Постановление суда № 138480909, 21.07.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/10/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представника потерпілого ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_15 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , був продовжений запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту по 08 серпня 2026 року.

Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотання суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

21 липня 2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження цього запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , з урахуванням даних про його особу, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризики ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися як на території України, так і за її межами; впливати на потерпілого, спонукаючи його до зміни наданих суду показань, та свідків з цією ж метою; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

До того ж ОСОБА_9 , раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. На даний час відносно нього наявне кримінальне провадження, що розглядається іншим судом. Крім того останній двічі, як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження, перебував у розшуку.

На думку прокурора, продовження щодо ОСОБА_9 , зазначеного вище запобіжного заходу із відповідними умовами, та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання зазначеним вище ризикам.

Разом із тим, 21 липня 2026 року обвинувачений ОСОБА_9 , звернувся до суду із клопотанням про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що він не має наміру переховуватися від суду та слідства, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та у нього нема на це можливості.

Він раніше не судимий, має хронічні захворювання, які потребують періодичного проходження стаціонарного лікування в умовах постійного перебування в закладі охорони здоров`я.

Разом із цим, він має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні перебувають двоє його малолітніх дітей 2016 та 2024 років народження, та дитина дружини 2018 року народження, які проживають разом з ним та перебувають на його утриманні.

Також, на його утриманні перебуває його мати та вітчим, які є особами похилого віку та потребують допомоги, турботи та стороннього догляду.

Він сумлінно виконує покладені на нього судом обов`язки, та жодним чином не намагався будь-яким чином перешкоджати судовому розгляду.

Окрім того, він має подяку за допомогу ЗСУ, що підтверджує його високий рівень соціальної відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи достатньо тривалий строк перебування під цілодобовим домашнім арештом, вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в повній мірі забезпечить його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого законними і обґрунтованими.

Проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 заперечував, вказавши про те, що обставини на які він посилається не свідчать про зменшення наявних щодо нього ризиків, до того ж вони не є новими та вже були предметом судового розгляду у минулих судових засіданнях.

Обвинувачений ОСОБА_9 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, наполягав на задоволенні поданого ним клопотання про зміну запобіжного заходу, з наведених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_12 проти задоволення клопотання прокурора також заперечувала, оскільки вважає його необґрунтованим.

Ризики про які йдеться у клопотанні, прокурором не доведені, оскільки жодних доказів в обґрунтування клопотання, суду не надано.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , про зміну запобіжного заходу, підтримала повністю та просила його задовольнити з викладених у ньому підстав, наголосивши на тому, що він достатньо тривалий час перебуває під цілодобовим домашнім арештом.

Представник потерпілого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15 , підтримав клопотання прокурора, оскільки на його думку воно є законним і обґрунтованим, проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 заперечував, наголосивши на тому, що обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у даному кримінальному провадженні двічі оголошувався у розшук, був затриманий при спробі перетину Державного кордону.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить висновку про доцільність продовження застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - у вигляді цілодобового домашнього арешту; з продовженням відносно нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що відносно обвинуваченого наявна обґрунтована підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що заявлені прокурором, ступінь яких із плином часу певною мірою зменшився.

Так, відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частинами 1, 5, 7 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, окрім інших: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Так, у даному випадку, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_9 обумовлюється серед іншого можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_9 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

До того ж зазначений ризик є достатньо реальним, оскільки він у повній мірі був реалізований обвинуваченим ОСОБА_9 - останній перебував у розшуку як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Разом із цим перебуваючи у розшуку, який був оголошений судом 03 червня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_9 30 червня 2024 року, під час дії воєнного стану, був затриманий прикордонним нарядом на відстані 75 метрів до Державного кордону України, при вчиненні спроби незаконного перетину Державного кордону України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.

Водночас, під час спроби незаконного перетину Державного кордону України обвинувачений ОСОБА_9 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду зупинитись вдався до втечі, в складі групи осіб.

Зазначені факти встановлені судовим рішенням у справі про адміністративні правопорушення від 18 вересня 2024 року (№ 308/14690/24), згідно із яким ОСОБА_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Рішення набрало законної сили 30 вересня 2024 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені вище дії були вчинені обвинуваченим ОСОБА_9 виключно з метою переховування від суду.

При цьому обвинувачений ОСОБА_9 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово та ухилився від суду.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_9 , який хоча й має постійне місце мешкання, дружину, неповнолітніх дітей та малолітню дитину, батьків, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Разом із цим не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, у тому числі з урахуванням дій, що були вчинені ОСОБА_9 , про які зазначено вище, є досить вагомим.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 у судових засіданнях, який неодноразово відкрито висловлював погрози як на адресу потерпілого ОСОБА_14 , так і його представника, те, що всі свідки у даному кримінальному провадженні хоча і допитані, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_14 , після його допиту у судовому засіданні та свідків певною мірою зменшився, однак, з урахуванням негативної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 у судових засіданнях по відношенню до потерпілого та його представника публічному висловлюванні погроз та образ на їх адресу, продовжує існувати, та полягає у можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 протиправних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_14 .

Крім того, суд вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни показань, які були надані ними суду.

Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги те, що ОСОБА_9 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 391, ч. 1 ст. 345 КК України, обвинувачується у вчиненні в складі організованої групи вимагання чужого майна, зокрема грошових коштів у сумі 700 000 доларів США. Даних про те, що ОСОБА_9 займався трудовою діяльністю, має джерела для існування або власність, суду не надано, а тому існує ймовірність вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у тому числі проти власності.

Разом із цим, на даний час Київським районним судом міста Харкова розглядається кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За наявності таких даних, слід вважати обґрунтованим існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , його репутацію, те, що він перебував у розшуку, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строк якого спливає 08 серпня 2026 року, та покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю.

При цьому обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_9 у своєму клопотанні неодноразово були предметом судового розгляду при вирішенні питань застосування запобіжного заходу й у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що ним не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання ним його процесуальних обов`язків, у разі застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Так, особистого зобов`язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_9 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

До того ж суд враховує, що при застосуванні до ОСОБА_9 такого запобіжного заходу як домашній арешт, останній, не дивлячись на наявність обставин про які він зазначає, зокрема постійного місця проживання, дітей на утриманні та міцних соціальних зв`язків, порушив його умови та був оголошений у розшук.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_9 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 177, 181, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово щодо обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, тобто по 21 вересня 2026 року, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за першою вимогою до суду у встановлений час;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_9 визначити по 21 вересня 2026 року.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3