Постановление суда № 138445127, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами

16.07.2026Справа № 910/2780/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І, при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерон і партнери»

до ОСОБА_1

про стягнення 500 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: Линюк С.С.

від правонаступника позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Гапоненко Р.І.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у даній справі, яким з нього були стягнуті матеріальні збитки в сумі 500 000,00 грн на користь ТОВ «Нерон і парнери».

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що з рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13300/25 від 11.03.2026, яке набрало законної сили, йому стали відомі обставини, що не були і не могли бути відомі під час розгляду справи № 910/2780/25. Зокрема вказаним рішенням встановлено, що колишній керівник ТОВ «Нерон і партнери» - ОСОБА_1 діяв на користь інтересів товариства і не порушував будь-яких його прав та інтересів; факт зловживання правом або порушення принципів добросовісності з боку колишнього керівника не підтверджено, що є істотними для справи обставинами, які суттєво впливають на результати розгляду цієї справи.

У заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/2780/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Нерон і партнери» про стягнення збитків в сумі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 вказана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була прийнята до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Позивач (ТОВ «Нерон і парнери») подав до суду свої заперечення проти заяви ОСОБА_1 , в яких зазначив, що рішення у справі № 910/13300/25 від 11.03.2026 не має істотного значення для розгляду цієї справи; зроблені у ньому висновки не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки містять не нові факти, а правову оцінку суду у справі з іншими предметом спору та юридично значущими обставинами. Також позивач зауважив, що ті обставини, на які посилається заявник, могли бути і були йому відомі під час розгляду цієї справи, а отже, не є нововиявленими, фактично заявник прагне повторного розгляду даної справи по суті.

До початку розгляду заяви по суті ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на подання нових доказів (угоди між ОСОБА_1 та ТОВ «МЮК Гапоненко Роман і парнери» про припинення зобов`язання зарахуванням № 3 від 09.02.2022, розписок про отримання коштів Асоціацією «Гапоненко Роман і партнери», ПП «Древній Рим»), які на його думку спростовують вимоги позивача у цій справі, та просив долучити їх до матеріалів справи.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку представників сторін, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.07.2026, відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

Так, у рішенні від 25.09.2025 у цій справі судом досліджувалися угоди про припинення зобов`язання переданням відступного № 1 від 16.02.2017 та № 2 від 05.10.2017, за якими кошти на загальну суму 2 750 500,00 грн були використані ОСОБА_1 на власні потреби. А докази, які заявник просить долучити до матеріалів справи, виходять за межі предмету перегляду за нововиявленими обставинами та за своєю правовою природою вони є новими доказами, стосуються обставин і фактів, які заявник об`єктивно знав і міг знати.

У той же час пунктом 2 ч. 2 ст. 320 ГПК України визначено, що не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відтак докази, які заявник просив долучити до матеріалів справи не мають значення для перегляду судового рішення із вже встановленими обставинами, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

У судовому засіданні під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник просив задовольнити його вимоги та постановити нове рішення у справі - про відмову у позові.

Представники позивача (ТОВ «Нерон і парнери») та його правонаступника (АБ «Вадима Сологуба») проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечили, просили залишити без змін ухвалене судом рішення.

Розглянувши заяви учасників справи по суті заяви, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами необхідно відмовити з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 та постановою Верховного Суду від 29.04.2026, позов ТОВ «Нерон і партнери» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нерон і партнери» 500 000,00 грн матеріальних збитків та судовий збір у сумі 6 000,00 грн.

На виконання вказаного рішення видано судовий наказ.

До відкриття виконавчого провадження ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 позивач у справі (ТОВ «Нерон і партнери») був замінений на його правонаступника - Адвокатське бюро «Вадима Сологуба» в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків у сумі 500 000,00 грн з підстав, наведених у цій ухвалі.

Ухвалюючи рішення у цій справі та задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що протиправні дії ОСОБА_1 призвели до неможливості розпорядження ТОВ «Нерон і партнери» власними грошовими коштами, потягли втрату обігових коштів та спричинили збитки товариству в розмірі неповернутої фінансової допомоги. Водночас відповідач у справі не довів, що в спірних правовідносинах він діяв в найкращих інтересах товариства, вживав всі залежні від нього заходи для запобігання заподіянню йому шкоди та належно виконував свої фідуціарні обов`язки.

