Постановление суда № 138501281, 22.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22 липня 2026 рокуСправа № 912/2007/18

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Глушкова М.С., розглянувши клопотання арбітражного керуючого Карасюка О.В. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного банкрута від 21.02.2025 у справі

про банкрутство Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", код ЄДР 23222306, вул. Заводська, 3Б, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

секретар судового засідання - Коваленко Т.О.

за участю представників:

від кредитора - Квашук О.М. (ТОВ"Сідвелс", ТОВ ВАТ"Олімп", Коган Н.В.), адвокат, ордер серія ВА № 1090916 від 01.10.2024;

від кредитора - Колісник О.В. (АТ "Ощадбанк") - адвокат, довіреність №19/4-02/357 від 01.01.2026, в режимі відеконференцзв`язку,

від банкрута (ПП"Спецзовнішкомплект") - арбітражний керуючий Карасюк О.В. постанова від 24.06.2019, в режимі відеконференцзв`язку,

УСТАНОВИВ:

Постановою від 24.06.2019 господарський суд визнав приватне підприємство "Спецзовнішкомплект" банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута - Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект". Припинив повноваження розпорядника майном - арбітражного керуючого Чикильдіної С.А., призначеною ухвалою суду від 17.08.2018. Призначив ліквідатором банкрута - приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

12.02.2025 до господарського суду від кредитора Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" надійшла заява № 55/2-05/5 від 11.02.2025 про покладення субсидіарної відповідальності.

24.02.2025 ліквідатор, арбітражний керуючий Карасюк О.В. подав суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою від 06.03.2025 розгляд звіту ліквідатора, арбітражного керуючого Карасюка О.В. та ліквідаційного балансу банкру призначено на 17.04.2025.

Ухвалою від 21.04.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 11.02.2025 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства відмовлено.

Протокольними ухвалами від 17.04.2025, 29.04.2025, 22.05.2025, 12.06.2025, 10.07.2025, 09.09.2025, 04.12.2025, 30.06.2026 оголошено перерви в судовому засіданні по розгляду звіту ліквідатора Карасюка О.В. від 21.02.2025 та ліквідаційного балансу.

06.07.2026 подано позицію кредиторів ФОП Кодаченко Г.В., ТОВ "Сідвелс" та ПП Фірма "Техногруп" щодо затвердження Звіту Ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" та ліквідаційного балансу банкрута у справі.

10.07.2026 АТ "Ощадбанк" подано пояснення.

Розглядаючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Положеннями ст. 28, 61 КУзПБ визначено повноваження арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Даною статтею визначено вимоги до звіту ліквідатора.

За змістом наведених норм правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього КУзПБ повноважень, повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, продажу майна боржника, проведення розрахунків з кредиторами за результатами такої діяльності.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються до суду разом зі звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до судової практики Верховного Суду в постановах у справах № 927/1191/14 від 14.02.2018, № 904/5948/16 від 08.05.2018, № 905/2727/16 від 23.05.2018, № 904/4863/13 від 06.06.2018, дії ліквідатора мають бути направлені на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів й ліквідатор зобов`язаний вжити всіх заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника.

До складу майна боржника слід віднести майнові права, які виникають: у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КУзПБ; зобов`язання осіб, які відповідають за зобов`язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси. До законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальність третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі банкрутства з вини цих осіб.

Слід зазначити, що розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме - коли ліквідатор вчинив дії в усій їх повноті й остання є безсумнівною для кредиторів. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13).

Отже, з урахуванням положень ст. 61-65, 90 КУзПБ, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 20.04.2021 у справі № 920/799/17, від 07.03.2023 у справі № 908/1946/15-г).

Поряд з викладеним Суд наголошує, що повнота та належність дій ліквідатора, зокрема щодо виявлення майна/активів боржника, його продажу/реалізації та задоволення вимог кредиторів оцінюється на предмет відповідності таких дій саме вимогам закону (КУзПБ).

Правильність цього висновку узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформульованою в постанові від 19.04.2023 у справі № 922/987/16 (№ в ЄДРСР 110485422), відповідно до яких:

- одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів, з урахуванням чого вибір способів розпорядження дебіторською заборгованістю (переведення вимог банкрута до третіх осіб у грошову форму) має здійснюватися ліквідатором з метою забезпечення максимального наповнення ліквідаційної маси;

- у випадку прийняття ліквідатором рішення щодо звернення в особі боржника з вимогою до третіх осіб, які мають заборгованість перед банкрутом, необхідним є врахування доцільності такого способу розпорядження дебіторською заборгованістю у контексті строковості ліквідаційної процедури;

- необхідним у такому разі є врахування ліквідатором обставин, що впливають на можливість стягнення такої заборгованості у судовому порядку у межах строків ліквідаційної процедури банкрута, якими, серед іншого, можуть бути платоспроможність або неплатоспроможність дебітора, перебування дебітора у процедурі банкрутства, перспективи такої процедури тощо.

Відповідно до поданої суду позиції кредиторів (ФОП Кодаченко Г.В., ТОВ "Сідвелс та ПП Фірма "Техногруп") щодо затвердження звіту ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" та ліквідаційного балансу банкрута, кредитори підтримують та виступають за затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі.

При цьому, у поданих письмових поясненнях АТ "Державний ощадний банк України заперечує проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПП "Спецзовнішкомплект" у справі, оскільки ліквідатором не виконано всіх передбачених КУзПБ дій, необхідних для завершення ліквідаційної процедури.

Однак, враховуючи такі основні завдання провадження у справі про банкрутство як максимальне задоволення вимог кредиторів, то нездійснення ліквідатором оцінки можливості стягнення дебіторської заборгованості боржника, витребування на користь боржника майна у третіх осіб, стягнення з суб`єктів сум солідарної/субсидіарної відповідальності з метою наповнення ліквідаційної маси, її реалізації та задоволення вимог кредиторів не може бути виправдано ні строковістю ліквідаційної процедури, ні відповідним рішенням кредиторів (висновки в пункті 8.6 постанови Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 916/3176/22).

Одним із юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation), згідно з якою суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України, втратив чинність 28.08.2025), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), КУзПБ.

У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (ч. 6 ст. 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені ч. 2 ст. 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень ч. 2 ст. 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис, згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства ч. 2 ст. 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника заявник має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Тобто, не з`ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в разі недостатності його майна є нездійснення ліквідатором усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора та кредитора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого, з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у ч. 2 ст. 61 КУзПБ, згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Отже, без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.

Аналогічний висновок про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 по справі № 911/1423/19.

21.10.2019 ліквідатором отримано Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та щодо наявності/ виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, відповідно до якого виявлено факти доведення боржника до банкрутства. Даний звіт наявний в матеріалах справи.

Відповідно до Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та щодо наявності/виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства ПП "Спецзовнішкомплект" від 2019 року, за результатами проведеного аналізу виявлено ознаки доведення до банкрутства ПП "Спецзовнішкомплект".

При цьому у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 по даній справі зроблено висновок, що "у висновку по суті розгляду заяви про субсидіарну відповідальність суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що ліквідатором не надано належних доказів завершення ліквідаційної процедури, що виключає можливість задоволення заяви про субсидіарну відповідальність, однак така відмова не позбавляє останнього права після здійснення всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі на подання відповідної заяви в даній справі за інших підстав".

Проте матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора щодо вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, після здійснення всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі, що свідчить про недотримання вимог ч. 1 ст. 61 КУзПБ, отже підстави для затвердження поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відсутні.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора Карасюка О.В. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута від 21.02.2025 у справі.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Положеннями ст. 12 Кодексу зобов`язано арбітражного керуючого, серед іншого, неухильно дотримуватися вимог законодавства (п. 1 ч. 1), здійснювати заходи щодо захисту майна боржника (п. 2 ч. 1), під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) (ч. 3).

Статтею 61 КУзПБ визначені повноваження ліквідатора, зокрема, ліквідатор приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 цієї статті Кодексу дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

За змістом ч. 4 ст. 28 КУзПБ відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів; 6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та призначення іншого арбітражного керуючого (абз. 13 ч. 4 ст. 28 КУЗПБ).

Суд зауважує, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, але й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії.

Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).

Суд зазначає, що у поданому на затвердження судом звіті ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" № 02-01/05-361 від 21.02.2025 у розділі "Щодо погашення вимог кредиторів" арбітражним керуючим зазначено "13.12.2024 на рахунок АТ "Ощадбанк" відповідно до номера документа 8 ліквідатором з ліквідаційного рахунку було перераховано СУМА грн з призначенням платежу: "часткове погашення вимог кредитора ІV (четвертої) черги в межах справи № 912/2007/18 про банкрутство ПП "Спецзовнішкомплект". Отже ліквідатором не зазначена, яка саме сума коштів була перерахована в погашення вимог кредитора ІV (четвертої) черги, у зв`язку з чим суд немає можливості самостійно визначити розмір наявних незадоволених вимог кредиторів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що процедури банкрутства мають строковий характер.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" арбітражного керуючого Карасюка О.В. № 02-01/05-84 від 11.12.2019 про покладення субсидіарно відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2021, апеляційну скаргу ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект" арбітражного керуючого Карасюка О.В. - задоволено, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2020 у справі № 912/2007/18 - скасовано. Справу № 912/2007/18 передано для розгляду до Господарського суду Кіровоградської області. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 та постановою Верховного Суду від 14.08.2024, у задоволенні заяви № 0201/05-84 від 11.12.2019 ліквідатора ПП "Спецзовнішкомплект", арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено.

При цьому у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 зроблено висновок, що "у висновку по суті розгляду заяви про субсидіарну відповідальність суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що ліквідатором не надано належних доказів завершення ліквідаційної процедури, що виключає можливість задоволення заяви про субсидіарну відповідальність, однак така відмова не позбавляє останнього права після здійснення всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі на подання відповідної заяви в даній справі за інших підстав".

Проте, як вже зазначалось судом, матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до суду щодо вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, після здійснення всієї повноти дій в ліквідаційній процедурі.

Крім того, необхідно зазначити, що вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за доведення боржника до банкрутства є частиною аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника (постанова КГС ВС від 17.07.2019 у справі № 903/636/17).

Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка щодо вжиття ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій щодо ініціювання питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі ліквідатора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсторонення арбітражного керуючого Карасюка О.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ПП"Спецзовнішкомплект".

Приписами абз. 2 ч. 1 ст. 28 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

Згідно з п. 3-1, 4 ч. 8 ст.48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Отже, обов`язок визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство покладено на комітет кредиторів.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати кредиторів вирішити питання щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі

Оскільки в силу ч.1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор виконує обов`язки керівника боржника (органів управління), тому його негайне відсторонення за наслідками ухваленої судом цієї ухвали може призвести до негативних наслідків щодо припинення управління боржником, збереженні його майна, представницьких функцій у судах та інших інституціях, отже суд продовжує покладання таких обов`язків на арбітражного керуючого Карасюка О.В. до призначення в установленому чинним законодавством порядку нового ліквідатора.

Керуючись ст. 1-15, 232-235, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6-9, 11, 12, 28, 61, 65 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора Карасюка О.В. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута від 21.02.2025 у справі.

2. Відсторонити за ініціативою суду арбітражного керуючого Карасюка О.В. від виконання обов`язків розпорядника майна боржника - Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект", код ЄДР 23222306, вул. Заводська, 3Б, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, припинивши його повноваження розпорядника майна боржника.

Тимчасово обов`язки ліквідатора до призначення нового ліквідатора в порядку норм КУзПБ покласти на арбітражного керуючого Карасюка О.В.

3. Запропонувати комітету кредиторів Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" надати суду пропозицію щодо призначення кандидатури іншого арбітражного керуючого до 11.09.2026.

4. Оголосити перерву до 17.09.2026 до 12:00.

5. Копії ухвали направити Фізичній особі - підприємцю Кодаченко Г.В. ( АДРЕСА_1 ), Приватному підприємству Фірма "Техногруп" (на електронну пошту: romanenkov@ceedwealth.com.ua), Товариству з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" (до електронного кабінету), представнику ТОВ "Сідвелс", адвокату Квашук О.М. (до електронного кабінету), АТ "Державний ощадний банк України" (до електронного кабінету), Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області (до електронного кабінету); банкруту, ліквідатору - арбітражному керуючому Карасюку О.В. (до електронного кабінету); ТОВ "ВАТ ОЛІМП" (до електронного кабінету); банкруту, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Повний текст ухвали складено - 27.07.2026.

Суддя М.С. Глушков