/172/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 1705/26 від 06.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про відстрочення виконання рішення суду по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888)

про стягнення коштів у розмірі 143 489 607, 14 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії за № 0221-02024-ПП у розмірі 134 376 051, 97 грн., 3 % річних в сумі 2 284 664, 42 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 828 890, 75 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

1. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2025 закрито провадження у справі № 915/172/25 в частині стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888) на користь позивача Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227) 134 185 929, 79 грн. (сто тридцять чотири мільйони сто вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн. 79 коп.) - суми основної заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Повернуто позивачу Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 738 477, 71 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят сім грн. 71 коп.), сплачений при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № АУ-668 від 04.02.2025 на суму 847 840, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888) на користь позивача Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227):

- 2 645 851, 19 грн. (два мільйони шістсот сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн. 19 коп.) 3 % річних;

- 7 577 913, 94 грн. (сім мільйонів п`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 94 коп.) - інфляційних втрат;

- 122 685, 18 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 18 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2025 повернуто Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 327, 11 грн. (триста двадцять сім грн. одинадцять коп.), сплачений при поданні заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 6771/25 від 05.05.2025) відповідно до платіжної інструкції № 3218 від 02.05.2025 на суму 11 227, 60 грн., у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 по справі № 915/172/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 по справі № 915/172/25 залишено без змін.

17.02.2026 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.

2. Заява про відстрочення виконання рішення суду.

06.02.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 1705/26 від 06.02.2026) про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2026 року у справі № 915/172/25 строком на 1 рік до 11.08.2026 року.

17.02.2026 матеріали справи № 915/172/25 надійшли до Господарського суду Миколаївської області з Південно-західного апеляційного господарського суду.

В період з 06.02.2026 по 20.02.2026 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026 призначено розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 13.03.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позивач (стягувач) та відповідач (боржник) в судове засідання 13.03.2026 повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином у порядку ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026 суд зазначив, що явка учасників процесу не обов`язкова.

12.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 3296/26 від 12.03.2026), в якій відповідач просить суд провести судове засідання у справі № 915/172/25 за відсутності представника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

13.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява (вх. № 3376/26 від 13.03.2026), в якій позивач просить суд провести судове засідання у справі № 915/172/25 за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та відповідача про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду за відсутності представників сторін та можливість розгляду заяви за відсутності представників позивача та відповідача.

В судовому засіданні 13.03.2026 судом відповідно до ч. 4, 9 ст. 240 ГПК України підписано скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини) без проголошення.

3. Правові позиції сторін.

3.1. Правова позиція відповідача (боржника).

Як вказано судом вище, 06.02.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 1705/26 від 06.02.2026) про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить суд відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2026 року у справі № 915/172/25 строком на 1 рік до 11.08.2026 року.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає наступне:

- рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» стягнуто 100 791 045, 66 грн. Проте, на підставі Закону України від 14.01.2025 року "Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов`язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні" № 4213-ІХ виконання рішення суду м. Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 зупинено. Стягнуті кошти за рішенням суду у справі № 910/20030/23 мали б в тому числі покрити стягнуті за рішенням суду від 11.08.2025 року у справі 915/172/25. Таким чином, відповідач з об`єктивних причин не має можливості своєчасно виконати рішення суду;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2025 по справі № 910/690/25 позов задоволено та стягнуто з ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» 45 951 685, 82 грн. основний борг, 3 525 180, 53 грн. інфляційні втрати та 569 672,59 грн. 3 % річних. Однак, за клопотанням ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконання цього рішення відстрочено на 1 рік до 14.05.2026, що перешкоджає відповідачу своєчасно виконати рішення суду від 11.08.2025 року у справі № 915/172/25;

- послуга з передачі електричної енергії фактично надається позивачем споживачам, які сплачують її через постачальника універсальних послуг за фактично спожиту електричну енергію, тоді як постачальник (відповідач) має здійснювати оплату цієї послуги оператору системи (позивачу) за споживачів наперед плановими платежами.

Разом з тим, відповідач листами № 01-07/2175/01-19/24 від 12.07.2024 року та № 01-07/1080/01-19/25 від 24.02.2025 року пропонував позивачу спільне ініціювання змін до умов Типового Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, зокрема щодо порядку розрахунків між сторонами та виключення умов щодо планових платежів, а також щодо виключення вартості послуги зі складу ціни на електричну енергію. В свою чергу позивач відмовився від пропозиції відповідача щодо внесення змін до договору в частині скасування планових платежів.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» введена заборона на припинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням. Як наслідок низька платоспроможність споживачів відповідача, в результаті чого виникла значна дебіторська заборгованість. Така обставина також не сприяє швидкому виконанню відповідачем рішення суду від 11.08.2025 року у справі № 915/172/25;

- значною обставиною, що перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду є вкрай критична ситуація в сфері енергетики, що зумовило НКРЕКП постановою від 16.01.2026 року за № 70 встановити граничні ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку максимальна гранична ціна 15 000, 00 грн./ МВт·год. Така обставина вимагає наявність значних коштів для попередньої оплати електричної енергії, задля недопущення дестабілізації постачання електричної енергії споживачам, в тому числі і побутовим.

У випадку негайного виконання рішення суду відповідач опиниться зі значним дефіцитом коштів, що ставитиме під загрозу постачання електричної енергії споживачам Товариства, серед яких побутові споживачі, бюджетні та соціальні установи, об`єкти критичної інфраструктури, зокрема військові частини, водоканали та лікарні.

З огляду на надзвичайно складну ситуацію, яка склалась на ринку електричної енергії, з метою забезпечення можливості функціонування ринку електричної енергії з урахуванням потреб воєнного часу Регулятором, враховуючи, що сплата позивачу грошових коштів на виконання рішення суду в надзвичайно складних умовах воєнного часу та дефіциту електричної енергії ще більше ускладнить стан відповідача як учасника ринку електричної енергії, а також враховуючи, що предметом позову є 3 % річних та інфляційні втрати, тоді як суму основного боргу за Договором, укладеним між сторонами, Товариством було сплачено ще до пред`явлення вищезазначеного позову, відповідач вважає, що у нього є підстави для звернення до суду з даною заявою.

- діяльність відповідача за результатами 9 місяців поточного року є збитковою (Звіт про фінансові результати додається);

- під час розгляду справи № 915/172/25 відповідач повністю погасив суму основного боргу за надану послугу з передачі в розмірі 134 376 051, 97 грн.

Заява обґрунтована приписами ст. 331 ГПК України.

12.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх. № 3296/26 від 12.03.2026), в якій відповідач зазначив, що 25.02.2026 відповідно до платіжної інструкції № 3559 відповідач за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 року № 915/172/25 сплатив 5 844 357,02 грн., з яких: 1 815 467, 81 грн. 3 % річних; 3 906 204, 03 грн. інфляційні втрати та 122 685, 18 грн. - судовий збір.

Відносно суми 3 % річних в сумі 830 383, 38 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 671 709, 91 грн. зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) на час дії воєнного стану в Україні, відповідно до приписів п. 10-5 Глави ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

3.2. Правова позиція позивача (стягувача).

18.02.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли заперечення (вх. № 2198/26 від 18.02.2026) на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких позивач зазначає, що заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

В обґрунтування заперечень позивачем зазначено наступне:

- вказані відповідачем у заяві про розстрочку підстави не носять особливий або надзвичайний характер та не є виключними обставинами, більше того діяльність відповідача можлива виключно за умови належної функціональності інших учасників Ринку, зокрема позивача;

- у зв`язку з оскарженням відповідачем рішення суду в апеляційній інстанції, рішення суду вступило в силу лише 05.02.2026. Таким чином, протягом 6 місяців позивач був позбавлений права отримати стягнуті судом грошові кошти;

- викладені у заяві про відстрочку доводи щодо скрутного фінансового стану підприємства не підтверджені належними та допустимими доказами;

- задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду призведе до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі;

- наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання останнім рішення суду у даній справі, з якою закон пов`язує необхідність відстрочки виконання судового рішення;

- негативні події такі як збройна агресія Російської Федерації проти України торкнулись не лише на відповідача, а на всі підприємства та громадян України, в тому числі на позивача, тому ця обставина не може бути підставою для відстрочки відповідальності за систематичні порушення строків оплати з боку відповідача;

- відстрочка виконання рішення суду порушить права позивача на ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення;

- заявник не надав доказів відсутності на рахунках грошових коштів для виконання рішення шляхом сплати всієї суми одним платежем або загроз погіршення фінансового становища, пов`язаних з виконанням рішення господарського суду.

