Приговор № 138426239, 23.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4485/21

Провадження № 1-кп/577/38/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі колегії суддів:

головуючої cудді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Конотопі кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12021200490000219 від 24 березня 2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, українця, освіта повна середня,

зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1

одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

до затримання вів діяльність ФОП,

не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 246, ч.3 ст.146, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

українця, громадянина України, уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

неодруженого, непрацюючого, освіта базова середня,

не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 246, ч.3 ст.146, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , кожен, вчинили злочин проти довкілля за наступних обставин.

Згідно ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Відповідно до ч.2 ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно п.1 ч.2 ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів. Частиною 3 цієї статті встановлено, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Відповідно до ч.1 ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Крім того, ч.1 ст.61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У період із середини березня 2021 року по 24 березня 2021 року, в денний час, більш точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_10 , керуючись єдиним умислом на незаконну порубку дерев у інших особливо охоронюваних лісах, а саме самосійних насадженнях лінійного типу на природоохоронній території з обмеженим режимом господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки Івотка в межах Івотського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади на ділянці, що розташована на відстані 900 м на захід від 16-го кілометра автомобільної дороги Т1908, разом з ОСОБА_11 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розподіливши між собою виконання дій із вибору дерев під рубку, їх спилювання за допомогою бензопили, очищення від гілок, розпилу дерев на колоди, їх навантаження, не маючи відповідного дозволу на порубку дерев, незаконно порубали 62 дерева вільхи сироростучої, відділивши їх від кореня.

Крім того, ОСОБА_10 , із ОСОБА_11 та Особою 1 матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, кожного разу після незаконної порубки певної кількості вказаних дерев вільхи сироростучої, необхідної їм для перевезення, керуючись єдиним умислом на перевезення незаконно порубаних дерев у інших особливо охоронюваних лісах, а саме самосійних насадженнях лінійного типу на природоохоронній території з обмеженим режимом господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки Івотка в межах Івотського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади на ділянці, що розташована на відстані 900 м. на захід від 16-го кілометра автомобільної дороги Т1908, навантажували колоди до кузова автомобіля ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_10 , та у вказаний період із середини березня 2021 року по 24.03.2021 незаконно перевозили колоди вказаних 62-х дерев вільхи сироростучої з місця незаконної порубки до м. Шостка Сумської області в невстановлене місце. При цьому 24.03.2021, під час перевезення зазначеним автомобілем незаконно зрубаних 62-х дерев вільхи сироростучої, автомобіль ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_10 разом ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) здійснили незаконну порубку дерев, перевезення незаконно зрубаних 62-х дерев вільхи сироростучої, вчинені в інших особливо охоронюваних лісах (на природоохоронній території з обмеженим режимом господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки Івотка).

ІІ. Крім того, наприкінці березня 2021 року, більш точної дати не встановлено ОСОБА_10 , з мотивів приховування обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України та маючи на меті уникнення кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину, запропонував ОСОБА_11 та Особі1 матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, провчити ОСОБА_14 , який надав викривальні свідчення на досудовому розслідуванні.

27.03.2021 близько 08-00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи за кермом свого автомобіля марки «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_2 , за попередньою домовленістю, на протилежній від магазину «Норма» стороні проїзної частини, по вул. Воронізька в м. Шостка, Сумської області зустрівся з ОСОБА_11 . Далі вони приїхали на вул. Київська в м. Шостка, Сумської області, звідки забрали ОСОБА_14 , який добровільно сів на заднє пасажирське сидіння салону вищевказаного автомобіля, повідомивши про нібито заплановану зустріч з адвокатом з приводу незаконного порубу деревини.

Під час руху у напрямку вул. Знаменська в м. Шостка, біля узбіччя, на них чекав Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження). Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_11 на автомобілі марки «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_2 забрали біля магазину «Слов`янський», розташованого по вул. Знаменська в м. Шостка Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), який сів до салону вказаного автомобіля поруч із ОСОБА_14 , на заднє пасажирське сидіння, зайнявши при цьому місце за ОСОБА_11 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, та усі разом поїхали у бік с. Московське, Шосткинського району, Сумської області, до лісосмуги, розташованої в районі с. Московське, Шосткинського району, Сумської області. Прибувши на місце, Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_11 , за вказівкою ОСОБА_10 , почали утримувати з обох сторін за руки ОСОБА_14 , тим самим подолавши його опір, у той час, як ОСОБА_10 почав виймати з салону вищевказаного автомобіля сокиру. Далі, ОСОБА_10 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) єдиний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 , з мотивів приховування обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, та маючи на меті уникнення кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину, за попередньою змовою групою осіб, підійшов до потерпілого ззаду, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх кримінальну караність, та наслідки у вигляді смерті людини, тримаючи у обох руках сокиру,наніс один удар металевим обухом сокири в потиличну частину голови ОСОБА_14 . Від даного удару ОСОБА_14 перестав чинити опір, тому ОСОБА_11 з Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження)відпустили руки останнього, від чого потерпілий впав на землю, обличчям до низу. Одразупісля цього, ОСОБА_10 , продовжуючи свої протиправні дії та реалізовуючи спільний з ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) єдиний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 , діючи у присутності ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), наніс ще один удар обухом сокири в область голови ОСОБА_14 , який у той час лежав на землі. Далі, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), за вказівкою ОСОБА_10 , вирішивши, що потерпілий ОСОБА_14 помер, перенесли тіло потерпілого вглиб лісосмуги, щоб закопати труп ОСОБА_14 . Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, керуючись спільним злочинним умислом, ОСОБА_10 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження)взяли за руки ОСОБА_14 , а ОСОБА_11 , взявши тіло останнього за ноги, понесли потерпілого вглиб лісосмуги на відстань 65 метрів від ґрунтової дороги, де, вибравши місце для викопування ями, поклали ОСОБА_14 на землю, обличчям вгору. Після цього, ОСОБА_10 відійшов до свого автомобілю за заздалегідь підготовленою ним лопатою, яку останній привіз у салоні свого автомобіля, а ОСОБА_11 з Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження)у цей час, почали розчищати від листя та гілля, підібране місце для ями. Повернувшись, ОСОБА_10 приніс із собою сокиру та лопату. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, керуючись спільним злочинним умислом, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) по черзі, лопатою почали викопувати яму. У цей час, потерпілий ОСОБА_14 ворухнувся та захрипів, тому ОСОБА_10 узявши до рук принесену ним сокиру, та продовжуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 підійшов до останнього, який лежав на землі у положенні на спині, обличчям вгору, та наніс ОСОБА_14 один удар металевим обухом сокири в область голови з права, після чого потерпілий перестав подавати ознаки життя.

Після цього, викопавши яму довжиною близько 140 см та глибиною 150 см., ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою приховання вчиненого злочину, скинули у викопану ними яму тіло померлого потерпілого ОСОБА_14 , та за допомогою лопати закидали її землею, вирівнявши поверхню ґрунту та прикрили землю гіллям.

У результаті умисних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) потерпілому ОСОБА_14 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 75 від 01.06.2021 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - множинні рани м`яких покривів мозкового відділу голови, множинні переломи кісток склепіння і основи черепу, важкий забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку, розтрощення речовини головного мозку, крововиливи в м`які тканини мозкового відділу голови. Набряк головного мозку.

Тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з множинними переломи кісток склепіння і основи черепу, важким забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, розтрощенням речовини головного мозку, що явилися безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 75 від 01.06.2021 кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Причиною смерті потерпілого ОСОБА_14 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 75 від 01.06.2021 стала відкрита черепно-мозкова травма з множинними ранами м`яких покривів мозкового відділу голови, множинними переломами кісток склепіння і основи черепу, важким забієм головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, розтрощенням речовини головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою і настанням смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) вчинили умисне вбивство з метою приховати інше кримінальне правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою провину у вчиненні злочинів не визнав. Повідомив, що дійсно 24.03.2021 на транспортному засобі Газель перевозив дрова і його було затримано працівниками поліції близько 18:00 год на дорозі поблизу м. Шостка та викликано СОГ. Вважає, що під виглядом проведення огляду місця події, було проведено обшук транспортного засобу, а його не було залучено до участі в проведенні обшуку. Також працівники поліції відібрали в нього телефон та доставили до Шосткинського РУП. Що відбувалося з його транспортним засобом невідомо. У поліції в нього відбирали пояснення до 22:00 год. Потім йому було повернуто телефон та звільнено з Шосткинського РУП. Жодного процесуального джерела про його затримання не було складено, йому не повідомляли про права, не залучали захисника, не повідомляли Центр з надання безоплатної правової допомоги. При звільненні з поліції, йому повідомили, що транспортний засіб залишається на території поліції до встановлення обставин, у який спосіб його було поміщено, не повідомили. Згодом, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження йому стало відомо, що під час проведення обшуку автомобіля Газель, було здійснено повторне проникнення до транспортного засобу на території Шосткинського РУП та створено штучні докази, а саме поміщено до салону автомобіля бензопилу та сокиру, які не були поміщені до транспортного засобу під час огляду місця події 24.03.2021. По цьому факту було відкрито кримінальне провадження. Також 27.04.2021 близько 09 год за його місцем проживання його було незаконно позбавлено свободи, а саме під виглядом того, що з ним хоче поговорити начальник Шосткинського РУП стосовно порубки та надати покази, його було доставлено до Шосткинського РУП 27.04.2021 о 10:00 год, де відносно нього почали застосовувати погрози та катування із завданням тілесних ушкоджень. Близько 09:00 год будь-яких процесуальних джерел його затримання не оформлено, не відібрано письмової заяви про те, що він добровільно погоджується прибути до Шосткинського РУП, а також не було проведено будь-яких допитів з приводу порубки дерев. Незаконне затримання мало місце до 15:00 год 28.04.2021. Не було залучено захисника. Працівники поліції постійно запитували його про місцезнаходження ОСОБА_15 . Потім йому було повідомлено про підозру за ст. 115 КК України. Під час обрання запобіжного заходу у Шосткинському міськрайонному суді йому було надано захисника ОСОБА_16 . З невідомих йому причин, слідчий залучив саме захисника ОСОБА_16 . Слідчий суддя не перевірив обставин його затримання, проігнорував повідомлення про вчинення злочину працівниками поліції. За вказаним повідомленням проводиться досудове розслідування ТУ ДБР в м. Полтава. Також вважає, що незаконно було проведено обшук за місцем його проживання, а також незаконно вилучено телефон.

З приводу його обвинувачення за ст. 246 КК України вважає, що досудовий орган та деякі працівники поліції намагалися притягнути його до відповідальності за незаконний поруб 72 дерев та створити штучні докази. Стосовно обвинувачення за ст. 115 КК та ст. 146 КК України йому про такі факти нічого не відомо, так як він ці кримінальні правопорушення не вчиняв. Вважає, що ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , вживали спиртні напої та конфліктували між собою. Відносно ОСОБА_15 складалися адміністративні протоколи. ОСОБА_11 вчиняв крадіжки і притягувався до кримінальної відповідальності. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_11 перебуває на обліку у нарколога. Причиною конфлікту між цими особами могли стати передані ним ( ОСОБА_10 ) кошти в сумі 4500 грн ОСОБА_20 .

Також пояснив, що 24.03.2021 на автомобілі Газель, він разом із ОСОБА_15 , ОСОБА_21 та ОСОБА_11 перевозив дрова після здійснення порубу дерев в с. Івот. Документів (дозволу) на поруб дерев він не мав. З 2021 року він знайомий із ОСОБА_15 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які допомагали йому виконувати певні роботи, зокрема навантажувати дрова. 4500 грн він сплатив ОСОБА_24 за будівництво гаража. Серед дерев, які він перевозив 24.03.2021 були як сухі, так і спиляні із кореня. Вважає, що через незаконне проникнення до автомобіля працівниками поліції, неможливо стверджувати, що була вилучена саме та деревина, яку він перевозив. Він не причетний до викрадення людини. ОСОБА_15 востаннє бачив 24.03.2021, потім телефонував йому, але ОСОБА_15 не відповідав. Вбивства ОСОБА_15 також не вчиняв і не причетний до цього. Вважає, що у вчиненні цих злочинів, його оговорює ОСОБА_11 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою провину за епізодом незаконної порубки дерев та умисного вбивства, за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся. Пояснив, що у в кінці березня 2021 року він допомагав завантажувати дерева, які спилювали ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Він ( ОСОБА_11 ) вантажив ці дерева, довжиною близько 1-2 метри в автомобіль. Після цього ОСОБА_26 разом із ОСОБА_27 кудись відвозили ці дерева. У місці, вказаному в обвинувальному акті, вони були двічі. Останній раз, коли вони завантажили дрова в автомобіль ОСОБА_10 , по дорозі, поблизу м. Шостка їх зупинили працівники поліції, перевірили кузов і виявили спиляні дерева. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_26 , він ( ОСОБА_11 ) сидів попереду, а ОСОБА_28 позаду. Після зупинки, його разом з ОСОБА_10 опитували працівники поліції. З приводу порубки також пояснив, що виконувати цю роботу їм запропонував ОСОБА_10 , обіцяв розрахуватися. Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту, підтвердив обставини, викладені ним під час цієї слідчої дії.

З приводу умисного вбивства пояснив, що ОСОБА_29 зателефонував йому щоб разом поїхати до ОСОБА_30 та забрати його до адвоката. По дорозі, вони забрали ОСОБА_31 , який добровільно, самостійно сів в червону «семірку». Потім поїхали за ОСОБА_22 , якого забрали в Шостці, поблизу технікуму. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_10 , він ( ОСОБА_11 ) сидів поряд на передньому пасажирському сидінні, позаду за ним сидів ОСОБА_28 , а за ОСОБА_10 позаду сидів ОСОБА_32 збирав ОСОБА_33 , попередньо кожному перетелефонувавши. ОСОБА_34 не запитував чому їдуть до адвоката. Для себе особисто він зрозумів, що всі втрьох вони їдуть щоб провчити ОСОБА_31 , бо напередодні їх опитували працівники поліції. Коли всі були в автомобілі, ОСОБА_10 повідомив про необхідність вимкнути телефони. Вони поїхали в сторону с. Клишки, в ліс. Коли вийшли з машини, ОСОБА_18 стояв до них обличчям, а до ОСОБА_35 - спиною. Він разом з ОСОБА_22 тримали ОСОБА_14 за руки, за вказівкою ОСОБА_36 . Останній, з-під сидіння в машині, взяв сокиру та обухом двічі вдарив ОСОБА_31 по голові. ОСОБА_28 впав. Щоб не дивитися на це, він ( ОСОБА_11 ) відвернувся. Потім тіло ОСОБА_31 вони віднесли до лісу. З приводу цих всіх дій, ОСОБА_33 говорив, що це за те, що ОСОБА_18 розповів працівникам поліції про обставини спилювання ними дерев. Далі ОСОБА_26 , з багажника машини, взяв лопату, яму копали по черзі: спочатку ОСОБА_17 , потім ОСОБА_33 , а потім він ( ОСОБА_19 ). Викопали десь 1,5 метри, потім взяли ОСОБА_14 , він тримав його за ноги, а ОСОБА_33 - за руки, тіло ОСОБА_15 поклали обличчям донизу і по черзі закопували яму. Потім це місце зверху прикидали гілками, щоб не було помітним. Також пояснив, що перед тим як закопати ОСОБА_14 , телефон останнього, з карману куртки забрав ОСОБА_26 та поклав його собі на сидіння. У подальшому цей телефон викинули в річку, попередньо розтоптавши. Після цього поїхали до м. Шостка і пішли додому. ОСОБА_33 говорив щоб нікому не розповідали про те, що трапилося. На місці вбивства, виконував вказівки ОСОБА_37 , бо боявся за себе, тому і не тікав. По приїзду в м. Шостка, вживав спиртне з ОСОБА_38 . Крім того, зауважує, що ні з ОСОБА_22 , ні з ОСОБА_27 , вони не сварилися. Хоча ОСОБА_33 не розрахувався з ним за роботу під час порубки дерев, він не образився на нього і не сварився із ним. Між ними всіма були дружні відносини. ОСОБА_37 до 2021 року, він знав близько 10 років, жодних конфліктів не мав. Із ОСОБА_27 познайомився у 2021 році коли їздили до лісу рубати дерева, які перевозили на автомобілі «Газель», який належав ОСОБА_39 подальшому про обставини зникнення та загибелі ОСОБА_14 , він добровільно повідомив працівникам поліції, з власної волі написав про це відповідну заяву. ОСОБА_10 насильства чи погроз до нього ніколи не застосовував.

З приводу викрадення потерпілого ОСОБА_14 провину не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_14 добровільно сів до автомобіля ОСОБА_10 . При цьому ніякого насильства щодо потерпілого не вчиняв ні він особисто, ні ОСОБА_10 . Домовленостей про викрадення ОСОБА_14 в них не було. ОСОБА_10 лише говорив, що потрібно провчити ОСОБА_14 . Він припускав, що поїдуть до адвоката або можливо ОСОБА_26 поб`є ОСОБА_40 за надані ним покази. Сталося так, що приїхали до лісу, де спільно вчинили вбивство. У скоєному розкаюється, просить вибачення у потерпілої ОСОБА_41 .

Будучи допитаним, у судовому засіданні представник потерпілого Шосткинської міської Ради пояснив, що про незаконному порубку дізнався від працівників поліції, міську раду було визнано цивільним позивачем, пред`явлений позов підтримує та просить задовольнити, стягнути з обвинувачених у солідарному порядку 394 539 грн матеріальної шкоди, спричиненої незаконною порубкою дерев у інших особливо охоронюваних лісах. Будучи належним чином повідомленим, представник потерпілого в судове засідання 22 липня 2026 року не з`явився.

Потерпіла ОСОБА_42 , будучи повідомленою до суду не з`явилася, надіслала заяву з проханням розгляд справи провести у її відсутності, з приводу міри покарання обвинуваченим покладається на розсуд суду (а.п. 30 Т. №4). Колегія суддів враховує, що прибуття потерпілого або його представника в судове засідання є правом (ст. 56 КПК) потерпілої сторони, а не обов`язком, що відповідає висновкам, що містяться у постанові ККС ВС від 26.03.2025 у справі № 746/448/21.

Відповідно до ст. 358- 359 КПК України судом досліджено наступні докази:

24 березня 2021 року в журналі єдиного обліку Конотопського РВП ГУНП в Сумській області за № 3657 зареєстровано повідомлення зі служби 102 про те, що 24 березня 2021 року о 18:26 за адресою: район м. Шостка, вул. Некрасова, 2 зателефонували поклали слухавку. Перетелефонувавши номер жетону 0100292 повідомили, що виявили автомобіль марки ГАЗ днз НОМЕР_1 під керуванням « ОСОБА_43 », ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перевозив деревину сорту вільха, без відповідних документів (а.п. 195 Т. №4).

З Витягу з ЄРДР № 12021200490000264 від 09.04.2021 вбачається, що 27.03.2021 громадянин ОСОБА_14 пішов з дому за адресою АДРЕСА_2 та не повернувся. Правова кваліфікація ч.1 ст.115 КК України. Слідчі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 (а.п. 137 Т. №6).

28.04.2024 внесені відомості до ЄРДР про те, що 27.03.2021 близько 10:00 год, перебуваючи у лісосмузі біля с. Московське Шосткинського району Сумської області, ОСОБА_17 , будучи очевидцем вчинення злочину, приховав умисне вбивство ОСОБА_14 , чим вчинив заздалегідь необіцяне приховання особливо тяжкого злочину. Правова кваліфікація ч.1 ст. 396 КК України. Також 28.04.2024 внесені відомості до ЄРДР про те, що 27.03.2021 близько 10:00 год, перебуваючи у лісосмузі біля с. Московське Шосткинського району Сумської області, ОСОБА_11 , будучи очевидцем вчинення злочину, приховав умисне вбивство ОСОБА_14 , чим вчинив заздалегідь необіцяне приховання особливо тяжкого злочину. Правова кваліфікація ч.1 ст. 396 КК України (а.с. 137-138 Т.№.6).

Постановою першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури від 28.04.2021 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021200490000264 від 09.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021200490000316 від 28.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК та за № 12021200490000317 від 28.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України об`єднано в одне провадження за № 12021200490000264 (а.с. 139-140 Т. № 6).

Постановою першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури від 31.05.2021 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні 12021200490000219 від 24 березня 2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021200490000264 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.396 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021200490000394 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України об`єднано в одне провадження за № 12021200490000219 (а.п. 169-171 Т. №9).

Постановою від 28.04.2021 у кримінальному провадженні №120212004900000264 створено слідчу групу, до складу якої включено: старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_56 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_57 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_46 , старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_58 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_59 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_60 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_61 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_62 , старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_63 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_64 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_54 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_65 . Старшим групи призначено старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_56 , яка керуватиме діями інших слідчих (Т.№9 а.п.166-167).

Постановою від 25.03.2021 у кримінальному провадженні №120212004900000219 створено слідчу групу, до складу якої включено: старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_58 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_66 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_54 , старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_67 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_68 , слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_69 . Старшим групи призначено старшого слідчого Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_58 , який керуватиме діями інших слідчих (Т.№9 а.п.168).

Згідно повідомлення старшого слідчого СВ Шосткинського РУП ОСОБА_44 від 11.06.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 12021200490000219 від 24 березня 2021 змінено ОСОБА_10 раніше повідомлену підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.4 ст.246 КК України та повідомленні про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.9, п.12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.246 КК України та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України (а.с. 158-161Т. №9).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_70 , на праві власності належить автомобіль марки ГАЗ 33021 тип бортовий малотонаж-В, р.н. НОМЕР_1 (а.п. 22-23 Т. №5).

З копії посвідчення вбачається, що ОСОБА_10 має посвідчення водія категорії В, С1, С (а.п. 22-23 Т. №5).

Згідно протоколу огляду місця події з фототаблицею 24.03.2021 року в період з 19:00 год до 19:30 год було проведено огляд, об`єктом якого є ділянка місцевості перехрестя вулиць Некрасова та вулиці Партизан в м. Шостка. На відстані 30 м від перехрестя в напрямку Шостка знаходиться автомобіль ГАЗ 33021, бортовий, тентований, днз НОМЕР_1 . Видимих пошкоджень автомобіль не має, задня частина тента кузова автомобіля привідкрита, через отвір видно, що в кузові знаходиться деревина (кругляк) різного діаметру, на деревині немає жодних позначок, чипів або маркування. На цьому огляд закінчено. Під час огляду вилучено автомобіль ГАЗ 33021, днз НОМЕР_1 для поміщення на територію Шосткинського РВП (а.п. 196-197 Т. №4).

Ухвалою колегії суддів від 10.04.2024 відмовлено у визнанні цього доказу очевидно недопустимим (а.с. 207 Т. №4). Підстави для визнання вказаного доказу недопустимим також відсутні. Так, огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. Необхідність оперативного проведення огляду, надає право на таке проведення до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відповідно створення групи слідчих. Не зазначення виду фотоапарату «Canon», характеристик технічного засобу фіксації, карти пам`яті, що вставляється у спеціальний слот для карт пам`яті, об`єму логотипу (виробник), серійного номера, тощо, про що обвинувачений подав відповідне клопотання, не може бути підставою для визнання протоколу та самої процесуальної недопустимими. Протокол огляду місця події з фототаблицею 24.03.2021 вцілому відповідає вимогам ст. 104-106 КПК України та містить усі необхідні дані, що дають можливість з`ясувати послідовність вчинених дій та отримані в результаті цієї процесуальної дії відомості важливі для цього кримінального провадження. Зміст протоколу є зрозумілим та достатньо чітким для встановлення судом тих обставин, з метою отримання та фіксування яких проводилася ця слідча дія. Вказаний протокол є належним та допустимим доказом

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.03.2021 проведено огляд місцевості прибережної захисної смуги р. Івот, яка розташована на відстані 900 м від 16 км траси Т1903, на ній розташовані дерева вільхи. Під час огляду виявлено 62 пня. З 1 по 43 пень зроблені зрізи, які вилучені. Зазначено, що пні дерев сирі, свіже спиляні не пізніше березня 2021 (а.п. 64-72 Т. №5). Підстави для визнання вказаного протоколу недопустимим, про що обвинувачений надав клопотання (а.п. 19 Т. №5) відсутні, оскільки не зазначення в описовій частині прив`язки місця проведення до GPS нормами КПК не передбачено як обов`язкове; не зазначення технічних засобів якими зроблено фото та технічних засобів вимірювання (у даному випадку масштабної лінійки) не тягне за собою недопустимості проведеної слідчої дії. Під час слідчої дії фотоапарат використовувався для простого фотографування місця незаконної порубки дерев і подальшого складання фототаблиці, а проведені виміри зафіксовані у долученій фототаблиці. Слідчу дію проведено за участі двох понятих, які засвідчили протокол підписами, зауважень до протоколу не внесено.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 травня 2021 року, ОСОБА_71 перед пред`явленням фотознімків повідомив, що наприкінці березня 2021 року в денний час він разом зі знайомим приїжджав на рибалку на дамбу, розташовану поблизу річки Івотки в районі н.п. Івот та коли на мотоциклі проїздив уздовж лісосмуги, заглох мотоцикл. Знайомий займався його ремонтом, а він почув звук працюючої бензопили, яка розпилювала деревину. Також поруч з лісосмугою знаходився автомобіль Газель, сірого кольору, тентований. Він пройшов у ліс і побачив невідомого чоловіка який пиляв деревину та трьох чоловіків, які завантажували у кузов. Чоловіка він запам`ятав та зможе його впізнати. У присутності понятих ОСОБА_71 під номером 3 впізнає чоловіка під №3 за формою обличчя та чола, за формою вух. Згідно довідки до протоколу під номером 3 розміщено фотознімок ОСОБА_14 (а.п. 47-50 Т. №5). Як хід процесуальної дії, так і її результати оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК, з урахуванням особливостей, установлених у ст. 228 вказаного Кодексу. Відтак вказаний протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 травня 2021 року є допустимим доказом.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 травня 2021 року, у присутності понятих, ОСОБА_71 перед пред`явленням фотознімків повідомив, що наприкінці березня 2021 року в денний час він разом зі знайомим приїжджав на рибалку на дамбу, розташовану поблизу річки Івотки в районі н.п. Івот та коли на мотоциклі проїздив уздовж лісосмуги, заглох мотоцикл; знайомий займався його ремонтом, а він почув звук працюючої бензопили, яка розпилювала деревину. Також поруч з лісосмугою знаходився автомобіль Газель, сірого кольору, тентований. Він пройшов у ліс і побачив невідомого чоловіка який пиляв деревину та трьох чоловіків. Чоловіка, який завантажував деревину він запам`ятав. У подальшому, ОСОБА_71 повідомив, що впізнає чоловіка, зображеного на фотознімку № 2 за формою обличчя, виступаючими вилицями та загальними зовнішніми рисами. Згідно довідки до протоколу під номером 2 розміщено фотознімок ОСОБА_10 (а.п. 51-54 Т. №5). Всупереч доводам обвинуваченого, ОСОБА_10 , суд дійшов висновку про допустимість вказаного протоколу. Так, зі змісту протоколу вбачається, що перед впізнанням, ОСОБА_72 було допитано про обставини, за яких він бачив чоловіків, які в березні 2021 року пиляли деревину поблизу річки Івот. Також у протоколі відображено, за якими саме ознаками свідок впізнав особу засудженого за фотознімками. Для впізнання було надано фотознімки із зображеннями на них подібних між собою за рисами обличчя осіб чоловічої статі без різких відмінностей між собою. Всі учасники слідчої дії підписали протокол та не висловлювали будь-яких зауважень до нього. Таким чином, як хід процесуальної дії, так і її результати оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК, з урахуванням особливостей, установлених у ст. 228 вказаного Кодексу. Орган досудового розслідування дотримався вимог статей 223, 228 КПК.

Суд також враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.09.2023 у справі № 208/2160/18 про те, що положення ч. 6 ст. 228 КПК дозволяють, за необхідності, провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті. Проведення впізнання за фотознімками, виключає можливість подальшого пред`явлення особи для впізнання. Жодних імперативних вимог щодо пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 28.05.2021 за участю підозрюваного за ч.4 ст.246 КК ОСОБА_11 встановлено, що слідчу дію, за участю двох понятих розпочато о 12:20 год. Перебіг слідчої дії зафіксовано на відеокамеру Panasonic HCV-260 з флеш-накопичувачем Team Group 16 Gb, про що доповів залучений спеціаліст. Підозрюваний ОСОБА_11 під час слідчого експерименту повідомив, що в березні 2021 року йому зателефонував ОСОБА_29 та запропонував йому заробити грошей шляхом випилювання дерев. Домовившись про зустріч, ОСОБА_10 на автомобілі «Газель» забрав його поблизу магазину на вул. Воронізькій. В автомобілі він сів на переднє пасажирське сидіння. Також разом з ними їхав ОСОБА_73 . По дорозі, поблизу магазину «Дитячий світ» забрали ОСОБА_74 . У кузові автомобіля, у ОСОБА_35 була бензопила та сокира. Підозрюваний ОСОБА_11 погодився показати місце порубки в районі селища Івот, зліва перед мостом через річку, яке обрав ОСОБА_75 . О 12:38 год відеозапис переривається на час проїзду в напрямку с. Івот. О 13:38 год слідчий експеримент поновлено. За вказівкою ОСОБА_11 , учасники слідчої дії, на автомобілі, прибули з м. Шостка в напрямку с. Івот, на дорогу між с. Івот та с. Крупець. Далі ОСОБА_11 вказав на місце з`їзду з асфальтованої дороги, поворот вліво перед мостом через річку, яка знаходиться праворуч. Під час руху по ґрунтовій дорозі, за вказівкою ОСОБА_11 , автомобіль повернув праворуч та здійснив зупинку на лівому березі річки, напрямок течії в сторону с. Івот, де на березі річки Івот ростуть дерева породи вільхи. ОСОБА_11 показав пеньки від зрубаних дерев, на частині з яких були зроблені зрізи. До річки йде крутий схил під 45 градусів і різкий обрив. ОСОБА_11 повідомив, що на це місце прибули вчотирьох: він, ОСОБА_26 , ОСОБА_76 і ОСОБА_73 . З м. Шостка виїздили о 08:00 год ранку, їхали цілеспрямовано до місця обраного ОСОБА_77 . Автомобіль залишали неподалік порубки. На місці, ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , по черзі, спилювали дерева, які більші в діаметрі. Він разом з ОСОБА_78 , по черзі, обрубували гілки та вантажили їх у кузов автомобіля. Напиляні колодки по 1-2 метри викочували на дорогу та завантажували в тентований кузов «Газелі». До цього місця приїздили два дні підряд, здійснювали по 2 ходки. У перший день після завантаження автомобіля, ОСОБА_10 по дорозі висаджував його та ОСОБА_74 , а сам разом з ОСОБА_27 кудись відвозив напиляні дерева, а повернувшись знову забирав його та ОСОБА_79 . Після цього всі разом знову поверталися до цього місця порубки. Наступного дня напиляли дерев в кількості на дві машини, ОСОБА_80 з ОСОБА_81 їх відвозили, а він з ОСОБА_21 залишалися на місці. Коли поверталися вдруге, їх зупинила поліція в м. Шостка. У кузов автомобіля поміщалося 8-9 товстих колодок, а потім зверху накладали менші колодки. ОСОБА_29 обіцяв за випилювання дерев заплатити кошти, скільки саме не уточнював. За виконану роботу ОСОБА_10 з ним не розрахувався. Він ( ОСОБА_11 ) говорив ОСОБА_82 про те, що «по любому тут пиляти заборонено», але ОСОБА_26 запевняв, що має дозвіл на випилювання дерев. Але вони розуміли, що ОСОБА_26 ховає машину, тому вони незаконно випилюють ліс. О 14:00 год слідчу дію завершено. Зауважень, доповнень чи клопотань від учасників слідчої дії не надійшло, слідчий повідомив про те, що відеозапис на карті пам`яті буде долучено до протоколу слідчої дії (а.п. 63 - 67 Т. №6). У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 підтвердив обставини зафіксовані під час цього слідчого експерименту.

Не зафіксування на відеозаписі підписання протоколу слідчого експерименту, за умови фактичної наявності в цьому протоколі підписів всіх учасників слідчого експерименту, а також, зазначення у протоколі носія micro-cd 16 Gb замість флеш-накопичувача Team Group 16 Gb, назву якого залучений спеціаліст оголошував під час відеофіксації не є істотними порушенням вимог КПК України і не призводить до визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.

Твердження захисника ОСОБА_8 про недопустимість вищевказаного слідчого експерименту з підстав не залучення захисника не ґрунтуються на вимогах КПК України, враховуючи, що на час проведення цієї слідчої дії підозру ОСОБА_11 було пред`явлено лише за ч.4 ст. 246 КК України, підстави для обов`язкової участі захисника, визначених ч.1 ст. 52 КПК відсутні. ОСОБА_11 було роз`яснено відповідні права, скористатися послугами захисника він не бажав. Сам по собі факт перебування ОСОБА_11 на психіатричному обліку, не покладає на орган досудового розслідування обов`язку залучати захисника в порядку п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Колегія суддів зауважує, що при здійсненні кримінального провадження, питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров`я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо (правова позиція Касаційного кримінального суду від 26 вересня 2022 року у справі № 607/21333/19, провадження № 51-5513км21 та правова позиція Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року (справа № 213/1425/17 провадження № 51-7003кмо18). Крім того, у матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-психіатричного експерта № 205 від 07.06.2021 відповідно до якого на час вчинення інкримінованого злочину та на час проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки Легкої розумової відсталості (легкої дебільності), не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 141- 144 Т. №7).

Колегія суддів відхиляє як неспроможні твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що слідчий експеримент, за участю ОСОБА_11 мав ознаки допиту. При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19) про те, що метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. Отримання від підозрюваного, відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

Слідчий експеримент за участю ОСОБА_11 відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події, за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України. Враховуючи викладене, протокол слідчого експерименту від 28.05.2021 за участю підозрюваного за ч.4 ст.246 КК ОСОБА_11 відповідає вимогам КПК, зокрема положенням статей 104-107 цього Кодексу і є допустимим доказом.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.05.2021 з відеозаписом, за участю підозрюваного за ч.4 ст.246 КК, ОСОБА_83 , за участю захисника ОСОБА_84 , двох понятих та спеціаліста, слідчу дію розпочато у відділі поліції о 16:38 год. ОСОБА_83 розповів, що в кінці березня 2021 йому зателефонував ОСОБА_26 та попрохав допомогти повантажити палки, дещо попиляти. Пиляти дерева їздили близько 4 разів. Двічі разом з ним, ОСОБА_77 та ОСОБА_23 був раніше йому знайомий ОСОБА_28 . Сиру вільху випилювали перед Івотом, ліворуч в посадці. На місце приїздили на брезентованій машині з кузовом, за кермом перебував ОСОБА_10 . У автомобілі була бензопила оранжевого кольору та сокира. ОСОБА_83 погодився показати місце вирубки та напрямок руху, після чого о 16:59 год відеозапис перервано для прибуття автомобіля та проїзду до місця, вказаного ОСОБА_85 . О 17:37 год відеозапис поновлено на дорозі між м. Шосткою та с. Івот. ОСОБА_83 показав напрямок руху по асфальтованій дорозі, учасники слідчого експерименту на автомобілі, за вказівкою ОСОБА_83 , здійснили зупинку на місці де вантажили палки поряд з річкою Івотка, на лівому березі. Особа 1 вказав на місце, де по черзі з ОСОБА_77 пиляли дерева. ОСОБА_29 показував, які дерева потрібно спилювати. Прибувши на місце, ОСОБА_26 відігнав автомобіль дещо далі. Спилювали дерева за течією річки, поряд залишали гілки зі спиляних дерев. ОСОБА_83 показав місце спилювання дерев, на якому залишилися пеньки. Також показав місце, де спиляні дерева завантажували в автомобіль, який підганяв ОСОБА_26 . Палиці розпилювали по одному-два метри, до автомобіля підносили удвох, утрьох. Тонші стовбури вантажили по одному. ОСОБА_28 та ОСОБА_86 обрубували гілки зі спиляних дерев, а також допомагали завантажувати їх в автомобіль. У автомобіль влазило десь 8 великих колодок. За роботу ОСОБА_10 обіцяв розрахуватися рибою та привозив одного разу пакет з рибою, який він відав дружині. Розумів, що порубку здійснюють незаконно, без дозволу. Зауважень, доповнень чи клопотань від учасників слідчої дії не надійшло, слідчий повідомив про те, що відеозапис на карті пам`яті буде долучено до протоколу слідчої дії. Виготовлення стенограми учасники слідчої дії не бажали. О 18:00 год 21.05.2021слідчу дію завершено (а.п. 68 - 71 Т. №6).

Не зафіксування на відеозаписі підписання протоколу слідчого експерименту, за умови фактичної наявності в цьому протоколі підписів всіх учасників слідчого експерименту, а також зазначення у протоколі проведення слідчого експерименту від 28.05.2021 запису на носій micro-cd 16 Gb замість карти пам`яті micro-cd 16 Gb Team (про що оголошено на відео) не є істотним порушенням норм КПК. Дата і час початку та закінчення слідчої дії, зазначені у протоколі співпадає із датою і часом, що оголошені слідчим під час відеофіксації. Протокол проведення слідчого експерименту від 28.05.2021 за участю ОСОБА_83 , містить усі необхідні дані, що дають можливість з`ясувати послідовність вчинених дій та отримані в результаті цієї процесуальної дії відомості. Слідчий експеримент відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події, за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України. Отримання від ОСОБА_83 відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання і є допустимим доказом.

Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_70 на праві власності належить автомобіль марки ГАЗ 33021 тип бортовий малотонаж-В, р.н. НОМЕР_1 (а.п. 40-41 Т. №5). ОСОБА_10 має посвідчення водія категорії В, С1, С (а.п. 40-41 Т. №5).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2021 за участю ОСОБА_11 , зазначену слідчу дію було проведено 28.04.2021, з 15:20 год до 18:31 год. (а.п. 111-118 Т. №6). У судовому засіданні 11.06.2025 (а.п. 69 Т. №7) було досліджено електронну копію відеозапису цієї слідчої дії. Переглядом встановлено, що слідчий експеримент проведено, за участі понятих та розпочато 28.04.2021 о 15:20 год у відділі поліції. На час проведення слідчого експерименту, підозрюваному за ч.1 ст.396 КК України ОСОБА_11 було роз`яснено відповідні права, зокрема і право на захисника. ОСОБА_11 розповів, що 27.03.2021 йому зателефонував ОСОБА_26 , запропонував зустрітися разом з ним, ОСОБА_38 та ОСОБА_27 , щоб провчити останнього за зроблену ним заяву до поліції. На автомобілі під керуванням ОСОБА_10 , забрали ОСОБА_31 , який добровільно сів до автомобіля. ОСОБА_87 повідомили, що їдуть до адвоката. Поїхали в сторону с. Московське, до лісу. ОСОБА_26 сказав їм вимкнути мобільні телефони. Приїхавши до лісу, вийшли з автомобіля. Під час розмови, ОСОБА_26 сказав йому та ОСОБА_88 , тримати ОСОБА_31 за руки. Він зрозумів, що ОСОБА_26 буде бити ОСОБА_89 , у салоні автомобіля, взяв сокиру та вдарив ОСОБА_90 по голові обухом сокири, від чого останній одразу впав. ОСОБА_26 відчувши, що ОСОБА_18 дихає та ще хрипить, наніс ще один удар сокирою, бо він та ОСОБА_91 почули звук удару, але безпосередньо не бачили. Коли ОСОБА_92 «відключився», ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_15 потрібно віднести далі в ліс та закопати, на що вони погодилися. ОСОБА_26 з машини взяв лопату, після чого сокирою наніс третій удар по голові ОСОБА_93 та переконався що останній не дихає. Труп ОСОБА_15 вони закопали в лісі, поклавши на спину, обличчям догори. Місце, де закопали труп, прикидали гілками, за собою прибрали кров, яка була на місці, сіли в автомобіль і поїхали звідти, телефон ОСОБА_31 викинули по дорозі. Також ОСОБА_11 погодився продемонструвати на місці злочину повідомлені ним обставини, у зв`язку з чим слідчу дію о 15:38 год було призупинено. О 16:26 год слідчу дію було поновлено на вул. Київська в м. Шостка, на місці, звідки в автомобіль сів ОСОБА_28 . ОСОБА_11 розповів, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_26 , поряд з ним сидів він ( ОСОБА_11 ). ОСОБА_91 сидів позаду за водієм, а ОСОБА_28 сидів позаду за переднім пасажирським сидінням. О 16:28 год слідчий експеримент призупинено для слідування до місця злочину. О 17:16 год слідчу дію поновлено в лісосмузі поблизу с.Московське, де було вбито ОСОБА_14 ОСОБА_11 продемонстрував як ОСОБА_10 під час того як він разом з ОСОБА_94 утримували за руки потерпілого ОСОБА_14 , тримаючи в руках сокиру, підійшов зі спини до потерпілого ОСОБА_14 та замахнувшись наніс один удар обухом сокири в потилицю голови потерпілого. Після цього вони з ОСОБА_94 , злякалися та відпустили руки ОСОБА_14 , який впав обличчям до низу а самі відійшли звідти. У цей час ОСОБА_11 почув звуки ще одного удару та побачив, що ОСОБА_10 наніс ще один удар обухом сокири напівлежачому ОСОБА_14 . Припустив, що ОСОБА_10 наніс ще один удар тому що ОСОБА_14 намагався піднятися з землі. Після цього, за наказом ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та сам ОСОБА_10 взяли за руки потерпілого, а він - за ноги та понесли його вглиб лісосмуги щоб закопати труп. Принісши труп, на обране ОСОБА_10 місце, вони поклали потерпілого на землю в положення на спину, обличчям догори. Після цього ОСОБА_10 пішов до автомобіля, щоб взяти лопату, а ОСОБА_11 та ОСОБА_83 почали розчищати місце для викопування ями. Потім по черзі копали яму. У цей час ОСОБА_83 відійшов у бік, а ОСОБА_14 ворухнувся та захрипів, тому ОСОБА_10 , взявши сокиру, підійшов до ОСОБА_14 , який лежав обличчям догори, наніс йому ще один удар обухом сокири по голові праворуч. Після того, як викопали яму, вкинули туди труп ОСОБА_14 , закидали землею, прикрили яму листям та гіллям. О 17:35 год слідчий експеримент зупинено для прослідування до місця куди викинули телефон вбитого ОСОБА_95 18:04 год слідчий експеримент поновлено та ОСОБА_11 показав місце поблизу мосту за с. Московське Шосткинського району куди ОСОБА_91 викинув телефон ОСОБА_14 , додатково розтоптавши цей мобільний телефон. О 18:31 год слідчий експеримент завершено, від учасників слідчої дії зауважень не надійшло (а.п. 69 Т. №7).

Колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого про те, що відеозапис слідчої дії не є оригінальним, відсутні відомості про його копіювання і відкриття копії стороні захисту, і тому, на думку обвинуваченого є недопустимим. При цьому суд враховує правову позицію висловлену у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878 кмо 20), постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08.05.2025 у справі №№ 751/3448/23 (провадження № 51-3741 км 24) в якій зроблено висновок, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. При цьому згідно із ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8 цього Закону). Відповідно до ст. 7 вказаного Закону в разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Відтак усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення.

Колегією суддів, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту від 28.04.2021 (а.п. 69 Т. №7), вбачається, що відео та аудіо інформація, яка міститься на відео-носії є послідовною, відеозапис складається з декількох файлів, оскільки слідчий експеримент проводився в декількох місцях, кожен з файлів відеозапису взаємодоповнює попередні, містить всю послідовність проведених дій. При цьому відео та аудіо інформація не містить будь-яких сумнівних (неприродних) пауз, які б вказували на те, що інформація зафіксована на вказаному носієві піддавалась монтажу чи змінам. Об`єктивних даних про невідповідність міміки осіб, звукового ряду чи на існування інших невідповідностей, які б могли свідчити про монтаж аудіо-, відео- файлів судом не встановлено, а стороною захисту не надано. Припущення щодо можливого здійснення технічного втручання і переробки даних, зафіксованих на носіях інформації, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 585/1899/17 від 20 травня 2020 року, мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, чи обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі.

Посилання обвинуваченого на те, що прокурором не надано доручення слідчого на залучення до участі в проведенні слідчого експерименту оперуповноваженого ОСОБА_96 , жодним чином не впливає на допустимість цієї слідчої дії. Крім того, суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_11 , про що стверджував обвинувачений ОСОБА_10 , оскільки на час проведення цього слідчого експерименту ОСОБА_11 було пред`явлено підозру лише за ч.1 ст.396 КК України (а.п. 104 -105 Т. №6), підстави для обов`язкової участі захисника, визначених ч.1 ст. 52 КПК відсутні. ОСОБА_11 було роз`яснено відповідні права, від послуг захисника він відмовився, про що свідчить письмова заяви (а.п. 110 Т. №6).

Твердження захисника ОСОБА_8 про недопустимість вищевказаного слідчого експерименту з підстав перебування ОСОБА_11 на психіатричному обліку не заслуговують на увагу, враховуючи, що сам по собі факт перебування особи на відповідному обліку, не покладає на орган досудового розслідування обов`язку залучати захисника в порядку п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, про що наявні правова позиція Касаційного кримінального суду від 26 вересня 2022 року у справі № 607/21333/19, провадження № 51-5513км21 та правова позиція Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року (справа № 213/1425/17 провадження № 51-7003кмо18). Суд враховує, що у матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-психіатричного експерта № 205 від 07.06.2021 відповідно до якого на час вчинення інкримінованого злочину та на час проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки Легкої розумової відсталості (легкої дебільності), не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 141- 144 Т. №7).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2021 за участю підозрюваного за ч.1 ст.396 КК України ОСОБА_83 слідчу дію розпочато у відділі поліції о 15:48 год, за участю двох понятих та спеціаліста із використанням цифрової відеокамери Panasonic HCV-260 із записом на карту пам`яті 16 Gb. Під час проведення цієї слідчої дії, ОСОБА_83 повідомив про обставини вчинення злочину в кінці березня 2021 та показав їх під час слідчого експерименту. Зокрема, повідомив, що приблизно у кінці березня йому зателефонував ОСОБА_33 , який на автомобілі, червоного кольору забрав його поблизу магазинчика на вул. Комуністичній в м. Шостка. У автомобілі був ОСОБА_73 та ОСОБА_97 . Приїхали в посадку неподалік від Клишок, спілкувалися ні про що, потім ОСОБА_26 наказав йому та ОСОБА_98 взяти ОСОБА_40 під руки. Вони всі стояли спиною до ОСОБА_99 зором він побачив як ОСОБА_26 взяв щось із машини та вдарив ОСОБА_31 по голові, після чого у ОСОБА_40 підкосилися ноги. ОСОБА_83 побачив сокиру в руках ОСОБА_35 . Зрозумів, що останній вдарив ОСОБА_90 по голові обухом сокири, яка була у крові. На ОСОБА_93 теж була кров, яка «свистіла» з нього, звідки саме не розглядав, але пляма була на потилиці голови ОСОБА_31 . По прибуттю в посадку, в останню хвилину ОСОБА_83 зрозумів, що ОСОБА_33 привіз сюди ОСОБА_31 щоб вбити. Бачив лише один удар, після якого ОСОБА_28 хрипів, більше не дивився, йому було нецікаво. ОСОБА_26 запропонував віднести далі тіло ОСОБА_40 . Потім вони по черзі лопатою, яку приніс з машини ОСОБА_26 , викопали яму глибиною по груди чи по шию (виходячи зі зросту людини), засипали землею тіло ОСОБА_40 , який не подавав ознак життя. ОСОБА_26 розламав телефон ОСОБА_40 , який потім викинули у воду. Лопату і сокиру ОСОБА_26 забрав до машини. Того дня ОСОБА_28 був одягнений в курточку, джинси, на голові була шапка. ОСОБА_31 хотіли провчити за те, що коли їхали з деревиною вільхи, їх зупинили працівники поліції. Разом з ними був ОСОБА_28 , який же і «дав весь розклад» - відповідні покази працівникам поліції відносно ОСОБА_36 . О 16:06 год відеозапис призупинено для прослідування до місця злочину на яке вказав ОСОБА_85 . О 18:29 год слідчий експеримент поновлено у лісі між Клишками та Московським. Особа 1 продемонстрував, що він та ОСОБА_10 утримували ОСОБА_14 за руки, а ОСОБА_10 , тримаючи в руках сокиру підійшов до потерпілого зі спини та вдарив ОСОБА_14 в потилицю справа, а вони, злякавшись відпустили ОСОБА_14 , який впав на землю обличчям донизу. Відійшовши на деяку відстань він почув звук ще одного удару. Потім, за вказівкою ОСОБА_10 , взяли ОСОБА_14 за руки та за ноги та понесли вглиб лісосмуги щоб закопати труп. Принісши потерпілого на вибране місце, поклали його обличчям догори. ОСОБА_10 пішов до машини по лопату, а вони почали розчищати місце для викопування ями. Викопавши яму, вкинули туди труп ОСОБА_14 , закидали землею та прикрили гіллям. По дорозі де несли тіло, прибрали сліди крові. Повернулися до м. Шостка, випили по чарці і розійшлися. Вирішили говорити, що востаннє ОСОБА_100 бачили у слідчого. ОСОБА_26 запевнив, що все буде добре, бо ОСОБА_28 неодноразово зникав в Петухівці. О 18:45 год слідчий експеримент призупинено для прибуття до місця, де викинули телефон ОСОБА_95 18:58 год відеозапис слідчої дії поновлено в с. Московське. Особа 1 провів учасників слідчого експерименту до мосту через річку, куди за вказівкою ОСОБА_36 , він викинув розломлений телефон ОСОБА_31 . О 19:05 год слідчий експеримент завершено Зауважень, доповнень чи клопотань від учасників слідчої дії не надійшло, слідчий повідомив про те, що відеозапис на карті пам`яті буде долучено до протоколу слідчої дії. (а.п. 127-131 Т. №6).

Не фіксування на відеозапис підписання протоколу слідчого експерименту, за умови фактичної наявності в цьому протоколі підписів всіх учасників слідчого експерименту та відсутності зауважень з цього приводу, не свідчить про недопустимість цього доказу. Слідчий експеримент за участю ОСОБА_83 відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події, за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України. Протокол слідчого експерименту від 28.04.2021 відповідає вимогам КПК, зокрема положенням статей 104-107 цього Кодексу і є допустимим доказом. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 .

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.04.2021 з відеозаписом, за участі понятих, оглянуто земельну ділянку в районі с. Московське Шосткинського району Сумської області, на якій ОСОБА_94 було вказано на місце, де було закопано труп ОСОБА_14 . При розчищенні ділянки від сухого гілля, при розкопуванні ями на глибину 95 см, виявлено підошви черевиків та частину голови трупу. Учасника огляду ОСОБА_101 з місця огляду видалено. Після залучення спеціаліста судово-медичного експерта, огляд продовжено, на глибині 1,5 м виявлено труп людини, обличчям догори. На трупі маються тілесні ушкодження: рана в лобовій області справа; рана в тім`яній області зліва; садна на шиї. У протоколі зазначено, що у зв`язку із забрудненням шкірних покривів голови та шиї, детальний опис ушкоджень буде проведено в морзі після туалету трупу. Зазначено, що на шкірі голови трупу маються сліди крові в області лівої та правої вушних раковин. В пахових областях маються ознаки гниття. З трупу вилучено: в`язану шапку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, пластикову прищепку червоного кольору. При проведенні слідчої дії застосовані: відеокамера Panasonic HC V-260 Micro-CD об`ємом 16 Gb, цифровий фотоапарат Samsung ST-76, рулетка (а.с. 93 - 105 Т. №7). Вказаний протокол огляду, суд визнає допустимим доказом, враховуючи дотримання вимог ч.2 ст. 238 КПК України згідно якої огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події та з дотриманням вимог ч.1 ст. 238 КПК України, згідно якої огляд трупа слідчим, проводиться за обов`язкової участі судово-медичного експерта. Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 238 КПК України після огляду труп підлягає обов`язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Слідчий дотримався вказаної норми закону, зазначивши у протоколі, щодетальний опис ушкоджень буде проведено в морзі після туалету трупу. Нормами КПК не передбачено визнання трупу людини речовим доказом та його опечатування, про що стверджував обвинувачений ОСОБА_10 .

Відповідно до протоколу огляду трупа від 28.04.2021, за участі понятих, судово-медичного експерта ОСОБА_102 , в приміщенні моргу в м. Шостка оглянуто труп чоловіка, на якому виявлено тілесні ушкодження: рани в лобній області голови з крововиливами, в лівій тім`яній області голови, в потиличній області голови. Під час огляду вилучено куртку, светр, футболку. З долонь трупа вилучено мікроб`єкти з правої долоні трупа (а.с.152-156 Т. №6). Огляд проведено з дотриманням вимог ст. 238 КПК України.

З протоколу огляду місця події від 21.05.2021 з фототаблицею вбачається, що на ділянці місцевості в районі с. Московське Шосткинського району знаходиться лісосмуга, яка складається зі змішаного лісу. На вказаній ділянці оглянуто перекопану ділянку - місце виявлення трупа ОСОБА_14 , відібрано зразки грунту, очищеного від трави та листя (а.с. 141-146 Т. №6), які постановою слідчого від 21.05.2021 року визнано речовими доказами (а.с. 147-148 Т. №6).

Згідно протоколу від 30.04.2021 пред`явлення трупа для впізнання, ОСОБА_103 за зростом, тіло будовою, формою обличчя, довжиною волосся та відсутністю зубів в ротовій порожнині впізнав свого сусіда ОСОБА_14 (а.с.164-165 Т. №6).

Відповідно до протоколу від 30.04.2021 пред`явлення трупа для впізнання, ОСОБА_42 на питання слідчого не реагувала (а.с. 166-167 Т. №6).

У зв`язку з тим, що 28.04.2021 в районі лісосмуги с. Московське Шосткинського району виявлено труп ОСОБА_14 , розшук останнього припинено (а.с.151 Т. №6).

Згідно висновку експерта № 75 від 28.04.2021 при судово-медичному обстеженні трупа ОСОБА_14 виявлені: А.) Відкрита черепно-мозкова травма - множинні рани м`яких покривів мозкового відділу голови, множинні переломи кісток склепіння і основи черепу, важкий забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку, розтрощення речовини головного мозку, крововиливи в м`які тканини мозкового відділу голови. Набряк головного мозку. Б. ) При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_14 етиловий спирт не виявлений.

Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з множинними ранами м`яких покривів мозкового відділу голови, множинними переломами кісток склепіння і основи черепу, важким забієм головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, розтрощенням речовини головного мозку.

Виразність трупних змін, встановлених при дослідженні трупа, умови його виявлення, дозволяють зробити припущення, що з моменту смерті ОСОБА_14 міг пройти період часу близько місяця, що ні суперечить даним про настання смерті ОСОБА_15 в описовій частині постанови.

Вищезгадана черепно-мозкова травма з множинними переломами кісток склепіння і основи черепу, важким забієм головного мозку, крововиливами під оболонки головного мозку, розтрощенням речовини головного мозку, що явилася безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 , кваліфікується як Тяжке тілесне ушкодження занебезпеки для життя.

Між відкритою черепно-мозковою травмою і настанням смерті є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Вищезгадані тілесні ушкодження утворилися від травматичних дій тупихпредметів (предмета) з обмеженою травмуючою поверхнею, який має кути і прямямолінійні ребра.

Усі виявлені у потерпілого тілесні ушкодження виникликли на протязі коротеого проміжку часу, незадовго до настання біологічної смерті.

Тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_14 були прижиттєвими, про що свідчать реактивні зміни у області ушкоджень (соковиті крововиливи в м`які тканини в області ушкоджень, сліди зовнішньої кровотечі із ран, скупчення крові в порожнині черепа, стадія загоєння ран, дані гістологічного дослідження).

Характер ушкоджень дає право стверджувати, що після отримання потер черепно-мозкової травми смерть настала на протязі короткого проміжку часу (через 5-7) хвилин.

Черепно-мозкові травми з множинними переломами кісток черепу, крововиливами під м`які мозкові оболонки, розтрощенням і забієм речовини головного мозку як правило протікають з втратою свідомості, при якій відсутня спроможність здійснювати будь-які самостійні ціліспрямовані дії

За об`єктивними судово-медичними даними, встановити взаєморозташування нападаючого і потерпілого, а також положення тіла потерпілого у момент заподіяння останньому ушкоджень, не являється можливим. Проте різнобічне розташування ран на голові, свідчить про те, що потерпілий і нападаючий в момент заподіяння тілесних ушкоджень змінювали своє взаємне розташування

Можливість уникнення летального кінця за умови надання потерпілому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, виключена, про що свідчить характер ушкоджень. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_14 етиловий спирт не виявлений (а.с. 168-171 Т. №6).

Відповідно до висновку експерта № 75 А від 10.06.2021 механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_14 не протирічить механізму, вказаному під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_94 ( в тій частині, що бачив і чув свідок) та механізму, вказаному під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_11 ( в тій частині, що бачив і чув свідок) (а.с. 178 - 179 Т. №6).

Суд відхиляє як неспроможні твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про визнання висновків вищевказаних експертиз недопустимими, оскільки суд встановив, що зазначені висновки експертів отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК.

За матеріалами кримінального провадження вбачається, що вищезазначені експертизи були проведені на підставі відповідних рішень слідчого експертом, який має відповідну освіту, кваліфікаційний клас судового експерта, тривалий стаж експертної роботи, ознайомлений з правами та обов`язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК, а також попереджений про кримінальну відповідальність за дачу або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, передбачену статтями 384, 385 КК.

Таким чином, вказані висновки експертів, суд вважає достовірними і такими, що не викликають сумнівів у своїй правильності, науковій обґрунтованості, повноті та всебічності дослідження і такими, що об`єктивно узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження. При цьому суд виходить з критеріїв, визначених ст. 94, 101 -102 КПК України.

Згідно протоколу огляду від 12.05.2021 було оглянуто добровільно видані ОСОБА_11 чоловічі спортивні штани та демісезонну курточку, в які він був одягнений під час вчинення злочину відносно ОСОБА_14 (а.п. 129-130 Т. №7), які постановою слідчого від 12.05.2021 визнано речовими доказами (а.п. 131-132 Т. №7).

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Аналізуючи всі вищенаведені докази суд визнає їх належними та допустимими, як вбачається зі змісту цих доказів, вони не містять істотних протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, кожен із них містить інформацію щодо предмету доказування.

Надані обвинуваченим ОСОБА_10 процесуальні документи (а.п. 50-171 Т. № 9) жодним чином не спростовують допустимості наведених вище доказів.

