Решение № 138434827, 22.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/15488/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25 квітня 2025 року № 951210133940 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16 квітня 2025 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 16 квітня 2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889), однак спірним рішенням від 25 квітня 2025 року № 951210133940 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило їй у такому переведенні, оскільки раніше їй вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723). Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача-2 та, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 січня 2023 року у справі № 340/4184/21, стверджує про досягнення нею віку та наявність у неї страхового стажу та стажу державної служби, необхідних для призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 Закону № 889.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки спірне рішення ним не приймалося. Зазначає, що фактично позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням підвищеного розміру заробітку державних службовців, які працюють. Оскільки позивачці вже було призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», то право на переведення на пенсію за віком за цим законом з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати для державного службовця в позивачки відсутнє.

З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що позивачка реалізувала своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в 2008 році. Позивачка має право на поновлення пенсійної виплати, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», однак у розмірі, який був встановлений до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), яке відбулося 01 жовтня 2017 року. Пенсійний орган відмовив позивачці в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не з підстав відсутності у неї права на таку пенсію, а з підстав недоцільності, оскільки пенсійна виплата у разі такого переведення буде меншою за ту, яку позивачка отримує. Своєю чергою, врахування пенсійним органом наданих позивачкою довідок про складові заробітної плати для державного службовця призведе до фактично перерахунку пенсії державного службовця, що суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства.

З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 липня 2025 року року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 24 травня 2008 року позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (Закон № 3723). З 01 жовтня 2017 року позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Вказані обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30 квітня 2025 року № 9268-9404/К-52/8-1300/25.

16 квітня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До цієї заяви позивачка долучила довідки про складові заробітної плати для державного службовця, видані Управлінням Державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 25 квітня 2025 року № 951210133940 про відмову в переведенні позивачки згідно з поданою нею заявою від 16 квітня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю, адже у такому разі розмір її пенсії зменшується. У рішенні зазначено, що оскільки позивачці вже було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», право на переведення на пенсію за віком за цим Законом з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати для державного службовця у неї відсутнє.

Не погодившись із таким рішенням відповідача-2, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності у позивачки права на переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно із частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон № 889, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723 втратили чинність, зокрема норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889).

Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.

За змістом пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723 мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мали передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622, в редакції, чинній на дату звернення позивачкою із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Водночас за змістом пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та статтею 37 Закону № 3723.

Водночас наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом № 889, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

Суд ураховує рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889 до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок.

Отже, зазначене рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.

Суд встановив, що позивачка з 24 травня 2008 року до 30 вересня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723. Надалі з 01 жовтня 2017 року позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Отже, право на пенсію державного службовця позивачкою вже було реалізоване, а пенсія відповідно до Закону № 3723 їй була призначена задовго до набрання чинності Законом № 889.

Звертаючись 16 квітня 2025 року до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723 з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати для державного службовця, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області, позивачка фактично порушила питання про повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати державного службовця після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було нею реалізоване.

Отже, предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивачки права після повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати для державного службовця повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця.

Суд зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

Як зазначено вище, позивачка з 24 травня 2008 року до 30 вересня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723; надалі з 01 жовтня 2017 року її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

За таких обставин звернення позивачки від 16 квітня 2025 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право нею вже було реалізоване раніше.

Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 16 квітня 2025 року позивачка подала нові довідки про складові заробітної плати для державного службовця, видані Управлінням Державної казначейської служби України у Кілійському районі Одеської області, які складені станом на травень 2009 року та на грудень 2023 року.

Ця обставина свідчить, що звернення позивачки було спрямоване не на поновлення виплати пенсії державного службовця у раніше визначеному розмірі, а на визначення пенсії державного службовця на підставі нових документів та нових показників заробітної плати.

Тож, подана позивачкою заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати для державного службовця після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було нею реалізоване.

Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 523/9208/17.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у разі, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону № 3723, а надалі її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону № 3723. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після отримання пенсії за Законом № 1058 звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

У цій справі Верховний Суд також зауважив, що ані Закон № 889, ані Закон № 1058 не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати державних службовців, які працюють. Аналогічно, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Наведені висновки Верховного Суду належить застосовувати і у справі, яка розглядається, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачці вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 3723, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а подана 16 квітня 2025 року заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати.

Суд звертає увагу, що Закон № 889, стаття 37 Закону № 3723 та Порядок № 622 не містять норм, які б надавали особі право після переходу на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

Наведені положення Закону № 889 гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 червня 2026 року у справі № 400/8750/24 та від 16 червня 2026 року у справі № 560/14905/24, яку суд ураховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Покликання позивачки на постанову Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 340/4184/21 є нерелевантним до спірних правовідносин. У зазначеній справі особа після отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723 та отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, просила призначити інший вид пенсії - пенсію за віком державного службовця. Натомість у цій справі позивачка раніше вже отримувала саме пенсію за віком державного службовця, а її звернення під час отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 спрямоване на повернення до цього самого виду пенсії (державного службовця) із застосуванням нових довідок про заробітну плату державного службовця.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача-2 відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, є правомірним і підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Як наслідок, відсутні підстави й для задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, пунктів 10, 12 Закону № 889 на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16 квітня 2025 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна