Постановление суда № 138454439, 02.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34482/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 72025102500000010 від 03.02.2025,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «БІОТЕМА» (код ЄДРПОУ 45061021) в сумі 13 283 988 грн., які знаходяться на банківських рахунках, відкритих в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме: НОМЕР_1 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_1 (978-ЄВРО). ВОЛИНСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 303398) а саме: НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_3 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). АТ «КРЕДОБАНК» (МФО 325365) а саме: НОМЕР_4 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_4 (978-ЄВРО). АБ «ПІВДЕННИЙ» (МФО 328209) а саме: НОМЕР_5 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), НОМЕР_5 (978-ЄВРО).

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Київською міською прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №72025102500000010 від 03.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212 КК України.

На думку прокурора, необхідно накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження речових доказів.

Постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві від 10.06.2026 грошові кошти на вказаних рахунках визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна заперечував проти задоволення клопотання, оскільки клопотання необгрунтоване та не містить належних доказів вчинення ТОВ «БІОТЕМА» кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання встановлено, що дійсно грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт належать ТОВ «БІОТЕМА».

Однак, з досліджених матеріалів провадження не вбачається реальних ризиків втрати або знищення речових доказів.

Більше того, постанова про визнання грошових коштів речовими доказами не містить жодного обґрунтування того, що саме орган досудового розслідування має намір довести за допомогою вказаних грошових коштів.

Окрім цього, в межах даного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, що може свідчити про відсутність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення.

Дане клопотання, на думку слідчого судді, носить характер тиску на суб`єкт підприємницької діяльності, оскільки під час розгляду клопотання встановлено належність ТОВ «БІОТЕМА» до реального сектору економіки, що доводиться великою кількістю працевлаштованих на підприємстві. Арешт належних підприємству грошових коштів може фактично заблокувати діяльність підприємства.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1