Решение № 138491925, 24.07.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/536/26

Провадження № 2/588/597/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Медведєва Н.О. у березні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 27.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 27.09.2025-100001851, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5000 грн на строк 168 днів (до 13.03.2026) з умовою сплати відсотків: за ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, який застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; за ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт», а також зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 5%, що дорівнює 250 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 250 грн у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував належним чином, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 17650 грн, яка складається з такого: тіло кредиту - 5000 грн; проценти - 6650 грн; комісії пов`язаної з наданням кредиту 250 грн; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 750 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 5000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 27.09.2025-100001851 від 27.09.2025 у розмірі 17650 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 02.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 22.05.2026 позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» були задоволені частково та із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 27.09.2025-100001851 від 27.09.2025 у розмірі 12400 (дванадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., а також кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1870 (одна тисяча сімдесят) грн 34 коп.

Ухвалою суду від 09.06.2026 було задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення суду від 22.05.2026, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представниця позивача у позовній заяві зазначила, що просить суд проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач не повідомив про причини неявки і не подав відзив.

Суд визнав за можливе провести розгляд справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 27.09.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 шляхом підписання заявки та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) був укладений кредитний договір № 27.09.2025-100001851, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 5000 грн на строк 168 днів (до 13.03.2026) з умовою сплати відсотків: за ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, який застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; за ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт», а також зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 5%, що дорівнює 250 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 250 грн у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту та інші умови кредитування (а.с. 27-34).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту договору, вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 27.09.2025 було перераховано позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5000 грн (а.с. 35).

Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, станом на 26.03.2026 утворилася заборгованість в сумі 17650 грн, яка складається з такого: тіло кредиту - 5000 грн; проценти - 6650 грн; комісії пов`язаної з наданням кредиту 250 грн; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 750 грн; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 5000 грн (а.с. 18-20).

Суд частково не погоджується із вказаними розрахунками зважаючи на таке.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Як установлено судом на підставі наданих відповідачем доказів, зокрема військового квитка, сертифіката та свідоцтва про проходження курсу базової загальної військової підготовки виданих військовою частиною НОМЕР_1 , направлення виданого військовою частиною НОМЕР_2 на консультацію лікаря ОСОБА_1 з 17.07.2025 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації (а.с. 54-58).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитором в супереч положенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, позивачем одночасно з нарахуванням відсотків за узгодженою в кредитному договорі ставкою здійснювалось нарахування відсотків за ставкою, що передбачена ст. 625 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору № 27.09.2025-100001851 від 27.09.2025 сторонами було погоджено розмір відсотків за користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування кредитором трьох процентів річних, на підставі положень ст. 625 ЦК України, протягом строку дії договору, за наявності узгодженого сторонами розміру відсотків, суперечить правовій природі кредитного договору, відтак є незаконним.

Також суд не погоджується з нарахованою позивачем комісією пов`язаною з наданням кредиту зважаючи на таке.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Отже умова договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту фактично є нікчемною.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн, а також додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 750 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі у загальному розмірі 5750 грн.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, відсотками нарахованими по ст. 625 ЦК України та комісією пов`язаною з наданням кредиту.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 36).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 32,58%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 867,41 грн.

Керуючись вимогами статей 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 27.09.2025-100001851 від 27.09.2025 у розмірі 5750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн 41 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 27.07.2026.

Суддя О. О. Огієнко