Постановление суда № 138478554, 20.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1337/25

УХВАЛА

20 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, заявленого в рамках кримінального провадження №72025000310000001 від 06.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.1 ст.199 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.

14.07.2026 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в якому просить суд: накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді 100% частки статутного капіталу ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (ЄДРПОУ 43959001), що становить 1 300 000 гривень, визначити порядок виконання ухвали шляхом заборони приватним та державним органом реєстрації, Міністерству юстиції України, службовим особам ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (ЄДРПОУ 43959001), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо зміни власників, відчуження 100% статутного капіталу ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (ЄДРПОУ 43959001), що становить 1 300 000 гривень.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2024 накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» із забороною їх відчуження. Незважаючи на це, 19.04.2024 ОСОБА_4 відчужив зазначені корпоративні права на користь ОСОБА_7 . У подальшому ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2026 арешт було скасовано з підстав переходу права власності до третьої особи. Разом із тим прокурор зазначає, що суд не врахував, що відчуження майна відбулося після накладення арешту та було спрямоване на уникнення можливої конфіскації майна. Відсутність арешту, на думку прокурора, створює ризик подальшого відчуження корпоративних прав та унеможливлення виконання вироку суду, у зв`язку з чим просить накласти арешт на зазначене майно.

17.07.2026 від представника власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду заперечення на клопотання прокурора про арешт майна, де зазначив, що питання щодо арешту корпоративних прав уже було вирішено ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2026, яка набрала законної сили, а прокурором не наведено жодних нових істотних обставин чи доказів, що виникли після її постановлення. Зазначав, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем корпоративних прав, законність набуття яких підтверджена Міністерством юстиції України, а повторне звернення прокурора фактично спрямоване на перегляд уже вирішеного судом питання, порушує принцип правової визначеності та призводить до непропорційного втручання у право власності. Крім того, прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 170 КПК України, які б обґрунтовували необхідність повторного накладення арешту, окрім цього подане прокурором клопотання не відповідає вимогам статей 170173 КПК України, не містить належного правового та фактичного обґрунтування необхідності повторного накладення арешту на корпоративні права ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» та не підтверджене належними і допустимими доказами.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про арешт майна.

Представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволенні клопотання прокурора з підстав, наведених в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений підтримали представника власника майна.

Дослідивши вказане клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року по справі № 761/13515/24 накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001), що становить 1 300 000 гривень. Визначено порядок виконання ухвали шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, службовим особам ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо зміни власників, відчуження 100% статутного капіталу ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» (код 43959001), що становить 1 300 000 гривень.

Разом із тим ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року у справі №509/1337/25 зазначений арешт було скасовано, а також скасовано всі встановлені цією ухвалою заборони щодо їх відчуження та зміни власника. Зазначена ухвала набрала законної сили та є чинною.

Як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна, прокурор повторно просить накласти арешт на ті самі корпоративні права, які на даний час належать ОСОБА_7 , посилаючись на те, що їх відчуження після накладення арешту мало на меті уникнення можливої конфіскації майна.

Разом із тим, суд зазначає, що обставини переходу права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , а також правові наслідки такого переходу вже були предметом судового дослідження під час розгляду клопотання про скасування арешту. Ухвалою від 02.06.2026 року судом встановлено, що ОСОБА_7 є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, а право власності на корпоративні права набуте ним на законних підставах.

Крім того, судом під час розгляду зазначеного клопотання було враховано Наказ Міністерства юстиції України від 10.06.2024 №1570/7, яким підтверджено правомірність реєстраційних дій щодо зміни складу учасників ТОВ «ОРІОН ТОБАККО» та встановлено, що на момент проведення державної реєстрації відомості про заборону в Єдиному державному реєстрі були відсутні, що виключало можливість обізнаності державного реєстратора та заявника про існування відповідних обмежень.

Доводи прокурора про те, що відчуження корпоративних прав після накладення арешту є новою обставиною, суд оцінює критично, оскільки такі обставини існували та були відомі стороні обвинувачення ще під час розгляду питання про скасування арешту, отримали належну правову оцінку суду та не можуть вважатися новими у розумінні кримінального процесуального закону.

Будь-яких нових обставин або доказів, які виникли після постановлення ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2026 та могли б свідчити про наявність передбачених статтею 170 КПК України підстав для повторного накладення арешту, прокурором суду не надано.

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладений на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого. Водночас корпоративні права, на які прокурор просить накласти арешт, належать ОСОБА_7 , який є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не має процесуального статусу обвинуваченого, а належні йому корпоративні права набуті на законних підставах. Вказані висновки прокурором у встановленому законом порядку не спростовані, а нове клопотання не містить жодних доказів, які б свідчили про недобросовісність набуття корпоративних прав чи існування правових підстав для їх конфіскації.

Також суд враховує, що прокурором не доведено наявності реальних ризиків, передбачених статтею 170 КПК України. Наведені у клопотанні доводи про можливість подальшого відчуження корпоративних прав мають припущений характер та не підтверджені жодними належними й допустимими доказами.

Нормами ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищвказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Крім того, на підставі вимог ст. 9 КПК України, суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

З огляду на те, що корпоративні права належать третій особі ОСОБА_7 , а не обвинуваченому ОСОБА_4 , при цьому правомірність переходу права власності підтверджена Міністерством юстиції України та вже була предметом оцінки суду, суд доходить висновку, що прокурором не доведено існування передбачених статтею 170 КПК України підстав для накладення арешту на зазначене майно. За таких обставин накладення арешту призведе до необґрунтованого та непропорційного обмеження права власності третьої особи без досягнення мети, визначеної кримінальним процесуальним законом, а тому підстав для задоволення клопотання прокурора суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 170, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотанні прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме: на корпоративні права ОСОБА_7 у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ "ОРІОН ТОБАККО" (код 43959001), що становить 1 300 000 гривень, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 24.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1