Постановление суда № 138450607, 22.07.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2143/26

Провадження № 1-кп/526/305/2026

У Х В А Л А

іменем України

22 липня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,

інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_6 ,

законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 ,

захисника неповнолітнього щодо якого передбачається застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_8 ,

неповнолітнього, щодо якого вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_9 ,

розглянувши клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру в межах кримінального провадження № 12026175560000049 від 01.05.2026 відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, громадянина України, учня 8-го класу Ручківської філії Петрівсько-Роменського ліцею Петрівсько-Роменської сільської ради Миргородського району Полтавської області, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,

за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

30 квітня 2026 року у вечірній час, не маючи належного контролю за поведінкою, неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у віці 15 років перебував у межах м. Гадяч Миргородського району Полтавської області разом з іншими знайомими неповнолітніми особами.

Цього вечора близько 20 год. неповнолітній ОСОБА_9 на грунті особистих стосунків та з метою самоствердження перед однолітками вирішив застосувати насильство шляхом заподіяння тілесних ушкоджень іншій неповнолітній особі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З цією метою ОСОБА_9 за допомогою власного гаджету запропонував вказаному хлопцю прибути на відкриту ділянку місцевості, яка розташована поруч із магазином «Посад» по вул. Сергія Швидкого,9А в місті Гадячі Миргородського району Полтавської області, на що останній погодився та прибув у це місце близько 20 год. 15 хв.

Діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у присутності інших дітей, зокрема ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою заподіяння неповнолітньому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 першим зненацька наніс один удар коліном в область його живота, від чого останній вимушено відступив назад та відчув сильний фізичний біль.

Продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_9 одразу після цього наніс ще кілька сильних ударів кулаками своїх рук по обличчю ОСОБА_5 , а саме: по його губам та щокам. Далі ОСОБА_9 наніс сильний удар кулаком правої руки по лівій ділянці щелепи ОСОБА_5 , після чого почав наносити удари долонями своїх рук по його обличчю, а згодом також наніс удар в область лівого вуха хлопця.

Загалом ОСОБА_9 наніс по голові ОСОБА_5 близько десяти травмуючих ударів. При цьому протиправні насильницькі дії ОСОБА_9 були припинені очевидцем події ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №88 від 27.05.2026 такими протиправними умисними діями ОСОБА_9 заподіяв неповнолітньому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді : синця лівої завушної ділянки, синця правої виличної ділянки з переходом на нижнє повіко ока, синець лівої виличної ділянки з переходом на нижнє повіко ока, синець червоної кайми нижньої губи справа в проекції 1-го 3-го зубів нижньої щелепи, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_9 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_9 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до його поведінки (обмеження перебування неповнолітнього ОСОБА_9 поза межами будинку та земельної ділянки за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) в період часу з 18 години вечора до 07 години ранку без супроводу матері та/або ОСОБА_7 . Тривалість примусових заходів виховного характер встановити строком на один рік з моменту набрання рішенням законної сили.

Неповнолітній ОСОБА_9 свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи не заперечував, просив вибачення у потерпілого.

Захисник та законний представник ОСОБА_9 , представник ювенальної превенції проти задоволення клопотання не заперечували.

Потерпілий та законний представник потерпілого фактичні обставини справи не заперечували, але вважали необхідним застосувати більш суворий захід відносно ОСОБА_9 .

Окрім визнання вини неповнолітнім ОСОБА_9 , його вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:

заявою ОСОБА_4 про притягнення до відповідальності, постановою прозалучення неповнолітньої особи до кримінального провадження в якості потерпілого від 04.05.2026 року, висновок експерта №88 від 27.05.2026 року, інформацією про звернення неповнолітніх за медичною допомогою, протоколом про проведення слідчого експерименту від 20.06.2026 року, висновком експерта №117 від 25.06.2026 року, протоколом допиту малолітнього потерпілого від 28.03.2025, протоколом про проведення слідчого експерименту від 28.05.2026 року, протоколом огляду предметів від 04.05.2026, відомостями щодо особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 97 КК України до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України; до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу (ч. 2 ст. 97 КК України); при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.

Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК України та розділу XI КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість неповнолітнього ОСОБА_9 в скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України доведена в повному обсязі.

Застереження (п. 1 ч. 2 ст. 105 КК України), яке є одним із найм`якіших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз`яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому

осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п. 2 ч. 2 ст. 105 КК України) слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов`язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо.

При цьому, суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_9 свою винуватість визнав та пояснив, що вибачився за вчинене, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, характеризується за місцем проживання негативно, вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 15 років, згідно ст. 22 КК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже він підпадає під критерії зазначені в статті 97 КК України.

При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, характеристику неповнолітнього, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_9 примусових заходів виховного характеру.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 22, 97, 105 КК України, ст. ст. 318, 322, 342-376, 498-501 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру в межах кримінального провадження № 12026175560000049 від 01.05.2026 відносно неповнолітнього ОСОБА_9 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України задовольнити.

Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, громадянина України, учня 8-го класу Ручківської філії Петрівсько-Роменського ліцею Петрівсько-Роменської сільської ради Миргородського району Полтавської області, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , такі примусові заходи виховного характеру:

-застереження;

-передати неповнолітнього під нагляд рідної тітки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженки с. Ціпки Гадяцького району Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України (за поданим нею відповідним письмовим проханням);

-обмежити дозвілля неповнолітнього ОСОБА_9 і встановити особливі вимоги до його поведінки, а саме обмежити перебування неповнолітнього ОСОБА_9 поза межами будинку та земельної ділянки за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) в період часу з 18 години вечора до 07 години ранку без супроводу матері та/або ОСОБА_7 .

Встановити тривалість заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на один рік з моменту набрання ухвали суду законної сили.

Контроль за виконанням примусових заходів виховного характеру покласти на службових осіб Служби у справах дітей Краснолуцької сільської ради (код ЄДРПОУ 44377125) та на поліцейських сектору ювенальної превенції Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області у межах наданих їм законом повноважень.

Роз`яснити неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1