Постановление суда № 138478563, 30.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5317/25-Е

Провадження № 2-п/522/126/26

УХВАЛА

30 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеса перебуває справа за заявою представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

29 червня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами частини 7 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

На підставі ч. 8 ст. 212 ЦПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає цивільну справу.

При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв`язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які за станом здоров`я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов`язковою.

Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватися у виключних випадках, коли за об`єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.

Так, 24 березня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси було постановлено заочне рішення у справі 522/5317/25-Е, тобто за відсутності відповідача.

Наразі відповідач через представника звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Як слідує з клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Гедікова В.В., як відповідач так і представник відповідача перебувають у м. Одесі.

На переконання суду, наразі відсутні підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, враховуючи не наведення обставин неможливості прибуття представника заявника у судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду,закріплене у 6§ 1Конвенції, не є абсолютним:воно може бути піддане допустимим обмеженням,оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.

Крім того, суд зазначає, що швидкість інтернету в суді є дуже низькою, що призводить до ускладнення відтворення судового процесу та технічних збоїв.

За таких обставин, враховуючи викладене в сукупності, а також відсутність виключних обставин для здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції, враховуючи те, що заявником, необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції в клопотанні жодним чином не обґрунтована, суд дійшов висновку, про те, що дане клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 212, 258 - 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за за заявою представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя