Решение № 138489778, 02.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/1982/26

№ провадження 2/646/2570/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Мовчан В. В.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в особі представника Мовчана В. В. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року у розмірі 16 980,00 гривень, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 6 780,00 гривень, суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - 3 000,00 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 1 200,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 547565-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 16 липня 2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 547565-КС-001 про надання кредиту.

16 липня 2025 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 547565-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор «UA-0472» на номер телефона НОМЕР_1 , який відповідачкою було введено/відправлено.

Отже, 16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 547565-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало - надало відповідачці грошові кошти у розмірі 6 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідачка вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконує, станом на 15 лютого 2026 року утворилась заборгованість за договором № 547565-КС-001 про надання кредиту у розмірі 16 980,00 гривень, яка складається з: суми суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 6 780,00 гривень, суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суми прострочених платежів за комісією - 1 200,00 гривень, яку позивач, керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідачки на свою користь.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

З метою забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин справи ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова було задоволено клопотання представника позивача про витребування у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» доказів.

01 травня 2026 року Акціонерним товариством Комерційний банком «Приватбанк» на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова було надіслано на адресу суду інформацію, що витребовувалась.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідачка у судові засідання не з`явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачки у судові засідання та не повідомлення нею про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір № 547565-КС-001 про надання кредиту.

За умовами, визначеними розділом 2 вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, у порядку та на умовах, що визначені цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк, на який надається кредит - 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом - в день %, фіксована. Комісія за видачу кредиту - 1 200,00 гривень. Строк дії договору - до 05.11.2025.

Згідно із пунктом 7.5. договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю сумузаборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-0472», відправленого на номер телефона - НОМЕР_1 .

До вказаного договору позивачем додано пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» № 2-ОД від 18 лютого 2025 року.

Умови кредитування, погоджені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , відображені й у паспорті споживчого кредиту, який підписаний нею електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-1619, відправленого на номер телефона НОМЕР_1 .

Як встановлено зі змісту вказаного вище документа, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 6 000,00 гривень, строк кредитування - 113 дні (16 тижнів).

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних - зніжена процентна ставка - 365,00, стандартна процентна ставка - 365,00; тип процентної ставки - фіксована; комісія за надання кредиту - 1 200,00 гривень.

У розділі 6 у якості додаткової інформації зазначено про наявність інших платежів: у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю сумузаборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 17 липня 2025 року.

Як встановлено з відповіді Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в установі емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Інформація про рух коштів по картці № НОМЕР_2 , відкритій в Акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк» на ім`я відповідачки, відображена у виписці за договором № б/н за період з 16.07.2025 по 05.11.2025.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 станом на 16 лютого 2026 року має заборгованість за договором № 547565-КС-001 від 16 липня 2025 року у розмірі 16 980,00 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 6 780,00 гривень, заборгованості за комісією - 1 200,00 гривень, заборгованості за відсотками за статтею 625 Цивільного кодексу України - 3 000,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача(позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що конструкцію договору приєднання, яким є договір № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року було розроблено кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Оскільки умови договору приєднання розробляються фінансовою компанією, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова компанія має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633 та 634 Цивільного кодексу України можна уважати, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року у розмірі 16 980,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідачки тим, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеса Позика» було укладено договір № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року, який відтворений шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на її номер телефону. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Судом встановлено, що договір № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачкою електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «UA-0472», відправленого на номер телефону НОМЕР_1 .

У вказаному вище договорі сторони узгодили номер електронного платіжного засобу, на який кредитодавець зараховує грошові кошти - № НОМЕР_4 .

З інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», встановлено, що картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Як убачається з виписки за договором № б/н за період з 16.07.2025 по 05.11.2025, 16 липня 2025 року на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти у розмірі 6 000,00 гривень. Надалі відповідачка активно користувалась кредитними коштами, зокрема, здійснювала грошові перекази, оплату послуг, а також розрахунки у торговельних та розважальних закладах.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 станом на 16 лютого 2026 року має заборгованість за договором № 547565-КС-001 від 16 липня 2025 року у розмірі 16 980,00 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 6 780,00 гривень, заборгованості за комісією - 1 200,00 гривень, заборгованості за відсотками за статтею 625 Цивільного кодексу України - 3 000,00 гривень.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів у розмірі 6 000,00 гривень, а також з огляду на те, що остання активно користувалась кредитними коштами, суд дійшов висновку, що вона фактично отримала кредитні кошти у зазначеному розмірі, а отже, вимога позивача щодо стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту є такою, що підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на належних та допустимих доказах, які узгоджуються між собою, тому, підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками та її розміру суд зазначає таке.

Згідно із пунктами 2.3, 2.4 та 2.14 договору № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року строк кредитування становить 16 тижнів, стандартна процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 1,00 % на день та є фіксованою, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 05 листопада 2025 року.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що станом на 16 лютого 2026 року сума заборгованості відповідачки за нарахованими відсотками становить 6 780,00 гривень.

Зі змісту розрахунку також убачається, що нарахування відсотків здійснювалось за період з 16 липня 2025 року по 05 листопада 2025 року, тобто виключно протягом погодженого сторонами строку кредитування, із застосуванням передбаченої договором фіксованої процентної ставки у розмірі 1,00 % на день.

Ураховуючи, що відсотки нараховані позивачем виключно за період дії кредитного договору, у межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до встановленої договором фіксованої процентної ставки, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у розмірі 6 780,00 гривень є доведеними належними та допустимими доказами, відповідають умовам укладеного договору, тому, підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, та її розміру суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 7.5. договору № 547565-КС-001 від 16 липня 2025 року у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю сумузаборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як убачається з умов договору, кінцевим строком повернення кредиту є 05 листопада 2025 року.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відсотки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, були нараховані за період з 31 липня 2025 року по 24 серпня 2025 року, тобто у межах строку дії кредитного договору, коли відповідачка продовжувала користуватись кредитними коштами на умовах договору.

Разом з тим, за цей самий період позивачем одночасно нараховувались договірні проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а після цього права та інтереси кредитора захищаються положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України та охоронна норма частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися одночасно до одного й того самого періоду.

Оскільки судом установлено, що проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані у період дії кредитного договору, тобто одночасно з договірними процентами за користування кредитом, таке нарахування суперечить положенням статті 625 Цивільного кодексу України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості одночасного застосування регулятивної та охоронної норм.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідачки 3 000,00 гривень відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати комісії суд зазначає таке.

Як встановлено зі змісту пункту 2.5. договору № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року, комісія за надання кредиту становить 1 200,00 гривень.

Пунктом 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із положеннями частин першої, другої, п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена пунктом 2.5. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 31 травня 2023 року.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Отже, положення договору № 547565-КС-001 від 16 липня 2025 року стосовно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Ураховуючи викладене вище, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, з урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачем докази та встановлені у справі обставини відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотках за користування кредитом, а в частині стягнення відсотків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та комісії - відмові.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 003,72 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 547565-КС-001 про надання кредиту від 16 липня 2025 року у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 6 000,00 гривень - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6 780,00 гривень - сума прострочених платежів по процентах.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 003 (дві тисячі три) гривні 72 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 02 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; номер телефона: +380993046230, email: office@bizpozyka.com;

Представник позивача: Мовчан Віталій Віталійович, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133; номер телефона: НОМЕР_6 ;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Іщенко