Разом з тим у якості нововиявлених обставин ОСОБА_1 зазначив, що він, як колишній директор ТОВ «Нерон і партнери», діяв в інтересах товариства і не порушував жодних прав позивача, що й було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13300/25 від 11.03.2026 та є підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі.

Розглянувши вказані доводи заявника, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, яка визначена процесуальним законом, не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід врахувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- їх існування на час розгляду справи,

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Також необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 наведеної постанови не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Також згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів); юридична оцінка обставин в іншій справі; правові підстави рішення суду та його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Так, у справі № 910/13300/25, на яку посилається заявник (за позовом ТОВ «Нерон і партнери» до ТОВ «ВКП «Автофургон»), позовними вимогами є визнання недійсним договору відступлення права вимоги, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , будучи керівником виконавчого органу ТОВ «Нерон і партнери», діючи у власних інтересах та з метою особистого збагачення, вивів активи підприємства на користь ТОВ «ВКП «Автофургон», над якою здійснює контроль, шляхом укладення договору відступлення права вимоги №1-2023 від 20.03.2023 у розмірі 1 178 547,88 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у задоволенні вказаного позову ТОВ «Нерон і партнери» було відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору.

Натомість предметом позову у цій справі (№ 910/2780/25) є стягнення збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Нерон і партнери» його директором ОСОБА_1 внаслідок неповернення коштів фінансової допомоги у період з 2015 по 2017 років.

Таким чином висновки суду у справі № 910/13300/25 стосуються виключно правової оцінки названого договору відступлення права вимоги і його виконання та не встановлюють жодних фактів щодо правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Нерон і партнери» в частині надання чи повернення поворотної фінансової допомоги, не змінюють правових висновків суду щодо наявності протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку зі збитками, що було встановлено у даній справі.

Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, а представляють собою правову позицію суду та юридичну оцінку обставин в іншій справі в межах іншого позову, відтак, не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.

Крім того слід зазначити, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13300/25 від 11.03.2026, на яке посилається заявник, набрало законної сили 08.04.2026, тоді як постанову Верховного Суду у цій справі № 910/2780/25 було ухвалено 29.04.2026. Отже на момент завершення касаційного перегляду даної справи ОСОБА_1 не був позбавлений можливості посилатися на обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 910/13300/25, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, що додатково виключає наявність ознаки нововиявленості таких обставин.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що заявник фактично прагне переглянути остаточне судове рішення у цій справі, яке набрало законної сили, шляхом подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у порядку статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим суд наголошує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Відповідно до п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3, 4 статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої відповідачем заяви, у зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Щодо клопотання позивача (в особі правонаступника АО «Вадима Сологуба») про стягнення із заявника витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді заяви в сумі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку позивач до своєї заяви долучив наступні докази:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги Адвокатському бюро «Вадима Сологуба» № 2247821, виданий адвокату Соловову С.М.;

- договір № 29-05-26 від 29.05.2026 про надання правничої допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Вадима Сологуба» та адвокатом Солововим С.М.;

- додаткову угоду № 2 від 29.05.2026 до вказаного договору, відповідно до якої за надання правничої допомоги адвокатом у суді першої інстанції у господарській справі № 910/2780/25 за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 за нововиявленими обставинами, клієнт оплачує адвокату гонорар в сумі 20 000,00 грн;

- акт наданих послуг від 13.07.2026 із зазначенням найменування робіт та наданих адвокатом послуг на суму 20 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки заперечень на заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та інших його клопотань; кількість судових засідань (2), присутність у них представника АБ «Вадима Сологуба» та неявку в судові засідання адвоката Соловова С.М.; розгляд справи за нововиявленими обставинами, що означає перегляд деяких обставин у вже вирішеній справі (в якій вже відбувся розподіл судових витрат); значення справи для сторін.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу та встановити їх в сумі 5 000,00 грн.

Водночас суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Також суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин, враховуючи, що у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн згідно зі ст. 129 ГПК України

На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 у справі № 910/2780/25 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського бюро «Вадима Сологуба» (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 4/8 кв. 24, ідентифікаційний код 39213162) витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Скорочена ухвала оголошена в судовому засіданні 16 липня 2026.

Повний текст ухвали складений 22 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Головіна К. І.