Приговор № 138465744, 22.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7386/24

Провадження № 1-кп/359/298/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представників потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченої ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією кримінальне провадження № 12024110000000284, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2024, що надійшло до суду з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_11 24.05.2024, приблизно о 21:20 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаною, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочала керування автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створила для себе умови, в яких позбавлена можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухалася в темну пору доби без ввімкнених світлових пристроїв на автомобілі, зустрічною смугу для руху по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та виїзд на яку дозволений лише для обгону чи об`їзду перешкоди, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, внаслідок чого на відстані близько 83 метрів від газової автозаправної станції, що розташована на автодорозі Т 10-16 сполученням «Київ-Рогозів», що в межах Бориспільського району Київської області, скоїла зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався назустріч, в межах своєї смуги руху.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої допомоги.

Встановлено, що смерть, ОСОБА_14 настала внаслідок поєднаної травми голови (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`яку мозкову оболонку), грудної клітки (перелом грудини та двосторонні переломи ребер), кінцівок (закритий перелом-правої стегнової кістки, вивих в лівому ліктьовому суглобі), що ускладнилася шоком.

Під час руху, ОСОБА_11 допустила порушення вимог п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а» 11.3, 19.1 підпункт «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме: п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі; п. 2.9 водієві забороняється: підпункт а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 11.3 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п. 19.1 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: підпункт «а»: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Грубе порушення водієм ОСОБА_11 вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а» 11.3 та 19.1 підпункт «а» Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_14 .

Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_11 вину у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, визнала у повному обсязі. Щиро розкаялася, просила вибаченення у сім`ї загиблого. У судовому засіданні надала покази про те, що завдати смерть ОСОБА_14 не бажала. Обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. На передодні події, яка сталася, у неї загинула єдина донька. Від втрати своєї дитини вона втратила сенс життя, знаходилася у депресивному стані. Вона не хотіла працювати та постійно думала про свою втрату. Алкогольні напої вона не вживає. 24.05.2024, у світлу пору доби, вона виїхала із Києва у сторону села Проців на могилу доньки. У селі Гора вона купила півторалітрову пляшку пива, продовжила рух та зупинилася поряд із лісом у даному селі. Вона пила пиво, виходила із автомобіля та кричала, плакала, так продовжувалося декілька годин, поки не допила пляшку пива. Після цього вона сіла за кермо, завела двигун автомобіля та почала рух у бік села Проців. Як їхала, обстановку дороги вона не пам`ятає. Розплющивши очі, вона побачила перед собою свою матір та багато працівників поліції, які стояли навколо неї. Вона зрозуміла, що сталося ДТП. Обставини ДТП не пам`ятає. У той день працівники поліції відвезли її у лікарню, де в неї взяли кров на аналіз. У неї був забій ноги. Далі її завезли до райвідділку. Заспокійливі пігулки вона не приймала. Оскільки вона не пам`ятає, як їхала, відповісти на питання, чи були у неї увімкненні фари автомобіля, не може. Обвинувачена розуміє, що її дії є безвідповідальними, але через свою душевну біду вона не розуміла, що робить. Заявлений потерпілою цивільний позов ОСОБА_11 визнала у повному обсязі. Зауважила, що матеріальну шкоду, у розмірі 150 тисяч гривень відшкодувала.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_11 визнає себе винною у повному обсязі, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, також, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_7 , яка показала, що померлий ОСОБА_14 є її батьком. 24.05.2024 на місце ДТП вона приїхала через 40-50 хвилин, разом із своїм хлопцем та матір`ю. Місце ДТП відбулося на трасі між селами Гора та Мартусівка. Батько ОСОБА_7 їхав з с. Мартусівка у бік с. Гора, а обвинувачена їхала на зустріч зі сторони с. Гора. Від удару автомобілі розвернуло, і задня частина батькового автомобіля знаходилася на зустрічній смузі руху. Автомобіль обвинуваченої знаходився на смузі руху, у якій рухався її батько. На місці ДТП був знайомий її батька, пасажир його автомобіля Кірік, та обвинувачена, яка кричала: «Моя дитина померла!». Працівники поліції сказали, що її батька повезла «швидка» до лікарні. Із автомобіля батька забрала документи та ліки. Навколо обвинуваченої стояло багато працівників поліції та її брат, який сказав: «Вона п`яна, що з неї взяти!». Після цього вони поїхали до лікарні, де їй повідомили, що батько помер. У судовому засіданні підтвердила обставину того, що обвинувачена відшкодувала 150 тисяч гривень матеріальної шкоди.

Окрім показань потерпілої, вина обвинуваченої ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, підтверджується наступними доказами:

-висновком експерта № 9П/241 від 11.06.2024, відповідно до якого встановлено, що у крові громадянки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етиловий спирт 1,74%. Метиловий спирт, а також пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери не виявлені;

-висновком експерта № СЕ-19/111-24/32255-ІТ від 12.06.2024, згідно з яким, на момент огляду автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виявлено несправності елементів підвіски, а гальмівна система та рульове керування знаходяться в працездатному стані. Виявлені несправності елементів підвіски автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виникли в процесі ДТП;

-висновком експерта № СЕ-19/111-24/32258-ІТ від 12.06.2024, згідно з яким, на момент огляду автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виявлено несправності гальмівної системи, рульового керування та елементів підвіски. Виявлені несправності гальмівної системи, рульового керування та елементів підвіски автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виникли в процесі ДТП;

-висновком експерта № СЕ-19/111-24/32280-ІТ від 13.06.2024, згідно з яким встановлено, що у момент первинного контакту, автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_2 , взаємодіяв передньою лівою частиною з передньою лівою частиною автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , при цьому повздовжні вісі вказаних автомобілів розташовувались, приблизно, паралельно. Місце зіткнення автомобілів ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходиться в районі розташування «подряпин на асфальті» (позначення «3», на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.05.2024), тобто, на проїзній частині автодороги Т-1016, між с. Гора та с. Мартусівка, на смузі, призначеній для руху в напрямку с. Гора;

-висновком експерта № СЕ-19/111-24/35291-ІТ від 17.06.2024, згідно з яким встановлено, що у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалося, водій автомобіля HONDA CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 повинна була керуватися вимогами пунктів: 11.3; 12.2 ПДР. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, у діях водія автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 експертом, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.2 Правил дорожнього руху, але вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.3 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Оцінка дій водія ОСОБА_11 , у частині керування автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп`яніння та руху, в умовах недостатньої видимості без увімкнених світлових пристроїв на ньому, у тому числі і щодо причинного зв`язку між цими діями та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно, до вимог розділів: 2; 19 Правил дорожнього руху тощо. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 мала технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог пункту 11.3 Правил дорожнього руху. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, у діях водія автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 експертом, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пунктів: 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху, тому його дії не перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 , з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом застосування екстреного гальмування;

-висновком судово-психіатричного експерта № 731 від 19.06.2024, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_11 , під час діяння, у скоєнні якого вона підозрюється, виявляла ознаки «Розладу адаптації (змішана тривожна та депресивна реакція (F 43.22 за МКХ-10)», «Гострої алкогольної інтоксикації» (F 10.00 за МКХ-10). Під час діяння, у скоєнні якого ОСОБА_11 підозрюється, за своїм психічним станом, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час, ОСОБА_11 виявляє ознаки «Розладу адаптації (змішана тривожна та депресивна реакція)» (F 43.22 за МКХ-10). За своїм психічним станом, у теперішній час, ОСОБА_11 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом, у теперішній час, ОСОБА_11 не потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

-епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 2692 від 17.10.2024, виданої КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступила з діагнозом розлад адаптації у вигляді пролонгованої депресивної реакції. Депресивно-інсомнічний синдром F 43.2 та, на фоні лікування, стан покращився, відзначено покращення загального самопочуття, поліпшився настрій та сон. Скарг активно не висловлює, режим відділення не порушувала;

-висновком судово-психіатричного експерта № 1453 від 16.10.2025, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_11 , у момент скоєння нею інкримінованого діяння, ані фізіологічного афекту, в емоційному стані (стрес, фрустрація, розгубленість тощо) не перебувала. Смерть доньки, унаслідок бойових дій (30.04.2024), яка передувала вчиненню злочину, була інтенсивно психотравмуючою для обвинуваченої ОСОБА_11 . У обвинуваченої ОСОБА_11 індивідуально-психологічні характеристики, які суттєво вплинули на її поведінку та емоційний стан, не виявлені. Обвинувачена ОСОБА_11 , з урахуванням її індивідуальних особливостей, емоційного стану могла розуміти реальний зміст власних дій, могла свідомо керуватися ними й передбачати їх наслідки. Її поведінка, у момент скоєння нею інкримінованих діянь, була обумовлена станом алкогольного сп`яніння. У ОСОБА_11 відсутні будь-які індивідуальні особливості психічних процесів (пам`яті, мислення, уваги, сприймання, емоційних реакцій), які могли б вплинути на адекватність сприйняття нею особливостей ситуації, що виникла в момент вчинення нею інкримінованого діяння. На адекватність прийняття нею особливостей ситуації здійснив суттєвий вплив стан алкогольного сп`яніння, у якому вона, на той період, перебувала.

-висновком експерта № 230 від 18.06.2024, згідно з яким встановлено, що смерть гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала внаслідок поєднаної травми голови (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`яку мозкову оболонку), грудної клітки (перелом грудини та двосторонні переломи ребер), кінцівок (закритий перелом правої стегнової кістки, вивих в лівому ліктьовому суглобі) що ускладнилась шоком. При дослідженні тіла трупа гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено ушкодження: поєднана травма голови (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`яку мозкову оболонку), грудної клітки (перелом грудини та двосторонні переломи ребер), кінцівок (закритий перелом правої стегнової кістки, вивих в лівому ліктьовому суглобі), що ускладнилась шоком, синці, садна, рани. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові, оцінюються в сукупності і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Смерть гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , могла наступити у час вказаний в постанові. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 етиловий спирт в крові не виявлено.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні протоколи, та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Також у судовому засіданні судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченої, процесуальні витрати у справі, речові докази та письмові докази, надані стороною захисту.

Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази у кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який був запозичений із правової системи загального права та активно використовується Європейським судом з прав людини, зокрема у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12), ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Отже, застосовуючи указаний стандарт доказування в цій справі, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у своїй сукупності, приходить до висновку, що усі докази утворюють цілісну картину того, що відбулося насправді. За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченої у вчиненні злочину, за яким їй пред`явлено обвинувачення, є доведеною «поза розумним сумнівом».

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони повністю узгоджуються між собою, а тому приходить до висновку, що безсумнівним є факт, що водій ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем, марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася по проїзній частині автодороги Т-1016, сполученням «Київ-Рогозів», у напрямку села Гора, у межах Бориспільського району Київської області, будучи обізнаною, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочала керування автомобілем «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час якого, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створила для себе умови, у яких позбавлена можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухалася в темну пору доби без ввімкнених світлових пристроїв на автомобілі, зустрічною смугу для руху по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та виїзд на яку дозволений лише для обгону чи об`їзду перешкоди, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, унаслідок чого, на автодорозі Т 10-16, сполученням «Київ-Рогозів», що в межах Бориспільського району Київської області, скоїла зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався назустріч, у межах своєї смуги руху, чим порушила вимоги п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а» 11.3, 19.1 підпункт «а» Правил дорожнього руху.

Не виконання водієм ОСОБА_11 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_14 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень, помер у «кареті швидкої допомоги».

Установлено, що смерть ОСОБА_14 настала унаслідок поєднаної травми голови (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`яку мозкову оболонку), грудної клітки (перелом грудини та двосторонні переломи ребер), кінцівок (закритий перелом правої стегнової кістки, вивих в лівому ліктьовому суглобі), що ускладнилася шоком.

Положенням п. 1.3, п. 1.4 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники руху виконають ці правила.

Таким чином, у діях ОСОБА_11 наявні ознаки порушення вимог п. 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі; п. 2.9 - водієві забороняється: підпункт а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 11.3 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п. 19.1 - темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: підпункт «а»: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Дії обвинуваченої ОСОБА_11 кваліфіковані за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14 . Таку кваліфікацію дій ОСОБА_11 суд вважає правильною.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, що керує ним у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого). Діяння, при вчиненні цього злочину, завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту допущене винним, закономірно, та тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286-1 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

З цього приводу суд враховує, що обвинувачена, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, під час керування автомобілем, що є забороненим, не діяла таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочала керування автомобілем, під час якого, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створила для себе умови, у яких позбавлена можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухалася в темну пору доби без ввімкнених світлових пристроїв на автомобілі, зустрічною смугу для руху по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та виїзд на яку дозволений лише для обгону чи об`їзду перешкоди, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, внаслідок чого на автодорозі Т 10-16, сполученням «Київ-Рогозів», що в межах Бориспільського району Київської області, скоїла зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався назустріч, в межах своєї смуги руху. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 від отриманих тілесних ушкоджень помер у «кареті швидкої допомоги». Смерть, ОСОБА_14 настала, унаслідок поєднаної травми голови (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м`яку мозкову оболонку), грудної клітки (перелом грудини та двосторонні переломи ребер), кінцівок (закритий перелом правої стегнової кістки, вивих в лівому ліктьовому суглобі), що ускладнилася шоком. Тому, між діями обвинуваченої та смертю потерпілого, існує безпосередній причино-наслідковий зв`язок. Це свідчить про наявність, у її діяннях, злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_11 повинна бути засуджена, за ч. 3 ст. 286-1 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14 .

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, наближеного до мінімального строку.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_11 вчинила злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Як роз`яснив Верховний суд (Касаційний кримінальний суд) від 22.03.2018, у справі №759/7784/15-к, розуміння поняття «щире каяття» як таке, що передбачає розкаяння, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявні дані на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_11 вчиняє активні дії для відшкодування збитків потерпілій. Суд бере до уваги, що обвинувачена вибачилася перед сім`єю потерпілих, проявила щирий жаль за наслідки її дій. В судових дебатах повністю визнала цивільний позов.

Обставиною, що пом`якшують покарання, обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та часткове відшкодування потерпілій матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинувачуваної ОСОБА_11 вказує на те, що вона раніше не судима, злочин вчинила вперше, на обліку у лікаря нарколога за місцем проживання не перебуває. ОСОБА_11 перебувала під наглядом лікаря-психіатра з 29.07.2024, відповідно до довідки КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 02.09.2024. Не одружена, на її утриманні малолітніх дітей та інвалідів немає. Має місце реєстрації. Офіційно не працевлаштована. ОСОБА_11 , за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони. Ці обставини позитивно характеризують її особу. У матеріалах справи відомості про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності відсутні.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного нею.

Призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченої ОСОБА_11 , суд враховує те, що вона вчинила тяжке кримінальне правопорушення з необережності, згідно з вимогами статті 12 КК України. З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Досліджені судом висновки досудової доповіді вказують, що досліджена психологом інформація, що характеризує ОСОБА_11 за місцем її проживання/роботи, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останньої після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченої, а саме, обвинувачена, після втрати дочки яка несла службу у ЗСУ, перебувала в пригніченому психоемоційному стані, що супроводжувалося депресивними переживаннями та негативно впливало на її емоційний стан. Суд враховує, також, наявність щирого каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, а також, із урахуванням правової позиції прокурора, захисника. Думку потерпілої ОСОБА_7 та її представника які наполягали на призначенні обвинуваченій покарання, погоджуючись із позицією прокурора, проте категоричної позиції щодо обов`язкового позбавлення волі обвинуваченої, потерпіла ОСОБА_7 , у судових дебатах, не висловлювала, наполягала, щоб обвинувачена понесла покарання. Додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_11 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до неї положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Крім того, позбавляючи ОСОБА_11 волі, це значно затягне чи майже унеможливить відшкодування завданої злочином моральної шкоди потерпілій, яка їй дуже необхідна, та яку ОСОБА_11 має бажання відшкодовувати, що відповідає меті покарання, передбаченій ст.50 КК України.

Тому, суд вважає, що обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами, в умовах здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_11 , в період строку звільнення від покарання, буде достатнім для реалізації корекції соціальної поведінки обвинуваченої.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання суддів, і оцінки особистості обвинуваченого, обставин, які виникли на теперішній час, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій передбачений законом спосіб.

Таким чином, на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

До вступу вироку суду в законну силу обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

У ході розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 пред`явлено до ОСОБА_11 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Під час судового розгляду цивільним позивачем ОСОБА_11 цивільний позов було уточнено та зменшено позовні вимоги, а тому остання просить суд стягнути з ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 850 000,00 грн., спричиненої унаслідок злочину пов`язаного із смертю її батька - ОСОБА_14 .

У судовому засіданні потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_7 та адвокат вищезазначений цивільний позов підтримали у повному обсязі, та просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор, при вирішенні цивільного позову, поклався на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_11 цивільний позов визнала у повному обсязі під час виступу у судових дебатах.

Захисник - підтримав позицію обвинуваченої.

Даний цивільний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням, за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов, у кримінальному провадженні, розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у п. 6, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа, під час керування транспортним засобом, має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

При цьому, суд звертає увагу, що ВСУ, у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016, зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 має нести цивільну відповідальність, за фактом даного ДТП.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості.

Окрім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, фізична особа, яка зазнала душевних страждань, у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Установлено, що у зв`язку зі смертю батька - ОСОБА_14 , його донька ОСОБА_7 та інші члени родини зазнали сильних душевних переживань та страждань. ОСОБА_14 був опорою для всієї родини. Утрата батька та чоловіка призвела родину ОСОБА_15 до глибокої психологічної травми. Біль від отриманих душевних травм та думки про те, що вони вже ніколи не будуть жити тим життям, яким жили до автокатастрофи. Відчуття неповноцінності викликають, у потерпілої сторони постійні хвилювання, що призводять до заглиблення їх пригніченого психологічного стану. У такий спосіб, родині потерпілої була заподіяна моральна шкода.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала донька та інші члени родини ОСОБА_15 , пов`язаних з невідворотністю втрати батька, позбавленням можливості спілкуватись з ним у подальшому, та істотними змінами в сімейному житті, ступеня вини ОСОБА_11 та з огляду на повне визнання обвинуваченою цивільного позову, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_7 , становить 850 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченої необхідно стягнути процесуальні витрати, які пов`язані з проведенням у кримінальному провадженні експертизи, у розмірі 15902 гривень 88 копійок.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту накладеного ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2024, на автомобіль, марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_16 , та на автомобіль марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_17 , скасувати.

Долю речових доказів вирішити, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись: ст.ст. 84, 86-87, 89, 94, 100, 102, 122, 124, 126, 127-129, 240-245, 318, 322, 342-351, 358, 363-371, 373-374 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-76, ч. 3 ст. 286-1 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. 1167, 1187-1188 ЦК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`яти) років.

Звільнити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 3 (три) роки, з покладенням на неї, відповідно до ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До вступу вироку суду в законну силу обрати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на неї обов`язки: прибувати до прокурора або суду за кожним викликом та вимогою; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі порушення нею умов особистого зобов`язання, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і на неї буде накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Іспитовий строк ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Зарахувати у строк відбування покарання строк тримання її під вартою під час судового розгляду, а саме: період з 25.05.2024 по 17.07.2024 - включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день тримання під вартою. Також зарахувати у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_11 під цілодобовим домашнім арештом з 17.07.2024 по 25.10.2024 р., з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави України 15902 гривень 88 копійок процесуальних витрат пов`язаних із залученням експерта.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, відшкодування завданої моральної шкоди.

Скасувати заходи забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту накладеного ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2024, на автомобіль, марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_16 , та на автомобіль марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_17 .

Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: транспортний засіб автомобіль марки «HONDA CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути у володіння та розпорядження власника. Транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути у володіння та розпорядження власника.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1