Решение № 138485421, 24.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/19483/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 064250012289 від 13.04.2026 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до довідки Степанівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради № 31 від 02.03.2026 з 26.04.1986 по 10.07.1989 постійно проживала та була зареєстрована в с. Яменець Ємільчинського району Житомирської області, що віднесено до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона). Разом із цим, позивач зазначила, що з 25.10.1991 знаходилась в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку, та постійно без реєстрації проживала в селі Гулянка Коростенського району. Даний факт підтверджується історією розвитку дитини, в якій зазначена адреса проживання малолітньої дитини, систематичне відвідування лікаря педіатра, з метою обстеження здоров`я та розвитку дитини, отримання дитиною встановлених вакцин (також підтверджується карткою обліку профілактичних зчеплень). Даний факт підтверджується історією розвитку дитини, з відповідними відмітками відвідування лікаря з зазначенням дат відвідування. Даний період складає: 1 рік 2 місяці 5 днів. Вказаний факт, на думку позивача, надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог абз. 5 ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 5 років. У зв`язку з вищезазначеним позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та надала усі необхідні документи. Враховуючи принцип екстериторіальності, ГУ ПФУ в Київській області розглянуло надані документи та 13.04.2026 винесло рішення № 064250012289 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

10.06.2026 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що період постійного проживання позивача (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 2 місяці 15 днів (з 26.04.1986 по 10.07.1989), загальний підтверджений період проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю становить 24 роки 7 місяців 3 дні (з 26.04.1986 по 10.07.1989 та з 14.08.1993 по 31.12.2014), що не дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить у 2026 році 28 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано за записами трудової книжки від 10.10.1989 НОМЕР_1 такі періоди:

- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.10.2002 по 16.04.2003, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про те, що батько не скористався пільгою.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою реалізації права на пенсійне забезпечення зі зниженням пенсійного віку звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуло ГУ ПФУ в Київській області, яке 13.04.2026 прийняло рішення № 064250012289 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатнім періодом проживання, роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, 3 роки 2 місяці 15 днів (з 26.04.1986 по 10.07.1989). Також відповідач у рішенні зазначив, що страховий стаж особи становить 26 років 3 місяці 16 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано за записами трудової книжки НОМЕР_1 такі періоди:

- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.10.2002 по 16.04.2003, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про те, що батько не скористався пільгою. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить у 2026 році 28 років.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Тож виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

За змістом частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт того, що особа постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, з умовою, що за станом на 01.01.1993 особа проживала або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи на відповідній місцевості, але не більше 5 років.

Суд також враховує довід позивача про те, що необхідний страховий стаж для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку становить 15 років, а не 28 років, з посиланням на частину другу статті 56 Закону № 796-XII та постанову Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Суд не приймає цей довід з огляду на таке. Частина друга статті 56 Закону № 796-XII визначає не умови виникнення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, а пільгу щодо розміру такої пенсії: громадяни, віднесені до категорій 1-4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на пенсію саме в повному розмірі, тобто без пропорційного зменшення залежно від фактичної тривалості страхового стажу. Умови ж виникнення самого права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, включно з вимогами до тривалості страхового стажу, визначені спеціальною нормою частини першої статті 55 Закону № 796-XII, яка передбачає зменшення страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. У постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23, на яку посилається позивач, питання про застосовну тривалість необхідного страхового стажу не було предметом касаційного перегляду, а судові рішення попередніх інстанцій скасовано виключно з підстав помилкового встановлення обставин щодо факту проживання позивачки у відповідній зоні радіоактивного забруднення. Втім, навіть якщо погодитися з доводом позивача про достатність 15 років страхового стажу, це не спростовує наведеного нижче висновку суду про недоведеність позивачем факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років, який є самостійною та обов`язковою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, час проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіоекологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку № 22-1 чітко передбачено, які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей не передбачено чинним законодавством.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 в справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 в справі № 446/656/17, від 21.05.2020 в справі № 550/927/17, від 10.12.2020 в справі № 195/840/17.

Суд встановив, що відповідач у рішенні від 13.04.2026 зарахував усі періоди проживання позивача, які підтверджені відповідними довідками та встановив, що станом на 01.01.1993, період проживання становить 3 роки 2 місяці 15 днів (з 26.04.1986 по 10.07.1989). Однак позивач не згодний з таким рішенням та зазначає, що з 25.10.1991 знаходилась в відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку, та постійно без реєстрації проживала в селі Гулянка Коростенського району. Даний факт підтверджується історією розвитку дитини, в якій зазначена адреса проживання її малолітньої дитини, систематичне відвідування лікаря педіатра з метою обстеження здоров`я та розвитку дитини, отримання дитиною встановлених вакцин (також підтверджується карткою обліку профілактичних щеплень). Ці обставини підтверджуються історією розвитку дитини з відповідними відмітками про відвідування лікаря з зазначенням дат відвідування.

Суд звертає увагу, що пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач 11.10.1989 прийнята на роботу в АТ "Житомирські ласощі" фасувальником ІІ розряду в бісквітно-вафельний цех. 13.08.2001 звільнена з АТ "Житомирські ласощі" за власним бажанням.

Також вищевказані періоди роботи підтверджуються довідкою. Суд звертає увагу, що в наданій довідці не зазначено, що позивач з 25.10.1991 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку.

Таким чином, дослідивши надані матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд позбавлений можливості встановити, що позивач у період з 25.10.1991 по 01.01.1993 насправді знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту її перебування у відпустці по догляду за дитиною у спірний період. Водночас, суд враховує, що право на відпустку по догляду за дитиною за законодавством є альтернативним, а отже, не виключено, що у зазначений період у такій відпустці міг перебувати батько дитини, сама лише наявність малолітньої дитини та записи в медичній картці не є абсолютним підтвердженням того, що позивач не здійснювала трудову діяльність за місцем роботи.

Крім того, суд звертає увагу на довідку, видану виконавчим комітетом Ушомирської сільської ради Бондарівського старостинського округу, за змістом якої громадянка ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає в с. Гулянка Коростенського району Житомирської області з 04.08.1993 по теперішній час. На переконання суду, вказана довідка не лише не підтверджує позицію позивача, а навпаки спростовує факт її постійного проживання у с. Гулянка у спірний період, зокрема з 25.10.1991 по 01.01.1993, оскільки офіційно фіксує початок її проживання та реєстрації в даному населеному пункті значно пізніше, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження позивача, наведене у позовній заяві про те, що період догляду за дитиною ОСОБА_2 підтверджується історією розвитку дитини, в якій зазначена адреса проживання малолітньої дитини, дані про систематичне відвідування лікаря-педіатра з метою обстеження здоров`я та розвитку дитини, отримання дитиною встановлених вакцин (також підтверджується карткою обліку профілактичних щеплень), оскільки пункт 11 Порядку № 637 містить виключний перелік документів, якими підтверджується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми.

Щодо незарахування відповідачем страхового стажу за період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.10.2002 по 16.04.2003, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з підпунктом "з" пункту 1 статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Приписами пункту "ж" частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Як убачається із копії трудової книжки позивача від 10.10.1989 НОМЕР_1 , в ній не міститься запис про період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.10.2002 по 16.04.2003, а також не надано уточненої довідки з центру зайнятості, про те що позивач перебувала в спірні періоди на обліку в центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Зважаючи на відсутність належних та документально підтверджених відомостей про вказаний страховий стаж на момент прийняття рішення органом пенсійного фонду, суд не вбачає неправомірної поведінки з боку відповідача при обчисленні стажу позивача, оскільки пенсійний орган діяв виключно на підставі наданих йому документів.

Щодо незарахованого періоду за доглядом за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня інформація про те, що батько не скористався пільгою.

Як вже було вказано судом, відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про невикористання батьком дитини ОСОБА_2 зазначеної пільги. Також суд вважає, що аналогічна інформація та відповідні документи були відсутні й у пенсійного органу під час розгляду заяви позивача. За таких обставин, зважаючи на відсутність повного пакета документів та непідтвердження ключової умови, суд доходить висновку, що відповідач діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд звертає увагу, що у позивача наявне посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

При цьому судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.11.2019 у справі № 572/47/17 та від 15.01.2021 у справі № 520/7846/17.

Разом із тим, в даному конкретному випадку посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 (категорія 4), на переконання суду, не може вважатись беззаперечним доказом проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.

Такий висновок суду ґрунтується на тому що в постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку визнавалося за особами, які на підтвердження спірного періоду проживання у відповідній зоні надавали, крім посвідчення, також довідку органу місцевого самоврядування саме щодо такого періоду, а наявні у справі докази підтверджували, а не спростовували факт такого проживання. У справі, що розглядається, ситуація протилежна: щодо спірного періоду з 25.10.1991 по 01.01.1993 в матеріалах справи наявна довідка виконавчого комітету Ушомирської сільської ради, яка прямо спростовує факт проживання позивача в с. Гулянка раніше 04.08.1993, а документів, визначених пунктом 11 Порядку № 637 (свідоцтво про народження дитини та документи про те, що мати до досягнення дитиною трирічного віку не працювала), на підтвердження свого проживання саме у спірний період позивачем не надано. За таких обставин посвідчення, яке засвідчує статус потерпілої особи в цілому та містить лише загальне формулювання про проживання позивача в зоні з 1986 року без конкретизації окремих періодів, не спростовує наявні в матеріалах справи прямі докази протилежного змісту щодо спірного періоду.

Суд звертає увагу на те, що спірним у межах розгляду даної справи було питання щодо зарахування спірного періоду з 25.10.1991 по 01.01.1993 до періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю. Однак у справі, що розглядається, суду не надано належних і достатніх доказів того факту, що позивач у спірний період проживала у вказаній зоні.

Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Київській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, а тому рішення № 064250012289 від 13.04.2026 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Вимоги зобов`язального характеру є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Київській області № 064250012289 від 13.04.2026 про відмову у призначенні пенсії, отже, підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 24 липня 2026 р.

24.07.26