Постановление суда № 138461449, 22.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6710/23

Номер провадження 2-з/404/42/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кропивницькому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Представник відповідача, адвокат Калінка-Бондар О.Б., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначала, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) позбавлена можливості спілкуватися з донькою через перешкоджання з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) та його матері, внаслідок чого мати з дитиною позбавлені будь-якого спілкування протягом тривалого часу, що призведе до розірвання контакту між ними.

Посилалася на висновок судової психологічної експертизи, згідно з яким у дитини збережена потреба у відновленні емоційного зв`язку з матір`ю, наявний деформований її образ, сформований під впливом конфлікту між батьками та негативного інформування з боку близьких батька, а також встановлено, що високий рівень тривожності дитини зумовлений тривалою розлукою з матір`ю та впливом оточення, існує обґрунтований ризик подальшого погіршення їхніх взаємин у разі збереження обмежень у безпосередньому спілкуванні.

У разі задоволення позову про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, відсутність належних заходів щодо забезпечення її безперешкодного та особистого спілкування з донькою до ухвалення рішення може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання такого рішення, оскільки подальше відчуження дитини від матері суперечитиме встановленим експертизою потребам дитини та сприятиме закріпленню негативного ставлення до неї під впливом батька та його рідних.

У зв`язку з чим просила забезпечити позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю шляхом: зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати прибуття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спілкування ОСОБА_1 з донькою у присутності психолога ОСОБА_4 щопонеділка о 17.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду. У разі, якщо дитина хворіє, що підтверджується медичною довідкою та за станом здоров`я не може прибути для зустріч з матір`ю в присутності психолога, така зустріч має бути проведена у визначений вище час наступного дня, після одужання дитини. Про вказану обставину (неможливість прибуття дитини у зв`язку з хворобою) ОСОБА_2 зобов`язаний повідомити ОСОБА_5 негайно, однак у будь-якому разі не пізніше ніж відбулося звернення за медичною допомогою для дитини, зобов`язання батька дитини ОСОБА_2 , передавати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , кожного четверга, п`ятниці та суботи з 15:00 год. до 20:00 год., після збігу двох місяців з моменту постановлення ухвали суду про забезпечення позову та до набрання рішенням у справі законної сили, зобов`язання батька дитини ОСОБА_2 , не вчиняти перешкод у спілкуванні та зустрічах ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Кривенко М.П. подав до суду заперечення на заяву про забезпечення позову.

Зазначав, що задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіка спілкування за відсутності відповідного позову та за відсутності висновку органу опіки і піклування призведе до порушення фундаментального принципу правової визначеності, оскільки суд не може своєю ухвалою про забезпечення позову врегулювати питання, які взагалі не стосуються предмету позовних вимог у цій справі.

Зазначав, що заява мотивована змістом висновку експерта № 513/25-27 від 12.09.2025 року, що складений за результатами проведення призначеної судової психологічної експертизи у справі, проте, на даний час справа перебуває на стадії підготовчого провадження, а дослідження висновку експерта, перевірка його на предмет належності, допустимості та достовірності відповідно до статті 239 ЦПК України здійснюється виключно судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно, задоволення заяви про забезпечення позову з посиланням на зміст та резолютивну частину недослідженого в судовому засіданні висновку експерта порушить норми процесуального права в частині дотримання принципів змагальності, пропорційності та неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Крім того, необхідно врахувати юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Разом з тим, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зазначав, що спір між сторонами існує щодо місця проживання дитини, а питання щодо участі матері у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_7 , не є предметом розгляду ні в Органі опіки та піклування, ні в суді.

Вважає, що задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіка спілкування за відсутності відповідного позову та за відсутності висновку органу опіки і піклування призведе до порушення фундаментального принципу правової визначеності, а забезпечення позову не може підміняти собою розгляд справи та рішення суду за його результатами.

Посилався на те, що вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, є по суті тотожними позовним вимогам і стосуються встановлення способу участі матері у вихованні дитини. А тому, з огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Сюр Н.В. також подала заперечення, зазначала, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що фактично є тотожною заявленим нею позовним вимогам, спрямована на дострокове вирішення спору по суті та не відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини.

Вказувала про те, що ОСОБА_1 не довела існування реальної загрози невиконання майбутнього рішення суду, натомість вона фактично просить суд змінити існуючий порядок життя дитини до вирішення спору по суті.

Зазначала, що у провадженні цього ж суду перебуває цивільна справа № 404/6264/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав та збільшення розміру аліментів, що має істотне значення для оцінки її заяви про забезпечення позову, оскільки у межах тієї справи суд має дослідити питання належного виконання матір`ю батьківських обов`язків, її ставлення до дитини, участі у вихованні, матеріальному забезпеченні, психологічному впливі на дитину та інших обставин, які безпосередньо стосуються здатності матері діяти в найкращих інтересах дитини.

Вважає, що за таких умов надання матері шляхом забезпечення позову фактичного регулярного порядку спілкування з дитиною ще до встановлення судом обставин, які є предметом справи про позбавлення батьківських прав, є передчасним, непропорційним та таким, що може створити ризики для дитини.

ОСОБА_1 не повідомляє суду та батькові дитини достовірної інформації про своє фактичне місце проживання, реєстрація є невизначеною або неперевіреною, не надає належних доказів щодо житлових умов, у яких може перебувати дитина, а також не надає інформації щодо своїх стабільних джерел доходів. За таких умов суд не має об`єктивної можливості перевірити, чи може мати забезпечити дитині безпечне, стабільне та передбачуване середовище навіть для тривалого регулярного перебування по декілька днів на тиждень. ОСОБА_1 у своїх соціальних мережах поширює дискредитуючи інформацію щодо батька дитини, його адвоката, бабусі дитини та членів родини батька; формує суспільний резонанс навколо справи; звертається до органів, установ та осіб, які не мають права втручатися у здійснення правосуддя; фактично намагається підмінити судовий розгляд позапроцесуальним тиском на суд, адвоката, посадових осіб та учасників процесу, не видаляє численні коментарі, які містять образи, приниження, негативні висловлювання щодо ОСОБА_2 , його родини та малолітньої дитини, це свідчить про її мовчазне схвалення такого способу поширення інформації, підтримання конфлікту між батьками та створення негативного інформаційного середовища навколо дитини.

Вважає, що така поведінка не відповідає принципам добросовісного здійснення батьківських прав, суперечить обов`язку діяти виключно в найкращих інтересах дитини та повинна бути врахована судом при оцінці особистих якостей сторін, їхнього ставлення до виконання батьківських обов`язків і здатності забезпечити дитині безпечне та психологічно стабільне середовище для розвитку. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову просить відмовити.

У підготовчому засіданні відповідач та її представник вимоги заяви про забезпечення позову підтримали, з підстав зазначених у ній.

Позивач та його представники проти задоволення заяви заперечували.

Представник третьої особи, не заперечував проти задоволення судом заяви про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).

Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).

Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямоване на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінивши доводи відповідача та надані докази, суд насамперед враховує, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, який супроводжується конфліктом щодо участі матері у її вихованні та спілкуванні з нею. Відповідач позбавлена можливості вільного та безперешкодного спілкування з донькою, попри виявлення нею такого бажання та вжиття заходів для реалізації вказаного.

На переконання суду, відсутність особистого спілкування матері з дитиною може мати деструктивний вплив на психологічний стан дівчинки, сприяє відторгненню особи матері дитиною, може в майбутньому призвести до остаточного розірвання психоемоційного контакту між ними. Зазначена модель сімейного виховання дитини суперечить її інтересам, та свідчить про обґрунтованість ризиків утруднення виконання чи неможливості виконання у майбутньому рішення суду, про ухвалення якого просить відповідач.

Встановивши наявність обставин, які позбавляють відповідача можливості спілкуватися з малолітньою донькою, враховуючи права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд вбачає наявність правових підстав для забезпечення зустрічного позову.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним із батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей.

Участь психолога у зустрічах є необхідною з огляду на зафіксований емоційний стан дитини, наявність ознак психологічного тиску та з метою недопущення повторної психологічної травматизації дитини. Проведення таких зустрічей без супроводу фахівця може завдати дитині додаткової шкоди.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з донькою, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі. Виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову на початковому етапі буде здійснюватися із залученням спеціаліста-психолога, що мінімізує можливість будь-якого емоційного стресу для дитини, та допоможе налагодити контакт дівчинки з матір`ю, якщо такий був послаблений.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 04.09.2018 у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення ст. 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати прибуття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спілкування ОСОБА_1 з донькою у присутності психолога ОСОБА_4 щопонеділка о 17.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду. У разі, якщо ОСОБА_3 хворіє, що підтверджується медичною довідкою та за станом здоров`я не може прибути для зустрічі з матір`ю, ОСОБА_8 , в присутності психолога, така зустріч має бути проведена у визначений вище час наступного дня, після одужання дитини. Про вказану обставину (неможливість прибуття дитини у зв`язку з хворобою) ОСОБА_2 зобов`язаний повідомити ОСОБА_5 негайно, однак у будь-якому разі не пізніше ніж відбулося звернення за медичною допомогою для дитини.

Що стосується забезпечення позову шляхом зобов`язання батька дитини ОСОБА_2 , передавати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , кожного четверга, п`ятниці та суботи з 15:00 год. до 20:00 год., після збігу двох місяців з моменту постановлення ухвали суду про забезпечення позову та до набрання рішенням у справі законної сили, зобов`язання батька дитини ОСОБА_2 , не вчиняти перешкод у спілкуванні та зустрічах ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то проаналізувавши зміст позовних вимог, а також заяву про забезпечення позову, врахувавши передчасність подання такого виду забезпечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення в цій частині.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, керуючись ст. 12, 149,150 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати прибуття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спілкування ОСОБА_1 з донькою у присутності психолога ОСОБА_4 щопонеділка о 17.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду. У разі, якщо ОСОБА_3 хворіє, що підтверджується медичною довідкою та за станом здоров`я не може прибути для зустрічі з матір`ю, ОСОБА_8 , в присутності психолога, така зустріч має бути проведена у визначений вище час наступного дня, після одужання дитини. Про вказану обставину (неможливість прибуття дитини у зв`язку з хворобою) ОСОБА_2 зобов`язаний повідомити ОСОБА_5 негайно, однак у будь-якому разі не пізніше ніж відбулося звернення за медичною допомогою для дитини.

В решті вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення до виконання - 3 роки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, місцезнаходження: 25022, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41, код ЄДРПОУ: 42215510.

Повний текст ухвали суду складено 24.07.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова