Решение № 138438147, 23.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17051/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Чорного Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 1) від 01.08.2025 №220650007117 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) внести до електронної пенсійної справи відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана особою з інвалідністю з дитинства до досягнення нею 18 років, та призначити їй з 25.07.2025 пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

За позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_3 та особою з інвалідністю І групи підгрупи «А» з дитинства.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається, зокрема, на: медичне заключення від 23.06.2004, оформлене щодо ОСОБА_1 у дитячому віці; консультативний висновок спеціаліста від 21.08.2007; витяг із акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ Серія ХМ №100640 від 11.10.2007; витяг із акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ Серія ХМ №208554 від 19.09.2011; посвідчення одержувача державної соціальної допомоги; інші документи, наявні в матеріалах справи.

Надалі суд називає зазначені вище витяг із акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ Серія ХМ №100640 від 11.10.2007 та витяг із акту огляду у МСЕК до довідки сер. МСЕ Серія ХМ №208554 від 19.09.2011 відповідно витягом з акта огляду в МСЕК серії ХМ №100640 від 11.10.2007 та витягом з акта огляду в МСЕК серії ХМ №208554 від 19.09.2011.

Позивач указує, що обидва витяги з актів огляду в МСЕК були подані разом із заявою про призначення пенсії.

Позивач уважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області безпідставно надало визначального значення лише даті первинного огляду МСЕК, не оцінило повного змісту поданих документів та залишило без оцінки витяг від 19.09.2011.

На переконання позивача, зміст документів, складених компетентними медичними органами, дає правові підстави для висновку про виконання умови, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

ГУ ПФУ у Вінницькій області подало відзив, у якому заперечує проти задоволення позову повністю з огляду на таке.

Зазначає, що заяву від 25.07.2025 за принципом екстериторіальності передано на розгляд його структурному підрозділу.

Вказує, що за результатами розгляду заяви та документів електронної пенсійної справи прийнято рішення від 01.08.2025 №220650007117.

На думку відповідача 1, витяг з акта огляду в МСЕК серії ХМ №100640 від 11.10.2007 свідчить про те, що ОСОБА_1 уперше визнано особою з інвалідністю з дитинства після досягнення нею 18 років.

Відповідач 1 уважає, що за таких обставин заявник мав додатково подати медичний висновок закладу охорони здоров`я, посвідчення одержувача допомоги або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років.

Стверджує, що, оскільки таких документів не було подано в установленому порядку, не підтверджено, що ОСОБА_1 стала особою з інвалідністю до досягнення нею 18 років.

Відповідач 1 також посилається на частину першу статті 10 Закону №1058-IV, відповідно до якої особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, призначається один із них за її вибором.

Крім того, відповідач 1 уважає, що безпосереднє зобов`язання призначити пенсію становитиме втручання суду в повноваження пенсійного органу.

Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 її матір`ю є ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 на день смерті була одержувачкою пенсії за віком.

Її страховий стаж становив 37 років 7 місяців 2 дні.

У рішенні про перерахунок пенсії ОСОБА_3 серед особливостей зазначено: «мати або батько дитини-інваліда».

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09.06.2025 у справі №674/83/25 (набрало законної сили 17.07.2025) ОСОБА_1 визнано недієздатною та призначено ОСОБА_2 її опікуном.

25.07.2025 ОСОБА_2 , діючи як опікун ОСОБА_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У заяві зазначено, що пенсія іншого виду ОСОБА_1 не призначалася.

До заяви, серед іншого, було додано: витяг з акта огляду в МСЕК до довідки серії МСЕ ХМ №208554 від 19.09.2011; витяг з акта огляду в МСЕК до довідки серії МСЕ ХМ №100640 від 11.10.2007.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подання разом із заявою від 25.07.2025 медичного заключення від 23.06.2004 стосовно ОСОБА_1 .

Також судом не встановлено, що цей документ перебував в електронній пенсійній справі на дату прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення.

Заяву за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням від 01.08.2025 №220650007117 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у призначенні пенсії.

Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що відповідач 1 визнав (не поставив під сумнів): смерть годувальниці; родинні відносини між ОСОБА_1 та померлою годувальницею; наявність у годувальниці необхідного страхового стажу; зарахування поданих періодів до її страхового стажу; наявність у пенсійній справі витягу з акта огляду в МСЕК серії ХМ №100640 від 11.10.2007.

Підставою для відмови у призначенні пенсії визначено те, що, на думку відповідача 1, не підтверджено, що ОСОБА_1 стала особою з інвалідністю до досягнення нею 18 років.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 фактично надав оцінку лише даті первинного огляду, зазначеній у витягу від 11.10.2007.

Оскаржуване рішення не містить мотивів відповідача 1 щодо: запису у графі «Причина інвалідності» витягу від 11.10.2007; витягу з акта огляду в МСЕК серії ХМ №208554 від 19.09.2011, який також було подано разом із заявою; взаємозв`язку відомостей, зазначених у двох документах МСЕК.

У резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про відмову у призначенні «пенсії за віком», хоча заява, мотиви рішення та посилання на статтю 36 Закону №1058-IV стосуються пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У матеріалах судової справи міститься копія медичного заключення від 23.06.2004, оформлений щодо ОСОБА_1 у дитячому віці.

У матеріалах справи також міститься консультативний висновок спеціаліста від 21.08.2007.

На час його складення ОСОБА_1 було 17 років.

Документ містить відомості про проведене медичне обстеження та рекомендацію щодо направлення на лікарсько-консультативну комісію для вирішення питання про оформлення допомоги та соціального захисту.

Згідно з витягом з акта огляду в МСЕК серії ХМ №100640 огляд ОСОБА_1 проведено 11.10.2007.

У документі зазначено І групу інвалідності та первинний характер огляду.

У графі «Причина інвалідності» міститься формулювання про захворювання з дитинства до досягнення 18 років.

Відповідно до витягу з акта огляду в МСЕК серії ХМ №208554 від 19.09.2011 ОСОБА_1 установлено І групу інвалідності підгрупи «А» довічно.

У графі щодо причини інвалідності повторно зазначено захворювання з дитинства до досягнення 18 років.

У матеріалах справи також міститься посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, видане ОСОБА_1 у 2007 році.

Оскільки матеріали справи не дають підстав встановити точну дату видачі посвідчення, суд не використовує його як самостійний доказ часу набуття відповідного статусу.

Відповідь Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 29.09.2025 складено після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, вона містить відомості про одержання допомоги з 22.09.2007 - дня досягнення ОСОБА_1 18 років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно із частинами першою та другою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За частиною першою статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Смерть особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає непрацездатним членам сім`ї такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-III (далі Закон №2109-III у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю". При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю") і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Отже, суд виходить з того, що одержання ОСОБА_1 державної соціальної допомоги саме собою не перешкоджає призначенню їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, посилання відповідача 1 на частину першу статті 10 Закону №1058-IV не спростовує цього висновку, оскільки зазначена норма регулює вибір між різними видами пенсії, а не між пенсією та державною соціальною допомогою.

Пунктом 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пункт 2.18 розділу II Порядку №22-1 передбачає, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров`я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров`я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).

Пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

У постанові від 27.10.2021 у справі №759/6651/16-а Верховний Суд виходив із необхідності документального підтвердження того, що особа стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років або могла бути визнана такою до досягнення цього віку.

За встановленої у тій справі сукупності документів ЛТЕК і МСЕК Верховний Суд визнав право позивачки та безпосередньо поновив його.

Суд вказує на те, що фактичні обставини цієї справи відрізняються, оскільки два документи, подані заявником до Пенсійному фонду, містять відомості про причину інвалідності, але не містять прямого висновку про час її настання, а матеріали справи не містять доказів подання медичного заключення від 23.06.2004 разом із заявою.

У постанові від 03.10.2019 у справі №302/1149/16-а Верховний Суд урахував приписи Порядку №22-1 та сукупність документів компетентних медичних установ, які стосувалися стану особи в дитячому віці, і залишив у силі рішення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Суд виходить з того, що зазначена постанова Верховного Суду підтверджує необхідність оцінки медичних документів у сукупності.

Водночас, її фактичні обставини не дають підстав автоматично поширювати застосований у ній спосіб захисту на цю справу, в якій доказів подання документа, складеного у дитячому віці, разом із заявою про призначення пенсії немає.

У постанові від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а Верховний Суд наголосив, що суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері та не можуть замінювати компетентний медичний орган власним висновком щодо медичних підстав встановлення інвалідності.

Зазначена постанова враховується судом лише щодо меж його компетенції, оскільки в тій справі безпосередньо оскаржувалося рішення МСЕК, тоді як у цій справі документи МСЕК не оспорюються.

У постанові від 24.05.2024 у справі №460/17257/23 Верховний Суд зазначив, що неналежне виконання пенсійним органом обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах, не може бути підставою для обмеження права особи на пенсію.

У тій справі документи, подані пенсійному органу, були достатніми для встановлення права, тому Верховний Суд не направив заяву на повторний розгляд, а безпосередньо зобов`язав екстериторіально визначений орган призначити пенсію.

Водночас, правовідносини у справі №460/17257/23 не є тотожними за видом пенсії та характером доказів.

У той же час, наведений у ній підхід є релевантним щодо загального критерію вибору способу захисту: неналежна оцінка документів сама собою не зумовлює їх повторного розгляду, якщо суд може остаточно встановити всі умови права.

Наявність або відсутність певного документа в матеріалах, поданих пенсійному органу, має значення для оцінки правомірності адміністративного рішення, однак сама собою не визначає спосіб судового захисту.

Вирішальним для вибору способу захисту є те, чи дає сукупність належних і допустимих доказів підстави остаточно встановити виконання всіх умов, визначених законом, та чи залишилися невирішені питання, що належать до компетенції пенсійного або медико-експертного органу.

У постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23 Верховний Суд поклав дії зобов`язального характеру на територіальний орган Пенсійного фонду, який був визначений за принципом екстериторіальності та вирішував відповідну заяву.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача 1, то суд зазначає про таке.

Так, разом із заявою від 25.07.2025 заявником було подано два витяги з актів огляду в МСЕК: серії ХМ №100640 від 11.10.2007; серії ХМ №208554 від 19.09.2011.

Витяг від 11.10.2007 містить дату первинного огляду, відомості про встановлення ОСОБА_1 І групи інвалідності та запис у графі «Причина інвалідності» про захворювання з дитинства до досягнення 18 років.

Витяг від 19.09.2011 містить відомості про встановлення ОСОБА_1 І групи інвалідності підгрупи «А» довічно та аналогічний запис щодо причини інвалідності.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ГУ ПФУ у Вінницькій області надало визначального значення лише даті первинного огляду - 11.10.2007.

Водночас, оскаржуване рішення не містить оцінки: повного змісту витягу від 11.10.2007; витягу від 19.09.2011; взаємозв`язку відомостей, зазначених у двох документах МСЕК; юридичного значення однакових відомостей про причину інвалідності, зазначених у двох офіційних документах.

У той же час, пункт 4.7 Порядку №22-1 вимагає усебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Отже, ГУ ПФУ у Вінницькій області не виконало обов`язку належно розглянути документи, які подані заявником.

Відмінність між нормативним терміном «виписка з акта огляду в МСЕК» та назвою поданих документів «витяг з акта огляду у МСЕК» сама собою не є підставою для відмови в їх оцінці.

Визначальними є походження, зміст і реквізити документа.

Суд виходить з того, що, якщо відповідач 1 уважав подані заявником документи недостатніми, заявникові належало письмово повідомити: якого саме документа не вистачає; у який строк його потрібно подати; про збереження дати первинного звернення в разі подання документа протягом трьох місяців із дня повідомлення.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що заявникові було направлено відповідне письмове повідомлення або видано розписку з переліком відсутніх документів.

Суд виходить з того, що за відсутності належного повідомлення передбачений пунктом 1.8 Порядку №22-1 тримісячний строк для подання додаткових документів не розпочався.

Суд ураховує, що первинні дії з прийняття заяви та видачі розписки вчиняє працівник сервісного центру, який прийняв заяву.

Тому недотримання процедури видачі розписки не визначається самостійною підставою протиправності дій саме ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Водночас, відсутність доказів належного повідомлення заявника спростовує довід відповідача 1 про те, що додаткові документи не були подані «в установленому порядку».

Крім того, оскаржуване рішення містить внутрішню суперечність щодо виду пенсії, у призначенні якої відмовлено.

Отже, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.08.2025 №220650007117 прийнято без урахування всіх обставин, що мали значення для вирішення заяви, та без належного обґрунтування фактичних і правових підстав відмови.

Вказане рішення відповідача 1 не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Із приводу меж судової оцінки медичних документів ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

Так, суд не вправі самостійно встановлювати: діагноз ОСОБА_1 ; медичні показання для встановлення їй інвалідності; причинний зв`язок між захворюванням та інвалідністю; дату або час настання інвалідності; обґрунтованість установленої групи чи підгрупи інвалідності.

Ці питання належать до компетенції відповідних закладів охорони здоров`я та медико-експертних органів.

Водночас, суд може встановити зміст медичного документа та надати правову оцінку його значенню для застосування норм пенсійного законодавства.

Проте суд не може шляхом власного медичного умовиводу прирівняти запис про причину інвалідності до висновку про час її настання, якщо такий висновок безпосередньо не зафіксований компетентним органом.

При цьому, подані заявником пенсійним органам витяги від 11.10.2007 та 19.09.2011 містять відомості про причину інвалідності - захворювання з дитинства до досягнення 18 років.

У той же час, запис про причину інвалідності та висновок про час її настання є взаємопов`язаними, але не тотожними відомостями.

Суд вказує на те, що пункт 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV пов`язує право повнолітньої дитини на пенсію не лише з наявністю захворювання в дитячому віці, а з тим, що вона стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років.

Пункт 2.18 Порядку №22-1 окремо передбачає висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення 18 років, якщо особу визнано особою з інвалідністю з дитинства після досягнення цього віку.

Отже, два витяги з актів огляду в МСЕК, подані разом із заявою, підлягали повній і мотивованій оцінці пенсійним органом.

Разом із тим, їх зміст не містить прямого висновку компетентного медико-експертного органу про те, що інвалідність настала або могла настати до досягнення ОСОБА_1 18 років.

При цьому, суд не вправі сформулювати такий висновок шляхом власного медичного умовиводу.

Щодо медичного заключення від 23.06.2004, то суд виходить із таких міркувань

Копія медичного заключення від 23.06.2004 є письмовим доказом, поданим позивачем до суду.

Частина друга статті 77 КАС України не позбавляє позивача права подавати суду докази, які не перебували в розпорядженні суб`єкта владних повноважень.

Тому суд не виключає цей документ із доказової бази справи та враховує його існування.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що медичне заключення від 23.06.2004 було включене заявником до комплекту документів, поданих разом із заявою від 25.07.2025.

При цьому, суд ще раз вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

За таких обставин, медичне заключення від 23.06.2004: не може бути підставою для висновку про те, що відповідач 1 протиправно не врахував його під час прийняття оскаржуваного рішення; не було предметом розгляду та правової оцінки пенсійного органу; не було співвіднесений пенсійним органом із відомостями, зазначеними у витягах з актів огляду в МСЕК.

За обставин цієї справи, медичне заключення від 23.06.2004 не є достатньою підставою для безпосереднього зобов`язання відповідача 1 призначити пенсію ОСОБА_1 , оскільки воно не було предметом адміністративного розгляду, а подані пенсійному органу документи не містять прямого висновку про час настання інвалідності ОСОБА_1 .

При цьому, суд вказує на те, що позивач не позбавлений права подати зазначений медичний висновок та інші документи під час повторного розгляду заяви.

З огляду на викладене вище, ненадання ГУ ПФУ у Вінницькій області належної оцінки документам, поданим разом із заявою, свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Водночас, така неналежна оцінка сама собою не є єдиною підставою для направлення заяви на повторний розгляд.

Вибір способу захисту залежить від того: чи дає сукупність належних і допустимих доказів змогу остаточно встановити всі визначені законом умови для призначення пенсії; чи залишилися невирішені питання, що належать до компетенції пенсійного органу; чи має суб`єкт владних повноважень кілька правомірних варіантів рішення.

Так, у цій справі встановлено: родинні відносини між ОСОБА_1 та померлою годувальницею; факт смерті годувальниці; статус годувальниці як пенсіонерки; подання заяви належним законним представником; відсутність доказів призначення ОСОБА_1 іншого виду пенсії.

Однак не встановлено остаточно виконання умови пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV щодо набуття інвалідності до досягнення 18 років.

Два витяги з актів огляду в МСЕК, які були додані до заяви, містять відомості про причину інвалідності, але не містять прямого висновку про час її настання.

Також судом не встановлено подання медичного заключення від 23.06.2004 або інших передбачених законом документів на підтвердження набуття ОСОБА_1 інвалідності до досягнення 18 років разом із заявою.

Такі документи не були предметом розгляду пенсійного органу відповідача 1.

Тому безпосереднє зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію ОСОБА_1 було б передчасним.

Суд виходить з того, що повторний розгляд заяви зумовлений, насамперед, не тільки самим фактом неналежної оцінки відповідачем 1 раніше поданих документів, а тим, що не з`ясовано виконання спірної умови пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV, тоді як документ, який може мати істотне значення для її підтвердження, не був предметом адміністративного розгляду пенсійного органу.

З огляду на викладене вище, належним способом захисту є: визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача 1; зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 25.07.2025 та прийняти з урахуванням правової оцінки, викладеної у мотивувальній частині цього рішення суду.

Одночасно суд вказує на те, що, у разі недостатності документів для визначення права ОСОБА_1 , - відповідач 1 має застосувати передбачену пунктом 1.8 Порядку №22-1 процедуру повідомлення заявника про те, які саме документи необхідно подати додатково.

І лише після подання додаткових документів або спливу строку, наданого для їх подання, прийняти належно мотивоване рішення.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту не зводиться до формального повторення попередньої адміністративної процедури, оскільки відповідач 1 зобов`язаний урахувати правову оцінку суду, дослідити обидва витяги з актів огляду в МСЕК, оцінити їх повний зміст та діяти відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі недостатності наявних документів.

Із приводу належного відповідача, то суд вказає на таке.

Заяву Чорного С.О. в інтересах ОСОБА_1 від 25.07.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Саме цей орган: розглядав заяву Чорного С.О. в інтересах ОСОБА_1 від 25.07.2025; перевіряв умови призначення пенсії ОСОБА_1 ; прийняв оскаржуване рішення.

Тому обов`язок повторно розглянути заяву та прийняти рішення належить покласти саме на ГУ ПФУ у Вінницькій області, а не на ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Вихід за межі позовних вимог у частині визначення пенсійного органу, на який покладається обов`язок повторно розглянути заяву та прийняти рішення, необхідний для ефективного захисту права та відповідає частині другій статті 9 КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду щодо покладення зобов`язальних дій на екстериторіально визначений орган, який розглянув заяву та прийняв рішення.

Щодо вимоги про внесення відомостей до електронної пенсійної справи, то суд виходить із такого.

Позивач просить окремо зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області внести до електронної пенсійної справи відомості про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з дитинства до досягнення 18 років.

При цьому, матеріали справи не містять доказів: окремого звернення позивача до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з такою вимогою; прийняття цим органом окремого рішення про відмову; допущення ним окремої бездіяльності щодо внесення відповідних відомостей.

Крім того, час настання, причина, група та підгрупа інвалідності визначаються компетентними медичними органами, а не територіальними органами Пенсійного фонду чи адміністративним судом.

Пенсійний орган повинен використовувати відомості, зафіксовані в документах компетентних органів, але не встановлювати самостійно медичні обставини.

Окрім того, суд вказує на те, що формування та опрацювання електронної пенсійної справи є складовою процедури вирішення питання про призначення пенсії.

Саме після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається органу за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати.

Отже, вимога про внесення окремого запису: не спрямована на усунення самостійного порушення з боку ГУ ПФУ в Хмельницькій області; є похідною від вирішення питання про право на пенсію; охоплюється діями, які повинні бути вчинені пенсійним органом під час повторного розгляду заяви; не потребує застосування окремого способу судового захисту.

Тому підстав для задоволення цієї вимоги немає.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

ГУ ПФУ у Вінницькій області: надало визначального значення лише даті первинного огляду МСЕК; не надало оцінки повному змісту витягу з акта огляду в МСЕК серії ХМ №100640 від 11.10.2007; не надало оцінки витягу з акта огляду в МСЕК серії ХМ №208554 від 19.09.2011; не оцінило взаємозв`язок відомостей, зазначених у двох документах МСЕК; не обґрунтувало, чому подані заявником документи є недостатніми; не довело, що заявника належно повідомлено про те, якого саме документа не вистачає; допустило внутрішню суперечність у визначенні виду пенсії, щодо якого прийнято оскаржуване рішення.

Отже, рішення відповідача 1 від 01.08.2025 №220650007117 не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, та вимогам Порядку №22-1, є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас, встановлені судом фактичні обставини справи не дають достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача 1 призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .

Такий висновок суду зумовлений, зокрема тим, що за обставин цієї справи остаточно не встановлено виконання умови пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV: подані витяги з актів огляду в МСЕК не містять прямого висновку про час настання інвалідності, а медичне заключення від 23.06.2004 або інші передбачені законом документи на підтвердження набуття ОСОБА_1 інвалідності до досягнення 18 років не були предметом адміністративного розгляду ГУ ПФУ у Вінницькій області на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Тому належним способом захисту є зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 25.07.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у мотивувальній частині цього рішення суду.

За таких обставин, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Чорного Сергія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №220650007117 про відмову у призначенні пенсії від 01.08.2025 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 25.07.2025 року, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у мотивувальній частині цього рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_2 в інтересах недієздатної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005 , код ЄДРПОУ - 13322403) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений