Решение № 138486129, 10.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3813/24

Провадження № 2/175/590/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Мироняк Т.С.,

представника відповідача адвоката Харламова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Фермерське Господарство «Джавеліна», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кобрусєва Любов Віталіївна про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1221488000:03:001:0164, загальною площею 2.730 гектара, яка знаходиться на території Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221488000:03:001:0164, загальною площею 2.730 гектара, яка знаходиться на території Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ДП №090410, виданого 30.12.2003 року на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року і зареєстровано в книзі записів державних актів за №010312001256, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 07.06.2011 року його батько ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, згідно якого заповів земельну ділянку площею 2,730 гектара в межах згідно планом, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП №090410 згідно Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року і зареєстровано в книзі записів державних актів за №010312001256 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На момент смерті ОСОБА_3 був власником земельної ділянки кадастровий номер 1221488000:03:001:0164, загальною площею 2.730 гектара, який знаходиться на території Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року і зареєстровано в книзі записів державних актів за №010312001256, що підтверджується Державним актом на право приватної власності серії ДП №090410 від 30.12.2003 року. У встановлений законом строк, позивач спадщину прийняв у відповідності до вимог ст.ст.1268-1270 ЦК України. У березні 2023 року позивач звернувся до державного нотаріуса Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кобрусєвої Л.В, щодо оформлення спадщини. В ході перевірки документів позивачем було отримано інформацію, що його земельна ділянка кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 вибула з володіння поза його волею. Так, з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000610302024 від 08.03.2024 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 вибула на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2023 року, номер 6717, оформленого приватним нотаріусам Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., на невідому особу ОСОБА_2 . Тобто, данні особи за підробленими документи оформили право власності на майно, що належало спадкодавцю, оскільки, оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у нього та нікому не передавалися. Позивач стверджує, що він сам обробляє земельну ділянку кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 та вирощує на ній зернову культуру, а тому спірне нерухоме майно, а саме земельна ділянка кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 вибула з володіння позивача поза його волею, а тому підлягає поверненню його дійсному власнику, яким є позивач, на підставі ст. 388 ЦК України як майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею, що зумовлює необхідність звернення позивача із позовом про витребування майна та визнання права власності.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у поясненнях, проти заочного рішення не заперечував. В минулих засіданнях надав пояснення щодо позову.

Представник позивача під час розгляду справи позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача адвокат Харламов В.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В минулих судових засіданнях просив відмовити проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення щодо позову.

Представник третьої особи - Фермерського Господарства «Джавеліна» до суду не з`явився, повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна до суду не з`явилась, повідомлена належним чином, подавала заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Третя особа - Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кобрусєва Любов Віталіївна до суду не з`явилась, повідомлена належним чином, подавала заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.03.1958 року.

Згідно заповіту від 07.06.2011 року, посвідченого секретарем виконкому Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Паранько В.В. за реєстраційним номером №81, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів земельну ділянку площею 2,730 гектара в межах згідно планом, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП №090410 згідно розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року і зареєстрованого в книзі записів державних актів за №010312001256 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , зареєстрованого виконавчим комітетом Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 08.

11.06.2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину, була заведена спадкова справа № 224/2019.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу № НВ-0000610302024 від 08.03.2024 року позивач дізнався, що земельна ділянка кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2023 року, номер 6717, оформленого приватним нотаріусам Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., належить відповідачу ОСОБА_2 .

Вказаний договір купівлі-продажу укладено між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., реєстраційний номер 6717 від 09.06.2023 року.

Як вбачається з матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, яка була витребувана на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. 09.06.2023 року посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,73 га кадастровий номер 1221488000:03:001:0164, розташованої на території Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідно до тексту даного договору продавцю - ОСОБА_4 належить спірна земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №091132, виданого Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області від 13.12.2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №921 від 13.11.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №2141.

Як зазначено у п. 1.7 даного договору, вказано, що згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9922091962023 виданим від 08.06.2023 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Тобто, реєстрація відбулася на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9922091962023 від 08.06.2023 року.

З долученого до матеріалів нотаріальної справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9922091962023 від 08.06.2023 року, вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 1221488000:03:001:0164 відбулася 30.12.2003 року, тоді як державний акт серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року.

05.09.2024 року на виконання ухвали суду ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №9-4-0.221-4922/2-24 повідомило, що за інформацією, наданої відділом №1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, станом на 01.01.2013 року, відомості про реєстрацію та отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку І-ДП №091132 від 13.12.2007, реєстраційний номер №2141, у відділі відсутні. У зв`язку з відсутністю державної реєстрації зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку, надати запитувані копії матеріалів технічної документації із землеустрою, не вбачається за можливим.

Відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, станом на 01.01.2013 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221488000:03:001:0164, розташовану на території Чумаківської сільської Дніпропетровського (нині Дніпровського) району Дніпропетровської області. Земельна ділянка загальною площею 2,7300 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована за ОСОБА_3 , згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП №090410, реєстраційний номер №010312001256 від 30.12.2003 року, виданий на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року. У зв`язку з відсутністю в архіві відділу матеріалів технічної документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 1221488000:03:001:0164, надати запитувані копії не вбачається за можливим.

17.10.2024 року на виконання ухвали суду Чумаківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області №1551 повідомлено, що підприємство ВАТ «Чумаки» без участі виконавчого комітету Чумаківської сільської ради самостійно прийняв рішення щодо розпаювання земель і був замовником на розробку технічної документації зі складанням актів на право приватної власності на земельні ділянки (паї) громадянам на території Чумаківської сільської ради за рахунок земель ВАТ «Чумаки» Дніпровського району Дніпропетровської області, в тому числі і на земельну ділянку площею 2.730 га, кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ДП №090410, виданий на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року, зареєстрованого в Дніпропетровському районному відділі земресурсів 30.12.2003 року №010312001256) власник якого є ОСОБА_3 .

Крім того, Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області повідомляє, що громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів право власності на землю за №2141 до виконавчого комітету Чумаківської сільської ради не зверталась.

09.12.2024 року на виконання ухвали суду Дніпровської районною військовою адміністрацією Дніпропетровської області вих..№1-50-3898/0/557-24 повідомлено, що у зв`язку із затопленням архівного приміщення у грудні 2022 року, не вбачається можливим здійснити пошук реєстраційної справи про отримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів право власності на землю за №2141 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДП №090410, виданий на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року та знайти необхідні документи.

04.02.2025 року на виконання ухвали суду в межах цієї справи Чумаківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області №180 повідомлено, що згідно запису з обліку земельного податку по фізичним особам ОСОБА_3 04.01.2017 року останній раз було сплачено земельний податок у розмірі 539,07 грн. та надав копію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДП №090410 від 30.12.2003 року на земельну ділянку кадастровий номер 1221488000:03:001:0164, виданий на підставі Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року, зареєстрованого в Дніпропетровському районному відділі земресурсів 30.12.2003 року №010312001256 на ім`я ОСОБА_3

Громадянка ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , земельний податок до місцевого бюджет не сплачувала. Інформація відносно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія І-ДП №091132 від 13.12.2007 року у виконавчому комітету сільської ради відсутня.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснила, що знала померлого ОСОБА_3 , який являється батьком позивача ОСОБА_1 . Вказувала, що вона погоджувала межі земельної ділянки (пай), який належить померлому ОСОБА_3 , оскільки її земельна ділянка межує разом із ним. Позивача знає все своє життя, оскільки разом проживали в одному будинку, але в різних квартирах, тобто вони являються сусідами. Із позивачем ОСОБА_1 вони разом обробляють та сіють зернову культуру, тобто наймають трактор для цього.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 стверджує, що вона являється рідною тіткою позивача. Вказувала, що вона погоджувала межі земельної ділянки (пай), який належить померлому ОСОБА_3 , оскільки її земельна ділянка межує разом із ним.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що надає техніку в оренду іншим особам для оброблення землі, позивач пояснював йому, що земля йому дісталася від батька.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

В силу статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом,

На підставі статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У абзаці 2 п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що суди повинні враховувати, що у разі якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник на підставі статті 388 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Верховним Судом України звернуто увагу на те, що в позові при розгляді спорів щодо витребування такого майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи справу №183/1617/16 погодилася з наведеним висновком Верхового Суду України з тих підстав, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово- правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З вказаних правових норм вбачається, що суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушуються або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Також у постанові від 11.02.2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Статтею 125 ЗКУ визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Також слід зауважити, що ч. 3 ст. 125 ЗКУ встановлено, що приступити до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно частини 1 ст. 126 ЗКУ документи, що посвідчують право на земельну ділянку є державні акти. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки державних актів були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».

