Приговор № 138370698, 21.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1223/21

провадження № 1-кп/619/133/26

ВИРОК

іменем України

21 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

цивільного позивача: ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12019220280001323 від 03.10.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Свинець Тимського району Курської області, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року з урахуванням додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року зобов`язано ОСОБА_6 перенести місце розташування присадибної вигрібної ями по АДРЕСА_2 та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства п. 7.10 ДСан Пін № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», п. 2.21 та п. 2.22 наказу МОЗ України № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених пунктів».

ОСОБА_6 , достовірно знаючи про проголошення постанови Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (справа № 619/1488/18, провадження № 22- з/818/193/19), яка набрала законної сили 18.04.2019, у добровільному порядку вимоги суду не виконала, у зв`язку з чим, 7 травня 2019 року Дергачівським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист.

На підставі вказаного виконавчого листа 21 травня 2019 року старшим державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Міжрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59108044.

28 травня 2019 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_6 було направлено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому знаходилась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, яке отримано ОСОБА_6 8 червня 2019 року.

3 червня 2019 року державним виконавцем був складений Акт про те, що боржником вимоги виконавчого документа не виконано, доступ до подвір`я був відсутній, при цьому боржник ОСОБА_6 була повідомлена належним чином.

На підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 24 червня 2019 року за невиконання вимог виконавчого документа на боржника ОСОБА_6 накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

8 липня 2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_7 повторно був складений Акт про те, що боржником вимоги виконавчого документа не виконано, боржник під час проведення виконавчих дій був відсутній.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_7 від 15.07.2019 за невиконання вимоги виконавчого документа на ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 59108044 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

В подальшому ОСОБА_6 достовірно знаючи про наявність невиконаної додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (справа № 619/1488/18, провадження № 22-з/818/193/19), яка перебуває на примусовому виконанні, діючи умисно, маючи реальну можливість її виконати, вказану додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (справа №619/1488/18, провадження № 22-з/818/193/19), не виконала.

Висловлена обвинуваченою ОСОБА_6 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого їй обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 відмовилась надавати пояснення щодо пред`явленого їй обвинувачення на підставі ст. 63 Конституції України.

Захисник просила постановити виправдувальний вирок, посилаючись на недоведеність винуватості ОСОБА_6 та відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Сторона захисту вважала, що органом досудового розслідування не доведено наявності у діях обвинуваченої ознак складу інкримінованого злочину, зокрема умисного невиконання судового рішення, а матеріали кримінального провадження свідчать про неналежне здійснення державним виконавцем виконавчих дій та передчасне звернення до правоохоронних органів із повідомленням про нібито вчинення кримінального правопорушення. На думку захисту, саме бездіяльність державного виконавця щодо реалізації передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду призвела до відкриття кримінального провадження без достатніх правових підстав.

Захисник зазначала, що рішення суду, невиконання якого ставиться у вину ОСОБА_6 , не передбачало його особистого виконання боржником, а могло бути виконане шляхом залучення державним виконавцем спеціалізованої організації чи підрядника із подальшим покладенням витрат на боржника. Проте державний виконавець не вжив заходів щодо залучення відповідних спеціалістів, не звертався до суду за дозволом на проникнення до домоволодіння, не визначив конкретного способу виконання рішення та фактично не використав передбачені законом механізми примусового виконання. Захист стверджував, що за таких обставин відсутні підстави вважати, що саме обвинувачена умисно ухилилася від виконання рішення суду.

Крім того, сторона захисту наполягала, що обвинувачена не була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій. За твердженням захисту, постанова про відкриття виконавчого провадження особисто ОСОБА_6 не вручалася, її зміст та покладені на неї обов`язки державним виконавцем не роз`яснювалися, жодного особистого чи телефонного спілкування між виконавцем та обвинуваченою не відбувалося. Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_6 була відсутня, а тому не могла ані виконати рішення, ані перешкоджати його виконанню. На думку захисту, такі обставини виключають можливість встановлення прямого умислу на невиконання судового рішення.

Захисник також наголошувала, що стороною обвинувачення не доведено наявності у ОСОБА_6 реальної можливості виконати рішення суду. Зокрема, органом досудового розслідування не встановлено технічної можливості перенесення вигрібної ями, не визначено конкретного місця її нового розташування, не проведено будівельно-технічної експертизи, не досліджено обсяг необхідних робіт та їхню вартість. При цьому захист зазначав, що обвинувачена є пенсіонеркою, не має спеціальних знань у сфері будівництва, а вартість відповідних робіт суттєво перевищувала її матеріальні можливості. Отже, відсутність фактичної можливості виконати рішення суду виключає кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України.

Окремо сторона захисту звертала увагу на те, що досудовим розслідуванням не встановлено належними доказами факту невиконання саме того рішення суду, яке стало предметом обвинувачення. На думку захисту, під час проведення оглядів місця події не було залучено відповідних спеціалістів, не проводився відбір проб, не здійснювалися необхідні вимірювання, не досліджувалися технічні характеристики вигрібної ями та не підтверджувалося, що оглянутий об`єкт є тим самим, який був предметом цивільного спору. Крім цього, стороною обвинувачення не доведено порушення санітарних норм та не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між місцем розташування вигрібної ями та будь-якими негативними наслідками.

Посилаючись на практику Верховного Суду, захист зазначав, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України необхідно встановити, що судове рішення містило конкретний обов`язок, адресований саме обвинуваченому, що останній був належним чином повідомлений про такий обов`язок, мав реальну можливість його виконати, однак умисно цього не зробив. На переконання сторони захисту, жодна із зазначених обставин стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не підтверджена.

Крім доводів щодо відсутності складу злочину, захисник просив суд визнати значну кількість письмових доказів неналежними та недопустимими. Зокрема, він заперечував допустимість витягів з ЄРДР, рапортів працівників поліції, окремих звернень та листування, копій документів виконавчого провадження, матеріалів, наданих потерпілою, протоколів огляду місця події, а також інших документів, посилаючись на те, що вони або не є процесуальними джерелами доказів, або отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, не містять необхідних реквізитів, не підтверджені оригіналами чи належним чином засвідченими копіями або складені особами, які не були уповноважені на проведення відповідних процесуальних дій. Також захист стверджував про порушення порядку проведення оглядів місця події, незаконне проникнення на територію домоволодіння, відсутність безперервної відеофіксації та участь заінтересованих понятих.

Окремо сторона захисту заперечувала проти цивільного позову, зазначаючи, що після смерті первісної потерпілої право на відшкодування моральної шкоди не перейшло до ОСОБА_4 , оскільки таке право не було присуджене спадкодавцю за життя. Крім того, на думку захисту, цивільним позивачем не доведено ані факту заподіяння моральної шкоди, ані її розміру, ні причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованими обвинуваченій діями та заявленими моральними стражданнями. У зв`язку з цим захисник просив залишити цивільний позов без розгляду.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачена не визнала свою вину, її вина в повному обсязі доведена дослідженими у судовому засіданні доказами:

- постановою Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року та додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 січня 2019 року - скасовано. Позов ОСОБА_4 в інтересах: ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , третя особа: Дергачівське районне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Департамент державної архітектурно - будівельної інспекції Харківської області, відділ містобудування та архітектури у Дергачівському районі Харківської області, про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Постановлено перенести місце розташування присадибної вигрібної ями та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства п. 7.10 ДСан Пін № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», п. 2.21 та п. 2.22 наказу МОЗ України № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» (а.с. 28-33, 222-228 т. 1);

- додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, згідно з якою зобов`язано ОСОБА_6 перенести місце розташування присадибної вигрібної ями по АДРЕСА_2 та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства» (т.1, а.с. 23-25);

- ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.02.2021, якою заяву ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 та додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 залишено в силі. В даній ухвалі зазначено, що на думку судової колегії - заявник має намір переоцінити докази у справі та добитись нового слухання справи, що є неприпустимим - заява залишена без задоволення (а.с. 86 т. 3);

- виконавчим листом від 07.05.2019, виданим Дергачівським районним судом щодо зобов`язання ОСОБА_6 перенести місце розташування присадибної вигрібної ями по АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 86-87);

- постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження № 59108044 від 21.05.2019 про зобов`язання ОСОБА_6 перенести місце розташування присадибної вигрібної ями по АДРЕСА_2 та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства» (т. 1 а.с. 91);

- повідомленням старшого державного виконавця ОСОБА_7 , згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 21.05.2019 для виконання та до відома направлено постанову від 21.05.2019 винесену при примусовому виконанні, що видав Дергачівський районний суд 07.05.2019 (т.1 а.с. 40);

- копією супровідного листа, з квитанцією пошти про відправлення, згідно з якими на адресу ОСОБА_6 було направлено для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 (т.1, а.с. 90, 91);

- рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_6 , з виконавчої служби, яке отримано особисто ОСОБА_10 08.06.2019, про що свідчить її підпис (т.1 а.с.93);

- постановою державного виконавця від 21.05.2019 про залучення працівників Дергачівського ВП ГУНП в Х\обл. для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій за адресою АДРЕСА_2 о 16.00 03.06.2019 (т.1, а.с. 101-102);

- постановою про призначення виконавчих дій від 21.05.2019, згідно з якою старшим державним виконавцем ОСОБА_7 при примусовому виконанні виконавчого документу виданого 07.05.2019 Дергачівським районним судом про зобов`язання ОСОБА_6 перенести вигрібну яму по АДРЕСА_2 встановив, призначити проведення виконавчих дій за адресою с. Караван, вул. Пушкіна 40, о 10.00 03.06.2019, копію постанови направити сторонам виконавчого провадження (т.1, а.с. 41-42);

- актом державного виконавця від 03.06.2019, згідно з яким старшим державним виконавцем ОСОБА_7 в присутності понятих, працівників поліції Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, представником стягувача ОСОБА_4 перевірено виконання ОСОБА_6 рішення суду щодо перенесення вигрібної ями, встановлено, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано, боржник при перевірці був відсутній, доступ до подвір`я відсутній, боржник був повідомлений належним чином (т.1, а.с. 37);

- постановою про призначення виконавчих дій від 24.06.2019, згідно з якою старшим державним виконавцем ОСОБА_7 при примусовому виконанні виконавчого документу виданого 07.05.2019 Дергачівським районним судом про зобов`язання ОСОБА_6 перенести вигрібну яму по АДРЕСА_2 встановив призначити проведення виконавчих дій за адресою с. Караван вул. Пушкіна 40 о 10.00 08.07.2019, копію постанови направити сторонам виконавчого провадження (т.1, а.с. 39);

- постановою виконавчої служби від 24.06.2019 про накладення штрафу на ОСОБА_6 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду у розмірі 5 100 грн (а.с. 106);

-постановою старшого державного виконавця ОСОБА_7 від 24.06.2019 ВП № 59108044 залучено працівників Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавця/ів та залучення осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись: Харківська область, Дергачівський район, с. Караван, вул. Пушкінська, 40 о 16.00 08.07.2019 ( т. 1 а.с. 109).

- актом державного виконавця від 08.07.2019, відповідно до якого старшим державним виконавцем ОСОБА_7 при примусовому виконанні виконавчого документу виданого 07.05.2019 Дергачівським районним судом щодо перенесення ОСОБА_6 вигрібної ями в АДРЕСА_2 , за участю понятих встановлено, що при виході державного виконавця для перевірки виконання виконавчого документу встановлено, що виконавчий документ боржником не виконано, боржник під час проведення виконавчих дій відсутній (т.1, а.с. 38);

- постановою старшого державного виконавця ОСОБА_7 від 08.07.2019 ВП № 59108044 внесено виправлення до документу «постанова про накладення штрафу» від 08.07.2017; стягнуто 1700,00 грн (т. 1 а.с. 121).

- поданням старшого державного виконавця про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності від 16.07.2019, щодо невиконання судового рішення за ч. 1 ст. 382 КК України (т.1, а.с. 124);

- зверненням ОСОБА_8 від 19.09.2019, згідно з яким заявниця просить вжити заходи до своєї сусідки ОСОБА_6 , яка ухиляється від виконання рішення Дергачівського районного суду, намагається затягнути виконання виконавчого провадження та продовжує користуватись вигрібною ямою, внаслідок чого у ОСОБА_8 відбувається руйнування будинку, який є лише одним в її власності, забруднює питну воду в колодязі (т.1, а.с. 10);

- рапортом від 02.10.2019 про те, що до відділу поліції ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_8 щодо невиконання рішення суду (т.1, а.с. 8);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів доступу до речей і документів від 18.12.2019 на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 09.12.2019 (т. 1 а.с. 81);

- чеком АТ «Укрпошта» від 02.07.2019 про відправку державним виконавцем листа повідомлення до Дергачівського Об`єднаного УПФУ (т. 1 а.с. 123);

- постановою Харківського апеляційного суду від 26.11.2019, згідно з якою апеляційну скаргу старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12.09.2019, якою скасовано постанови старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_7 у виконавчому провадженні №59108044 про накладання на ОСОБА_6 штрафів у розмірі 3 400 гривень та у розмірі 5 100 гривень - скасовано. Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_7 . Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області судовий збір у розмірі 1 921 грн (т. 1 а.с. 168-174);

У даній постанові зазначено: з матеріалів справи убачається, що 28 травня 2019 року державним виконавцем на адресу як боржника, так і стягувача, було направлено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано, зокрема, ОСОБА_6 08 червня 2019 року. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що відсутні докази повідомлення боржника про початок примусового виконання судового рішення, тому у державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу на боржника за невиконання вимог виконавчого документу. З матеріалів справи убачається, що після відкриття виконавчого провадження №59108044 по примусовому виконанню постанови Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у справі №619/1488/18 про зобов`язання ОСОБА_6 перенести місце розташування присадибної вигрібної ями та обладнати її відповідно до вимог санітарного законодавства, 21 травня 2019 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення виконавчих дій на 03 червня 2019 року. При цьому копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана ОСОБА_6 08 червня 2019 року. Доказів на спростування цього скаржником суду не надано.

- 19.09.2019 старший державний виконавець ОСОБА_7 звернулася до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області зі скаргою на рішення Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області від 16.09.2019 вих №23522 про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (т.1 а.с. 145-147);

- постановою старшого державного виконавця ОСОБА_7 про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2019 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження. У постанові зазначено, що державним виконавцем було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконане без його участі (т. 1, а.с. 176-177);

- протоколом огляду місця події від 01.05.2020, згідно з яким на підставі ухвали суду було оглянуто територію за адресою АДРЕСА_2 , вході чого встановлено, що рішення щодо перенесення вигрібної ями ОСОБА_6 не виконано (т.2, а.с. 112-114, 115);

- відеозаписом, що є додатком до протоколу огляду місця події, під час проведення якого зафіксовано наявність вигрібної ями на території домоволодіння ОСОБА_6 . Зі змісту зазначеного відеозапису вбачається, що слідчим проведено огляд території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас безпосередньо над місцем розташування вигрібної ями знаходився транспортний засіб, що унеможливило проведення її повноцінного огляду, зокрема відкриття люка та перевірку функціонування вигрібної ями.

- протоколом огляду від 05.11.2020, згідно з яким було оглянуто територію за адресою АДРЕСА_2 , в ході чого було встановлено, що рішення, щодо перенесення вигрібної ями не виконано, додано фотографії (т.2, а.с. 161-164; 165-166);

- відеозаписом, що є додатком до протоколу огляду місця події, яким зафіксовано наявність вигрібної ями на території домоволодіння ОСОБА_6 . Із зазначеного відеозапису вбачається, що під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , безпосередньо над місцем розташування вигрібної ями перебував транспортний засіб, який був переміщений слідчим з метою забезпечення можливості проведення її огляду. Після переміщення слідчим транспортного засобу відкрито люк вигрібної ями, проведено її огляд та встановлено, що вигрібна яма функціонує за своїм призначенням (т. 2 а.с. 167);

- відповіддю Малоданилівської селищної ради Дергачівського району від 14.11.2017, в якій зазначено, що при проведенні перевірки дотримання санітарного законодавства на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , управлінням Держспоживслужби Харківської області в акті від 08.09.2017 № 8 власником домоволодіння була зазначена ОСОБА_11 . Але, як було встановлено пізніше, відповідно до договору купівлі - продажу від 29.11.2010 № 8296, власником вказаного домоволодіння являється ОСОБА_6 . Враховуючи зазначені уточнення, у вищевказаному листі селищної ради, власником домоволодіння в АДРЕСА_2 вважати вірним ОСОБА_6 (т.1, а.с. 34);

- довідкою Малоданилівської селищної ради Дергачівського району від 09.01.2018, в якій зазначено, що власником домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 . У вказаному домоволодінні зареєстрований ОСОБА_12 (т.1, а.с. 35);

- інформацією Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, згідно з якою 12.11.2018 Управлінням державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства був здійснений повторний огляд території за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що вигрібна яма ОСОБА_11 згідно з приписом не перенесена. На територію приватного домоволодіння ОСОБА_11 потрапити не вдалося. Наданий представником ОСОБА_6 технічний звіт про можливість подальшої експлуатації септика на території садибного житлового будинку в АДРЕСА_2 , не може бути прийнято як документ, що спростовує наявність порушень вимог чинного законодавства, з таких підстав: вищевказаний Технічний звіт зроблений без врахування чинного санітарного законодавства, текст Технічного звіту не містить будь-яких відомостей про відстань від вигрібної ями ОСОБА_11 до стін житлового будинку та свердловини ОСОБА_8 , тобто висновок стосовно того, що яма розташована от дома здания в соответствии с санитарними нормами є безпідставним (т.1, а.с. 58);

- постановою про відкриття виконавчого провадження №59107897 від 22.08.2019 за виконавчим листом №619/1488/18 виданим 07.05.2019 Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суми боргу у розмірі 1 057,2 грн (т.1, а.с. 36);

- відповіддю на запит слідчого з КП Технічної інвентаризації «Інвенрос», згідно з яким, житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 09.12.2010 був зареєстрований в цілому за ОСОБА_6 згідно з договором купівлі - продажу. Актом поточних змін від 28.09.2011 було встановлено, що будинок та всі надвірні будівлі знесені. Згідно з будівельним паспортом від 22.02.2018 виданого Відділом містобудування архітектури та цивільного захисту на ім`я ОСОБА_6 , збудований новий житловий будинок "А-1" Відомості щодо оформлення права власності новозбудованого будинку в КПП "Інвенрос" відсутні (т. 1, а.с. 179);

- постановою керівника Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 від 22.11.2019 постанову слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 від 29.10.2019 про відмову в визнанні ОСОБА_8 , потерпілою у кримінальному провадженні за №12019220280001323 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - скасовано. Постановлено вручити ОСОБА_8 пам`ятку про права та обов`язки потерпілого. Матеріали кримінального провадження повернуто до СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області для організації подальшого досудового розслідування ( т. 1 а.с. 181-183);

- листом слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_15 на адресу ОСОБА_4 від 10.01.2020, у якому зазначено, що її не визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12019220280001323 від 03.10.2019, оскільки на це не має підстав, відповідно до положення ст. 55 КПК України (т. 1 а.с. 210).

- свідоцтвом про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 від 04.12.1982 виданого після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружині ОСОБА_8 , прож: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.235-236, 237-238);

- відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.02.2020, згідно з якими земельна ділянка та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 248-249, 250-251, 252-253);

В судовому засіданні були допитані свідки.

