Приговор № 138392713, 21.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/2870/25

Провадження № 1-кп/362/297/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №12025111230000164 від 12.01.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Барахти Васильківського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше до кримінальної відповідальності не притягався,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представник потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

11.01.2025 близько 09:30 водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Володимирській у м. Васильків Обухівського району Київської області зі сторони с. Погреби у напрямку центру міста. В порушення вимог п. 2.3 б) ПДР України не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, в порушення вимог п. 10.1 та п. 10.2 ПДР України перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при здійсненні заїзду з головної дороги до житлової зони не надав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , яка рухалась по тротуару з ліва направо по відношенню до руху автомобіля, внаслідок чого допустив на неї наїзд.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу.

Грубе порушення ОСОБА_2 пунктів 2.3 б), 10.1, 10.2 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення

В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

В судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого винним і призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі, застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий термін на 1 рік.

Позиція сторони захисту

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, показав, що їхав на ринок на справній машині зі швидкістю 10 км/год по вузькій дорозі, побачив на тротуарі потерпілу, переконався, що дорога вільна і він проїжджає, тому здійснення повороту буде безпечним, пригальмував і в`їхав в поворот, потім відчув позаду машини удар, однак в зоні видимості нічого не було, просто відчув як машина щось вдарила. Він загальмував, проїхав 2-3 м і зупинився, вийшов з дружиною з машини, побачив потерпілу на відстані 1 м від тротуару, яка присіла на одній нозі і плаче. Викликали швидку, потім дружина купувала ліки потерпілій. Вказав, що були неуважні обоє: і він, і потерпіла, яка вийшла на проїзну частину і перебувала поза межами пішохідного переходу, тому цивільний позов визнає частково.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_2 вказав, що у вчиненому щиро розкаюється, просив його суворо не карати і призначити мінімальне покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 вказав, що доведеність обвинувачення в даному кримінальному провадженні ґрунтується виключно на визнанні обвинуваченим своєї вини, оскільки у всіх письмових доказах не встановлений механізм ДТП, а саме: якою частиною транспортного засобу та саме в яку частину тіла відбувся первинний контакт, що призвів до вказаних наслідків. Крім того, автотехнічна експертиза не відповідає вимогам інструкції та порядку проведення експертиз, вона нічого не досліджує, не використовує спеціальні знання і тому не може бути доказом у справі. Захисник вказував на порушення потерпілою вимог п. 4.14 а), б) ПДР України. Щодо цивільного позову, то захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_2 визнає доведену матеріальну частину позову і вважає, що вона повинна бути задоволена та стягнута з страхової компанії. Що стосується моральної шкоди, то вважає вимогу потерпілої в розмірі 70 тисяч не обґрунтованою. Тому, враховуючи протиправну поведінку потерпілої, суд повинен поділити її навпіл або на частку, пропорційну розміру вини. Що стосується відшкодування шкоди на правничу допомогу, то такі витрати розподіляються пропорційно заявленим вимогам. Так як позовні вимоги до страхової компанії про відшкодування шкоди більші, ніж до винуватця ДТП, просив це врахувати при прийнятті рішення.

В судових дебатах захисник просив врахувати, що ОСОБА_2 особа похилого віку, яка має сталі соціальні зв`язки: одружений, пенсіонер, має дітей та онуків, характеризується позитивно, вчинив ненавмисний злочин з необережності, раніше не судимий, визнав вину, вибачився перед потерпілою та після ДТП родина винуватця знаходилась поряд з потерпілою та надавала допомогу, має обставини, що пом`якшують покарання щире каяття. Тому при призначенні покарання просив призначити покарання в межах санкції статті та застосувати положення ст. 75, 76 КК України.

Позиція потерпілої сторони

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що йшла назустріч транспортному засобу, який повертав з головної дороги і водій автомобіля марки «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив на неї наїзд, внаслідок чого в неї стався уламковий внутрішньо суглобовий перелом латерального відростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 звернула увагу суду, що потерпіла стояла на узбіччі і визначалась з напрямком руху, вона встигла відскочити, тому отримала менші ушкодження. Просила задовольнити поданий нею цивільний позов з врахуванням збільшення та зміни позовних вимог та стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_10 матеріальні витрати на правничу допомогу у розмірі 28848 грн та моральну шкоду у розмірі 65349,25 грн., а також стягнути з ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_10 витрати на лікування у сумі 93015,09 грн. та моральної шкоди на суму 4650,75 грн.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.01.2024, схему та фототаблицю до нього, відповідно до яких місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано: вул. Володимирська, 45, м. Васильків, на нерегульованому перехресті, асфальтоване покриття мокре, дорожні знаки відсутні, об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч відсутні, сліди шин та інші сліди на дорожньому покритті, відокремлені частини від транспортного засобу, сліди контактної взаємодії транспортного засобу з навколишніми предметами відсутні, зафіксовано напрямок руху транспортного засобу «ВАЗ», напрямок руху пішохода, місце наїзду на пішохода, пошкодження, які отримав автомобіль: потертості на капоті з лівої сторони;

- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- висновок експерта № 23, відповідно до якого у ОСОБА_10 згідно даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобного перелому лівої великогомілкової кістки з розходженням уламків, синовії ту колінного суглобу. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого(-их) твердого(-их) предмету(-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості в комплексі відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, вказаних в фабулі наданої постанови від 27.02.2025;

- висновок експерта № СЕ-19/111-25/2773-ІТ від 21.01.2025, відповідно до якого рульове керування, гальмівна система автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування та перед ДТП не виявлено. Елементи підвіски автомобіля ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходяться в технічно-несправному, непрацездатному стані через відсутність амортизатора переднього лівого колеса та встановлено не заводський передній стабілізатор поперечної стійкості. Дані несправності виникли до ДТП;

- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та статиста ОСОБА_11 з схемою та фототаблицею до нього, під час якого ОСОБА_2 вказав обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема вказав місце наїзду, яким є пішохідна доріжка, яка перетинала заїзд з дворової території на відстані 1.1 м до лівого краю заїзду у двір, автомобіль перебував з лівим боковим інтервалом 1.1 м до лівого краю заїзду та 3,8 м до вул. Володимирської від задньої частини авто. Експериментом встановлено, що видимість пішохода на пішохідній доріжці становить понад 40 м до повороту;

- висновок експерта № СЕ-19/111-25/8622-ІТ від 25.02.2025, відповідно до якого в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.2 ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_10 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органом досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних ПДР України. В діях водія автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 експертом з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.2 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди. Оцінка дій пішохода ОСОБА_10 не пов`язана з використанням спеціальних знань в галузі автотехніки, тому питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_10 в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, також може бути вирішено органами досудового розслідування (судом) самостійно;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 21 від 11.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 в стані сп`яніння не перебуває.

Стороною захисту заявлено клопотання про допит експерта, яке було задоволено ухвалою суду, однак в подальшому з останнім жодного разу не вдалося зв`язатися, тому суд, враховуючи ті питання, які мав намір проставити захисник експерту, відмовив в подальшому виклику експерта, оскільки відповідь на вказані питання вже були вичерпно надані експертом в експертизі, зокрема щодо поведінки потерпілої та причинного зв`язку її дій з наслідками, що настали, а саме: експерт вказує, що поведінка потерпілої оцінюється судом і не потребує спеціальних знань експерта (п. 4, абзац другий п. 5 висновку).

Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Дослідивши надані докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності до вимог КПК України.

Захисник вважає, що автотехнічна експертиза не відповідає вимогам інструкції та порядку проведення експертиз, вона нічого не досліджує, не використовує спеціальні знання і тому не може бути доказом у справі.

Разом з тим, суд не погоджується з таким зауваженням захисника, оскільки, даючи оцінку наявному в матеріалах справи експертному висновку, суд приходить до висновку, що при здійсненні дослідження за основу були взяті правильні вихідні дані, встановлені при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого з його пояснень, при проведенні дослідження враховувалася поведінка потерпілої: напрямок її руху, швидкість, однак, експерт дає оцінку лише діям водія, а не пішохода, ним дано відповідь на всі поставлені питання, які входять до їх компетенції, матеріали кримінального провадження жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість проведення вказаної судової експертизи або таких, які б викликали сумніви в її правильності, не містять. Висновки проведеної експертизи є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, наданими в межах компетенції експерта, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи встановлено не було, тому суд визнає вказаний доказ належним та допустимим.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_2 , даними ним в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав, підтвердив, що перебував за кермом автомобіля, що здійснило наїзд на потерпілу, однак вказав на відсутність умислу на порушення правил дорожнього руху, що потягло за собою заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та звернув увагу також і на її вину в наслідках, що настали. Вказані покази є послідовними, логічними, узгоджуються з іншими доказами та не викликають у суду сумніву в їх правдивості.

Посилання сторони захисту на порушення потерпілою п. 4.14 а), б), які визначають, що пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху та раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, приймаються судом до уваги.

Разом з тим, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Така позиція міститься в постановах ВСУ № 490/10025/17 від 19.05.2020 та № 191/2109/19 від 29 листопада 2022 року.

Відповідно до висновку експерта, який враховував слідчий експеримент, де на основі пояснень ОСОБА_2 зафіксовано, що видимість пішохода на пішохідній доріжці становить понад 40 м до повороту в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля марки «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР, тобто, якби він перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, перед проїзною частиною чи тротуаром дав дорогу пішоходу, що рухається по ній. Сам ОСОБА_2 в своїх поясненнях в судовому засіданні підтвердив, що вчасно виявив пішохода, що йшла по тротуару, однак вирішив, що вона його пропустить і не вийде на дорогу, на якій він здійснював виїзд з житлової зони на головну дорогу, тому не здійснив заходів, щоб її пропустити.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про покарання, відповідно до статті 65 КК України,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином; його суспільну небезпеку; конкретні обставини кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого (вину визнав повністю, допомагав з лікуванням купував ліки), особу обвинуваченого, а саме: раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений,

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання,відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням всього вище зазначеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї частини статті, що буде співмірно вчиненому, оскільки застосування покарання у виді обмеження волі, на чому наполягали в судових дебатах як сторона захисту, так і сторона обвинувачення, до обвинуваченого неможливе через досягнення ним пенсійного віку, що прямо заборонено ч. 3 ст. 61 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вирішення цивільного позову.

ОСОБА_10 через свого представника подала цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача 91332,99 грн. матеріальної шкоди, 70000 грн. моральної шкоди та витрати за правничі послуги у розмірі 28848 грн.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що внаслідок ДТП позивачка отримала ушкодження здоров`я. З метою усунення ушкоджень здоров`я за хірургічним втручанням потерпіла звернулася до КНП «Київська міська клінічна лікарня № 9», де перебувала на стаціонарному лікуванні. Під час проходження лікування позивачка понесла матеріальні витрати на здійснення обстеження, придбання пластини для встановлення в кістку, придбання медикаментів. Загальна сума матеріальних витрат на лікування, придбання ліків, проведення обстежень складає 91332,99 грн. Внаслідок ДТП потерпіла змушена була звернутись за наданням професійної правничої (правової) допомоги до адвоката. З урахуванням того, що позивачці внаслідок ДТП було завдано шкоди здоров`ю, це також завдало і моральної шкоди відповідно, яку вона оцінює в 70000 грн. Моральна шкода полягає у спричиненому фізичному болю, який станом на день подання позову залишаться суттєвим. Позивачка, яка за своєю природою є рухливою, вимушена змінити свій стиль життя, відчуває фізичний біль, який спричиняє психологічний дискомфорт, вимушена була на період лікування обмежити підприємницьку діяльність, що призвело до зменшення заробітку. Так, здійснені оперативні втручання потребували постійного лежачого режиму на 14 днів, позивачка була «прикута» до ліжка і потребувала сторонньої допомоги навіть у справлянні фізіологічних потреб, що негативно відобразилось на її емоційному стані. Позивачка зазнає душевних страждань, спричинених фізичним болем та обмеженням у звичному для неї активному способі життя, переживаннях щодо наслідків відновлення колінного суглоба. Не менш травматичним для психологічного стану позивачки є необхідність здійснення повторного оперативного втручання із видалення/зняття металевих конструкцій, яка теж призведе до необхідності госпіталізації та повторних матеріальних витрат і, відповідно , втрат від того, що підприємницька діяльність не буде здійснюватись. Навіть після видалення металевих конструкцій та проходження реабілітації позивачка буде весь час мати згадку про ДТП, яке скоїв відповідач, у вигляді шрамів на колінному суглобі, постійному ниючому або періодичному (з часом) болю у колінному суглобі, набряканні ноги. Такі наслідки для енергійної людини спричинюють постійний психологічний дискомфорт.

В подальшому представник позивача збільшила позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у зв`язку з виникнення витрат, які не були враховані станом на день подачі позову, оскільки виникла потреба у здійсненні стаціонарного лікування у вигляді оперативного видалення металоконструкцій з лівої великогомілкової кістки. Враховуючи викладене, розмір завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди збільшився на 2500 грн. і становить 93832,99 грн.

В подальшому представник позивача заявила клопотання про залучення співвідповідача та зміну позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_10 матеріальні витрати на правничу допомогу у розмірі 28848 грн та моральну шкоду у розмірі 60616,7 грн., а також стягнути з ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_10 витрати на лікування у сумі 93832,99 грн. та моральної шкоди на суму 9383,3 грн.

ОСОБА_2 визнав цивільний позов частково, просив зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта», ухвалою суду визнана співвідповідачем в розгляді цивільного позову в рамках даного кримінального провадження, у відзиві на позовну заяву просило позов задовольнити частково, стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» 45462,36 грн. витрат на лікування та 2273,12 грн. моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовити. Свою позицію співвідповідач обґрунтовує тим, що частина деків, наданих позивачкою, за медичні препарати, товари та послуги не підлягають оплаті, оскільки не була пов`язана з лікуванням основного діагнозу, серед чеків, наданих для відшкодування витрат, є чеки по немедичним витратам (пакети, комісії банку, вода, гематоген); платіжна інструкція від 13.01.2025 на суму 28900 грн. сплачена іншим платником, де вказано одержувачем і платником саме ОСОБА_10 , а тому компенсація витрат на вказані в них суми не мають під собою правових підстав. Відповідно розмір моральної шкоди також підлягає зменшенню, оскільки повинен становити 5 % страхової виплати за шкоду, яку особа зазнала в зв`язку з із заподіянням шкоди здоров`ю.

Позивачка із наданими відповідачем НАСК «Оранта» обґрунтуваннями та сумою відшкодування не погоджується, вважає їх необґрунтованими та у своїй відповіді на відзив вказала, що позивачкою було надано до суду належним чином завірені медичні висновки лікарів, у яких встановлені діагнози, що мають причинно-наслідковий зв`язок із основним захворюванням, а саме: травмою, отриманою після ДТП перелом проксимального відділу великогомілкової кістки. Відповідно, усе лікування здійснювалось у межах і стало наслідком лікування основної травми. Так, дійсно, в чеках є товари, які відсутні у призначеннях (вода, зубна паста та батончик «Гематоген»), однак такі немедичні витрати незначні і призводять до зменшення витрат на лікування на 817,9 грн., тобто загальна сума матеріальної шкоди, які підлягає до стягнення, має становити 93015,09 грн. Щодо платіжної інструкції від 13.01.2025, то на дату здійснення платежу потерпіла ОСОБА_10 перебувала на лікуванні у лікарні і їй надавалось операційне лікування, яке потребувало введення знеболювальних препаратів та наркозу, тому самостійно здійснити у день операції оплату у ОСОБА_10 не було можливості. Таким чином, оплату було здійснено донькою, згідно наданого їй рахунку-фактури. Отже, моральна шкода, з врахуванням виключення немедичних витрат повинна становити 4650,75 з ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» та 65349,25 грн. з ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Щодо вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином, потерпілим-цивільним позивачам належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Вони вільно, на власний розсуд обирають спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, яка діяла до 31.12.2025 року (набрання чинності Законом України від 21.05.2024 р. № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 23 Закону визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Згідно п. 5 вказаної постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно п. 7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Згідно п. 9 постанови розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Суд звертає увагу на те, що сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_10 в частині стягнення моральної шкоди, від імені якої діє адвокат ОСОБА_8 , суд також враховує рішення ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому суд зазначає, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р. в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Судом встановлено, що 11.01.2025 близько 09:30 сталася ДТП в результаті наїзду автомобіля «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_10 .

Вина ОСОБА_2 в даній ДТП встановлена в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобного перелому лівої великогомілкової кістки з розходженням уламків, синовіїту колінного суглобу, які згідно висновку експерта № 23 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день за звичайного перебігу. У зв`язку з цим пішохід ОСОБА_10 понесла витрати на лікування, що підтверджується наданими нею копіями фіскальними чеками, в сумі 74462,36 грн., в тому числі і платіжною інструкцією від 13.01.2025 на суму 28900 грн., сплачену дочкою ОСОБА_10 ОСОБА_12 , відповідно до видаткової накладної, де платником вказана ОСОБА_10 .

Не знайшли свого підтвердження та/або не підлягають стягненню витрати на придбання немедичних засобів, БАДів, препаратів, направлених на лікування супутніх захворювань або профілактику, на які відсутні призначення, а також неконкретизовані чеки на загальну суму 19470,63 грн.

Так, цивільному позивачу ОСОБА_10 завдано також моральну шкоду, у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю в результаті ДТП, і обвинувачений ОСОБА_2 , як водій транспортного засобу, має обов`язок відшкодувати таку шкоду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта», з якою ОСОБА_2 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № 224450619.

Відповідно до Полісу сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю встановлена у 320000,00 грн., за шкоду заподіяну майну 160000,00 грн., розмір франшизи 2500 грн.

Отже, обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілого, а також відшкодування моральної шкоди в межах, визначених Законом, лежить на страховику, тобто ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта», у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, суд приходить до висновку, що цивільний позивач ОСОБА_10 довела, що протиправними діями ОСОБА_2 внаслідок ДТП їй заподіяно шкоду, заподіяну здоров`ю в сумі 74362,36 грн, а також їй завдано моральну шкоду, яка виразилася у сильному стресі, перебуванні у стані пригнічення, депресії і дискомфорту, погіршенні самопочуття, втраті спокою та сну, болях, позбавленні її можливості вести звичний спосіб життя, яку ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» зобов`язана відшкодувати в розмірі 5 % страхової виплати, тобто 3718,12 грн (74362,36 х 5%).

ОСОБА_10 оцінює свою моральну шкоду в розмірі 70000 грн. просить стягнути решту моральної шкоди, яка не покривається страховою виплатою, з ОСОБА_2 .

Суд задовольняє частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, при цьому враховує характер правопорушення, характер та тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень, глибину та обсяг фізичних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_10 , їх тривалість, погіршення загального стану здоров`я, а також зважаючи на вимоги розумності та справедливості, співмірності та доведеності.

Суд враховує також правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, відповідно до яких розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої в розмірі 74362,36 грн, моральної шкоди в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 3718,12 грн.; з ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 46281,88 грн., що становить різницю між розміром заподіяної моральної шкоди та обов`язком страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди (50000,00 3718,12 = 46281,88).

Щодо витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Потерпілою стороною надано суду акт наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.06.2025, який містить детальний перелік наданих адвокатом послуг в період з 15 січня 2025 року по 09 червня 2025 року під час досудового розслідування кримінального провадження та його розгляду у суді першої інстанції, а також платіжну інструкцію про оплату послуг на загальну суму 28848,00 грн.

Зі змісту акту наданих послуг вбачається, що представник потерпілої під час досудового розслідування надавала юридичні консультації потерпілій, представляла інтереси в Обухівському районному управлінні поліції, ознайомлювалася із матеріалами справи, отримувала повідомлення про завершення досудового розслідування в Обухівському районному управлінні поліції в м. Васильків, готувала проекту позовної заяви (узагальнювала матеріали для обґрунтування матеріальної шкоди, вивчала судову практику, складала позовну заяву).

Таким чином, суд перевірив обґрунтованість заявлених вимог щодо суми понесених витрат на правову допомогу, пересвідчився, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, були дійсно сплачені адвокату, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат, дійшов висновку про їх обґрунтованість й про те, що вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої в повному обсязі.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

При вирішенні питання стосовно долі речових доказів судом застосовуються положення ст. 100 КПК України.

В порядку ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з

обвинуваченого витрати, пов`язані із залученням експертів за проведення експертиз: № СЕ-19/111-25/2773-ІТ від 21.01.2025 в розмірі 3979,5 грн.; № СЕ-19/111-25/8622-ІТ від 25.02.2025 в розмірі 3183,60 грн, а всього: 7163,1 грн.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався, підстави для його обрання при винесені вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафув розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Цивільний позов ОСОБА_10 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код за ЄДРПОУ 00034186, що знаходиться за адресою: 02081, вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, на користь потерпілої ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 матеріальні витрати у зв`язку з лікуванням у розмірі 74362 (сімдесят чотири тисячі триста шістдесят дві) грн 36 коп та моральну шкоду у розмірі 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь потерпілої ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу у розмірі 28848 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн та моральну шкоду у розмірі 46281 (сорок шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн 88 коп.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 , повернути власнику ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 7163 (сім тисяч сто шістдесят три) грн 10 коп на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_13