Згідно вказаної вище Постанови форма бланку державного акта обов`язково включала кадастровий номер земельної ділянки.

Складання, видача, реєстрація та зберігання бланків державних актів здійснювалося відповідно до наказу Держкомзему від 04.05.1999 №43, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 №354\3647 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договір оренди землі» ( із змінами внесеними згідно з Наказами Держкомзему №27 від 29.02.2000, №144 від 23.08.2001, №17 від 19.02.2002, №174 від 02.07.2003) (надалі Інструкція №43).

Згідно із підпунктом 1.1 Інструкції № 43 право власності на землю посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до положень Розділу 2 Інструкції 2. Порядок складання державного акта роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта;

Пунктом 2.2. вказаної Інструкції визначено, що підготовчі роботи включають: підготовку виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність або надання у постійне користування земельної ділянки; аналіз договору купівлі-продажу земельної ділянки або іншого правоустановного документа, що посвідчує перехід права власності на землю; аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки; підготовка виписки з земельно-облікових документів про площу земельної ділянки; аналіз висновку державного органу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки; аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; підбір планово-картографічних матеріалів та збирання інформації про опорну геодезичну мережу; проведення рекогносцирування по зовнішній межі земельної ділянки; аналіз документації щодо поділу земель КСП на земельні частки (паї).

Межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Крім того, відповідно до ст. 202 ЗКУ (редакція станом на 01.01.2002) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 193 ЗК України та ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон) визначено поняття Державного земельного кадастру, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 202 ЗК України, передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону).

Статтею 2 Закону передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю

Крім того, саме кадастровий номер земельної ділянки це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Як вбачається з акту відновлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаного ПП «НВФ Глобус» встановлено межі земельної ділянки, у серпні 2014 року земельній ділянці площею 2,73 га з кадастровим номером №1221488000:03:001:0164 в присутності представників суміжних земелекоритсувачів, а саме: 1) Чумаківська сільська рада; 2) ОСОБА_6 ; 3) ОСОБА_8 ; 4) Блохіна К.М. (а.с.24-27).

Крім того, з долученого до матеріалів нотаріальної справи державного акту серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року на ім`я ОСОБА_4 , також вбачається, наявність представників суміжних земелекоритсувачів, а саме: 1) Чумаківська сільська рада; 2) ОСОБА_6 ; 3) ОСОБА_8 ; 4) ОСОБА_5 .

Все вказане підтверджує місце розташування спірної земельної ділянки, її конфігурацію, розміри та суміжних землевласників (землекористувачів) земельної ділянки кадастровим номером №1221488000:03:001:0164, та дає можливість вбачати, що земельні ділянки Державний акт ДП №090410 від 30.12.2003 року за кадастровим номером 1221488000:03:001:0164 та Державний акт серії І-ДП №091132 від 13.12.2007 року, є однією і тією ж земельною ділянкою.

Отже, встановлено, що існує декілька правовстановлюючих документів (Державний акт на земельну ділянку серія ДП №090410 від 30.12.2003 року та Державний акт на земельну ділянку І-ДП №091132 від 13.12.2007 року) на одну і ту ж земельну ділянку, проте на різних власників.

Проте на виконання ухвали суду Архівний відділ Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області листом від 14.10.2024 року №976/04/24/24 надав до суду завірену копію розпорядження голови Дніпропетровської райдержавної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року «Про передачу земельної ділянки у розмірі земельної части (паю) та видачу Державних актів на право приватної власності на землю» з додатками.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДП №090410 згідно розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року, проте у додатках до розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року, а саме у Списках відсутній запис про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 .

До того ж, як вже зазначалось ОСОБА_4 належала спірна земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №091132, виданого Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області від 13.12.2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №921 від 13.11.2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №2141.

На виконання ухвали суду від 12.09.2024 року про витребування доказів, за клопотанням сторони позивача, а саме щодо оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом №921 від 13.11.2007 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області від 10.12.2024 року за №2121/01-21 повідомлено, що згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79209380 від 19.11.2024 року, інформація щодо спадкової справи до спадкового майна ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 - відсутня.

Проте з даної відповіді вбачається, що саме інформація щодо спадкової справи до спадкового майна ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня, тобто зазначено про смерть ОСОБА_4 17.12.2003 року, але договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,73 га кадастровий номер 1221488000:03:001:0164 було укладено 09.06.2023 року, з чого випливає, що Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області надано відповідь про іншу особу, тоді як ухвалою суду витребувано інформацію саме щодо оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом №921 від 13.11.2007 рокуна ім`я ОСОБА_4 .

З іншими клопотаннями сторона позивача не зверталася.

До того ж, на виконання ухвали суду від 03.11.2025 року про витребування витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1221488000:02:035:0007, було надано до суду відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій зазначено, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1221488000:02:035:0007 зареєстрована 18.09.2025 року за принципом екстериторіальності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_9 та відомості внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1221488000:02:035:0007: адреса Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, Чумаківська сільська рада, площа 2,7300 га, право власності ОСОБА_3 , документ, що посвідчує право - Державний акт 30.12.2003 НОМЕР_5 , документ, який є підставою для виникнення права - Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003.

Вищевказана інформація підтверджується також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5600921962025 від 18.09.2025 року.

На виконання ухвали суду від 17.03.2026 року про витребування копії документів реєстраційної справи, які зберігаються в паперовій та електронній формі, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі яких державним реєстратором Відділу №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було зареєстровано об`єкт нерухомості земельна ділянка з кадастровим номером 1221488000:02:035:0007, площею 2,7300 гп, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Чумаківська сільська рада; вид цільового призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії документу, який став підставою для виникнення прав: Рішення органу виконавчої влади Розпорядження районної державної адміністрації від 26.12.2003 832-р; копії документу, що посвідчує право: Державний акт від 30.12.2003 І-ДП 090410, Головним управлінням Дергеокадастру у Рівненській області повідомлено, що після здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та закриття заяви, відомості про земельну ділянку державному кадастровому реєстратору Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області недоступні.

У відповіді зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області та його територіальні структурні підрозділи фактично не володіють витребуваними судом документами та не мають технічної можливості надати копії документів реєстраційної справи, заяв чи інших матеріалів, які подавались для здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1221488000:02:035:0007. Враховуючи те, що земельна ділянка розташована на території Дніпропетровській області, документи реєстраційної справи, документи, які стали підставою для виникнення права, а також державний акт на право власності на земельну ділянку можуть перебувати на зберіганні у Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Будь-яких інших клопотань про витребування доказів, позивачем заявлено не було.

Крім того, позивача просив розглянути справу у його відсутність на підставі наявних в ній доказів.

Подавши до суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав та витребував усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами про захист порушеного права власності на земельну ділянку шляхом її витребування, не надав суду достатніх доказів, підтверджуючих право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером №1221488000:03:001:0164, оскільки у додатках до розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003 року, а саме у списках відсутній запис про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 , до того ж, як з`ясовано судом за даними Державного земельного кадастру наявна земельна ділянка з кадастровим номером 1221488000:02:035:0007 за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, Чумаківська сільська рада, площа 2,7300 га, право власності якої зареєстровано на ОСОБА_3 , документом, що посвідчує право є Державний акт 30.12.2003 НОМЕР_5 , документом, який є підставою для виникнення права - Розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації №832-р від 26.12.2003, а також позивачем не зазначено та не підтверджено належними доказами обставини, за яких спірна земельна ділянка вибула з його володіння.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову у частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером №1221488000:03:001:0164 площею 2,73 га, яка знаходиться на території Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Разом з тим, оскільки судом відмовляється у витребуванні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки, похідні вимоги щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером №1221488000:03:001:0164 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Фермерське Господарство «Джавеліна», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кобрусєва Любов Віталіївна про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 141-142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Фермерське Господарство «Джавеліна», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кобрусєва Любов Віталіївна про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова