Постановление суда № 138440480, 22.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11223/26

Провадження № 1-кп/643/875/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі колегії

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2024 за №12024220000000918, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

встановив:

В провадженні Салтівського районного суду міста Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурором подано письмове клопотання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у якому він посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Передбачених п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливість та бажання переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення проти власності третіх осіб.

Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, суспільна небезпечність якого полягає не лише на право власності особи, а й на її свободу, здоров`я, честь та гідність тощо. Протягом тривалого часу підготовки та вчинення злочину, який склав декілька місяців, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, не відмовився від злочинних намірів та продовжував систематично вчиняти вплив на потерпілу, розуміючи при цьому, що вона втратила чоловіка, є одинокою, беззахисною жінкою, яка не може чинити супротив. Під час злочинної діяльності, не бажаючи бути викритим, застосовував заходи конспірації, в тому числі і такі як придбання окремих мобільних терміналів та сім-карток для здійснення дзвінків потерпілій, відсутність прямих контактів з потерпілою. Крім того, ОСОБА_8 вчиняє дії, направлені на отримання відстрочки від воєнного обов`язку з наміром вільно перетнути кордон України під час військового стану про що неодноразово висловлювався, тому може вчинити дії, направлені на переховування від правоохоронних органів поза межами України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відсутність бажання працювати та мати законні джерела доходу, а також неодноразове вчинення злочинів, направлених на заволодіння майном третіх осіб, свідчить про завзятість злочинних намірів ОСОБА_6 .

Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень підтверджується, у тому числі, показами потерпілої, свідків, висновками експертів, тому, враховуючи здатність обвинуваченого чинити вплив на осіб, а також наявність копій процесуальних документів у підозрюваного з анкетними даними учасників провадження, орган досудового розслідування вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений матиме можливість здійснити вплив на учасників провадження, вдатись до підкупу, залякування та надання вказівок для дачі вигідних йому свідчень, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, наявні ризики, передбачені п.. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що за наслідком розслідування, вбачається причетність інших осіб до злочинної діяльності ОСОБА_6 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. Знаходячись на свободі останній зможе повідомити зазначених осіб, про хід досудового розслідування та допомогти уникнути передбаченої законом відповідальності, що зашкодить проведенню повного та всестороннього досудового розслідування, притягненню до відповідальності всіх причетних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначено розмір застави ОСОБА_6 , враховуючи вчинення ним злочину з погрозою застосування насильства.

ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із погрозою застосування насильства до жінки, в тому числі використовуючи погрозу застосування вибухових пристроїв.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо лише шляхом продовження відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , у якому він посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою і зазначив, що ризики необґрунтовані, зобов`язувався з`являтися до суду, виїжджати за кордон наміру не мав.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що ризики які зазначає прокурор не є підтвердженими, а тому клопотання не відлягає задоволенню.

Вказані у клопотанні прокурора ризики можуть бути мінімізовано, шляхом застосування до обвинуваченого менш обтяжливого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою побудовано на припущеннях.

Так, прокурор вказує, що ОСОБА_6 вчиняє дії щодо отримання відстрочки від військового обов`язку з метою перетину державного кордону України. Але це твердження є необґрунтованим, оскільки згідно з записом у військовому квитку НОМЕР_1 від 10.06.2005 р. ОСОБА_6 виключено з військового обліку, ОСОБА_6 є невійськовозобов`язаним, відстрочка цій категорії осіб не надається, жодної спроби щодо перетину державного кордону ОСОБА_6 не вчиняв.

Звернув увагу суду, що клопотання про продовження строку тримання під вартою заявлене щодо підозрюваного ОСОБА_6 , що свідчить про ідентичність тим, що подавалися слідчому судді, жодних нових доказів не надано.

Просив застосувати у відношенні ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем постійного мешкання: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи заявлене клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого суд керується таким.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі,

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2017 у справі № 1-28-/2017 зазначено, що коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинуваченого, так і забезпечення його участі в судових засіданнях.

Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із погрозою застосування насильства до жінки, в тому числі використовуючи погрозу застосування вибухових пристроїв.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не працює, зареєстрований у м. Кропивницький, фактично мешкав у місті Запоріжжя, будь-яких осіб на утриманні не має та в нього відсутні стабільні соціальні зв`язки.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

ОСОБА_6 може вчиняти дії, спрямовані на незаконний вплив на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки за наслідком розслідування, вбачається причетність інших осіб до злочинної діяльності ОСОБА_6 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, знаходячись на свободі обвинувачений зможе повідомити зазначених осіб, про хід судового розгляду та допомогти уникнути передбаченої законом відповідальності, що зашкодить проведенню повного та всебічного досудового розслідування, притягненню до відповідальності всіх причетних осіб.

ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений тривалий час не працевлаштований, не має законних джерел отримання доходу, схильний до вчинення злочинів, останній перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки припинення її не було добровільним волевиявленням, а є наслідком роботи правоохоронних органів.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, та відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності обставин належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, впливу на свідків та потерпілу чи продовження злочинної діяльності, які могли бути враховані судом підчас вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, і які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на свідків та потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк до 19.09.2026 включно.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому, що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 314-316, 369, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обраного відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраного відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів - до 19 вересня 2026 року включно.

Установити строк дії ухвали до 19 вересня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження 23.07.2026 року о 15-15 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3