Решение № 138490498, 24.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8315/26

н/п 2/953/4706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») Сахарова О.І. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 56 936,00 грн та судових витрат.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.

Виклад позиції відповідача:

- вимога про стягнення процентів у сумі 39 336,00 грн не може вважатися доведеною лише на підставі розрахунку, складеного самим позивачем;

- позивач не довів правомірність нарахування процентів після переходу права вимоги;

- за відсутності належних доказів законності формування суми процентів у розмірі 39 336,00 грн суд не має правових підстав вважати зазначений розрахунок доведеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню;

- непропорційність заявленої до стягнення суми процентів;

- не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

13.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

14.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив.

10.12.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарової О.І. надійшло заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

14.07.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.07.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

16.07.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

17.07.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

20.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи просив здійснювати за відсутності позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

11.06.2024 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 643429954 у формі електронного документу з використанням електронного підпису відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора - MМСQ (а.с. 44-49).

Згідно п. 2.1. Договору № 643429954 від 11.06.2024, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 17600 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила») (а.с. 45).

При укладенні договору № 643429954 від 11.06.2024 відповідач також був ознайомлений з умовами паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 5794, зокрема, з основними умовами кредитування: сума/ліміт кредиту - 17600.00; строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення) (а.с. 43).

Факт перерахування грошових коштів у сумі 17 600,00 грн відповідачу підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 26.06.2026, зокрема, рухом коштів за платіжною карткою відповідача № НОМЕР_1 за період з 11.06.2024 по 16.06.2024.

Виписка по особовому рахунку відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.06.2024 по 16.06.2024 свідчить про користуванням грошовими коштами відповідачем.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21), виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, із наведеного очевидно випливає, що кредитні кошти були надані та фактично отримані відповідачем, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання їх повернути на підставі вимог кредитора.

На підтвердження позовних вимог позивач додав Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які регулюють порядок надання грошових коштів у позику та яка за своєю природою є пропозицією щодо укладення електронного договору (а.с. 39); Порядок дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельної маркою «Moneyveo» (а.с. 40-41).

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео», відповідач отримав одноразовий ідентифікатор MМСQ 11.06.2024 о 18:45:31 на телефон НОМЕР_2 ; в подальшому, 11.06.2024 о 18:46:26 відповідачем введено одноразовий ідентифікатор/відправлено ТОВ «Манівео», та 11.06.2024 о 18:46:35 ОСОБА_1 перераховано грошові кошти (а.с. 37).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Манівео» зобов`язання по договору № 643429954 від 11.06.2024 виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, у свою чергу, відповідач/позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, проте їх порушив, унаслідок чого у відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Манівео» за період з 11.06.2024 по 13.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео» за договором № 643429954 від 11.06.2024 становить 43 032,00 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 16 632,00 грн заборгованість за відсотками; 8 000,00 грн неустойка (а.с. 27).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 54-56).

Підписавши Додаткову угоду № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2024 (а.с. 57).

Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (а.с. 54).

13.08.2024 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 297 від 13.08.2024 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 13).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 297 від 13.08.2024, під порядковим номером 224 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_3 ) є боржником за кредитним договором № 643429954 від 11.06.2024 у загальному розмірі 43 032,00 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 16 632,00 грн заборгованість за відсотками; 8 000,00 грн неустойка (а.с. 13 зв.с.).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснено ТОВ «Таліон Плюс» за період з 13.08.2024 по 28.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 643429954 від 11.06.2024 становить 65 736,00 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 336,00 грн заборгованість за відсотками; 8 800,00 грн неустойка (а.с. 27).

28.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/0525-01 (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (а.с. 16).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 28.05.2025 під порядковим номером 1218, зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_3 ) є боржником за кредитним договором № 643429954 від 11.06.2024 у загальному розмірі 65 736,00 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 336,00 грн заборгованість за відсотками; 8 800,00 грн неустойка (а.с. 18 зв.с.).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е (а.с. 21-22).

Згідно п. 1.2. Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2 (а.с. 21).

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 за Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 (а.с. 25).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, під порядковим номером 3983 зазначено, що « ОСОБА_1 » (ІПН НОМЕР_3 ) є боржником за кредитним договором № 643429954 від 11.06.2024 у загальному розмірі 65 736,00 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 39 336,00 грн заборгованість за відсотками; 8 800,00 грн неустойка (а.с. 23 зв.с.).

Судом досліджено, документи, які укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.

З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 643429954 від 11.06.2024, укладеним між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір № 643429954 від 11.06.2024 укладено сторонами в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договору № 643429954 від 11.06.2024, який підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів пов`язаних з користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами кредитування під підпис.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Суд встановив, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт перерахування грошових коштів відповідачу, зокрема, надана АТ «Універсал Банк» банківська виписка містить усі необхідні реквізити, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже свідчить про реальне користуванням грошовими коштами відповідачем. Крім того, відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, про що зазначає у своєму відзиві. Відтак, суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) у сумі 17 600,00 грн.

Суд бере до уваги, що позивачем не заявлено до стягнення суму заборгованості за неустойкою.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками у сумі 39 336,00 грн, суд зазначає наступне.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані ОСОБА_1 з 11 червня 2024 року по 15 липня 2024 року за ставкою 121,44 грн на день, з 16 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року за ставкою 264,00 грн на день, у подальшому з 14 серпня 2024 року по 07 листопада 2024 року проценти нараховувались за ставкою 264,00 грн на день.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Відповідно до п. 11.1. Договору № 643429954 від 11.06.2024, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (а.с. 48).

Разом з тим, у межах загального строку дії договору № 643429954 від 11.06.2024 тривалістю 5 років визначені періодичні строки повернення траншів, з яких складається загальна сума кредиту.

Зокрема, умовами п. 3.1. Договору передбачено, що на момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу (а.с. 45).

У п. 3.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду (а.с. 45).

При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем всіх фактично нарахованих процентів станом на 10 липня 2024 року, тобто на день закінчення дисконтного періоду, а також активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті позичальника, що свідчить про те, що після закінчення дисконтного періоду 10 липня 2024 року строк кредитування не продовжувався.

Оскільки умови договору № 643429954 від 11.06.2024 передбачали надання у користування кредитних коштів на 30 днів, строк кредитування закінчився 10.07.2024. За таких умов, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами обмежене періодом кредитування з 11.06.2024 до 10.07.2024 року.

До аналогічних висновків дійшов Харківський апеляційний суд у постанові від 09.06.2026 у справі № 643/14572/25 (провадження 22-ц/818/1885/26).

Станом на 10.07.2024, заборгованість за тілом кредиту становила 17 600,00 грн, заборгованість зі сплати нарахованих відсотків складала 3 643,20 грн (121,44 грн х 30 днів), а всього 21 243,20 грн.

Надалі відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредиторами поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, таких вимог позивач у справі не заявив.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи, викладені в процесуальних документах (заява, відзив, заперечення) та надані в судовому засіданні, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 643429954 від 11.06.2024, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість у загальному розмірі 21 243,20 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 3 643,20 грн заборгованість за відсотками, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову доведеність позивачем заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 643429954 від 11.06.2024 у загальному розмірі 21 243,20 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 3 643,20 грн заборгованість за відсотками, тобто позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 37,31 % (56 936,00 х 100 : 21 243,20) від заявленої до стягнення суми заборгованості, то судовий збір який підлягає стягненню з відповідача становить 993,35 грн (2 662,40 х 37,31 %).

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позову, суд задовольняє витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 611,74 грн (21 243,20 : 56 936,00 х 7 000,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7,12,13,81,141,247,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 643429954 від 11.06.2024 у загальному розмірі 21 243,20 грн, з яких: 17 600,00 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 3 643,20 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 993,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 611,74 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24.07.2026.

Суддя О.М. Дяченко