Решение № 138440106, 23.07.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/729/24

Провадження 2/438/20/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 липня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі судді Дудар О.В.,

за участю секретаря Валькович Г.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Манькута А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради про відшкодування шкоди,

встановив:

15 квітня 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області (нині Східницька селищна рада) про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Східницькою селищною радою міста Борислава Львівської області прийнято рішення від 5 червня 2020 року № 931 в частині «Припинення руху автотранспорту з вулиці Котляревського на вулицю Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель», яке порушує інтереси позивача, оскільки його приватний будинок розташований у Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області по вулиці Незалежності 37 «В», до якого є тільки один проїзд, а саме дорога, яку вказаним рішенням закрив. Рельєф місцевості біля будинку, не дозволяє зробити іншого об`їзного шляху. Крім того, дружина позивача - ОСОБА_3 , є фізичною особою підприємцем і надає послуги у діяльності готелів і таке рішення негативно вплинуло на її підприємницьку діяльність, оскільки в такому випадку повністю перекривався доступ до садиби відпочиваючим. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Східницької селищної ради. Визнано протиправним та скасовано рішення Східницької селищної ради міста Борислав Львівської області від 5 червня 2020 року № 931 в частині «Припинення руху автотранспорту з вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». Прийняттям незаконного, протиправного відповідач наніс позивачу та його сім`ї значних матеріальних, моральних, фізичних та психологічних збитків. Також вказане рішення було опубліковано на сайті Східницької селищної ради і його прочитали тисячі, а може і більше, громадян України, в тому числі Дрогобицького регіону. Окрім цього, що це нанесло позивачу та його сім`ї непоправимі морально психологічні збитки, це суттєво вдарило по бізнесу моєї сім`ї. Після того, як суд скасував дане рішення, жодної інформації про це на сайті Східницької селищної ради не було і немає. Тому відпочиваючі, не знаючи, що дорога уже відкрита, не мали і багато хто із них не мають бажання їхати на відпочинок до нас, оскільки вважають, що до нас дороги немає. Така ситуація нанесла нашій сім`ї значні матеріальні збитки. У зв`язку із неправомірними діями відповідача, позивачу та його сім`ї завдано непоправиму моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях, які в подальшому проявилися на стані здоров`я позивача та його дружини ОСОБА_3 . Позивач неодноразово лікувався в різних лікувальних закладах. Після вищевказаного він перестав спокійно спати, багато друзів і знайомих відвернулись від нього, мотивуючи це тим, що як, як постійний борець за справедливість, сам незаконно отримав земельну ділянку. Враховуючи наведене просить зобов`язати Східницьку селищну раду Львівської області опублікувати на своєму сайті інформацію наступного змісту: «Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області було прийнято рішення №931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту з вулиці Котляревського на вулицю Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». 1 грудня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Східницької селищної ради м. Борислав Львівської області № 931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». Рішення вступило в законну силу. Східницька селищна рада Львівської області приносить вибачення ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 , за причинені незручності. Голова Східницької селищної ради Львівської області Іван Піляк» Стягнути з Східницької селищної ради Львівської області на його користь матеріальну шкоду в сумі 100000,00 грн та моральну шкоду в сумі 500000,00 грн, а всього 600500,00 грн.

1 травня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву представник відповідача відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Позовна заява містить лише твердження позивача, які не підкріплені жодними доказами. Єдиним доказом, поданим у спосіб, передбаченим чинним законодавством, є рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо скасування рішення Східницької селищної ради від 5 червня 2020 року № 931 в частині «Припинення руху автотранспорту з вулиці Котляревського на вулицю Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». Позивач зазначає, що таке рішення напряму зачіпляло його інтереси, оскільки його приватний будинок розташований у Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області вулиця Незалежності 37«В». При цьому, жодного документального підтвердження приналежності вказаного будинку позивачу суду не надано. Більше того, позивач зазначає, що його дружина ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем і надає послуги у діяльності готелів і подібних засобів тимчасового розміщення, тому таке рішення без сумніву негативно вплинуло на підприємницьку діяльність, оскільки в такому випадку повністю перекривався доступ до садиби відпочиваючим, де ОСОБА_3 проводить свою підприємницьку діяльність. Як доказ позивачем надано витяг з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_3 . Разом з тим, використання приватного будинку, без оформлення належних документів та дозволів, є порушенням вимог чинного законодавства, в тому числі і по сплаті комунальних платежів. Навіть за таких обставин, вказаним вище рішенням відповідача шкода спричинена не безпосередньо позивачу, а третій особі. У матеріалах справи відсутні докази дозволу на представлення ОСОБА_1 інтересів ОСОБА_3 . Обґрунтовуючи сам факт спричинення та розмір матеріальної шкоди, позивач зазначає, що рішення Східницької селищної ради було опубліковано на сайті вказаного органу місцевого самоврядування і його прочитали тисячі, а може і більше, громадян України, в тому числі Дрогобицького регіону. Хоча в вказаному рішенні відсутні будь які посилання на прізвище ОСОБА_1 чи членів його родини, позивач вважає що сам факт такої публікації вже сам по собі наніс позивачу та його сім`ї непоправимі моральнопсихологічні збитки, суттєво вдарив по бізнесу його сім`ї. При цьому, жодних доказів в обґрунтування своїх тверджень позивач суду не надає. Позивачем навіть не надано доказів публікації рішення сесії Східницької селищної ради від 5 червня 2020 року № 931 на відповідному сайті та доказів кількості осіб, які переглянули відповідний контент. Позивачем до позову не долучено жодного доказу на обґрунтування своїх вимог щодо спричинення моральної шкоди та її розміру.

17 травня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить врахувати пояснення та задовольнити позовні вимоги. Наголошено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року встановлено, що будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу (тобто ОСОБА_1 ) на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до Витягу з єдиного реєстру платників податку від 13 червня 2017 року № 1713053401479 місце проведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 вказано АДРЕСА_1 . З урахуванням положень статті 60 СК України негативний вплив на підприємницьку діяльність дружини позивача, і зменшення доході від її діяльності, безпосередньо наносять збитки і йому як її чоловікові. Також стверджує, що ніхто не заперечує, що на сайті була висвітлена правдива інформація щодо того, якою була назва самого рішення, яка, принижує його честь і гідність і честь і гідність членів його родини.

Ухвалою про самовідвід від 17 січня 2025 року відведено суддю Слиша А.Т. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області про відшкодування шкоди.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2025 року цивільна справа № 438/729/24 передана на розгляд судді Дудар О.В.

Ухвалою від 22 січня 2025 року прийнято до провадження вказану справу. Призначено підготовче засідання на 11 лютого 2025 року.

7 лютого 2025 року від представника відповідача - адвоката Манькута А.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у слідчих та процесуальних діях у кримінальному провадженні, що перебуває в провадженні СВ УСБУ у Львівській області.

11 лютого 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому позивач зазначив, що не заперечує проти відкладення слухання справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено до 25 лютого 2025 року.

24 лютого 2025 року від представника відповідача - адвоката Манькута А.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у попередньо призначеному судовому розгляді справи, яка слухається в Червоноградському міському суді.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено до 24 березня 2025 року.

24 березня 2025 року підготовче засідання відкладено до 10 квітня 2025 року у зв`язку з неявкою відповідача.

24 березня 2025 року позивач подав клопотання про призначення судової психологічної експертизи, для встановлення моральної шкоди та грошової компенсації за завдані йому страждання (моральну шкоду). Мотивує тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у цій галузі. Також просить витребувати медичні документи.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року призначено у справі судово-психологічну експертизу та зупинено провадження у справі.

6 травня 2026 року на адресу Бориславського міського суду Львівської області справу ОСОБА_1 до Східницької селищної ради Львівської області про відшкодування шкоди повернуто із висновком експерта від 21 квітня 2026 року №СЕ-19-25/52921-ПС.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року поновлено провадження у цивільній справі № 438/729/24 та призначено підготовче засідання на 28 травня 2026 року.

Підготовче засідання 28 травня 2026 року не відбулось у зв`язку з неявкою сторін.

Підготовче засідання призначено на 24 червня 2026 року.

24 червня 2026 року від представника позивача та позивача надійшло повідомлення про намір подати клопотання щодо судових витрат після ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області про відшкодування шкоди, та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2026 року. Встановлено порядок дослідження доказів: надання вступного слова учасникам справи, з`ясування обставин, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження письмових доказів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю. У судових дебатах просив стягнути на користь позивача 1,00 грн моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області щодо визначення стратегії збереження лікувальних ресурсів в межах першої санітарної зони «Горби» від 5 червня 2020 року № 931 селищна рада вирішила:

1) обстежити санітарну зону «Горби» на наявність порушень вимог встановлених законом для першої зони санітарної охорони;

2) доручити Виконавчому комітету селищної ради прийняти рішення щодо ліквідації виявлених порушень, в тому числі:

- перенос за межі першої санітарної зони вигрібної ями біля джерела №18;

- припинення руху автотранспорту з вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони, з визначенням об`їзного шляху;

- вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель»;

- перенос за межі першої санітарної зони трансформаторної (електричної) підстанції;

- ініціювати перевірку наявності каналізування відпочинкового комплексу «Цитадель» в межах першої зони санітарної охорони.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року у справі № 380/6166/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Східницької селищної ради міста Борислав Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Східницької селищної ради міста Борислав Львівської області від 5 червня 2020 року № 931 в частині «Припинення руху автотранспорту з вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель».

Частиною 4 стаття 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини визнаються та не заперечуються сторонами.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина 1 статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов`язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 79 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись із позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 100000,00 грн, позивач стверджує, що прийняттям незаконного, протиправного відповідач наніс йому та його сім`ї значних матеріальних збитків.

Разом з тим у порушення указаних вище норм позивачем не надано доказів на підтвердження наявність заподіяної йому відповідачем матеріальної шкоди та її розміру у зв`язку із прийняттям рішення Східницької селищної ради міста Борислав Львівської області від 5 червня 2020 року № 931.

Щодо посилання на витрати, понесені позивачем в адміністративній справі № 380/6166/20, слід зазначити, що такі витрати віднесено до судових витрат, які відшкодовуються у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, а тому вони не є збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України та не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадженням № 14-400 цс 18), пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19), пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191 цс 19)).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Позивач зазначає, що у зв`язку із неправомірними діями відповідача, йому та його сім`ї було завдано непоправиму моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях, які в подальшому проявилися на стані його здоров`я та здоров`я його дружини ОСОБА_3 . Він неодноразово лікувався в різних лікувальних закладах. Після вищевказаного він перестав спокійно спати, багато друзів і знайомих відвернулись від нього, мотивуючи це тим, що він як постійний борець за справедливість, сам незаконно отримав земельну ділянку.

Окрім фізичних страждань, суму позову позивач обґрунтовує тим, що він є публічною особою, а саме: Голова Президії вільної профспілки солідарних трудівників Верховної Ради України (з 2000 року), депутат Дрогобицької районної ради Львівської області (2006-2010 роки)., член спілки офіцерів України, голова громадської організації «Вибір», шеф-редактор газети «Вибір правозахисник Львівщини», член спілки журналістів України, заслужений юрист України і публічне звинувачення мене в неправомірних діях дуже сильно відобразилось на його репутації.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, де, зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому, грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року за клопотанням позивача призначено у справі судово-психологічну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 21 квітня 2026 року № СЕ-19-25/52921-ПС результати психодіагностичного дослідження підтверджують, що при збереженій когнітивній сфері у підекспертного наявні: ознаки вираженого постстресового реагування; стійкий підвищений рівень тривожності; ознаки депресивної симптоматики помірного рівня (у межах психологічної оцінки); психологічній підвищений рівень емоційного дистресу; зниження якості життя, передусім у та соціальній сферах. У сукупності це свідчить про те, що досліджувана ситуація має характер психотравмуючого чинника, який спричинив стійкі зміни в емоційному стані, поведінці та соціальному функціонуванні підекспертного, а також істотно вплинув на його суб`єктивне сприйняття якості життя та власного соціального статусу. Порівняння результатів, отриманих у процесі експертної бесіди та аналізу документальних відомостей щодо соціально-психологічних параметрів ситуації наслідків рішення Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області від 5 червня 2020 року № 931 і психічного стану ОСОБА_1 у цій ситуації дозволяє зафіксувати її конфліктність. У свідченнях підекспертного відсутня асиметрія в смисловій оцінці щодо проблемності ситуації конфлікту. Дії ОСОБА_1 характеризуються низькою ініціативністю щодо виникнення конфлікту. Ситуація, що досліджується за матеріалами справи є психотравмувальною для ОСОБА_1 та йому завдані страждання (моральна шкода). Орієнтовний розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані страждання (моральна шкода) може становити 9 МЗП або у грошовому еквіваленті 77823,00 грн на момент проведення експертизи.

Враховуючи наведене, а також глибину та тривалість моральних страждань позивача, висновок експерта від 21 квітня 2026 року № СЕ-19-25/52921-ПС, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до суми 78000,00 грн, що буде співмірним із душевними стражданнями, перенесеними позивачем у зв`язку прийняттям рішення органу місцевого самоврядування.

Щодо вимог позовної заяви про зобов`язання Східницьку селищну раду Львівської області опублікувати на своєму сайті інформацію наступного змісту: «Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області було прийнято рішення № 931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту з вулиці Котляревського на вулицю Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». 1 грудня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Східницької селищної ради м. Борислав Львівської області № 931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель». Рішення вступило в законну силу. Східницька селищна рада Львівської області приносить вибачення ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 , за причинені незручності. Голова Східницької селищної ради Львівської області Іван Піляк» слід вказати наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач постилається на положення статей 200, 277, 297 та 299 ЦК України.

Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює (частина 4 статті 277 ЦК України).

Частина 6 вказаної статті визначає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Статті 297 та 299 ЦК України регулюють питання права на повагу до гідності та честі і недоторканності ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація, і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Публікація рішення Східницької селищної ради міста Борислава Львівської області щодо визначення стратегії збереження лікувальних ресурсів в межах першої санітарної зони «Горби» від 5 червня 2020 року № 931 на сайті ради, навіть враховуючи його подальше скасування, не є недостовірною інформацією в розумінні вказаних вище положень законодавства, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір пропорційно задавленим позовним вимогам в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 19, 76-81, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Східницької селищної ради про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 78000,00 (сімдесят вісім тисяч) грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Східницької селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Східницька селищна рада, код ЄДРПОУ 26359951, місцезнаходження: Львівська область, селище Східниця, вулиця Золота Баня, 3.

Суддя Олена ДУДАР