Постановление суда № 138487105, 23.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/571/21 Провадження№ 1-в/636/44/26

УХВАЛА

про повернення матеріалів на доопрацювання

23 липня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв подання начальника Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Казанківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 засудженого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 19 грудня 2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

про звільнення від призначеного покарання,

встановив:

ОСОБА_4 засуджений за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 19 грудня 2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

Начальник Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням про звільнення від призначеного покарання засудженого ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 78 КК України та ст.165 КВК України.

Представник Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій подання підтримав, просив його задовольнити, судове засідання просив провести за його відсутності.

В судове засідання засуджений не з`явився. Матеріали справи не містять відомостей про його належне повідомлення про час і місце судового засідання, оскільки він за місцем проживання відсутній.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, просив суд направити зазначене клопотання та матеріали особової справи на доопрацювання до Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, зазначивши при цьому, що засуджений належним чином не повідомлений про час і місце судового засідання, а зі змісту клопотання вбачається, що з 09 серпня 2025 року він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином нагляд за військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладається на командира військової частини за місцем несення служби. Однак матеріали особової справи не містять таких відомостей.

Вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, п. 9 ст. 537 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Згідно ч. 4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Суд зазначає, що зі змісту клопотання начальника Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, яке надійшло до суду 22 грудня 2025 року, вбачається, що засуджений ОСОБА_4 09 серпня 2025 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на основний період до військової частини НОМЕР_1 . Однак матеріали справи не містять відомостей щодо контролю за його поведінкою з цього часу, як не містять і відомостей про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що дійсно відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку особа може бути звільнена судом від призначеного покарання, але лише за умови, якщо вона виконала покладені на неї обов`язки та не вчинила нового кримінального правопорушення.

Отже, закінчення іспитового строку саме по собі не є безумовною підставою для звільнення особи від призначеного покарання.

Суд зобов`язаний встановити наявність усіх передбачених законом умов, а їх існування має бути підтверджене належними, допустимими та актуальними доказами.

Із матеріалів подання вбачається, що засуджений був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений до військової частини, а в подальшому переведений для проходження служби до іншої військової частини.

З моменту зарахування засудженого до списків особового складу військової частини саме командування військової частини здійснює контроль за проходженням ним військової служби, дотриманням військової дисципліни, виконанням покладених законом та вироком суду обов`язків у межах проходження служби, а також володіє інформацією щодо його поведінки, притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, самовільного залишення військової частини, перебування у розшуку, переведення до інших військових частин, звільнення з військової служби чи інших обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від покарання.

Разом із тим подання органу пробації не містить жодних актуальних та достатніх відомостей, які б свідчили про виконання засудженим покладених на нього обов`язків протягом проходження військової служби.

Матеріали особової справи фактично містять відомості лише станом на грудень 2025 року. Після зазначеного часу будь-які документи, які б підтверджували проходження засудженим військової служби у конкретній військовій частині, відсутність фактів самовільного залишення військової частини, дезертирства, вчинення військових адміністративних правопорушень, інших адміністративних правопорушень чи кримінальних правопорушень, а також належне виконання ним покладених вироком суду обов`язків, до суду не надано.

Суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про те, що станом на день розгляду подання засуджений продовжує проходити військову службу саме у тій військовій частині, про яку зазначено в матеріалах справи, не був переведений до іншого місця служби, не вибув із військової частини, не перебуває у статусі особи, яка самовільно залишила військову частину, не знаходиться у розшуку та не вчиняв протягом іспитового строку нових кримінальних чи адміністративних правопорушень.

Особливої уваги заслуговує те, що орган пробації, звертаючись до суду з поданням, фактично не підтвердив актуальний правовий статус засудженого та не надав документів із відповідної військової частини, які б характеризували його поведінку під час проходження військової служби.

Більше того, із матеріалів не вбачається, що після мобілізації засудженого його особова справа була належним чином передана до військової частини або що орган пробації забезпечив належну взаємодію з командуванням військової частини щодо здійснення контролю за поведінкою засудженого протягом іспитового строку. Так само відсутні будь-які пояснення причин не передачі особової справи або документальне підтвердження здійснення належного контролю після мобілізації.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно засуджений виконав усі покладені на нього обов`язки та чи наявні передбачені ст. 78 КК України підстави для його остаточного звільнення від призначеного покарання.

Суд звертає увагу, що вирішення питання про звільнення особи від покарання після закінчення іспитового строку не може ґрунтуватися на припущеннях або неповних відомостях. Натомість таке рішення повинно прийматися лише за умови наявності повних, достовірних та актуальних даних, які беззаперечно підтверджують виконання засудженим усіх вимог закону.

У даному випадку орган пробації фактично просить суд зробити висновок про належну поведінку засудженого за відсутності доказів, які б підтверджували таку поведінку за значний проміжок часу проходження військової служби.

Отже, подання не містить достатніх та належних доказів існування усіх умов, визначених ч. 1 ст. 78 КК України, що унеможливлює прийняття судом рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає поверненню з огляду на відсутність необхідних відомостей, які б свідчили про не вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення в період відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку, і зазначає, що повернення клопотання не перешкоджає його повторному направленню.

Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

Подання начальника Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від призначеного покарання засудженого ОСОБА_4 та особову справу № 21/ЗВП/2024 повернути до Чугуївського РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області для доопрацювання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1