Решение № 138485213, 20.07.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1402/2026

130/1030/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Рекало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Ткаченко Ю.О. через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором кредиту №45763724 в розмірі 24 660,00 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, та на даний час продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду для захисту свої прав та інтересів.На підтвердження свої вимог надав кредитний договір, довідку про ідентифікацію, підтвердження про видачу кредиту, довідку-розрахунок заборгованості.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання.Також цією ж ухвалою витребувано в АТ «Приват банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки та зарахування коштів відповідачці, яка 23.06.2026 року надійшла до суду.

Представник позивача в поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання.

Однак, 11.06.2026 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу

Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

Заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

З матеріалів справи встановлено, що 05.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45763724, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн. строком на 10 днів (з 05.11.2025 по 14.11.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.175 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 6.50% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 130,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '78665, що був надісланий на вказану Позичальником/Відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

05.11.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №16129898 до Договору позики №45763724, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 8000 та донарахувати Комісію - 6,50 % від суми, на яку збільшено Кредит (що у грошовому виразі складає 390 грн.). Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '01123, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '78665 - 05.11.2025 21:56:58, 01123 - 05.11.2025 22:19:59.

Позивач на виконання умов кредитного договору №45763724 від 05.11.2025 року, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 000,00 за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий, що підтверджується довідками АТ «ТАСКОМБАНК» про успішний переказ грошових коштів на карткові рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, зокрема: Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджено успішне проведення платіжної операції №79A7F3AE A9F5-468F-B9A6-9427AC7E0C9C про переказ коштів в розмірі 2 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджено успішне проведення платіжної операції №98353E42-C058-401E-9AEE-A66F1D23407F про переказ коштів в розмірі 6 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором кредиту №45763724 від 05.11.2025 р. та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 24 660,00 грн, зокрема: 8 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 140,00 грн. сума заборгованості за процентами; 520,00 грн. сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно з інформацією наданою АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 05.11.2025 було зараховано кошти в сумі 2000 грн та 6000 грн.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 Цивільного кодексу України).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

За електронного порядку укладення договору, проставлення відповідачем власноручного письмового підпису під договором і його додатками для підтвердження укладення останнього, закон не вимагає.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідачки суми фактично отриманих ним кредитних коштів.

Також наявні підстави і для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом оскільки як зазначено вище, відповідач підписав кредитний договір в якому сторонами узгоджено умови кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами . Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за сумою кредиту та відсотками, то така заборгованість підлягає стягненню.

Згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, нарахування комісії, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.

Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 16000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

За змістом частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Таким чином, суд вважає, що викладення Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу IV Закону № 1734-VIII в новій редакції не змінює визначене Цивільного кодексу України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 16000 грн, задоволенню не підлягають

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто з у розмірі 2662,40 грн .

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 35,12 % від розміру заявлених вимог) підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 935,03 грн судового збору, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 4500 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, за правилами частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача подано до суду договір № 20-08/25/ФП від 20 серпня 2025 року про надання правової допомоги, витяг з акту та акт приймання -передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги на суму 4500 грн, копію ордеру та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Оцінивши дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд не вбачає підстав для відступу від загального правила їх розподілу.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (35,12 %), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1580,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 15, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «Універсал Банк», код банку - 322001) суму заборгованості за договором кредиту № 45763724 від 05.11.2025 року в розмірі 8 660 грн, а також судовий збір в сумі 935,03 грн та 1580,40 грн витрат на правничу допомогу.

В частині стягнення заборгованості за (неустойкою, пенею) в сумі 16 000 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя