Приговор № 138374698, 21.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/994/26

Провадження № 1-кп/455/189/2026

ВИРОК

Іменем України

21 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження за № 12026141320000140 від 15.05.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волошиново Старосамбірського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не судимого, з середньо-спеціальною освітою, є особою з інвалідністю третьої групи, має на утримані двох дітей з інвалідністю

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 01 травня 2026 року, близько 19:00 год., знаходячись в лісовому масиві поблизу с. Волошиново Самбірського району Львівської області, а саме в кварталі № 4 Стрільбицького лісництва Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», маючи умисел на незаконну порубку лісу, порушуючи встановлений порядок проведення рубки деревини, незаконно, без відповідного на це дозволу, з використанням бензопили, яка належить йому, зрізав два сироростучі дерева породи «Ялиця» кубомасою 1,55 м3, чим спричинив істотну шкоду інтересам держави в особі Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на загальну суму 37 925,38 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 14.05.2026 року, близько 18:00 год., незаконно здобуту ним деревину породи «Ялиця» розрізав на чотири колоди, довжинами від п`яти до дванадцяти метрів, та продовжуючи свою злочинну діяльність, 14.05.2026, близько 20:00 год. за допомогою трактора марки ДТЗ 5244 НРХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , під його керуванням, шляхом трелювання (перетягування по ґрунту) перетягнув незаконно здобуті колоди деревини загальною кубомасою 1,3 м3 з лісового масиву на лісову дорогу та під час їхнього перевезення був виявлений працівниками відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.

Такими своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 246 КК України, тобто незаконну порубку дерев у лісах та перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяли істотну шкоду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 246 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що на початку травня 2026 року він у лісовому масиві поблизу с. Волошиново зрізав бензопилою, яка йому належить, два дерева породи «Ялиця», після чого в середині травня розрізав зрізані ним дерева на чотири колоди та цього ж дня за допомогою трактора ДТЗ 5244, який належить його доньці, перетягував вказану до свого будинку, проте такі його дії були виявлені працівниками поліції. Деревина йому була потрібна по господарству. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує про вчинене ним, розуміє неправомірність свого вчинку, повністю відшкодував завдану шкоду, обіцяє, що більше таких вчинків вчиняти не буде.

Представник потерпілого Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області у судовому засіданні зазначив, що матеріальна шкода повністю відшкодована, докази чого надав 27.05.2026 року.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорювали обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ними змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах та перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяли істотну шкоду.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має постійне місце проживання, має позитивну характеристику, опікується дітьми з інвалідністю, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд враховує, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку) та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

При призначені покарання суд враховує позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченого у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті КК України.

Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу в межах санкцій ч.1 ст. 246 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Матеріальна шкода на суму 37925,38 гривень відшкодована добровільно, що підтверджується листом №73/1-10 від 19.05.2026 року начальника фінансового відділу виконавчого комтету Старосамбірської місько ради ОСОБА_7 та звітом про рух коштів по рахунках з 15.05.2026 по 15.05.2026 року.

Накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.05.2026 арешт на майно відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядкуст.100 КПК України.

Так, пунктом 1 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертається власнику (законному володільцю).

Пунктом 5 ч.9 ст.100 КПК України встановлено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У відповідності до вимог ч.10 ст.100 КПК, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації, насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст. 96-1 визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 1ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані, як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Такий підхід законодавця відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, серед іншого, що знаходження балансу між суспільним інтересом у попередженні злочинів та захистом прав зацікавлених осіб у таких обставинах означає, що покладання такого тягаря на власника відповідного майна може бути виправданим, лише якщо його інтерес у поверненні йому майна переважується ризиком, що таке повернення полегшить вчинення злочинів і зашкодить боротьбі з організованою злочинністю.

Враховуючи вищенаведені положення, суд вважає, що речові докази, а саме деревину породи ялиця довжинами 12м,5м,5,1 м,7,4 м загальною кубомасою 1,3 м3 та бензопилу оранжевого кольору слід конфіскувати в дохід держави.

У формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, на підставі визнання учасниками кримінального провадження обставин вчинення кримінального правопорушення, які були зазначені в обвинувальному акті, будь-яких посилань на використання ОСОБА_5 сокири із дерев`яною ручкою як знаряддя злочину відсутні, а тому в цьому разі спеціальна конфіскація до сокири з дерев`яною ручкою не підлягає застосуванню. Подібний висновок міститься в постанові Верховного суду по справі № 335/12523/23 від 07 травня 2025 року.

Щодо трактор марки ДТЗ 5244 НРХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , належить на праві власності доньці обвинуваченого, ОСОБА_6 , то такий речовий доказ слід повернути власнику (законному володільцю), з огляду на наступне.

У матеріалах кримінального провадження відсутні докази про причетність власниці трактора до скоєного кримінального провадження та не встановлено, що вона знала і могла знати про його використання для незаконних дій та підтверджується наданими в судовому засіданні показами обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що трактор взяв без відома доньки для власних потреб. А тому трактор підлягає поверненню власниці.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.05.2026 на транспортний засіб - трактор синього кольору марки «ДТЗ» 5244 НРХ, НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , бензопилу оранжевого кольору, сокиру із дерев`яною ручкою та деревину породи ялиця довжинами 12 м, 5 м, 5,1 м, 7,4 м, кубомасою 1,3 м3 ;

Речові докази, а саме:

- трактора марки ДТЗ 5244 НРХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить, згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 ;

- деревину породи ялиця довжинами 12 м, 5 м, 5,1 м, 7,4 м, кубомасою 1,3 м3 та бензопилу оранжевого кольору - конфіскувати в дохід держави;

- сокиру із дерев`яною ручкою повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1