Заперечення позивача обґрунтовано приписами ст. 73, 74, 86, 331 ГПК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судовою практикою та практикою ЄСПЛ.

13.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від позивача надійшла заява (вх. № 3376/26 від 13.03.2026), в якій позивач зазначив, що 25.02.2026 відповідно до платіжної інструкції № 3559 відповідач за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 року № 915/172/25 добровільно сплатив 5 844 357, 02 грн., з яких 1 815 467, 81 грн. 3 % річних; 3 906 204, 03 грн. інфляційні втрати та 122 685, 18 грн. - судовий збір.

Відносно суми 3 % річних в сумі 830 383, 38 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 671 709, 91 грн. зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) на час дії воєнного стану в Україні, відповідно до приписів пункту 10-5 Глави ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, враховуючи викладене відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду.

4. Розгляд заяви. Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888) на користь позивача Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 00100227):

- 2 645 851, 19 грн. (два мільйони шістсот сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн. 19 коп.) 3 % річних;

- 7 577 913, 94 грн. (сім мільйонів п`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 94 коп.) - інфляційних втрат;

- 122 685, 18 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 18 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 по справі № 915/172/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 по справі № 915/172/25 залишено без змін.

17.02.2026 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.

На підтвердження викладених у заяві обставин заявником подано суду наступні докази:

- на підтвердження майнового стану відповідачем подано Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2025 року, з якого вбачається, що збиток за звітний період становить (17 488 тис. грн.) (код рядка 2355), при цьому в попередньому році чистий прибуток становив 70 984 тис. грн. (код рядка 2350);

- на підтвердження факту часткового погашення заборгованості перед позивачем після ухвалення рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у даній справі відповідачем подано суду платіжну інструкцію в національній валюті № 3559 від 25.02.2026 на суму 5 844 357, 02 грн., із зазначенням призначення платежу «інфляційні втрати, 3 % річних та судовий збір стягнуті за рішенням суду. від 11.08.2025 по справі № 915/172/25».

Крім того, на підтвердження факту вжиття заходів щодо врегулювання питання про внесення змін до Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, зокрема, щодо порядку розрахунку між сторонами та виключення умов щодо планових платежів, а також щодо виключення вартості послуг зі складу ціни на електричну енергію, позивачем подано суду листи, а саме:

- лист № 01-07/2175/01-19/24 від 12.07.2024, в якому відповідач запропонував спільне ініціювання змін до умов типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, зокрема щодо порядку розрахунку сторонами та виключення умов щодо планових платежів;

- лист № 01/46145 від 25.07.2024, в якому позивач зазначив, що внесення змін до договорів щодо порядку розрахунків порушує принципи недискримінаційного ставлення ОСП до користувачів системи передачі, що є порушенням статей 3 та 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оскільки порядок розрахунків встановлюється однаковий для всіх користувачів системи. НЕК «Укренерго» просила виконувати договірні зобов`язання у частині повноти та вчасності розрахунків;

- лист № 01-07/1080/01-19/25 від 24.02.2025, в якому відповідач зазначив, що вживає вичерпних заходів для вирішення питання оплати заборгованості. Також відповідач в листі зазначив про необхідність ініціювання виключення вартості послуги з передачі електричної енергії зі складу ціни на електроенергію та покладення відповідальності по її оплаті на кінцевого споживача.

Позивач на підтвердження факту завдання збитків, завданих об`єкта енергетики внаслідок збройної агресії РФ подав суду:

- інформацію щодо стану діяльності підпорядкованих суб`єктів господарювання державного сектору економіки в умовах російської агресії Міністерство енергетики України;

- інформацію по обстрілам електростанцій та повітряних ліній НЕК "Укренерго";

- наказ Міністерства енергетики України "Про надання інформації щодо завданих збитків суб`єктам господарювання внаслідок агресії з боку Російської Федерації № 130 від 19.03.2022

5. Джерела права, які застосував суд.

