Решение № 138489648, 16.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/9228/26

провадження № 2/753/10715/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.,

за участю сторін не з`явилися

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 022,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.09.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22.09.2023-010000146, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 3 200 грн. строком на 42 днів, тобто до 02.11.2023, з фіксованою процентною ставкою 2.1% за один день користування кредитом. Так, ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконує умови кредитного договору, у зв`язку із чим позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 022,40 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 3 200,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 2 822,40 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

В судове засідання, яке відбулось 16.06.2026 сторони не з`явились про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви вказала здійснювати розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі за останнім відомим суду зареєстрованим місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , яка повернулась на адресу суду без вручення останньому, а також шляхом направлення судової повістки про його виклик в судове засідання.

Будь яких процесуальних документів, зокрема відзиву чи заперечень щодо заявлених позовних вимог від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, який був належним чином повідомлений про день та час судового засідання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.09.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22.09.2023-010000146, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3 200 грн. строком на 42 дні з дня його надання, тобто до 02.11.2023, з фіксованою процентною ставкою 2.1% за один день користування кредитом. Первинний період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту, черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Дата повернення (виплати) кредиту - 02.11.2023.

Відповідно до умов договору реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним та наступними договорами: НОМЕР_3.

З матеріалів справи вбачається, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором «С158», який було відправлено на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №22.09.2023-010000146 було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С158».

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №22.09.2023-010000146 від 22.09.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 022,40 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 3 200 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 2 822,40 грн.

Згідно платіжного доручення LiqPay, id операції 2338325530 дата та час операції 11.07.2023 о 18:22 год., здійснено переказ грошових коштів на кредитну картку № НОМЕР_2 у сумі 3 500,00 грн., призначення платіжної операції: видача за договором №11.07.2023-100002682.

Суд вважає необхідним зазначити, що копія платіжного доручення, наявна в матеріалах справи не підтверджує нарахування ТОВ «Споживчий Центр» грошових коштів на кредитний рахунок відповідача НОМЕР_3, як це було визначено умовами договору №22.09.2023-010000146 від 22.09.2023 та стосується іншого кредитного договору, оскільки відповідно до змісту платіжного доручення LiqPay, id операції 2338325530: дата та час операції 11.07.2023, тоді як кредитний договір між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено 22.09.2023. Крім того, згідно умов договору сума кредиту 3 200,00 грн., натомість в довідці зазначено 3 500,00 грн., з призначенням платежу «видача за договором №11.07.2023-100002682», тоді як договір укладений між позивачем та ОСОБА_1 має №22.09.2023-010000146 від 22.09.2026.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що допустимих доказів виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов`язань за умовами кредитного договору №22.09.2023-010000146 від 22.09.2023 в матеріалах справи відсутні, як і відсутні інші докази зарахування кредитором на рахунок відповідача кредитних коштів за умовами договору.

За змістом чч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Однак, обов`язок позичальника щодо повернення коштів та сплати відсотків виникає виключно з моменту фактичного отримання ним таких коштів.

Водночас, відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, спирається на сам факт підписання електронного договору та надає власноруч складений розрахунок заборгованості. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 3 200,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , зазначену в договорі.

Сам по собі факт укладення кредитного договору не свідчить про фактичне отримання позичальником кредитних коштів, а тому не підтверджує виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення.

Суд наголошує, що належними та допустимими доказами видачі кредиту та розміру заборгованості є первинні бухгалтерські документи. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для підтвердження факту руху коштів (надання кредиту та його часткового погашення) фінансова установа зобов`язана надати банківську виписку з особового рахунку клієнта, сформовану відповідно до вимог Положення про організацію операційної діяльності в банках України (затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75), або відповідну квитанцію/платіжне доручення, що підтверджують здійснення конкретної господарської операції.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім інформаційним документом, який відображає математичне бачення позивачем суми боргу, але не є первинним бухгалтерським документом та не доводить факту здійснення господарської операції (передачі грошей). Така правова позиція є сталою у практиці Верховного Суду (постанова від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15, постанова від 04.09.2024 у справі №426/4264/19).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України), суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував факт реального перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача. Відсутність доказів фактичної видачі кредиту виключає виникнення у відповідача обов`язку зі сплати основної суми боргу та процентів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 205, 207, 526, 626, 638, 1046, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Cпоживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО