Постановление суда № 138496352, 22.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа №607/15970/26 Провадження №1-кс/607/5265/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні№12026210000000257 від 15.07.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Хоростків Тернопільської області, працюючого директором ТОВ «Чортківське АТП №16142», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року старший слідчий в особливо важливих справах СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026210000000257 від 15.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також зазначає про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити заставу в розмірі 601 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 128 гривень.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Окрім того зазначений у клопотанні розмір застави 601 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 128 гривень, обґрунтувала тим, що підозрюваний працює директором ТОВ «Чортківське АТП №16142», а також під час його затримання було вилучено грошові кошти на суму, що становить більше 120000 тисяч доларів США, що на думку сторони обвинувачення, свідчить про достатній майновий стан для внесення запропонованої суми застави.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, а також недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Крім того зазначив, що розмір застави, який сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_4 як альтернативний запобіжний захід є необґрунтованим, оскільки немає жодних виключних обставин щодо визначення саме такого розміру, а також не доведено, що застава в розмірі, визначеному законом, не здатна запобігти наявним ризикам, тому просить зменшити її розмір до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), з урахуванням майнового стану підозрюваного. При покладенні обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, просить не застосовувати обов`язок не покидати межі населеного пункту, в якому він проживає або зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду, оскільки батьки підозрюваного проживають в м. Хоростків, сам підозрюваний працює в м. Чортків, проживає в с. Чорний Ліс, відвідує церкву у м. Київ, а також часто відвідує інші області України.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026210000000257 від 15.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

20.07.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

21.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з ЄРДР №12026210000000257 від 15.07.2026; заява ОСОБА_7 від 15.07.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 15.07.2026; протокол обшуку від 20.07.2026; протокол огляду грошових коштів від 20.07.2026; протокол огляду покупця та вручення йому грошових коштів перед початком проведення спеціального слідчого експерименту від 20.07.2026; заява ОСОБА_7 від 16.07.2026; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 21.07.2026; протокол проведення контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20.07.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії візуальне спостереження за особою від 21.07.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи від 21.07.2026; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке є тяжким злочином та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке є тяжким злочином та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина, а саме тяжкість передбаченого законом покарання, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Окрім того, оцінюючи можливість впливу на свідка у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від свідків, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

При цьому слідчим суддею взято до уваги, що свідок у даному кримінальному провадженні відомий ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.

Крім того про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить те, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, а саме вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23.05.2025 останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу, однак він на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин з корисливих мотивів.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, яка на переконання слідчого судді є обґрунтованою, а також застосування зазначеного запобіжного заходу зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Водночас слід зазначити, що за змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, застава у розмірі 601 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 128 гривень, запропоновану органом досудового розслідування як альтернативу до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є надмірним, необґрунтовано завищеним, адже стороною обвинувачення не доведено факт наявності у підозрюваного грошових коштів чи майнових активів у розмірі, що відповідає запропонованій сумі застави. Матеріали клопотання не містять відомостей про доходи чи майновий стан підозрюваного, які б свідчили про реальну можливість внести таку суму. Разом з тим метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені в ході розгляду клопотання ризики, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного та його матеріальне становище, слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є наближеним до розміру отриманої ОСОБА_4 неправомірної вигоди, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, буде достатнім для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України, та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому зазначений розмір застави не буде завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім того у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, при цьому враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання про можливість застосування обов`язку не відлучатись за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, не обмежуючи ОСОБА_4 у можливості пересування лише територією населеного пункту, в якому він проживає.

Таким чином клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 20 вересня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600,00 грн. (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454 ; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/15970/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.07.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із Тернопільської областібез дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 20 вересня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1