Постановление суда № 138490010, 23.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7717/26

№ 1-кп/183/2168/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 11.03.2026 року до ЄРДР за № 12026042350000356, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 обґрунтувавши тим, що у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 06 травня 2026 року, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон (фенадон). Крім цього встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на лікуванні, а саме проходження замісної підтримуючої терапії у ТОВ Медичному центрі «Гармонія» (ЄДРПОУ 43881461, місцезнаходження розташовано за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд.37) відповідно до якої отримує, для особистого вживання, препарат наркотичного засобу метадон.

Після чого ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на збут наркотичного засобу, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у невстановлений у ході досудового розслідування дату час, однак не пізніше 06 травня 2026 року, отримав в ТОВ Медичному центрі «Гармонія» наркотичний засіб метадон (фенадон), який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою не менше 0,0224 г, який переніс за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1 , де почав його зберігати з метою збуту.

В подальшому, 06 травня 2026 року, приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про обмеження обігу метадону (фенадону), продав ОСОБА_6 (реальні анкетні дані якого змінені) 1 (одну) таблетку білого кольору масою 0,5008 г., що містить у своєму складі, - метадон (фенадон), який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою 0,0224 г, та отримав від останнього 600 гривень, тим самим здійснив незаконний збут наркотичних засобів.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів.

07 травня 2026 року о 12:45 годині ОСОБА_3 , року народження, затримано в порядку ст. 208 КК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

07 травня 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні №12026042350000356.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які мешкають в одному місті та з обвинуваченим ОСОБА_3 та які ще не допитані безпосередньо судом, отже, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 який обґрунтовано обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, який офіційно не працевлаштований і законного джерела доходу не має, перебуваючи на волі, може продовжити вказану злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення у тому числі й продовжити здійснювати збут наркотичного засобу.

Застосування до ОСОБА_3 домашнього арешту, як запобіжного заходу, є цілком виправданим, у якому обвинувачується останній, наявність у цій справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений, кожен окремо, проти задоволення вказаного клопотання не заперечували.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу

ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Крім того, суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які мешкають в одному місті та з обвинуваченим ОСОБА_3 та які ще не допитані безпосередньо судом, отже, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оцінивши в сукупності інші обставини, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає вказане клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314-317 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту до 17 вересня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки строком на два місяці, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- цілодобово не залишати своє місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1