Постановление суда № 138410913, 22.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

22 липня 2026 року справа № 580/819/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 через свою представницю звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 580/819/26 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.

В обґрунтування заяви представниця позивача зазначила, що рішенням суду по справі № 580/819/26 не досліджено питання щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром.

Згідно з розрахунків пенсії станом на 01.03.2022 рік, 01.03.2023 рік за пенсійною справою ФК70883 ОСОБА_1 вбачається, що дана вимога стосовно виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року не є передчасною, підсумок пенсії становить 20930.00 грн (максимальний розмір), в свою чергу підсумок пенсії з надбавками становить 24490,27 грн. Згідно вищезгаданих розрахунків вбачається, що вимога стосовно виплати пенсії з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення не є передчасною, адже основний розмір пенсії обраховується від 70% грошового забезпечення, натомість вислуга років Позивача становить 27 років вислуги, що становить 71% грошового забезпечення. Натомість судом розглянуто та задоволено лише вимогу стосовно здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням усіх щомісячних видів грошового забезпечення.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що вимогу стосовно нарахування та виплати пенсії Позивачу з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», судом не було розглянуто, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Для вирішення заяви суд врахував, що відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За наслідками розгляду поданої заяви, суд врахував таке.

ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025, однак ГУ ПФУ у Київській області відмовило у вказаному перерахунку за відсутності підстав для його проведення.

Рішенням від 03 березня 2026 року у справі № 580/819/26 Черкаський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням усіх щомісячних видів грошового забезпечення;

- у задоволенні іншої частини вимог відмовив.

У вказаному рішенні суд зазначив таке: «…Суд встановив, що позивач отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

На виконання рішення суду у справі № 580/9511/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав довідку від 24.11.2025 № 2/3/1/17424 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними станом на 01.01.2023.

Представниця позивача звернулась до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про проведення перерахунку пенсії позивача із грошового забезпечення згідно вказаної довідки про розмір грошового забезпечення.

Відповідач направив на адресу представниці позивача лист від 05.01.2026 № 863-46581/Г-02/8-1000/26, в якому зазначив, що на сьогодні рішення Кабінету Міністрів України про проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, не приймалося, підстави для проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки відсутні….».

У згаданому рішенні суд застосував положення статті 46 Конституції України, статей 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Представниця позивача вважає, що під час ухвалення рішення суд не дослідив питання щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром.

Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Суд звертає увагу, що жодних підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1/17424 від 24.11.2025 з розрахунку 71% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, адміністративний позов не містить.

Відповідно суд не міг досліджувати такі підстави, адже в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 242, 248, 249, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/12438/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 22.07.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК