Решение № 138500255, 23.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2026Справа №910/2008/26

За позовомАкціонерного товариства "ПроКредит Банк"до1. Приватного підприємства "Вей Ту Транс" 2. ОСОБА_1 просолідарне стягнення штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Грішина Н.О.від відповідача-1:не з`явивсявід відповідача-2:Василюк Н.І.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Вей Ту Транс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3% річних у розмірі 5 884,61 Євро та штрафів в загальному розмірі 3 920,90 Євро.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", посилаючись на невиконання Приватним підприємством "Вей Ту Транс" грошових зобов`язань за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013, Рамковою угодою №FW115.3 від 30.05.2013 щодо сплати боргу за кредитом в сумі 39 209,24 Євро, стверджувало про наявність правових підстав для нарахування 3% річних від простроченої суми боргу за період з 25.02.2021 до 25.02.2026 в сумі 5 884,61 Євро.

Крім того, позивач стверджує, що Приватним підприємством "Вей Ту Транс" не було повідомлено Банк про зміну свого найменування та про зміну адреси місцезнаходження, про передачу заставних транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_1 та про зміну місця знаходження предметів забезпечення, чим порушено п. 9.2.5.1 Рамкової угоди №FW115.3 від 30.05.2013, а тому наявні правові підстави для стягнення штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро.

Відтак, оскільки за виконання Приватним підприємством "Вей Ту Транс" своїх зобов`язань за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013, Рамковою угодою №FW115.3 від 30.05.2013 поручився ОСОБА_1 згідно Договору поруки №294989-ДП1 від 31.05.2013, то Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" стверджувало про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 5 884,61 Євро та штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 задоволено самовідвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду питання про відкриття провадження у справі за позовними матеріалами вх. №2008/25 від 25.02.2026 про стягнення грошових коштів та відведено суддю Курдельчука І.Д. від розгляду матеріалів вх. №2008/26 Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Приватного підприємства "Вей Ту Транс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3% річних у розмірі 5 884,61 Євро та штрафів в загальному розмірі 3 920,90 Євро. Матеріали вх. №2008/26 від 25.02.2026 постановлено передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

26.02.2026 за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №910/2008/26 була передана на розгляд судді Бойка Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 відкрито провадження у справі №910/2008/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 02.04.2026.

10.03.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" надійшла заява про зміну підстав позову (яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій позивач просив стягнути солідарно з Приватного підприємства "Вей Ту Транс" та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7 633,40 Євро, з яких: проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 3 712,50 Євро та штрафи у загальному розмірі 3 920,90 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про зменшення розміру позовних вимог; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

18.03.2026 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 зазначає, що позивач лише стверджує про наявність станом на 09.02.2021 боргу за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 та/або за Рамковою угодою №F115.3 від 30.05.2013, проте чинне рішення суду про стягнення такого боргу відсутнє. Відповідач-2 також наголошує, що стягнення боргу в сумі 1 629 030,21 грн, розрахованого також станом на 09.02.2021 за тими самими укладеними договорами, вже було предметом розгляду у Господарському суді міста Києва у справі №910/3604/21 за участю тих же сторін. У вказаній справі прийнято остаточне рішення, яким встановлено, що кредитні кошти відповідно до Договору про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" було надано Приватному підприємству "ЮВ Транс" (після найменування - Приватне підприємство "Вей Ту Транс") в національній валюті - гривні. Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що позивач зловживає процесуальними правами і повторно звертається до суду з тією самою позовною вимогою за той самий період за тими самими укладеними договорами, за участю тих самих сторін - змінюючи розрахунок заборгованості станом на 09.02.2021 на висновок експерта станом на 09.02.2021 враховуючи, що за позовною заявою про стягнення боргу за Договором про надання траншу №106.43428/ FW115.3 від 30.05.2013 та Рамковою угодою №FW 115.3. від 30.05.2013 позивачу відмовлено. До того ж, відповідач-2 зазначає, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта Євро, яка була предметом Договору про надання траншу №106.43428/ FW115.3 від 30.05.2013. Також відповідач-2 вважає, що на дату вилучення у Приватного підприємства "Вей Ту Транс" транспортних засобів (лютий-березень 2022 року) - дія Договору про надання траншу №106.43428/ FW115.3 від 30.05.2013 закінчилась у зв`язку з направленням позивачем вимог про дострокове погашення заборгованості, а отже стягнення штрафу в сумі 3 920,90 Євро за порушення умов договору в 2026 році (через 10 років після відкликання всієї суми кредиту) є необґрунтованою. При цьому відповідач-2 наголошує, що транспортні засоби вилучено у Приватного підприємства "Вей Ту Транс" ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з уведенням воєнного стану в Україні та проведенням мобілізації людських та транспортних ресурсів.

Разом із відзивом на позов від відповідача-2 надійшли:

- клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивоване участю представника ОСОБА_1 в іншому судовому засіданні;

- клопотання про направлення матеріалів справи №910/2008/26 за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва;

- клопотання про виключення з числа доказів Експертного висновоку №1168/11/2024 від 22.11.2024, який проведено судовим експертом Тарасюк С.Ю., у зв`язку з тим, що вказаний висновок виготовлено на замовлення Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" для подання до Господарського суду міста Києва у іншій справі (№910/10973/24);

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого ОСОБА_1 очікує понести витрати на професійну правничу допомого у розмірі 60 000,00 грн.

23.03.2026 Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 достовірно не встановлена відсутність заборгованості у позичальника - Приватного підприємства "Вей Ту Транс" за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013, в рішенні суду лише вказано про те, що з поданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості неможливо встановити чи відповідають сплачені відповідачами суми грошових коштів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів за Договором про надання траншу №106.43428/ FW115.3 від 30.05.2013 сумі, яка зазначена у розрахунку заборгованості Акціонерного товариства "ПроКредит Банк". Крім того позивач вважає, що висновок суду у справі №910/3604/21 про те, що Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" надано кредит Приватному підприємству "Вей Ту Транс" в національній валюті, не відповідає дійсним обставинами справи, є оціночним судженням, яке не є обов`язковим для господарського суду. Водночас позивач посилається на висновок експерта №1168/11/2024 від 22.11.2024, згідно якого документально підтверджується заборгованість Приватного підприємства "Вей Ту Транс" перед АТ "ПроКредит Банк" за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013, Рамковою угодою №FW115.3 від 30.05.2013 в частині 46 803,31 Євро. До того ж, Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звертає увагу суду, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/10973/24 викладено висновок, що оскільки кредит було видано у валюті Євро, то і погашення зараховувались в валюті Євро за курсом, що діяв станом на дату такого погашення. При цьому позивач звертає увагу суду, що у справі №910/10973/24 рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025, залишеним без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "ПроКредит Банк" про визнання договорів припиненими було відмовлено. Також позивач вказує, що проценти за неправомірне користування кредитом у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання в межах даної справи нараховуються за період з 10.02.2021 по 23.02.2022, який відрізняється від періоду, за який була заявлена позовна вимога позивачем про стягнення заборгованості у справі №910/3604/21.

Разом із відповіддю на відзив позивачем було подано:

- заперечення на заяву відповідача-2 про виключення експертного висновку №1168/11/2024 від 22.11.2024 з числа доказів;

- заперечення на клопотання відповідача-2 про направлення матеріалів справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.

31.03.2026 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому відповідач-2 наголошує, що станом на 31.03.2026 відсутнє чинне рішення суду про стягнення суми боргу з відповідача-1 за укладеними договорами. Відповідач-2 вказує на те, що позивач ототожнює зовсім різні за змістом поняття намагається розмір процентів за користування кредитом стягнути, як проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, оскільки пунктом 2 договору про надання траншу, додатком №1 до договору про надання траншу та пунктом 4.4 рамкової угоди, на яких гуртуються зменшені позовні вимоги позивача, передбачено виключно розмір процентів за користування кредитом. Тобто проценти, які позичальник сплачує за користування кредитом або проценти, які позичальник сплачує у разі якщо допустив прострочення сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту (в межах визначеного строку кредитування).

02.04.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" надійшла відповідь на відзив з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача-2 про те, що проценти за користування кредитом за кредитним договором не підлягають нарахуванню понад строк кредитування за таким договором є необґрунтованими, з огляду на те, що сторонами у п. 4.2 розділу 4 "Проценти" Рамкової угоди №FW115.3 від 30.05.2013 передбачено іншу домовленість, яка допускає нарахування позивачем процентів за користування кредитом по день повного погашення кредиту. З приводу доводів відповідача-2 про те, що відсутнє чинне рішення суду про стягнення суми боргу з відповідача-1 за укладеним кредитним договором, то позивач зазначає, що банківські виписки з рахунку позичальника, які долучені до позовної заяви, є належними та допустимими доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Крім того позивач звертає увагу, що жодних обмежень для подання експертного висновку, складеного в одній господарській справі, як доказу в іншій справі, якщо він відповідає вимогам належності та допустимості, чинним ГПК України не встановлено.

У зв`язку з неявкою сторін у підготовче засідання 02.04.2026, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 відкладено підготовче засідання на 21.04.2026; визнано обов`язковою явку представника позивача у наступне засідання.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-2 про передачу справи за підсудністю, з огляду на відсутність підстав; витребувано у Господарського суду міста Києва справи №910/3604/21 та №910/10973/24; запропоновано сторонам надати пояснення з урахуванням питань, які обговорювались у засіданні; відкладено підготовче засідання на 12.05.2026.

11.05.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/15880/24 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Приватного підприємства "Вей Ту Транс" про звернення стягнення на заставне майно.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на те, що позивачем не наведено перешкод, які унеможливлюють надання судом оцінки спірним правовідносинам в межах даної справи; закрито підготовче провадження у справі №910/2008/26; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/2008/26 по суті на 28.05.2026.

У зв`язку з надходженням від представника ОСОБА_1 клопотання про призначення засідання з розгляду справи по суті на іншу дату, судом було погоджено з представниками позивача та відповідача-2 іншу дату судового засіданні з розгляду справи по суті, в той час як відповідач-1 жодного разу не забезпечував явку свого представника у засідання в даній справі, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 призначено розгляд справи №910/2008/26 по суті на іншу дату - 02.06.2026.

02.06.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 3 712,50 Євро з період з 10.02.2026 по 23.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 прийнято відмову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 3 712,50 Євро; закрито провадження у справі №910/2008/26 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Приватного підприємства "Вей Ту Транс" та ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 3 712,50 Євро; повернуто Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 20 947,77 грн, сплаченого меморіальним ордером №106 від 06.12.2025.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 оголошено перерву в судовому засіданні та вирішено продовжити засідання в цей же день після короткої перерви, однак надходження сигналу повітряної тривоги у м. Києві унеможливило продовження судового засідання 02.06.2026, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 призначено судове засідання у справі №910/2008/26 на 23.06.2026.

В судове засідання 23.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача-2, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" позов підтримує та просить його задовольнити, а ОСОБА_1 проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач-1 явку свого представника в засідання по справі №910/2008/26, в тому числі в судове засідання 23.06.2026, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання повідомлявся належним в розумінні п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, як вбачається із наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 03.06.2026 про повідомлення дати, часу та місяця судового засідання була доставлена до електронного кабінету Приватного підприємства "Вей Ту Транс" 03.06.2026 о 16 год. 31 хв., про що судом було отримано інформацію 03.06.2026 о 16 год. 52 хв.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу-1 ухвали суду від 03.06.2026 є 03.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача-1 повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/2008/26 за відсутності представника Приватного підприємства "Вей Ту Транс".

В судовому засіданні 23.06.2026 судом завершено розгляд справи №910/2008/26 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, (надані в тому числі в попередніх засіданнях) всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Приватним підприємством "ЮВ Транс" (після перейменування - Приватне підприємство "Вей Ту Транс") укладено Рамкову угоду №FW115.3 (надалі - Рамкова угода), за умовами якої позивач здійснює кредитування відповідача-1 на підставі Договору про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 31.05.2013 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Рамкової угоди та Кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 107 000,00 Євро на строк 60 місяців від дати видачі кредиту, проценти - 10% річних, цільове призначення - придбання основних засобів, а відповідач-1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісію.

Згідно п. 4 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.

У розділі попередження про валютні ризики сторонами узгоджено, що погашення кредиту здійснюється виключно у валюті кредиту незалежно від зміни будь-яких обставин.

Згідно умов п. 8 договору останній набирає чинності з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань та реалізації прав за цим договором.

31.05.2013 між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителями, укладено Договір поруки №294989-ДП1 (надалі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Кредитному договору, а також за договорами про внесення змін та додатковими договорами до нього.

У березні 2021 року Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "ЮВ Транс" (після перейменування - Приватне підприємство "Вей Ту Транс"), як позичальника за Договором про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 31.05.2013, та ОСОБА_1 , як поручителя за Договором поруки №294989-ДП1 від 31.05.2013 про солідарне стягнення 1 304 115,01 грн капіталу, 72 096,91 грн процентів, 67 327,03 грн процентів за неправомірне користування кредитом, 185 491,27 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" повністю.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", в якому просив суд:

- визнати припиненим з 01.12.2016 Договір про надання траншу №106.43428/FW115.3, який укладено 30.05.2013 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Приватним підприємством "ЮВ Транс" у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, проведеним належним чином;

- визнати припиненою з 01.12.2016 Рамкову угоду №FW115.3, яка укладена 30.05.2013 між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Приватним підприємством "ЮВ Транс" у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, проведеним належним чином;

- визнати припиненим з 01.12.2016 Договір поруки №294989-ДП1, який укладено 31.05.2013 між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язання, проведеним належним чином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, у справі 910/10973/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Спір у даній справі виник (з урахування зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження щодо частини вимог у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині) у зв`язку з твердженнями Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про наявність підстав для солідарного стягнення з Приватного підприємства "Вей Ту Транс" та ОСОБА_1 штрафу за п. 10.3 Рамкової угоди та Кредитним договором за неповідомлення про зміну місцезнаходження і про передачу транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Для правильного вирішення даного спору, суду необхідно вирішити питання чи був чинним Кредитний договір (наявні кредитні зобов`язання) на момент вчинення передбачених позивачем порушень умов Кредитного договору та фіксації цього факту позивачем, а саме: 11.02.2026 (акт про порушення), березень 2022 року - передача ТЗ до ТЦК, січень 2026 року - зміна місцезнаходження відповідача-1.

Особливість даного спору полягає у тому, що в межах зобов`язань сторін за Кредитним договором та Договором поруки між сторонами ухвалено два остаточних судових рішення, якими надано оцінку в тому числі обставинам, які входять в предмет судового розгляду в даній справі:

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 в задоволенні позову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Приватного підприємства "ЮВ Транс" (після перейменування - Приватне підприємство "Вей Ту Транс") та ОСОБА_1 про стягнення залишку кредитної заборгованості за Кредитним договором відмовлено повністю.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/10973/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання припиненими з 01.12.2016 Кредитного договору, Рамкової угоди та Договору поруки відмовлено повністю.

З рішення суду від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 висновується, що у 2021 році Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення залишку заборгованості та нарахувань, а суд відмовив у стягненні цих коштів через недоведеність в суді їх існування. В тому числі суд послався на встановлення експертним висновком факту видачі кредиту в гривні, а погашення у Євро.

В рішенні суду від 26.03.2025 у справі №910/10973/24, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, суд відхилив висновки першого судового рішення з мотивів "в силу ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.". Суд зробив висновок про видачу кредиту в валюті Євро та відсутність факту припинення основного зобов`язання і неприпинення у зв`язку із цим застави. Крім того судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку й про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно з приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження №12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 (провадження №12-41гс21, пункт 9.8)).

Правовий висновок про розмежування фактів та правової оцінки обставин справи, так само і значення цього правового висновку для вирішення наступних справ в аспекті "res judicata" здійснено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №910/10365/15.

Зміст правового висновку зводиться до необхідності врахування правових висновків в остаточних судових рішеннях між сторонами та недопустимості ревізії судових рішень в інших справах (дотримання принципу res judicata).

У даній справі, необхідність застосування принципу res judicata обтяжена існуванням двох судових рішень, які за своєю суттю є протилежними: 11.07.2023 у справі №910/3604/21 суд дійшов висновку про не доведення Банком заявленої до стягнення заборгованості за Кредитним договором, а 26.03.2025 у справі №910/10973/24 - висновок про існування заборгованості за кредитним договором та не припинення застави.

Беззаперечно, ці висновки судів не є життєвими обставинами (діями, подіями), тому не підпадають під застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, але першим судовим рішенням у справі №910/3604/21 по суті остаточно вирішений спір між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Приватним підприємством "Вей Ту Транс", ОСОБА_1 щодо розміру заборгованості (тобто щодо її відсутності).

Суть судового рішення про відмову Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у стягненні із позичальника та поручителя (майнового поручителя) кредитної заборгованості зводилась до того, що Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" надано кредит Приватному підприємству "Вей Ту Транс" в національній валюті - гривні, в той час як у порушення умов укладених договорів між сторонами, погашення кредиту відповідачами відбувалось в іноземній валюті Євро за ринковим курсом на дату відповідного платежу. Відтак судом було відмолено в задоволенні позову з тих підстав, що з поданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості неможливо встановити чи відповідають сплачені відповідачами суми грошових коштів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів за Договором про надання траншу №106.43428/ FW 115.3 від 30.05.2013 сумі, яка зазначена у розрахунку заборгованості Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", тому позивачем не доведено суду факту наявності заборгованості відповідачів за спірним кредитним договором у заявленому ним розмірі.

Як вбачається із викладеного, мотиви рішення суду від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 не пов`язані із ненастанням строку виконання позичальником та поручителем своїх зобов`язань, що однозначно виключає повторне звернення банку із подібним позовом у майбутньому.

Суд обізнаний із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, згідно якої висновки судового рішення в іншій справах, зокрема про відмову в позові про стягнення кредитної заборгованості, не є обставинами справи, встановленими судами, є правовою оцінкою обставин, встановлених судами, і не мають преюдиціального значення.

Попри наведене, право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачене у світлі принципів верховенства права та правової визначеності, охоплює вимогу, згідно з якою, якщо суди остаточно вирішили спір між певними сторонами, їхнє рішення не повинно бути поставлене під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" [ВП] (Brumгrescu v. Romania) [GC], заява №28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999 VII. та Grazuleviciute проти Литви, №53176/17, §72, 14.12.2021).

Вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, є одним із основоположних аспектів верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії").

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

По суті судове рішення призводить до усунення стану правової невизначеності між сторонами і забезпечило, щоб всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 59)).

Очевидно намагаючись забезпечити право на правову визначеність, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у справі №910/10973/24, а суди дійшли зворотних висновків, ніж у справі №910/3604/21.

Суд у цій справі пояснить причини, чому саме судове рішення від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 і його висновки мають визначальне значення для даного спору:

1. Спір про стягнення Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" кредитної заборгованості має пріоритетне значення над спором поручителя про визнання зобов`язань припиненим, оскільки виключає можливість Банку повторно позиватися і захищати право в судовому порядку, оскільки втрачено право на примусове виконання цього зобов`язання.

Хоча ні матеріальний, ні процесуальний закон не містить чіткої норми закону щодо наслідків втрати кредитором права на примусове виконання зобов`язання, 11.02.2026 Великою Палатою Верховного Суду у справі №754/511/23 сформованою правовий висновок з цього приводу, з яким суд повністю погоджується і застосовує до даної справи.

У вказаній справі мова йшла про можливість нарахування передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань у разі закінчення строку пред`явлення наказу про стягнення основної суми боргу до виконання, проте вказана ситуація повністю тотожна випадку існування остаточного судового рішення про відмову у позові Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у стягнення кредиту.

Зокрема втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку (п. 109). У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном (п. 112).

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права (п. 113).

Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним (п. 117).

Аналогічним чином суд висновує, що ухвалення остаточного судового рішення про відмову Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" у стягненні кредитної заборгованості (за відсутності мотивів передчасності звернення) означає, що право вимоги за кредитним зобов`язанням втратило можливість примусового захисту в суді.

Це, у свою чергу, виключає можливість Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" в примусовому порядку вимагати виконання інших пов`язаних (акцесорних) зобов`язань, у тому числі стягнення штрафних санкцій (штрафів, пені), якими забезпечувалося основне зобов`язання, оскільки акцесорні вимоги поділяють долю основного зобов`язання.

2. У справі №910/10973/24 не брав участі позичальник за Кредитним договором, а тому висновки про не припинене зобов`язання Приватного підприємства "Вей Ту Транс" у спорі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" без залучення ПП "Вей Ту Транс" не породжують для цієї особи жодних правових наслідків.

Очевидно ця особа не могла надати свої доводи і аргументи у вказаній справі, що виключає можливість поширення принципу res judicata на наслідки другого судового провадження для подальших судових спорів.

3. Неврахування під час провадження у справі №910/10973/24 правових висновків, викладених у рішенні суду від 11.07.2023 у справі №910/3604/21, здійснено через незастосування правової позиції, правильність якої підтвердила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.12.2025 у справі №910/10365/15 (тобто через місяць після перегляду в апеляційному порядку рішення у другому провадженні).

4. Суд не вважає твердження Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про недостатню вмотивованість рішення у першому провадженні очевидно безпідставними, але звертає увагу на суперечливість позицій Банку.

Важлива обставина набрання судовим рішенням від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 статусу остаточного пов`язана із процесуальною бездіяльністю самого Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", яке подало апеляційну скаргу до неналежного суду. Тобто Банк через власне недбальство оскаржив рішення до Київського апеляційного суду замість подачі скарги до Північного апеляційного господарського суду. Суд не зміг себе переконати, що це могло статися в результаті добросовісної помилки, адже очевидним є поширення виключної компетенції на апеляційний перегляд вказаного рішення Господарського суду міста Києва саме Північним апеляційним господарським судом.

Вказане недбальство Банку виключає обґрунтованість його апелювання на необхідність неврахування судом остаточного судового рішення у першому провадженні.

Відтак, судом не встановлено жодних ознак того, що в провадженні по справі №910/3604/21 існував якийсь фундаментальний недолік: усі сторони (в т.ч. позивач) були повноцінно залучені до неї і мали змогу подавати пояснення, на відміну від існування такого недоліку в наступній справі - незалучення позичальника у провадженні по справі №910/10973/24.

З урахуванням втрати Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" права на примусове стягнення кредитної заборгованості, то підстави для стягнення будь-яких акцесорних зобов`язань (в т.ч. заявлених у даній справі штрафів) відсутні.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи сторін судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

За таких обставин у задоволенні позову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" слід відмовити повністю.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача (в частині, що підлягала сплаті за розгляд господарським судом вимоги про солідарне стягнення штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро) у зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Берестейський, буд.107-А; ідентифікаційний код 21677333) до Приватного підприємства "Вей Ту Транс" (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Миргородська, буд. 6; ідентифікаційний код 37515430) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про солідарне стягнення штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача на оплату судового збору, сплаченого за розгляд господарським судом вимоги про солідарне стягнення штрафів у загальному розмірі 3 920,90 Євро, покласти на Акціонерне товариство "ПроКредит Банк".

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя Роман БОЙКО