Решение № 138387178, 21.07.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 639/4159/26

Провадження № 2/615/651/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю помічника судді Москальової С.В. (за дорученням головуючого),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/4159/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

08 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року у розмірі 39 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 44178-03/2024, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 120 днів до 23 липня 2024 року та зі сплатою відсотків.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість в розмірі 39 000,00 грн, а саме: 11 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 28 000,00 грн - заборгованість за відсотками.

14 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 14082024, за умовами якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками та первісним кредитором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14082024 від 14 серпня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації місця проживання відповідача, а також за адресою його фактичного місця проживання, які були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 12 травня 2026 року передано цивільну справу на розгляд за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

09 червня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 44178-03/2024 (надалі кредитний договір) (а.с. 28-31).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надавався на власні потреби позичальника, не пов`язані з підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, строком на 120 днів. Датою надання кредиту визначено 26 березня 2024 року, а кінцевою датою його повернення 23 липня 2024 року.

Пунктами 1.4, 1.4.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами нараховуються проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,50 % на день, яка застосовується у межах установленого договором строку кредитування.

За змістом п. 1.6 кредитного договору кредит надавався у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-5571 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважався наданим у день перерахування його суми за зазначеними позичальником реквізитами.

Згідно з пп. 2.22.18 кредитного договору його укладення здійснювалося дистанційно за допомогою вебсайту кредитодавця. Після створення особистого кабінету, заповнення заявки-анкети, проходження ідентифікації та верифікації позичальник отримував пропозицію укласти електронний договір. Акцептування пропозиції здійснювалося шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого у смс-повідомленні або під час телефонного дзвінка. Введення такого коду вважалося накладенням електронного підпису позичальника та прийняттям ним умов кредитного договору.

Кредитний договір та додаток № 1 до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1566.

Згідно з листом Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-26957 від 23 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн, що підтверджується рухом коштів по картці (а.с. 69-70).

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, кредитодавцем було надано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн. У період користування кредитом нараховано проценти у загальному розмірі 33 000,00 грн (а.с. 26).

Із розрахунку вбачається, що станом на 04 квітня 2024 року в рахунок сплати процентів було зараховано 1 000,00 грн, станом на 25 квітня 2024 року сукупний розмір проведених оплат становив 4 000,00 грн, а станом на 10 травня 2024 року 5 000,00 грн. Отже, загалом позичальником сплачено 5 000,00 грн, які у повному обсязі зараховані в рахунок погашення процентів. Платежів у рахунок погашення суми кредиту відповідачем не здійснено.

Відсотки нараховувались за ставкою у розмірі 2,50 % на день. Після закінчення строку кредитування 23 липня 2024 року нарахування процентів припинено.

Таким чином, станом на 14 серпня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року становить 39 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 28 000,00 грн заборгованість за процентами. Комісія та штрафні санкції згідно з наданим розрахунком не нараховувалися.

14 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 14082024, за умовами якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками та первісним кредитором (а.с. 34-36).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14082024 від 14 серпня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року (а.с. 25 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року.

Листом Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/Е-26957 від 23 червня 2026 року підтверджено факт зарахування на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідача ОСОБА_1 , кредитних коштів у розмірі 11 000,00 грн за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, у період користування кредитом нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 33 000,00 грн (а.с. 26).

Із розрахунку вбачається, що станом на 04 квітня 2024 року в рахунок сплати процентів було зараховано 1 000,00 грн, станом на 25 квітня 2024 року сукупний розмір проведених оплат становив 4 000,00 грн, а станом на 10 травня 2024 року 5 000,00 грн. Отже, загалом позичальником сплачено 5 000,00 грн, які у повному обсязі зараховані в рахунок погашення процентів. Платежів у рахунок погашення суми кредиту відповідачем не здійснено.

Відсотки нараховувались за ставкою у розмірі 2,50 % на день. Після закінчення строку кредитування 23 липня 2024 року нарахування процентів припинено.

Таким чином, станом на 14 серпня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року становить 39 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 28 000,00 грн заборгованість за процентами. Комісія та штрафні санкції згідно з наданим розрахунком не нараховувалися.

З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вже зазначалось, пунктами 1.4, 1.4.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами нараховуються проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,50 % на день, яка застосовується у межах установленого договором строку кредитування.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів 2,5 %; - протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Тобто, з 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Отже, за період з 26 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року включно, що становить 27 календарних днів, проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню за ставкою 2,50 % на день та становлять 7 425,00 грн (11 000,00 грн ? 2,50 % ? 27 днів).

За період з 22 квітня 2024 року по 23 липня 2024 року включно, що становить 93 календарних дні, проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню в межах установленої законом максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,50 % та становлять 15 345,00 грн (11 000,00 грн ? 1,50 % ? 93 дні).

Таким чином, загальний розмір процентів, які могли бути нараховані відповідачу протягом установленого кредитним договором строку кредитування, становить 22 770,00 грн (7 425,00 грн + 15 345,00 грн).

Ураховуючи, що відповідачем сплачено 5 000,00 грн, які зараховані в рахунок погашення процентів, заборгованість відповідача за процентами становить 17 770,00 грн (22 770,00 грн 5 000,00 грн).

Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року, який підлягає стягненню, становить 28 770,00 грн, з яких: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 770,00 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджується факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року, у зв`язку із чим позивач набув статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року у розмірі 28 770,00 грн, з яких: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 770,00 грн заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 312 від 21 квітня 2026 року (а.с. 8).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 964,03 грн (28 770/ 39 000 х 2 662,40 = 1 964,03).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Фізичною особою-підприємцем Лівак Іванною Миколаївною, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с. 10-12); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 841, згідно якого Лівак Іванна Миколаївна є адвокатом; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 10 квітня 2026 року, згідно якого ФОП ОСОБА_2 надані послуги з правничої допомоги, загальна вартість яких становить 6 000,00 грн та до складу яких входить: усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин; правовий аналіз обставин спірних правовідносин; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви (а.с. 24 зворот); детальний опис робіт від 10 квітня 2026 року, згідно якого на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 року (а.с. 27).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «Діджи Фінанс» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 213,07 грн (28 770 / 39 000 х 2 213,07).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 44178-03/2024 від 26 березня 2024 року у розмірі 28 770 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп, з яких: 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 17 770 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн 03 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн 07 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 21 липня 2025 року.

Суддя А.О. Логвінов