5.1. Правове регулювання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі "Антонюк проти України", no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі "Мкртчян проти України", no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

В силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду у даній справі проголошено в судовому засіданні 11.08.2025 за участю представників сторін, відтак період його розстрочення не може перевищувати більше 1 року та тривати більше, ніж до 11.08.2026.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.20 у справі № 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

5.2. Правове регулювання зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень на час дії воєнного стану.

Відповідно до п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:

постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;

постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;

гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;

оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

6. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.

Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 стягнуто з відповідача ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888) на користь позивача ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227):

- 2 645 851, 19 грн. - 3 % річних;

- 7 577 913, 94 грн. - інфляційних втрат;

- 122 685, 18 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0221-02024-ПП від 01.01.2024, у зв`язку з чим судом:

- в зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором за розрахункові періоди з червня 2024 по вересень 2024, яке мало місце після 23.10.2024, стягнуто 1 184 008, 95 грн. - 3 % річних та 5 796 433, 80 грн. - інфляційних втрат;

- в зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором за період жовтень-грудень 2024 стягнуто 1 461 842, 24 грн. - 3 % річних та 1 781 480, 14 грн. - інфляційних втрат.

Як зазначено судом вище, відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 № 915/172/25, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026. Так, відповідачем подано суду платіжну інструкцію в національній валюті № 3559 від 25.02.2026 на суму 5 844 357, 02 грн., із зазначенням призначення платежу «інфляційні втрати, 3 % річних та судовий збір стягнуті за рішенням суду від 11.08.2025 по справі № 915/172/25».

27.02.2026 відповідач ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" направила на адресу позивача ПрАТ "НЕК "Укренерго" лист № 01-07/1558/01-19/26 від 27.02.2026, в якому з посиланням на п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" повідомила, що відповідно до наданих ПрАТ "НЕК "Укренерго" розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, які були предметом розгляду у справі № 915/172/25, на суму заборгованості за послугу передачі в період з 01.01.2024 - 01.09.2024 нараховано 3 % річних в сумі 830 383, 38 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 671 709, 91 грн.

За заявою Товариства на офіційному сайті НКРЕКП оприлюднена інформація щодо зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року відповідно до п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в частині 3 % річних в сумі 830 383, 38 грн. та інфляційних втрат в частині 3 671 709, 91 грн., які стягнуті за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2025 у справі № 915/172/25. Зазначене обмеження стосується періоду дії в Україні воєнного стану.

Отже, сума, стягнута за рішенням суду у справі № 915/172/25, яка не входить в період, визначений п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", а саме нарахована на заборгованість за послугу передачі, яка виникла в період з 01.09.2024 складає 5 844 357, 02 грн., з яких 1 815 467, 81 грн. - 3 % річних та 3 906 204, 03 грн. - інфляційні втрати, а також 122 685, 18 грн. - судовий збір.

25.02.2026 Товариство сплатило 5 844 357, 02 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відстроченні рішення суду по даній справі, оскільки рішенням суду стягнуто 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0221-02024-ПП від 01.01.2024 (розрахункові періоди прострочення грошових зобов`язань з червня 2024 по грудень 2024). Після набрання рішенням суду у даній справі законної сили відповідачем проведено оплату 3 % річних та інфляційних втрат, які були предметом розгляду у справі № 915/172/25 та нараховані на суму заборгованості за послугу передачі в період з вересня 2024 по грудень 2024. Крім того, відповідачем сплачено на користь позивача стягнутий судом судовий збір.

Отже, на дату розгляду заяви залишилась несплаченою сума 3 % річних в розмірі 830 383, 38 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 671 709, 91 грн., нараховані на суму грошового зобов`язання, яке виникло в період з червня 2024 по 01.09.2024. Отже, відносно вказаної суми заборгованості тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях відповідно до п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи зупинення на час дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень в силу прямої норми Закону (п. 10-5 Глави ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"), додаткове надання судом відстрочення виконання судового рішення в спірному випадку не потребується. Водночас, за умови закінчення воєнного стану до граничної дати, коли в силу ч. 5 ст. 331 ГПК України судом може бути надано відстрочення виконання судового рішення, та за умови наявності передбачених законом підстав, відповідач (боржник) не позбавлений права звернутись до суду із відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (вх. № 1705/26 від 06.02.2026) про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строку, передбачені ст. 254-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 24.07.2026

Суддя Е.М. Олейняш