Постановление суда № 138397166, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/114/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.07.2026 Справа № 908/2386/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали справи

Кредитори: 1/ Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

2/ Акціонерне товариство "Універсал Банк"

Боржник - ОСОБА_1 (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 відкрито провадження у справі №908/2386/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Медведєву К.О.

У встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку на офіційному вебпорталі судової влади України було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Ухвалою суду від 18.12.2025 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Акціонерного товариства «Універсал Банк», сформовано реєстр вимог кредиторів, а також зобов`язано кредиторів розглянути проект плану реструктуризації боргів боржника.

Оскільки протягом строків, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, погоджений боржником та схвалений кредиторами план реструктуризації до суду не був поданий, постановою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника та призначено керуючим реалізацією майна арбітражного керуючого Медведєву К.О.

До Господарського суду Запорізької області 13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника боржника Бондаренко Альони Олексіївни про скасування арештів коштів боржника та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. зупинити виконавчі провадження.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та навіть після визнання боржника банкрутом приватним виконавцем було відкрито виконавчі провадження:

- № НОМЕР_2 від 22.06.2026;

- № НОМЕР_3 від 24.06.2026, які в подальшому були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, а також накладено арешт на кошти боржника. На думку заявника, такі дії суперечать вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосування будь-яких арештів щодо майна боржника допускається виключно господарським судом у межах відповідної справи.

Крім того, заявник посилається на положення пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про неплатоспроможність боржника, якщо на вимоги стягувача поширюється дія мораторію. У зв`язку із цим заявник просить суд скасувати накладені арешти та зобов`язати приватного виконавця зупинити виконавчі провадження.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання та надані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність є спеціальною судовою процедурою, спрямованою на врегулювання правовідносин між боржником та його кредиторами, а з моменту відкриття провадження боржник перебуває в особливому правовому режимі, визначеному нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Особливістю такого правового режиму є концентрація усіх майнових спорів, заходів примусового виконання, обмежень щодо майна боржника та інших процесуальних питань виключно в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Крім того, пунктом 2 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах відповідної справи.

Наведені норми є спеціальними щодо положень Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на забезпечення рівності всіх кредиторів, недопущення індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури банкрутства, а також на збереження ліквідаційної маси боржника.

Саме тому з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність будь-яке звернення стягнення на майно боржника допускається лише з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №918/420/16 зазначила, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, а норми законодавства про банкрутство є спеціальними щодо інших законодавчих актів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №5/530-03, від 14.05.2020 у справі №903/69/18, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, у яких наголошено, що після відкриття провадження у справі про банкрутство всі питання щодо арешту майна боржника повинні вирішуватися виключно господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. від 22.06.2026 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, а також винесено постанову про арешт грошових коштів боржника.

Крім того, постановою від 24.06.2026 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, після чого зазначені виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.

Отже, усі зазначені виконавчі дії були вчинені після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та після постановлення судом постанови про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин накладення приватним виконавцем арештів на кошти боржника суперечить наведеним нормам Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім прямо визначених законом винятків.

Водночас пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо на вимоги стягувача поширюється дія мораторію.

Наведена норма встановлює безпосередній обов`язок виконавця, який виникає в силу закону та не потребує прийняття окремого судового рішення.

Отже, саме приватний виконавець після отримання інформації про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність був зобов`язаний зупинити виконавчі дії та діяти відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства і Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим суд звертає увагу, що повноваження господарського суду щодо контролю за процедурою банкрутства не передбачають можливості покладення на приватного виконавця обов`язку виконати вимоги закону шляхом постановлення окремої ухвали про зобов`язання його зупинити виконавче провадження.

Фактично заявлена вимога у цій частині зводиться до спонукання приватного виконавця виконати покладений на нього законом обов`язок, що не відповідає способам судового захисту, визначеним процесуальним законом.

У разі невиконання приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» його рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню: арешти коштів боржника підлягають скасуванню, тоді як у частині зобов`язання приватного виконавця зупинити виконавчі провадження необхідно відмовити.

Таким чином, судом установлено, що арешти грошових коштів ОСОБА_1 накладені приватним виконавцем після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та після введення процедури погашення боргів боржника, тобто в період дії спеціального правового режиму, встановленого Кодексом України з процедур банкрутства.

Зазначені арешти перешкоджають здійсненню керуючим реалізацією своїх повноважень щодо формування ліквідаційної маси, управління майном банкрута та задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Збереження таких арештів фактично призводило б до обходу процедури банкрутства, створювало б переваги окремим кредиторам перед іншими та суперечило б одному з основоположних принципів Кодексу України з процедур банкрутства - принципу рівності кредиторів.

Саме тому суд дійшов висновку, що арешти, накладені приватним виконавцем у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, об`єднаних у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, підлягають скасуванню.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання приватного виконавця зупинити виконавчі провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчих дій є обов`язком самого виконавця, який виникає безпосередньо із закону.

Судове рішення не може підміняти встановлений законом порядок виконання приватним виконавцем своїх повноважень.

Отже, вимога про зобов`язання приватного виконавця зупинити виконавчі провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1, 6, 39, 113, 120, 121, 131 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 34, 35, 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника боржника Бондаренко Альони Олексіївни про скасування арештів коштів боржника та зобов`язання приватного виконавця зупинити виконавчі провадження задовольнити частково.

Скасувати арешти грошових коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладені приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном Меружаном Оганесовичем у:

- виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

- виконавчому провадженні № НОМЕР_3, які об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

У задоволенні клопотання в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича зупинити виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, відмовити.

Копію ухвали направити: боржнику, керуючому реалізацією майна, кредиторам, приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Коциняну Меружану Оганесовичу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22.07.2026 відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 254- 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років з дати її прийняття - до 22.07.2029.

Суддя О.О. Юлдашев