Решение № 138501136, 27.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2026Справа № 910/14547/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14547/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатвана";

до Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток";

про стягнення 113 088,08 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хатвана" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" безпідставно набуті грошові кошти на суму 113 088,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у загальній сумі 113 088,08 грн, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Хатвана" у якості відшкодування плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, оскільки підстави на яких ці грошові кошти були набуті Приватним акціонерним товариством "Компанія Росток"- відпали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/14547/25 та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.12.2025 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" надійшов відзив на позовну заяву.

15.12.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатвана" надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток".

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2008 між Київською міською радою (далі також - орендодавець) з однієї сторони, та Закритим акціонерним товариством "Компанія Росток" (далі також - орендар) з другої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки № 72-6-00528 (далі також - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі пункту 3 рішення Київської міської ради від 12.10.2000 №2ч-1/1006, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктом 2.1-2.2 договору оренди передбачено, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - бульв. Івана Лепсе, 4 у Солом`янському районі м. Києва; розмір - 68 877 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) кв. м; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель і споруд; кадастровий номер - 8000000000:69:052:0003.

У відповідності до положень розділу 4 оренди, землі орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користуванням земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 332178127000010, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК Солом`янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хатвана" (далі також - позивач, Товариство) та Приватним акціонерним товариством "Компанія Росток" (далі також - відповідач, Компанія) укладено договір про відшкодування витрат № 31-1 (далі - договір), відповідно до умов якого товариство зобов`язуються відшкодовувати компанії суму плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель та споруд відповідно до Угоди про погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 01.07.2021, укладеної між сторонами щодо земельної ділянки № 2-В, площею 1 697 кв.м.

На момент підписання цього договору земельні ділянки, визначені у пункті 1.1 перебувають у користування компанії на підставі договору оренди землі від 13 серпня 2008 року № 72-6-00528, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), від 13 серпня 2008 року за № 72-6-00528 строком на 15 років (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 1.3 договору термін відшкодування витрат, передбачених пунктом 1.1 цього договору, встановлюється з дати підписання цього договору до моменту оформлення товариством договору оренди землі, відповідно до Закону України "Про оренду землі" та внесення даних про нового землекористувача до Державного земельного кадастру, але не більше ніж до 12.08.2023.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором здійснюються щомісяця на підставі рахунків-фактур компанії. Компанія надає рахунки на сплату платежів, передбачених пункту 1.1 цього договору, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за звітним. З рахунком надається розрахунок суми компенсації та підтвердження оплати компанією суми орендної плати за попередній місяць протягом трьох робочих днів від дати отримання запиту Товариства.

Відповідно до пункту 2.2 договору товариство на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно здійснює безготівковий переказ сум відшкодування витрат, передбачених пунктом 1.1 цього договору, на поточний рахунок компанії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Розрахунок загальної суми компенсації витрат по платі за землю наведено в додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною (пункту 2.3 договору).

У відповідності до пункту 2.4 договору сума компенсації витрат по платі за землю може змінюватися у зв`язку зі зміною уповноваженим органом місцевого самоврядування (Київради) ставок плати за землю та інших змін, передбачених чинним законодавством України. Не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття відповідних змін компанія складає та надає товариству новий додаток №1, який не потребує будь-яких погоджень зі сторони товариства та є підставою для визначення та нарахування загальної суми компенсації витрат по платі за землю і набуває чинності з моменту введення в дію зазначених змін. При цьому до нового додатку №1 додається копія нової нормативно-грошової оцінки земельною ділянки.

Відповідно до пункту 5.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до моменту оформлення товариством договору оренди землі відповідно до Закону України "Про оренду землі" та внесення даних про нового землекористувача до Державного земельного кадастру, але не більше ніж 12 серпня 2023 року.

Додатку №1 до Договору про відшкодування витрат №1 визначено, що тариф на 1 місяць складає 16 155,44 грн без ПДВ.

З метою належного виконання умов договору про відшкодування витрат позивачем, було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача (згідно наданих ним рахунків) грошові кошти у якості відшкодування плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) щодо земельної ділянки № 2-В, площею 1697 кв.м., за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 у загальній сумі 113 088,08 грн., а саме:

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № Р -00004487 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за червень 2022 р.), платіжна інструкція № 319 від 19.10.2022);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00004488 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за липень 2022 р.), платіжна інструкція № 328 від 08.11.2022);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00004489 від 22.09.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за серпень 2022 р.), платіжна інструкція № 348 від 15.12.2022);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00005345 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за вересень 2022 р.), платіжна інструкція № 354 від 10.01.2023);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00005346 від 07.11.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за жовтень 2022 р.), платіжна інструкція № 360 від 17.01.2023);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00005789 від 05.12.2022 (компенсація витрат орендної плати за землю за листопад 2022 р.), платіжна інструкція № 367 від 07.02.2023);

- 16155,44 грн, згідно рахунку-фактури № P-00000004 від 04.01.2023 (компенсація витрат орендної плати за землю за грудень 2022 р.), платіжна інструкція № 373 від 15.02.2023).

Листом № 02-01/24-39 від 02 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 113 088,08 грн без ПДВ згідно договору про відшкодування витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з огляду на те, що відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідач, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022 був звільнений від обов`язку нарахування та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована у місті Києві, кадастровий номер 8000000000:69:052:0003, у останнього виник обов`язок, відповідно до статей 1212-1213 Цивільного кодексу України, повернути позивачу грошові кошти у загальній сумі 113 088,08 грн, сплачені в якості відшкодування плати за землю за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, оскільки підстава на яких ці грошові кошти були отримані відповідачем - відпала.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" проєкт закону розроблений з метою визначення особливостей адміністрування податків і зборів під час дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022, реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків.

В подальшому Законом України від 11.04.2023 №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та зазначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, на законодавчому рівні встановлено тимчасове спеціальне право орендарів, у тому числі юридичних осіб, впродовж відповідного періоду не здійснювати орендні платежі за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності, що розташовані, зокрема, на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Тим же Законом України від 11.04.2023 №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023 передбачено, що платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.

Відповідно до вказаної постанови вся територія міста Києва" була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Суд зазначає, що за встановлених судом обставин, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:69:052:0003 підпадала під дію підпункту 69.14 підпункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який має імперативний характер та прямо передбачає, що не нараховується та не сплачується плата за землю за відповідні періоди і території, з огляду на що у відповідача були відсутні обов`язок у сплаті орендної плати за землю на підставі оренди землі від 13 серпня 2008 року № 72-6-00528 та право на нарахування позивачу платежів за договором про відшкодування витрат від 01.07.2021 № 32-1 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти у загальному розмірі 113 088,08 грн, сплачені позивачем в якості відшкодування плати за землю (орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:052:0003) за період з 01.06.2022 по 31.12.2022, оскільки підстава на яких ці грошові кошти були набуті відповідачем - відпала у зв`язку із звільненням його від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності) на вказаний період нормами чинного законодавства.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" (03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 4, ідентифікаційний код 00227560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатвана" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, корпус 7, ідентифікаційний номер 43507967) 113 088 (сто тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко