Постановление суда № 138422270, 21.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1359/25

2/683/31/2026

У Х В А Л А

21 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника

адвоката Шкодяка І.А.

представника відповідача ОСОБА_2

адвоката Кравчука В.М.

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/1359/25, 2/683/31/2026 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 06 листопада 2023 року, яким на підставі одноосібної заяви ОСОБА_2 її було знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також поновити зареєстроване місце проживання її за вищевказаною адресою.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року провадження у даній справі було зупинене на підставі п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи №713/1153/23.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 червня 2026 року провадження у справі відновлено.

Справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

06 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кравчук В.М. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , постійно перебуває у службових відрядженнях, тому не має змоги брати безпосередню участь у судових засіданнях, однак бажає приймати таку участь безпосередньо.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кравчук В.М. клопотання про зупинення провадження у справі підтримав, просить його задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шкодяк І.А. проти зупинення провадження у даній справі категорично заперечили.

Зокрема, представник позивачки вказує, що зупинення провадження у даній справі

призведене до порушення гарантованого Конституцією України права позивачки на житло. У справі наявний дисбаланс порушених прав: відсутність будь-якого житла у позивачки і проходження військової служби відповідачем, а тому у даному випадку слід враховувати суспільні інтереси щодо забезпечення прав сторін цивільного процесу. Також просить врахувати, що проходження ОСОБА_2 військової служби не є явною перешкодою для його участі у судових засіданнях, він фактично виконує військовий обов`язок в межах Старокостянтинівського гарнізону, користується правничою допомогою професійного адвоката, а тому не має переваги при оцінці балансу порушених прав, так як позивачка ОСОБА_3 у судовому порядку намагається відновити гарантоване Конституцією України право на мирне користування житлом.

Представник відповідача виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Панчук Р.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього документи, письмові заперечення та додані до нього документи, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України).

Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Також в цій же постанові Велика Палат Верховного Суду зробила наступний висновок: «Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року про зупинення провадження в справі такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.»

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Форми 5 №1420 від 11 червня 2026 року, ОСОБА_2 проходить на військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України з 25 лютого 2022 року по даний час. Ці обставини підтверджуються і даними військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .

З урахуванням наведеного та пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункти 73, 96, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).

Тобто, ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення відповідача ОСОБА_2 , який є діючим військовослужбовцем, щодо розгляду даної справи у його відсутності, суд вважає, що наявні усі підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251

ЦПК України, у зв`язку із чим клопотання представника відповідача слід задовольнити.

При цьому, суд враховує, що розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , який у зв`язку із проходженням військової служби не може прибути в судове засідання та висловити свою позицію щодо позову ОСОБА_1 , призведе до порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін.

Доводи позивачки та її представника про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, що призведе до порушення її конвенційного права на доступ до правосуддя, а також порушить гарантоване їй Конституцією України право на житло, не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Керуючись п.2 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253, ст.260, ст.353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Зупинити провадження у цивільній справі №683/1359/25, 2/683/31/2026 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про зняття з реєстрації місця проживання та поновлення реєстрації місця проживання до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 23 липня 2026 року.

Суддя: