Решение № 138463370, 24.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/3596/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

16.06.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків у сумі 747 100,80 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

16.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач в цьому позові визначає АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» винним за завдану втрату працездатності 65%, але одночасно подає позов до ПрАТ «Північний ГЗК», який розглядається Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суддею Демиденко Ю.Ю. у справі №215/5597/26, в якому винним зазначає саме ПрАТ «Північний ГЗК» і заявляє ідентичні вимоги по стягненню 747 100,80 грн. за 65% втрати працездатності. Акт Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.11.2025 складено АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з «Окремою думкою». Дослідивши «Окрему думку», що є невід`ємною частиною Акту П-4, вбачається, що Відповідач, як роботодавець, не винен у виникненні професійних захворювань у Позивача, оскільки умови праці в яких працював Позивач, не створювалися АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен проводити до її безпідставного збагачення. Верховний Суд неодноразово зазначав що компенсація моральної шкоди не має бути надмірною і не повинна ставати джерелом збагачення потерпілої особи. Також посилаючись на постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 відповідач зазначив, що розмір моральної шкоди необхідно стягнути з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки, долученої до матеріалів справи.

Відповідно до акта від 21.11.2026 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, затвердженого Т.в.о. начальника Півднно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В., 21.11.2026 встановлено наявність у працівника професійного захворювання, визначено причини та умови його виникнення, надано характеристику умов праці та їх відповідність нормативним вимогам, з`ясовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці та захворюванням.

Хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин:

Працюючи машиністом конвеєра на шахті "Тернівська" ПАТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" та АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ", у періоди з 09.10.2019 по, 13.10.2024. ОСОБА_1 керувала конвеєрами, живильними перевантажувальними візками. приводною станцією конвеєра: здійснювала реверсування і перемикання руху конвеєрів регулювання ступеня їх завантаження; регулювала натяжні пристрої натягування і рух стрічки. привідних ременів; стежила за справним станом перевантажувальних вузлів, натяжних барабанів, редукторів, живильників, автоматичних пристроїв, встановлених на конвеєрі, за правильним розвантаженням матеріалів у приймальні агрегати; брала участь у нарощуванні та перенесенні конвеєра, з`єднанні стрічок і ланцюгів: координувала роботу самохідного конвеєра з роботою ескалатора: змазувала ролики і приводи, чистила стрічки, ролики, роликоопори, барабани і перевантажувальні вузли: змінювала спрацьовані ролики: ліквідувала затори в лотках тощо.

Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень в роботі систем аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, підпадала під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії та параметрів важкості праці, які перевищували нормативні значення.

Працюючи у період з 11.10.2012 по 08.02.2019 машиністом конвеєра дробильної фабрики №2 Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" Куделіна Н. Б. підпадала під вплив концентрації аерозолів фіброгенної дії та параметрів важкості праці, які також перевищували нормативні значення.

Пунктом 20 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 125/26/247/В, дата прийняття рішення 12.02.2026, номер рішення 125/26/247/Р) позивачці встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.01.2026 (пункти 17.1.5., 17.1.6).

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об`єктивного огляду, лабораторних, інструментальних методів обстежень, встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Встановлено 65% втрати працездатності (в тому числі 55% - радикулопатія, 10% - хронічний (пиловий) бронхіт, акт П-4 від 21.11.2025) безстроково. Важка фізична праця, тривала хода, переохолодження (пункт 16 витягу).

Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. визначено причини та відсоток втрати професійної працездатності, а саме професійне захворювання, 65%, встановлено з 22.11.2025.

Відповідно до пункту 17.2.2. відсоток втрати професійної працездатності визначено з 27.01.2026.

Згідно пункту 17.1.8. інвалідність встановлено безстроково.

На підтвердження погіршення стану здоров`я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, медичний висновок від 22.10.2025 протокол №42/682 лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань, про наявність хронічного професійного захворювання.

Також позивач зазначає, що фізичний біль та страждання, яких вона зазнала та продовжує зазнавати полягають у тому, що кожного дня позивач терпить обмеження рухів та стійкий біль у шийному і поперековому відділах хребта, що іррадіює у ліву руку та ногу, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах та хрускіт в них, порушену ходу, заніміння кінцівок, переважно лівих, судоми в пальцях і м`язах ніг, біль за грудиною, кашель сухий впродовж доби, який посилюється вранці, коливання артеріального тиску та головний біль.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності та встановлення інвалідності, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим господарський суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (Шевченко проти України, Харук та інші проти України, Скордіно проти Італії) і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди господарський суд бере до уваги істотність вимушених негативних змін у житті позивача, тривалість його роботи у шкідливих умовах праці, а також характер і наслідки заподіяного ушкодження здоров`я.

Оцінюючи заперечення відповідача, суд зазначає, що наведені в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, у тому числі викладена до нього окрема думка представника АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" щодо відсутності вини роботодавця у виникненні професійного захворювання позивача, самі по собі не спростовують установленого причинного зв`язку між тривалим впливом на позивача шкідливих виробничих факторів під час виконання ним трудових обов`язків та виникненням професійного захворювання. Посилання відповідача на те, що позивач звернувся з аналогічними позовними вимогами до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв`язку з тим самим професійним захворюванням, також не спростовує заявлених у цій справі вимог. Сам по собі факт пред`явлення позову до іншого роботодавця не свідчить про відсутність відповідальності відповідача, оскільки питання щодо наявності правових підстав для покладення відповідальності на кожного із роботодавців вирішується судом з урахуванням установлених у конкретній справі фактичних обставин, характеру та тривалості впливу шкідливих виробничих факторів, а також інших належних і допустимих доказів. Водночас зазначені обставини підлягають урахуванню судом при визначенні справедливого та співмірного розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності визначення у судовому рішенні порядку оподаткування присудженої суми, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24, питання нарахування, утримання та перерахування податків і зборів не є предметом судового розгляду та не підлягають вирішенню при ухваленні рішення по суті спору, а виникають на стадії його виконання відповідно до вимог податкового законодавства.

Господарський суд, врахувавши стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях відповідача та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати професійної працездатності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 520 000,00 грн., що є співмірним заподіяній позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо оподаткування суми моральної шкоди

Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов`язкових платежів".

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 11206,51 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 7 732,49 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 520 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 7 732,49 грн - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено - 24.07.2026.

Суддя С.А. Примак