Постановление суда № 138501244, 21.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/105/26

Суддя Господарського суду Київської області Заєць Д.Г., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/105/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни, с. Гора, Бориспільський район, Київська область

за участю у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК», м. Біла Церква, Київська область

про стягнення 23504,42 грн.

секретар судового засідання: Ю.Капустін

представники:

від позивача (стягувача) - Кричковська А.І.

від відповідача (боржника) - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2026 у справі №911/105/26 (суддя Бацуца В.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» до Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни, за участю у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК», про стягнення 23504,42 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» 12246 (дванадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 98 (дев`яносто вісім) коп. основної заборгованості, 7312 (сім тисяч триста дванадцять) грн. 20 (двадцять) коп. інфляційних втрат, 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 60 (шістдесят) коп. 3% річних та судові витрати 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп. судового збору.

До суду через систему «Електронний суд» від відповідача (боржника) надійшла заява б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання судового рішення від 03.06.2026 у справі №911/105/26.

Згідно протоколу авторозподілу судової справи між суддями б/н від 06.07.2026 року, суддю Зайця Д.Г. визначено для розгляду вказаної заяви.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/105/26 до розгляду та розгляд вказаної заяви призначено на 21.07.2026.

До суду від позивача (стягувача) через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 16.07.2026 (вх.12586/26 від 16.07.2026) на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

До суду від позивача (стягувача) через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення б/н від 17.07.2026 (вх. №12643/26 від 17.07.2026).

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні 21.07.2026 року проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Відповідач (боржник), належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.07.2026 року не з`явився.

Розглянувши у судовому засіданні 21.07.2026 року заяву Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання рішення у справі №911/105/26 судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 18, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є принцип обов`язковості судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Обґрунтовуючи подану заяву про розстрочення виконання рішення, відповідачем (боржником) зазначено, що він здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі. До істотного погіршення умов ведення господарської діяльності торгівля здійснювалася через три торговельні точки. На даний час, дві торговельні точки припинили діяльність, у тому числі торговельна точка за адресою м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 33/35 після демонтажу тимчасової споруди, та торговельна точка за адресою м. Київ, просп. Свободи, 6. Фактично господарська діяльність відповідача (боржника) продовжується через одну торговельну точку. В умовах воєнного стану зменшення кількості споживачів та скорочення купівельної активності додатково ускладнили ведення роздрібної торгівлі. Заявник не посилається на сам факт воєнного стану, як на автоматичну підставу для розстрочення, однак, зазначає його як об`єктивний економічний контекст, у якому відбулося фактичне скорочення господарської діяльності з трьох торговельних точок до однієї. Крім того, згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 04.07.2026 року №I9A5MLPT5L2C4LIG, станом на 04.07.2026 року Беспалько Людмила Михайлівна має заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" за карткою "Універсальна" у розмірі 69931,01 грн. Наявність такого кредитного зобов`язання не наводиться як підстава для невиконання рішення суду, однак, є документально підтвердженою складовою фактичного матеріального стану Заявника.

У зв`язку з наведеним, заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2026 року у справі №911/105/26 відповідно до наведеного у заяві графіка.

Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив, зауваживши у своїх запереченнях від 16.07.2026, що боржник обмежується загальними твердженнями про скорочення господарської діяльності та вплив воєнного стану та наявність кредиту. Однак, боржником не надано належних доказів (податкових декларацій, звітів про доходи, виписок про рух коштів тощо), які б підтверджували неможливість виконання рішення. Сам по собі факт воєнного стану не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення. Боржником не доведено наявності форс-мажорних обставин та їх безпосереднього впливу на неможливість виконання грошового зобов`язання. Факт скорочення кількості торгових точок з трьох до однієї не свідчить про припинення отримання доходу, достатнього для виплати боргу у сумі 23408,53 грн. Посилання боржника на скрутне матеріальне становище є необґрунтованим, оскільки, згідно відомостей з державних реєстрів, боржнику на праві власності належить транспортний засіб Mitsubishi L200 2008 року випуску та частка житлового будинку у м. Люботин.

Із системного аналізу положень ГПК України випливає, що задоволення заяв, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, наведеними вище нормами ГПК України встановлено, що розстрочка або відстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Зокрема, за приписами ч. 1, 3 ст. 13, ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 76-79, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2026 у справі №911/105/26, заявник зазначив про наявність заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" за карткою "Універсальна" у розмірі 69931,01 грн., а також, істотне погіршення умов ведення господарської діяльності через закриття торгівельних точок через які здійснювалась торгівля.

На думку суду, наведені відповідачем (боржником) доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище юридичної особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Також, вирішуючи питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, суд повинен враховувати інтереси позивача (стягувача), зокрема, й категоричну незгоду останнього на надання відповідачу такої відстрочки або розстрочки.

Судом враховано, що представник позивача (стягувача) у своїх письмових запереченнях заперечив щодо задоволення заяви відповідача (боржника), а заявником не надано жодних гарантій, що рішення суду буде ним виконуватись, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу тощо.

При цьому, судом враховано, що 14.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Гненною А.М. відкрито виконавче провадження №81496990 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/105/26 від 10.07.2026. Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Гненної А.М. від 16.07.2026 закінчено виконавче провадження №81496990 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/105/26 від 10.07.2026 у зв`язку з фактичним його виконанням.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання рішення у справі №911/105/26.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Беспалько Людмили Михайлівни б/н від 06.07.2026 року (вх. №6099 від 06.07.2026) про розстрочення виконання рішення у справі №911/105/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повної ухвали 27.07.2026 року.

Суддя Д.Г. Заєць