Постановление суда № 138455042, 10.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8430/26

Провадження № 2/932/3060/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

10 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Рибкіна О.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказано, що підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою стало те, що відповідач ОСОБА_4 незаконно оформив договір купівлі-продажу № 1242/2024/4576939 від 14.05.2024 року транспортного засобу ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який був придбаний у період шлюбу із позивачем ОСОБА_2 , за її власні кошти, без її згоди, на користь своєї мами - ОСОБА_3 .

Як зазначено у позовній заяві, 10 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. За період перебування сторін у шлюбі відповідач отримував невелику (мінімальну) заробітну плату, з якої сім`ї вистачало ледве зводити кінці з кінцями, а змінювати роботу на більш прибуткову та знаходити підробіток ОСОБА_4 відмовлявся, оскільки такий рівень життя його влаштовував. Перебуваючи в несприятливих фінансових умовах, зважаючи, що спільних з відповідачем грошових коштів для придбання нерухомого майна - не було, позивач мріяла придбати собі у особисту власність невеличкий будинок, де б вона могла жити разом з дітьми. Зваживши свої можливості та всі ризики, ОСОБА_2 08 листопада 2021 року уклала Договір про надання послуг сурогатної матері. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_2 , як сурогатна матір, зобов`язується виносити вагітність і народити дитину із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. В свою чергу, громадяни Китайської Народної Республіки, як біологічні батьки майбутньої дитини, зобов`язані виплатити ОСОБА_5 матері винагороду в порядку, передбаченому Договором.

Згідно з Медичним свідоцтвом про народження № 2877/942 від 20 червня 2022 року, виданого КИП « Київський міський пологовий будинок № 1», ОСОБА_2 , як сурогатна матір, виносила та народила двійню для громадян Китайської Народної Республіки, за що, відповідно до умов Договору про надання послуг сурогатної матері, отримала винагороду в сумі 17500,00 євро. В подальшому, після отримання ОСОБА_2 вищевказаних коштів, ОСОБА_4 запропонував придбати їй авто для потреб сім`ї, на що ОСОБА_2 надала згоду. Підбором авто займався ОСОБА_4 і через деякий нетривалий час запропонував купити у його знайомого транспортний засіб: НОМЕР_4 , модель АSTRA, 2008 року, на що ОСОБА_2 надала свою згоду, та надала ОСОБА_4 кошти, (отримані, як винагорода за сурогатне материнство) в розмірі 5500 євро. Оформленням даного авто займався ОСОБА_4 і як стало відомо пізніше відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу 7750/22/000362 укладеного 11 жовтня 2022 року оформив вищезгаданий транспортний засіб на своє ім`я. За решту коштів, які залишилися з винагороди за сурогатне материнство, 25 березня 2023 року, було придбано нерухоме майно - житловий будинок.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2024 року у справі № 932/3028/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Оскільки вказані вище транспортний засіб та будинок були придбані хоча й у період шлюбу з ОСОБА_4 , але за особисті кошти ОСОБА_2 , як отримані у якості винагороди за сурогатне материнство, вони не можуть вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Рішенням Південного районного суду м. Кам`янського від 23.06.2025 року у справі № 932/6563/24 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , як на майно, що є особистою власністю одного з подружжя. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі № 932/6563/24 рішення Південного районного суду м. Кам`янського від 23.06.2025 року у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 26.02.2026 року у справі № 932/6563/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Південного районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.

26.03.2026 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 79931153 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 (згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2024 року по цивільній справі № 932/4251/24), було встановлено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, що підтверджується відповіддю на запит № 308594156 від 07.01.2026 року.

У зв`язку із цим на адресу Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях було направлено відповідний адвокатський запит.

Згідно відповіді на адвокатський запит Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/14/620-аз/10-2026-619-2026 від 25.05.2026 року стало відомо, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів станом транспортний засіб ОРЕL марки АSTRA дійсно був зареєстрований за ОСОБА_4 .

14.05.2024 р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ №1242/2024/4576939 від 14.05.2024 р., зазначений транспортний засіб перереєстровано на нового власника. В наданні копій документів, на підставі яких було відчужено вказаний транспортний засіб, відмовлено, на підставі частини першої статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, як інформації з обмеженим доступом.

Згідно Витяту з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.06.2026 року, вказаний транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_3 - маму відповідача ОСОБА_4 .

Крім того, позивачу ОСОБА_2 не було відомо про вчинення вказаного правочину, та своєї згоди на його укладання вона не надавала, у тому числі у письмовій формі в ТСЦ.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 діяли недобросовісно та приховали укладання правочину від ОСОБА_2 .

Спірний договір купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу, укладений в ТСЦ № 1242/2024/4576939 від 14.05.2024 року підлягає визнанню судом недійсним, оскільки ОСОБА_4 було відчужено автомобіль близькій людині, а саме матері - ОСОБА_3 . Останній достеменно було відомо про придбання транспортного засобу у період шлюбу її сина з ОСОБА_2 , та саме за грошові кошти, отриманні нею у якості винагороди за сурогатне материнство. Також ОСОБА_3 достеменно було відомо про виниклі в їх сім`ї проблемні ситуації, розлучення та спір щодо придбаного майна.

Незважаючи на факт укладання оспорюваного правочину, ОСОБА_4 по теперішній час продовжує користуватись вказаним транспортним засобом, що підтверджується неодноразовим притягненням останнього до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме:

- постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року у справі № 201/7249/25 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності заст.124 КУпАП (дорожньо-транспортна пригода 29 травня 2025 року під час керування ОСОБА_4 автомобілем «ОРЕL АSTRA» з номерним знаком НОМЕР_3 );

- постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року у справі № 932/201/26 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності заст.124 КУпАП (дорожньо-транспортна пригода 18 грудня 2025 року під час керування ОСОБА_4 автомобілем «ОРЕL АSTRA» з номерним знаком НОМЕР_3 ).

Відповідно, укладення оспорюваного правочину по суті є фіктивним, насправді спрямованим на ускладнення звернення до виконання рішення суду, за результатами вирішення спору щодо поділу майна подружжя.

Звертає увагу суду на тому факті, що під час судового розгляду справи № 932/6563/24 як у Південному районному суді м.Кам`янського, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання об`єктів нерухомого майна та рухомого майна особистою власністю одного з подружжя, так й в Дніпровському апеляційному суді, ОСОБА_4 свідомо приховав факт відчуження транспортного засобу ОРЕL модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , на користь своєї матері - ОСОБА_3 , та в жодному процесуальному документі не зазначав про цей факт.

Рішення Південного районного суду м.Кам`янського від 23.06.2025 року у справі № 932/6563/24, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на транспортний засіб ОРЕL АSTRA, як на майно, що є особистою власністю одного з подружжя, ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи викладені обставини, представник позивача вважає, що існує реальна загроза порушення прав позивача ОСОБА_2 , обумовлена тим, що транспортний засіб ОРЕL модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , може бути сховано, продано, знищено, пошкоджено чи знецінено, що призведе до ускладнень виконання рішення суду, а тому слід вжити заходи забезпечення позову з метою недопущення незаконного відчуження вказаного транспортного засобу.

Просить суд:

накласти арешт на автомобіль ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, як власнику, так і третім особам, які мають право керувати даним транспортним засобом, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі;

вилучити з володіння та користування відповідача ОСОБА_3 , або у будь-яких інших осіб (у яких він може перебувати у володінні або в користуванні) вищевказаний автомобіль, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі;

передати на відповідальне зберігання позивачу ОСОБА_2 вищевказаний автомобіль з покладенням на неї обов`язків по зберіганню та забезпеченню цілісності зазначеного вище транспортного засобу, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі.

Суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Одним з видів забезпечення позову, визначених ст.150 ЦПК України, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) визначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, так як безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 23.06.2025 року у справі № 932/6563/24, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на транспортний засіб ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , як на майно, що є особистою власністю одного з подружжя.

Згідно Витяту з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.06.2026 року, транспортний засіб ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 ,зареєстрований за ОСОБА_3 .

З урахуванням того, що між сторонами виник спір, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , щодо права на це майно, суд вважає, що заяву представника позивача про забезпечення позову в частині вимог про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб необхідно задовольнити, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому суд вважає, що арешт на автомобіль необхідно накласти із забороною його відчуження та розпорядження, такий вид забезпечення позову по даній справі є необхідним і достатнім для забезпечення виконання рішення суду, він унеможливить відчуження зазначеного транспортного засобу.

Щодо вимоги про заборону користування автомобілем, суд вважає, що такий захід не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Стосовно вимог представника позивача про вилучення з володіння та користування відповідача ОСОБА_3 або у будь-яких інших осіб транспортного засобу та передання його на відповідальне зберігання позивачу суд зазначає наступне.

Відповідно до, ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд вважає, що немає підстав для вилучення та передачі на відповідальне зберігання позивачу рухомого майна, оскільки такий захід не передбачений ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог заявника є визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Матеріалами заяви про забезпечення позову та доданими до неї додатками підтверджено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу якого подано позовну заяву.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник посилається на фактичне користування автомобілем колишнім чоловіком позивача, який може організувати його незаконне відчуження, дізнавшись про подання позову, відповідачі можуть перепродати автомобіль іншій особі, що призведе до потреби залучення іншого відповідача чи відповідачів та затягне розгляд справи та поновлення прав позивача.

Зазначені обставини підтверджуються доданими документами до клопотання про забезпечення позову, а саме копією листа - відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, рішенням Південного районного суду м. Кам`янського від 23.06.2025 по справі № 932/6563/24, копіями витягів з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 26.06.2026, роздруківками постанов про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_4 під час керування спірним автомобілем.

За обставин, викладених у поданій позовній заяві та заяві про забезпечення позову, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль є співмірним із заявленими позивачем вимогами, та спрямованим на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до порушення збалансованості інтересів сторін та невиправданого обмеження права відповідачів на розпорядження та користування цим майном.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 353-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль марки ОРЕL, модель АSTRA, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , із забороною його відчуження та розпорядження до набрання законної сили рішенням суду у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 932/8430/26.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15.07.2026.

Суддя О.А. Рибкін