Що стосується посилань ОСОБА_10 на наявність зареєстрованих за його заявами кримінальних проваджень, зокрема за № 62021170040000041 від 27.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, до матеріалів якого долучено ухвалу Конотопського міськрайонного суду від 20.07.2023 (а.с. 109-110 Т. №3), а також № 62024170040000167 від 01.03.2024 (а.п.61 Т. №9), 62021170040000017 (а.п. 56-57 Т.№9), то вказані обставини не перешкоджають суду прийняти рішення у даній справі до завершення вищевказаних кримінальних проваджень, оскільки жоден із доказів, які суд поклав в основу цього обвинувального вироку, не зібраний за участю обвинуваченого ОСОБА_10 .

Крім того, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду від 05.12.2025 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_10 на постанову прокурора Сумської обласної прокуратури від 23.10.2025 про закриття кримінального провадження № 62022170040000149 за ч.2 ст. 162 КК України (а.п. 58 Т. №9).

Вирішуючи питання кваліфікації за ст. 246 КК України суд враховує, що ухвалою, Конотопського міськрайонного суду від 05.11.2024 (а.п. 2161- 262 Т. №5) визнано очевидно недопустимим доказом протокол протоколу огляду автомобіля ГАЗ-33021, в якому зазначено, що автомобіль було оглянуто 26 березня 2021 року в період з 15:30 год до 16:45 год і огляд проводився на підставі ухвали слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду ОСОБА_105 від 25 березня 2021 року, із застосуванням відеокамери Panasonic HCV160, карти пам`яті microSD16gb. Тобто згідно записів в протоколі огляду від 26 березня 2021 року, така слідча дія була проведена після постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду іншого володіння особи, а саме автомобіля ГАЗ-33021. Водночас при перегляді відеозапису з карти пам`яті microSD16gb з відеозаписом огляду, який є невід`ємним додатком до протоколу огляду від 26 березня 2021року встановлено, що відеозапис створено 25 березня 2021 року о 18:37:17, а змінено 25 березня 2021 року о 19:51:04. Тобто відеозапис створено раніше на один день, ніж складено протокол огляду місця події 26 березня 2021 року (а.п. 239 240 Т. №5). Вказане свідчить про те, що слідчим фактично було здійснено проникнення до володіння особи, яким відповідно до положень ч.2 ст.233 КПК України визнається у тому числі і транспортний засіб і проникнення до якого відповідно до положень ч.1 ст.233 КПК України можливе лише на підставі ухвали слідчого судді, крім передбачених ч.3 ст.233 КПК України випадків. Будь-яких доказів того, що власник надавав поліцейським згоду на проведення огляду цього автомобіля матеріали кримінального провадження не містять, оскільки поряд з автомобілем на час огляду не було ані його власника, ані користувача. Крім того, відеозапис цієї слідчої дії вкрай неналежної якості та не містить відомостей про послідовність всіх дій, а саме відеозапис періодично зупиняється, зникає зображення та звук. Не в повній мірі зафіксовано місце з салону автомобіля звідки було вилучено бензопилу, не зафіксовано заміри довжини і діаметру всіх 67 колод дерева, про що зазначено в протоколі. Також після завершення огляду всупереч вимогам ч.4 ст.104 КПК України понятим не було надано можливість (певний час) ознайомитися із текстом протоколу огляду, а відразу запропоновано його підписати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що огляд транспортного засобу 26 березня 2021 року було проведено з порушенням вимог ч.2 ст. 237, ч. 10 ст. 236 КПК України, абз. 3 ч.2 ст. 104 КПК України, а тому протокол огляду транспортного засобу від 26 березня 2021 року (час огляду 15:30 год 16:45 год) відповідно до п.1) ч.2 ст.87КПК України є очевидно недопустимим доказом.

Прокурор у судовому засіданні підтвердила, що протокол огляду транспортного засобу від 26 березня 2021 року з відеозаписом до нього в єдиному екземплярі, електронна копія відсутня. Також визнано недопустимими похідні докази: протокол огляду речей від 30 квітня 2021 року (об`єктом огляду є колодки вільхи в кількості 67 штук, вилучені під час огляду автомобіля ГАЗ 33021, під час якого виконано поперечний зріз колоди вільхи з середнім діаметром по торцевій частині найбільшої сторони 46 см), висновок експерта № СЕ-19/119-21/5146-ТР від 12.05.2021 (за яким предметом дослідження був зріз колоди деревини, вилучений під час огляду автомобіля ГАЗ 33021 д.н.з., та зріз пня, вилучений 25.03.2021 під час огляду місця події ), розрахунок розміру заподіяної шкоди внаслідок порубу дерев породи вільха у кількості 62 шт та висновок експерта № СЕ-19/119-21/5778-ЕК від 27.05.2021 щодо розміру шкоди. Тобто всі похідні докази були здобуті завдяки тій інформації, яка міститься в протоколі огляду, який датований від 26.03.2021 року, а тому також є недопустимими. З цього приводу суд постановив ухвалу від 05.11.2024 про визнання цих доказів очевидно недопустимими (а.п. 262 Т. №5).

У зв`язку з визнанням вищевказаних доказів недопустимими, в діях обвинувачених відсутній склад злочину, передбачений диспозицією ч.4 ст. 246 КК України, яка передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Відповідно до примітки у цій статті тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У даному випадку у зв`язку із визнанням недопустимим, зокрема висновку експерта щодо розміру шкоди як похідного доказу, неможливо довести тяжкі наслідки, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України.

Суд дійшов висновку, що дії обвинувачених підлягають перекваліфікації на ч.3 ст. 246 КК України, враховуючи наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 246 КК відноситься до категорії злочинів проти довкілля. З об`єктивної сторони, злочин, передбачений ст. 246 КК України може бути вчинений у таких формах: - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду (ч.1 ст. 246 КК України); - ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст. 246 КК України); - дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені у заповідниках або на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (ч.3 ст. 246 КК України); - дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч.4 ст. 246 КК України).

При цьому для кваліфікації дій за ч.3 ст. 246 КК України розмір шкоди не є обов`язковою ознакою складку злочину, який за законодавчою конструкцією є формальним, а для настання кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 246 КК України головним є категорія захищеності лісу та місце вчинення злочину, про що викладено правовий висновок у постановах Касаційного кримінального суду від 01.10.2019 у справі № 555/551/17, від 23.11.2021 у справі № 442/3269/17.

Відповідно до пп.6 п.7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер та інших водойм, які виділяються з категорії експлуатаційних лісів.

Таким чином, доведено що ОСОБА_10 разом ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) здійснили незаконну порубку 62 дерев, перевезення незаконно зрубаних 62 дерев, вчинені в інших особливо охоронюваних лісах (на природоохоронній території з обмеженим режимом господарської діяльності в прибережній захисній смузі річки Івотка).

Дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожного, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинені в інших особливо охоронюваних лісах.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням і наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що в результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків. Під час вирішення питання щодо спрямованості (змісту) умислу особи необхідно виходити із сукупності всіх обставин кримінального провадження, враховувати не тільки поведінку винуватця і потерпілого, але й спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, застосоване знаряддя злочину, характер, локалізацію та ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, а також поведінку винної особи після скоєного.

Вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

За цей злочин відповідають і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан із тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Співучасть у вчиненні злочину передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

При цьому домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.10.18 у справі № 733/294/16-к, від 17.11.2021 у справі № 646/8077/17, від 27.02.2023 у справі № 200/9992/16-к.

У даному кримінальному провадженні суд встановив, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 разом з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою приховати інше кримінальне правопорушення (злочин, передбаченийч.3 ст. 246 КК України ), діяли злагоджено та узгоджено відповідно до відведеної ролі. Так, обвинувачені разом з ОСОБА_14 прибули на автомобілі до лісосмуги, розташованої в районі с. Московське, Шосткинського району, Сумської області, де Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_11 , за вказівкою ОСОБА_10 , утримували з обох сторін за руки ОСОБА_14 , тим самим подолавши його опір, а ОСОБА_10 обухом сокири наніс два удари в голову ОСОБА_14 . Після цього ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) віднесли ОСОБА_14 в глиб лісу, де по черзі почали копати яму, щоб сховати тіло ОСОБА_14 . Помітивши, що потерпілий ОСОБА_14 ворухнувся та захрипів, ОСОБА_10 , продовжуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 , який лежав на землі у обличчям вгору, наніс ОСОБА_14 один удар металевим обухом сокири в область голови з права, після чого потерпілий перестав подавати ознаки життя. Продовжуючи, реалізацію єдиного умислу, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою приховання вчиненого злочину, скинули у викопану ними яму тіло померлого потерпілого ОСОБА_14 , та за допомогою лопати закидали її землею, вирівнявши поверхню ґрунту та прикрили землю гіллям.

Дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - кожного суд кваліфікує за п. 9, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з метою приховати інше кримінальне правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ІІІ. Формулювання обвинуваченого визнаного судом недоведеним: Відповідно до обвинувального акту «з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на вчинення умисного вбивства ОСОБА_14 , 27.03.2021 близько 08-00 год. ОСОБА_10 , перебуваючи за кермом свого автомобіля марки «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_2 , за попередньою домовленістю, на протилежній від магазину «Норма» стороні проїзної частини, по вул. Воронізька в м. Шостка, Сумської області зустрівся з ОСОБА_11 та, з`ясувавши під час бесіди, що ОСОБА_14 уникає зустрічей з останніми та не виходить з ними на телефонний зв`язок, вирішили викрасти ОСОБА_14 , позбавивши його волі та вивезти його на вказаному автомобілі до лісосмуги, розташованої в районі с. Московське, Шосткинського району, Сумської області, де вчинити його умисне вбивство. Після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи узгоджено та за попередньою змовою між собою, керуючись єдиним умислом, спрямованим на викрадення потерпілого ОСОБА_14 , порушуючи право людини на свободу пересування, а саме вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, знаючи адресу мешкання останнього, на автомобілі ОСОБА_10 марки «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував за кермом даного транспортного засобу, приїхали на вул. Київська м. Шостка, Сумської області, якою у вказаний час рухався потерпілий ОСОБА_14 та помітивши його, почали слідувати за ним, та наздогнавши, ОСОБА_10 й ОСОБА_11 вийшли з салону автомобіля та, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переслідуючи мотив помсти за дачу проти них свідчень у кримінальному провадженні, в ході бесіди, ігноруючи волю ОСОБА_14 , силою, примусово помістили його на заднє пасажирське сидіння салону вищевказаного автомобілю. Після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , керуючись єдиним умислом та усвідомлюючи, що вони викрадають потерпілого, перебуваючи у салоні вищевказаного автомобіля, з метою подолання опору ОСОБА_14 ввели останнього в оману щодо запланованої зустрічі з нібито адвокатом з приводу дачі ним свідчень у Шосткинському РУП ГУНП в Сумській області про незаконний поруб деревини, продовжили заплановане, та на автомобілі почали рухатися у напрямку вул. Знаменська в м. Шостка, де біля узбіччя, за попередньою домовленістю, на них чекав Особа 1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), який не був обізнаний про протиправні дії останніх щодо незаконного викрадення ОСОБА_14 . Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 на автомобілі марки «ВАЗ 21051» д.н.з. НОМЕР_2 забрали біля магазину «Слов`янський», розташованого по вул. Знаменська в м. Шостка Особа1, який сів до салону вказаного автомобіля поруч із ОСОБА_14 , на заднє пасажирське сидіння, зайнявши при цьому місце за ОСОБА_11 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, та усі разом поїхали у бік с. Московське, Шосткинського району, Сумської області, до лісосмуги».

Органом досудового розслідування, умисні дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кваліфіковані за ч. 3 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі, викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Дослідивши всі надані докази в частині обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.3 ст.146 КК України суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні кожного з обвинувачених є склад цього кримінального правопорушення виходячи з наступного.

Основним безпосереднім об`єктом злочину за ч. 3 ст.146 КК України є воля, честь і гідність особи.

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (статті 19 і 23 Конституції України), як гарантовану можливість реалізації нею таких конституційних прав і свобод як, зокрема: свобода та особиста недоторканність, право на невтручання в її особисте життя, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (статті 29, 32, 33 Конституції України).

Згідно ст. 271-272 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя; фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно, в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З об`єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але бажає це зробити. Мотиви незаконного позбавлення волі можуть бути різними, крім суспільно корисних.

Мотив та мета, як факультативні ознаки суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, в даному діянні можуть бути різними, проте суд відмічає, що при незаконному позбавленні волі, на відміну від викрадання людини, є мета позбавити волі потерпілого.

Незаконним позбавлення волі є у всіх випадках, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції, законів України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Жодна людина не може бути позбавлена волі інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом (законне ув`язнення людини після її засудження компетентним судом; законний арешт або затримання людини для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, передбаченого законом; законний арешт або затримання людини, здійснені з метою запобігання її незаконному в`їзду до країни, або людини, стосовно якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції, тощо) .

Викрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого, і може виразитися у формі: а) відкритого заволодіння нею (коли остання або інші, треті особи, у присутності яких здійснюється викрадення, завідомо для винного розуміють значення вчинюваних ним злочинних дій; б) таємного заволодіння (вчиненого за відсутності інших осіб щодо людини, яка не розуміє значення вчинюваних з нею дій у зв`язку з малоліттям, знаходженням у безпорадному стані тощо); в) заволодіння людиною, вчиненого шляхом обману чи зловживання довірою; г) заволодіння людиною в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під погрозою насильства над її батьком, усиновителем, опікуном, піклувальником, вихователем тощо, або під погрозою насильства над особами, близькими для останніх, або розголошення відомостей, що ганьблять їх, пошкодження чи знищення їхнього майна.

Закінченим злочином викрадення людини є з моменту заволодіння нею.

Відповідно до ч.2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього кримінального правопорушення декількома (двома і більше) суб`єктами правопорушення, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення кримінального правопорушення зазделегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування правопорушення, а також у процесі замаху на правопорушення .

Як випливає із ч.2 ст.28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення правопорушення (узгодження об`єкта правопорушення, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

В ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що б підтверджував існування попередньої домовленості щодо викрадення потерпілого ОСОБА_14 , вчинення цього злочину із застосуванням насильства, а саме що обвинувачені «ігноруючи волю ОСОБА_14 , силою, примусово помістили його на заднє пасажирське сидіння салону автомобілю».

Протокол огляду від 20.04.2021 під час якого було оглянуто, наданий директором ПП «Безпека-Гарант-Шостка» відеозапис з камери спостереження, розташованої на перехресті вулиць Воронізька та Сумська в м. Шостка, за період з 26.03.2021 по 27.03.2021 (а.с. 150-153 Т. №7) суд визнає неналежним доказом, оскільки у судовому засіданні під час перегляду цього відеозапису через неналежну якість, не встановлено ні марки, ні номерного знаку автомобіля кольору, ні зупинки автомобіля, ні особи чоловічої статі, яка б сіла в цей автомобіль, ні застосування насильства до цієї особи.

Надані прокурором довідки про результати використання поліграфа від 29.04.2021 за участю ОСОБА_101 (а.с. 172-173 Т. №6), та ОСОБА_11 (а.с. 174-175 Т. №6) та довідку про результати опитування з використанням поліграфа від 19.05.2021 за участю ОСОБА_101 (а.с. 233-235 Т. №7) та ОСОБА_11 (а.п. 236 - 238 Т. №7) суд оцінює критично. Колегія суддів зауважує, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та отримання даних як доказу. Така правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №234/4850/17, від 26 січня 2023 року у справі №183/3452/19, від 09 листопада 2023 року у справі №344/17154/18, від 09 липня 2024 року у справі №463/11851/21.

Покази свідка ОСОБА_106 не можуть бути використані судом на підтвердження обвинувачення, оскільки свідок є працівником Шосткинського РУП і відповідно особою, яка зацікавлена в розгляді кримінального провадження, а також не був очевидцем вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, у справі «Бербера, Мессеге і Хабардо против Іспанії» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень впевненості, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З наведеного слідує, що обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із кримінальним правопорушенням, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез у справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого є не лише гарантією для обвинуваченого, а служить також гарантією досягнення мети правосуддя.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обвинувачений ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - провину за ч.3 ст. 146 КК України, кожен зокрема, не визнали.

При цьому обвинувачений ОСОБА_11 , як під час слідчого експерименту, так і в судовому засіданні послідовно стверджував про те, що ОСОБА_14 добровільно, без будь-якого примусу в м. Шостка сів у машину і обвинувачені до нього жодних насильницьких дій не застосовували. Про викрадення ОСОБА_14 жодних домовленостей не було.

Щодо суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України, яка характеризується прямим умислом, тобто, особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі іншу особу, але бажає цього зробити, то такі обставини судом не встановлені.

Разом з тим, суд встановив, що насильницькі дії зі сторони ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншої особи (досудове розслідування відносно якого виділене в окреме кримінальне провадження), застосовувалися безпосередньо в лісосмузі при вчиненні умисного вбивства.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.146 КК України передбачає вчинення злочину у двох формах: незаконне позбавлення волі людини або викрадення людини.

Проте, в обвинувальному акті дії обвинувачених кваліфіковані і як незаконне позбавлення волі, і як викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Підставою кримінальної відповідальності у вузькому сенсі є склад кримінального правопорушення, тобто наявність всіх елементів, що становлять акт кримінального правопорушення (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна й суб`єктивна сторони), котрі виступають у нерозривній єдності як єдине ціле. Однак склад кримінального правопорушення - це вирішальна, але не єдина підстава кримінальної відповідальності. Підставою кримінальної відповідальності в широкому сенсі є наявність трьох підстав: нормативної, фактичної (матеріальної), процесуальної. Нормативна підстава - це наявність норми закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає можливість покладання цього виду відповідальності. Фактична підстава - це наявність факту кримінального правопорушення (фактично вчиненого діяння), з яким пов`язується виникнення охоронюваних правовідносин, у рамках якого реалізується кримінальна відповідальність. Процесуальна підстава - це наявність правозастосовного акта, що конкретизує загальні приписи охоронної норми права (містить санкції), визначає вид і міру кримінальної відповідальності.

Недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, означає, що сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати або факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення, або відсутність факту (події) кримінального правопорушення, про яке свого часу було помилково повідомлено правоохоронний орган як про діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

За змістом положень ст.92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

За правилами ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктами 1, 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність події кримінального правопорушення та встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Таким чином, оцінюючи та аналізуючи подані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду сторона обвинувачення не змогла надати докази, які б підтверджували вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України.

Отже, суд вважає, що вина кожного з обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, не доведена, оскільки немає допустимих, належних, достовірних та достатніх доказів, які б в сукупності підтверджували протилежне.

А тому в цій частині обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слід виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 246, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України доведена та своїми діями кожен з них вчинив злочин, передбачений:

- ч.3 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинені в інших особливо охоронюваних лісах.

- п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України - умисне вбивство з метою приховати інше кримінальне правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання кожному з обвинувачених суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому виправленням засудженого є такий вплив покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення, і виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого засобів кримінально-правового впливу в його особистості відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Воно досягається через усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. Водночас виправлення має спиратися на об`єктивні обставини, які здатні забезпечити ресоціалізацію засудженого.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, з яких злочин, передбачений п.12 ч.2 ст.115 КК України є особливо тяжким злочином, а злочин передбачений ч.3 ст. 246 КК України віднесено до категорії тяжких.

Як особа обвинувачений ОСОБА_10 характеризується наступним чином: раніше не судимий (а.п. 47 т. №8), на обліку в лікаря-псхіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 48-49 Т. №8), за місцем проживання скарг щодо поведінки не надходило (а.п. 51 Т. №8), проходив військову службу з 21.11.2006 по 11.03.2013 (а.п. 52 Т. №8), до затримання вів діяльність ФОП, має на утриманні неповнолітнього сина, 2012 р.н., згідно Виписки із медичної карти від 03.06.2026 ОСОБА_10 встановлено діагноз фіброма потиличної ділянки голови, варикоз вен обох нижніх кінцівок (а.с. 9 Т. №10), загальний стан здоров`я задовільний, може утримуватися в СІЗО (а.п. 10 Т. №10).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 220 від 14.06.2021 на час вчинення інкримінованого злочину та на час проведення експертизи ОСОБА_10 будь-яким психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як особа, що не є душевнохворою, ОСОБА_10 примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 136- 139 Т. №7). Вказана експертиза проведена на підставі відповідного рішення слідчого, експертом, який має відповідну освіту, кваліфікаційний клас судового експерта, тривалий стаж експертної роботи, ознайомлений з правами та обов`язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК, а також попереджений про кримінальну відповідальність за дачу або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, передбачену статтями 384, 385 КК, не суперечать приписам статей 101-102 КПК, а тому є належним та допустимим доказом.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_10 судом не встановлено.

Обставини, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_10 відсутні.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 становить серйозну загрозу для суспільства, а інші, менш суворі заходи, окрім як позбавлення волі, не здатні забезпечити захист суспільства і справедливість. Суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_10 покарання в межах санкції ч.3 ст. 246 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Призначаючи покарання за за п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а обставини, які передували вчиненню вбивства, є такими, що свідчать про високу суспільну небезпеку обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки саме за ініціативи ОСОБА_10 , який використав автомобіль для прибуття на місце злочину, заздалегідь приготував лопату (для закопування трупу) та знаряддя вбивства - сокиру, обухом якої ОСОБА_10 наносив удари в життєво важливо ділянку тіла - голову потерпілого, в той час, як інші співучасники, в цей час, за вказівкою ОСОБА_10 , тримали потерпілого за руки, було вчинено умисне вбивство, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати, злочин, передбачений ч.3 ст. 246 КК України, що свідчить про схильність ОСОБА_10 до насильницької поведінки та зневажливе ставлення до життя іншої людини, відсутність щирого каяття та повну байдужість до наслідків своїх дій.

За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання за п.9), п.12) ч.2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі.

Призначаючи покарання за сукупністю злочинів суд керується ч.1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Колегією суддів встановлено, що фактичне затримання підозрюваного ОСОБА_10 здійснено 28.04.2021 о 20:40 год (а.п. 156 Т. № 9). Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду від 28.04.2021, за участю захисника ОСОБА_107 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.06.2021 (а.п. 180-182 Т. №6). Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу слід залишити тримання під вартою і строк відбуття покарання обчислювати з часу затримання 28.04.2021.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, з яких злочин, передбачений п.12 ч.2 ст.115 КК України є особливо тяжким злочином, а злочин передбачений ч.3 ст. 246 КК України віднесено до категорії тяжких.

Як особа обвинувачений ОСОБА_11 характеризується наступним чином: раніше не судимий (а.п. 43 т. №8), на психіатричному обліку не перебуває (а.п. 41 Т. №8), військову службу не проходив, зарахований в запас (а.п. 52 Т. №8), з 09.09.2014 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «РППВВ алкоголю (синдром залежності) (а.п. 42 Т. №8), за місцем проживання скарг щодо поведінки не надходило (а.п. 44 Т. №8).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 205 від 07.06.2021 на час вчинення інкримінованого злочину та на час проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки Легкої розумової відсталості (легкої дебільності), не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 141- 144 Т. №7). Вказана експертиза проведена на підставі відповідного рішення слідчого, експертом, який має відповідну освіту, кваліфікаційний клас судового експерта, тривалий стаж експертної роботи, ознайомлений з правами та обов`язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК, а також попереджений про кримінальну відповідальність за дачу або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, передбачену статтями 384, 385 КК, не суперечать приписам статей 101-102 КПК, а тому є належним та допустимим доказом.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_11 відсутні.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_11 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи викладене у сукупності, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_11 , як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, визнав свою провину, щиро розкаявся у вчиненому, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.3 ст. 246 КК України у виді 4 років позбавлення волі, а за п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі.

Призначаючи покарання за сукупністю злочинів суд керується ч.1 ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу слід залишити тримання під вартою і строк відбуття покарання обчислювати з часу затримання з 22 квітня 2025 року.

Цивільний позов.

Шосткинською міською радою заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених 394 539 грн майнової шкоди, завданої незаконною порубкою 62 дерев вільхи сиро ростучої (а.с. 56-58 Т. № 1).

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що ухвалою суду від 05.11.2024 (а.п. 261 - 262 Т. №5) визнано очевидно недопустимим доказом протокол протоколу огляду автомобіля ГАЗ-33021 (а.п. 234- 239 Т. №5) та похідні докази: протокол огляду речей від 30 квітня 2021 року (об`єктом огляду є колодки вільхи в кількості 67 штук, вилучені під час огляду автомобіля ГАЗ 33021, під час якого виконано поперечний зріз колоди вільхи з середнім діаметром по торцевій частині найбільшої сторони 46 см), висновок експерта № СЕ-19/119-21/5146-ТР від 12.05.2021 (за яким предметом дослідження був зріз колоди деревини, вилучений під час огляду автомобіля ГАЗ 33021, та зріз пня, вилучений 25.03.2021 під час огляду місця події ), розрахунок розміру заподіяної шкоди внаслідок порубу дерев породи вільха у кількості 62 шт та висновок експерта № СЕ-19/119-21/5778-ЕК від 27.05.2021 щодо розміру шкоди, в задоволенні цивільного позову слід відмовити, оскільки розмір майнової шкоди, завданою незаконною порубкою дерев не доведено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 174 КПК України, арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді слід скасувати.

Суд не вбачає підстав для стягнення з обвинувачених процесуальних витрат за проведення експертиз № СЕ-19/119-21/5146-ТР від 12.05.2021 в розмірі 1716,20 грн (а.п. 31 Т. №5) та № СЕ-19/119-21/5778-ЕК в розмірі 6864,80 грн (а.п. 114 Т. №5), оскільки вказані висновки експерта визнано недопустимими доказами. Докази процесуальних витрат на проведення інших експертиз, зазначених в обвинувальному акті (а.п. 20 Т. №5), прокурором не були надані суду, вказані висновки експертиз, суд не досліджував, тому підстави для стягнення цих процесуальних витрат відсутні.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.146 КК України, визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 246, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання:

- за ч.3 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

- за п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 246, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обчислювати з 28 квітня 2021 року. За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з 28 квітня 2021 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку, що один такий день відповідає одному дню позбавлення волі.

ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення злочину, передбаченого ч. ч.3 ст.146 КК України, визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 246, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання:

-за ч.3 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі на строк на строк 4 (чотири) роки.

-за п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років (десять років).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 246, п.9, п.12 ч.2 ст.115 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обчислювати з 22 квітня 2025 року. За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з 22 квітня 2025 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку, що один такий день відповідає одному дню позбавлення волі.

У задоволенні цивільного позову Шосткинської міської ради - відмовити.

Речові докази:

- пару черевик світло-коричневого кольору з забрудненою підошвою; чоловічі черевики чорного кольору з написами на підошві «Antistatic Benjin fest 290»; пару кросівок чорно-білого кольору з написом «Classica»; пару зимових черевиків чорного кольору з написом «Riboc А 766-3_45»; пару чобіт з високим берцем темно зеленого кольору 45 розміру з позначенням «Dolgo»; пару зимових кросівок «Riboc gl 6000» з позначенням «А2117_2_45»; пару гумових чобіт з високим берцем 44 розміру з написом «Drimstorn»; бушлат чоловічий, камуфльованого окрасу; куртку світло-коричневого кольору; джинси світло-синього кольору, розміром 34 з написом «Bolves»; штани темно-сірого кольору з написом «H&M» розміром «Е4 «42»; куртку-накидку камуфльованого окрасу; картуз сірого кольору за написом «Adidas»; шапку в`язану чорного кольору; шапку в`язану чорного кольору зі смугами синьо-білого кольору; мобільний телефон марки «Samsung SM J700H/DS (SEK)» SSHJ700H/DSgSMH, іmei1: НОМЕР_4 , іmei2: НОМЕР_5 S/N: НОМЕР_6 з двома сім-картами; мобільний телефон марки «NokiaА113» іmei1: НОМЕР_7 чорно-блакитного кольору; мисливські набої марки «TAXO» 12-го калібру загальною кількістю 47 штук; набої калібру 7,62 у кількості 6 штук; спортивну кофту зі значком фірми «Nike» чорно-червоного кольору; штани світлого кольору; штани камуфльованого окрасу з ременем коричневого кольору з плямою речовини біологічного походження; сокиру з дерев`яним топорищем загальною довжиною 46 см; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 1046 мм, з нашаруванням ґрунту; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 1540 мм, з нашаруванням ґрунту; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 976 мм, з нашаруванням ґрунту; ніж з довжиною клинка 145 мм та довжиною руків`я 145 мм з рельєфним малюнком та написом «Columbia» у тканинних піхвах; карабін калібру «308» з написом «Marlin WMMZ0619S» у тканинному чохлі; шапку в`язану чорного кольору зі смугою білого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шосткинського РУПГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_10

- сокиру з дерев`яним руків`ям з нашаруванням на вістрі робочої частини речовини коричневого кольору та речовини грунто-мінерального походження; штикову лопату з робочою частиною довжиною 685 мм, та держаком з нашаруванням речовини коричневого кольору та речовини грунтово-мінерального походження; які зберігаються в камері зберігання речових доказів Шосткинського РУПГУНП в Сумській області - знищити.

- автомобіль марки «ВАЗ 21051» з д.н.з. НОМЕР_2 , що зберігається на території Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області повернути ОСОБА_10

- автомобіль ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території Шосткинського РУП повернути власнику ОСОБА_70

- 67 колод деревини у кузові автомобіля марки «ВАЗ 21051» з д.н.з. НОМЕР_2 зберігаються на території Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, повернути Шосткинській міській раді

- 43 зрізи пнів дерев вільхи, 1 поперечний зріз колоди, 1 поперечний зріз пня зберігаються у камері зберігання речових доказів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області повернути Шосткинській міській раді.

- бензопилу помаранчевого кольору марки «Still HS 180», сокиру у спецпакеті «W7277774», шина, ланцюг та захисний кожух у спецпакеті «SUD 4034255», що зберігаються у камері зберігання речових доказів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, конфіскувати на користь держави.

- оптичний диск «вих.6092, вх.7828», оптичний диск «GD-21-04467/ki», оптичний диск «06118ВК», оптичний диск «GD-21-04194/ki», оптичний диск «вих.6091, вх.7325», флеш-карту «Tean Group micro SD HC I» об`ємом 16 Гб. з відеозаписами, оптичний диск «VideX X-blue CD-R» з відеозаписом, мікрооб`єкти з обох долонь трупа - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- штикову лопату з обламаним руків`ям, вилучену під час обшуку у буд. АДРЕСА_3 , за місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_11 , яка зберігається в камері зберігання речових доказів Шосткинського РУПГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_11

- штани синього кольору, вилучені під час огляду трупа у приміщенні моргу, аркуш паперу з рукописним текстом, станок для гоління, аркуш паперу з рукописним текстом, наволочка з подушки, зразок верхнього шару ґрунту, зразок ґрунту з-під голови трупу, зразок ґрунту з-під ложе трупу, в`язану шапка чорного кольору зі слідами РБК, пластикову прищіпка червоного кольору, зразок ґрунту № 1, зразок грунту № 2, зразок грунту № 3, зразок грунту № 4 та зразок грунту № 5, куртка-дубльонка зі штучним хутром коричневого кольору, светр сіро-коричневого кольору, футболку синього кольору, штани синього кольору, які зберігається в камері зберігання речових доказів Шосткинського РУПГУНП в Сумській області, знищити.

- куртку чорного кольору, джинсовий піджак блакитного кольору, спортивні штани синього кольору, черевики комбіновані у камуфльований візерунок, добровільні видані ОСОБА_11 , які зберігається в камері зберігання речових доказів Шосткинського РУПГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_11 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2021 на автомобіль марки «ВАЗ 21051» з д.н.з. НОМЕР_2 ; штани синього кольору, пару черевик світло-коричневого кольору з забрудненою підошвою; чоловічі черевики чорного кольору з написами на підошві «Antistatic Benjin fest 290»; пару кросівок чорно-білого кольору з написами «Classica»; пару зимових черевиків чорного кольору з написом «Riboc A 766-3_45»; пару чобіт з високим берцем темно зеленого кольору 45 розміру з позначенням «Dorgo»; пару зимових кросівок «Riboc gl 6000» з позначеннями «А 2117_2_45»; пару гумових чобіт з високим берцем 44 розміру з написом «Drimstorn»; бушлат чоловічий, камуфльованого окрасу; куртку світло-коричневого кольору; джинси світло-синього кольору, розміром 34 з написом «Bolves»; штани темно-сірого кольору з написом «H&M» розміром «E4 «42»; куртку-накидку камуфльованого окрасу; картуз сірого кольору з написами «Adidas»; шапку в`язану чорного кольору; шапку в`язану чорного кольору зі смугами синьо-білого кольору; мобільний телефон марки «Samsung SM J700H/DS(SEK)» SSHJ700H/ НОМЕР_8 , imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 S/N : НОМЕР_6 з двома сім-картами; мобільний телефон марки «Nokia А113» imei: НОМЕР_7 чорно-блакитного кольору; мисливські набої марки «ТАХО» 12-го калібру загальною кількістю 47 штук; набої калібру 7,62 у кількості 6 штук; спортивну кофту зі значком фірми «Nike» чорно-червоного кольору; штани світлого кольору; штани камуфльованого окрасу з ременем коричневого кольору з плямою речовини біологічного походження; сокиру з дерев`яним руків`ям з нашаруванням на вістрі робочої частини речовини коричневого кольору та речовини грунто-мінерального походження; сокиру з дерев`яним топорищем загальною довжиною 46 см.; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 1046 мм. з нашаруванням ґрунту; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 1540 мм. з нашаруванням ґрунту; штикову лопату з дерев`яним руків`ям загальною довжиною 976 мм. з нашаруванням ґрунту; ніж з довжиною клинка 145 мм. та довжиною руків`я 145 мм. з рельєфним малюнком та написом «Columbia» у тканинних піхвах; карабін калібру «308» з написами «Marlin WMMZ0619S» у тканинному чохлі; шапку в`язану чорного кольору зі смугою білого кольору; штикову лопату з робочою частиною довжиною 685 мм. та держаком з нашаруванням речовини коричневого кольору та речовини грунтово-мінерального походження; штикову лопату з обламаним руків`ям.

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2021 на спортивні штани синього кольору, куртку з болоневого матеріалу чорного кольору, джинсовий піджак блакитного кольору, пару черевиків з камуфльованим візерунком, штани з джинсової тканини синього кольору, куртку з болоневого матеріалу чорного кольору, пару кросівок з комбінованого матеріалу синього кольору.

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від28.04.2021 на в`язану шапку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, пластикову прищепку червоного кольору, вилучені 28.04.2021р. під час огляду ділянки місцевості, яка знаходиться в районі с. Московське Шосткинського району Сумської області, а також куртку дублянку зі штучного хутра, коричневого кольору; светр сіро-коричневого кольору зі слідами речовини бурого кольору; футболку синього кольору зі слідами речовини бурого кольору; штани синього кольору джинсові зі слідами речовини бурого кольору, вилучені 28.04.2021р. під час огляду трупа ОСОБА_14 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від29.03.2021 на автомобіль ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від31.03.2021 на бензопилу Stihl MS 180, шину та ланцюг до бензопили в захисному кожуху, сокиру з дерев`яним руків`ям, які були виявлені та вилучені 26.03.2021 під час огляду автомобілю ГАЗ 33021 д.н.з. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від19.10.2021 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1542610859110, шляхом заборони власнику - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , чи будь-якій іншій особі розпоряджатись та відчужувати вказане майно.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою -в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3