Решение № 138490504, 27.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4532/26

н/п 2-а/953/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Засєєвої С.О.,

відповідача Дігтяра В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, інспектора відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Дігтяра Віталія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6979129 від 06.04.2026,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6851588 від 17.03.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з постановою серії ЕНА № 6979129 від 06.04.2026, о 16 год 03 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 209, керуючи транспортним засобом «HyundaiTucson», д.н.з. НОМЕР_1 , виконала зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушила п. 8.4 ПДР, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП

Вважає постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав:

- відсутності докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- процедурні порушення та не визначено точне місце зупинки транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_1 .

Стислий виклад заперечень відповідача.

Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 06.04.2026, о 16 год 03 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 209, керуючи транспортним засобом «HyundaiTucson», д.н.з. НОМЕР_1 , виконала зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, порушила п. 8.4 ПДР, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП

Керуючись положеннями статті 284 КУпАП поліцейським прийнято рішення про застосування до Позивачки адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно відеозаписів з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що поліцейський діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2026 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його.

Відповідачі - Головного управління Національної поліції в Харківській області та відділ поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

У судому засіданні Відповідач, інспектор відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Дігтяр В.В. просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, та склав постанову відносно позивача за порушення Правил дорожнього руху позивачем. На підтвердження обставин та події правопорушення просив долучити до матеріалів справи фотографії з місця події, які підтверджують факт правопорушення

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників провадженняв, з`ясувавши обставини, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази та матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2026 інспектором ВП №3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Дігтярем В.В. розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, а саме штрафу у розмірі 340 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 06.04.2022 о 16:00 год за адресою Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 209, позивачка керувала транспортним засобом «HyundaiTucson», д.н.з. НОМЕР_1 , виконала зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушила п. 8.4 ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 р. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив ч. 1 ст.122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України передбачено, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Так знак 3.34 «Зупинку заборонено», забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

У п. 8.4. ПДР України визначено групи дорожніх знаків: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до Додатку 1 ПДР України, в розумінні п. 8.4. ПДР України знак 3.34 «Зупинку заборонено», відноситься до пункту «в)» - заборонні знаки.

Судом встановлено, що позивач не заперечує факт керування ним транспортним засобом за обставин, про які йдеться, разом з цим позивач зазначає, що вважає поліцейськийого незаконною, оскільки останній не мав передбачених законодавством підстав для зупинки його транспортного засобу. Наголошує, що жодного порушення ПДР України він не вчиняв.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.

Судом досліджено відеозапис наданий відповідачем (Головне управління Національної поліції в Харківській області) разом з відзивом на позов, з якого вбачається, що позивачка погоджується з фактичними обставинами справи та не заперечує їх, та запитує чи може вона сплатити штраф на місці.

Крім цього, у судовому засіданні досліджено фотографії долучені відповідачем Дігтяр В.В., з яких вбачається, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» розміщений з того боку дороги, на якому введена заборона, цей знак добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби.

Відповідно до пункту 14.5.29 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 3.34 «Зупинку заборонено» застосовують, щоб заборонити зупинку і стоянку ТЗ. Його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону. На ділянках доріг, де кількість смуг для руху в одному напрямку дві і більше, знак 3.34 потрібно застосовувати там, де, залежно від інтенсивності руху (таблиця 36) під час об`їзду ТЗ, що зупинилися, створюється підвищена небезпека зіткнення. Знак 3.34 дозволено застосовувати і в інших випадках, де потрібно заборонити зупинку і стоянку ТЗ для забезпечення безпеки руху.

Таким чином, суд приходить до висновку, , що знак 3.34 «Зупинку заборонено» за адресою Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 209 встановлено з дотриманням пункту 14.5.29 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.02.22019 у справі № 592/12038/16-а, оскільки в цій справі суд, ухвалюючи рішення виходив з інших фактичних обставин справи.

Суд виснує, що вказаний відеозапис та фотографії надані учасниками справи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні (прийнятті) уповноваженою особою відповідно рішення (постанови), отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Інші доводи і заперечення сторін означених висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови суттєвих порушень з боку відповідача щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та оформлення постанови, які б могли бути підставою для скасування постанови, не спостерігається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Закону України «Про національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності, що вбачається на наданого відповідачем відеозапису та змісту оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Враховуючи наведене, при притягненні особи до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід довести, що порушено вимоги щодо зупинки та стоянки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України.

Суд акцентує увагу на тому, що позивач не заперечував факту порушення ПДР України при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6979129 від 06.04.2026, тобто зупинка та стоянка транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим порушено п. 8.4 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, позивачем не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останньої до адміністративної відповідальності.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті, отже підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.

Керуючись статтями 19, 72-77, 241-246, 257, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, інспектора відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Дігтяра Віталія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6979129 від 06.04.2026,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, 211.

Відповідач: інспектор відділу поліції № 3 м. Мерефи Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітан поліції Дігтяр Віталій Володимирович, адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, 211.

Повне судове рішення складено та підписано 27.07.2026.

Суддя О.М. Дяченко