Допитана в судовому засіданні свідок державний виконавець ОСОБА_7 надала такі показання, що у 2019 році на виконання надійшов виконавчий лист стосовно усунення певних перешкод. Виконавче провадження було відкрите відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Було направлено постанову про виконавче провадження, також державним виконавцем було призначено проведення виконавчих дій. Після того, щоб перевірити виконано чи не виконано виконавчі дії, державним виконавцем було здійснено вихід у день і час призначений в постанові про призначення виконавчих дій. Було встановлено те, що вимоги виконавчого документа було не виконано і державним виконавцем було повторно винесено постанову про призначення виконавчих дій і було з`ясовано, що вимоги теж не виконано і в подальшому було направлено подання до правоохоронних органів. Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_6 вдома не було. Була ОСОБА_4 , свідки і державний виконавець. До домоволодіння вони потрапити не змогли тому, що там були двері закриті, тому огляд проводився візуально через паркан. Була драбинка, ставали на драбинку і дивились через паркан. Здійснювали огляд два рази і два рази таким чином. Вказала, що коли вони приходили оглядати домоволодіння, по подвір`ю ніхто не ходив, у дворі стояла машина. До себе відповідача вона викликала, але вона на виклики не з`являлася. Постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_6 було направлено поштою, відповідно до закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом. Також їй було направлено постанову про проведення певних виконавчих дій. Зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження вручена ОСОБА_6 08.06.2019, але вона до виконавчої служби не з`явилася. Нею було здійснено виїзд на місце і складено 2 акта про те, що вимоги не виконані. ОСОБА_6 при цьому не було. На винесення постанови про проведення виконавчих дій дається 10 робочих днів. Відстань розташування вигрібної ями їй не було відомо. 03.06.2019 і наступного разу відстань розташування вигрібної ями візуально вона бачила, що метраж не дотримано нормам закону тому, що до паркану боржника там було метр-два, а в нормах відстань повинна бути приблизно 15 метрів. Від боржника пояснень отримати не було можливості, оскільки вдома нікого не було, але вони подивились через паркан і побачили, що люк нікуди не перенесено. Засоби вимірювання вона не використовувала, оскільки не має права і не є спеціалістами санітарних норм. Вказує, що ОСОБА_6 вимоги виконавчого листа не виконала, доступу до домоволодіння не надала. Після виходу до домоволодіння 03.06.2019 та 08.07.2019 вона закрила виконавче провадження та звернулася до правоохоронних органів з поданням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала показання, що є сусідкою ОСОБА_6 . Протягом останніх 6 років зазначене рішення суду не виконується. Спірна споруда вигрібна/зливна яма продовжує перебувати на тому самому місці, в аналогічному стані, та не була ліквідована чи перенесена. Зазначила, що вона є безпосереднім очевидцем того, що ОСОБА_6 та члени її родини продовжують активно та безперервно користуватися цією ямою за призначенням. Неодноразово спостерігала факт приїзду спеціалізованого транспортного засобу для викачування рідких побутових відходів, який здійснював викачування вмісту згаданої ями. Джерелом обізнаності свідка щодо вищевикладених фактів є візуальне та слухове сприйняття, оскільки свідок постійно проживає поруч і має можливість щоденно спостерігати за станом та експлуатацією території, де розташована вказана яма.

Враховуючи те, що неодноразово викликані свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не з`явилися в судове засідання, прокурор відмовився від допиту даних свідків. За клопотанням захисника ОСОБА_5 в судовому засіданні були дослідженні відеозаписи допиту свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , надані в судовому засіданні 25.10.2023.

Свідок ОСОБА_18 надала показання, що з обвинуваченою ОСОБА_6 особисто не знайома ОСОБА_4 знає давно, оскільки вони є сусідами та тривалий час проживають поруч. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 триває спір щодо рішення суду, яке не виконується протягом 6 років через функціонування вигрібної (зливної) ями на території домоволодіння ОСОБА_6 . Внаслідок розташування та експлуатації цієї ями у будинку ОСОБА_22 відсутнє водопостачання. Оскільки вона позбавлена можливості користуватися водою вдома, вона змушена ходити по сусідах для її набрання. ОСОБА_4 регулярно приходить по питну та побутову воду безпосередньо до свідка додому. Свідок була присутня під час проведення огляду місця події. У вказаній процесуальній дії брали участь співробітники правоохоронних органів. Слідчий за допомогою вимірювальних приладів здійснював фіксацію та замір відстані від спірної вигрібної ями ОСОБА_6 до території подвір`я (домоволодіння) ОСОБА_4 . Свідок особисто оглядала вказану вигрібну яму: вона була заповнена рідкими побутовими відходами. Наявні ознаки вказували на те, що нею продовжують активно користуватися. За результатами огляду свідок підписала відповідні процесуальні документи (протокол), чим засвідчила відповідність записів у протоколі фактичним обставинам. Окрім участі у слідчих діях, свідок як сусідка спостерігає, що рішення суду не виконується. Спірна яма не ліквідована. До будинку ОСОБА_6 приїжджає спеціалізований автомобіль, який здійснює викачування відходів з цієї ями, що є беззаперечним доказом її безперервної експлуатації до цього часу.

Свідок ОСОБА_19 надала показання, що є сусідкою як потерпілої ОСОБА_4 , так і обвинуваченої ОСОБА_6 .. Жодних родинних, близьких чи неприязних стосунків ані з однією, ані з іншою стороною свідок не має, у справі не зацікавлена. Потерпіла протягом тривалого часу регулярно скаржилася на критичний стан водопостачання у її будинку. Вона зазначала, що вода з її джерел є повністю непридатною для споживання: її неможливо ані пити, ані використовувати для особистої гігієни (митися) через очевидне забруднення. У день проведення слідчої дії виникли перешкоди спочатку присутніх осіб (зокрема правоохоронців та понятих) не пускали на територію подвір`я. За деякий час доступ до двору все ж таки було забезпечено. Обвинуваченої ОСОБА_6 на місці не було. Зайшовши на територію, свідок оглянула спірну вигрібну (зливну) яму. Споруда була заповнена рідкими побутовими відходами. Характерний зовнішній вигляд та супутні ознаки чітко вказували на те, що яма є діючою і нею користуються за призначенням. У її присутності працівники поліції за допомогою вимірювальних приладів провели технічні заміри відстані від цієї вигрібної ями Хлопової до межі подвір`я (домоволодіння) потерпілої.

Свідок ОСОБА_12 відмовився надавати показання на підставі ст. 63 Конституції України, про що надав до суду відповідну заяву (а.с. 225 т. 3).

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 78 т. 1).

Оцінка наданих державним обвинувачем суду доказів на підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та оцінка доводам сторони захисту та наданим стороною захисту доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною першою статті 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, суд виходить із того, що відповідальність за цією нормою настає не за сам по собі факт тривалого невиконання судового рішення, а лише за умисне його невиконання особою, яка була зобов`язана це рішення виконати, достовірно знала про його зміст і набрання ним законної сили, мала реальну можливість виконати покладений на неї обов`язок, однак свідомо цього не зробила.

Дослідивши надані сторонами докази, перевіривши доводи сторони захисту як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо обов`язковості судового рішення та змісту покладеного на обвинувачену обов`язку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, з урахуванням додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року на ОСОБА_6 було покладено конкретний обов`язок, пов`язаний із перенесенням вигрібної ями на визначену судовим рішенням відстань.

Судове рішення не було скасоване чи змінене, його виконання не було зупинене, а спосіб і порядок його виконання у встановленому законом порядку не змінювалися.

Обов`язковість судового рішення не ставиться у залежність від згоди боржника з його змістом, оцінки боржником правильності такого рішення або доцільності визначеного судом способу усунення порушення. Незгода із судовим рішенням могла бути реалізована виключно шляхом його оскарження у передбаченому законом порядку, але не шляхом відмови від виконання рішення, яке набрало законної сили. Доводи захисту про те, що рішення могло бути виконане державним виконавцем із залученням спеціалізованої організації, не спростовують факту покладення відповідного матеріально-правового обов`язку саме на ОСОБА_6 . Залучення виконавцем інших осіб до організації примусового виконання є одним із передбачених законом механізмів виконання, однак воно не змінює особу боржника і не припиняє її обов`язку виконати рішення. Сам по собі той факт, що для фактичного проведення земляних або будівельних робіт обвинувачена могла потребувати допомоги інших осіб, не означає, що у неї зник обов`язок це рішення виконати. Виконання рішення не вимагало від ОСОБА_6 особисто здійснювати професійні будівельні роботи. Вона могла організувати їх проведення шляхом звернення до відповідних спеціалістів або суб`єктів господарювання, узгодити технічні питання виконання з державним виконавцем, звернутися із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, відстрочення або розстрочення виконання. Матеріали провадження не містять відомостей про вчинення обвинуваченою таких дій.

Щодо обізнаності ОСОБА_6 про судове рішення та виконавче провадження.

Сторона захисту посилалася на те, що ОСОБА_6 не була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження, не отримувала постанов державного виконавця та була відсутня під час проведення окремих виконавчих дій.

Суд відхиляє ці доводи в частині твердження про необізнаність обвинуваченої із самим судовим рішенням і необхідністю його виконання. Обізнаність особи про судове рішення може бути встановлена не лише на підставі особистої розписки про отримання окремого поштового відправлення, а й сукупністю інших доказів, які достовірно свідчать, що особа знала про існування рішення, його зміст та здійснення заходів щодо його примусового виконання. У цьому кримінальному провадженні така обізнаність підтверджується сукупністю досліджених судом обставин, зокрема участю ОСОБА_6 у відповідному судовому спорі, змістом судового рішення, відкриттям виконавчого провадження № 59108044, копією рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_6 поштового відправлення, в якому знаходилась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, винесенням державним виконавцем постанов та актів щодо невиконання рішення, застосуванням до боржника штрафів, а також подальшою процесуальною поведінкою обвинуваченої.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 була повідомлена про проведення виконавчих дій, що підтверджується додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, якою ОСОБА_6 зобов`язано перенести місце розташування присадибної вигрібної ями, набрала законної сили. Факт ознайомлення ОСОБА_6 із цим судовим рішенням є достовірно підтвердженим; копією рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_6 поштового відправлення, в якому знаходилась копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Це повідомлення було отримане ОСОБА_6 08.06.2019, що підтверджується її власним підписом; представником ОСОБА_6 було оскаржено дві постанови державної виконавчої служби від 24.06.2019 та 15.07.2019 у виконавчому провадженні №59108044, якими на ОСОБА_6 були накладені штрафи у розмірі 5100 грн та 3400 грн за невиконання вимог виконавчого документу. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.09.2019 ці постанови були скасовані; постановою Харківського апеляційного суду від 26.11.2019 ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12.09.2019 скасовано, що свідчить про визнання правомірності дій державного виконавця та наявність підстав для накладення штрафів на ОСОБА_6 .

Із матеріалів провадження вбачається, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово перевірялося виконання рішення та складалися акти про його невиконання, Повторність виконавчих дій та тривалість невиконання рішення виключають висновок про те, що обвинувачена протягом усього відповідного періоду не знала ані про зміст рішення, ані про необхідність його виконання.

Відсутність ОСОБА_6 під час окремих виїздів державного виконавця не є тотожною необізнаності про виконавче провадження. Крім того, сама по собі неучасть боржника в конкретній виконавчій дії не припиняє обов`язку виконати судове рішення. Сторона захисту не надала переконливого пояснення, яким чином ОСОБА_6 , будучи учасником судового спору та особою, безпосередньо зобов`язаною рішенням апеляційного суду, могла протягом тривалого часу не знати про остаточне судове рішення і його примусове виконання.

Щодо реальної можливості виконати судове рішення.

Захисник стверджувала, що ОСОБА_6 не мала реальної можливості виконати судове рішення через похилий вік, матеріальний стан, відсутність спеціальних знань, невизначеність технічного способу перенесення вигрібної ями та незалучення державним виконавцем спеціалізованої організації.

Суд погоджується з тим, що наявність реальної можливості виконати судове рішення є обов`язковою умовою кримінальної відповідальності за його умисне невиконання. Особа не може бути визнана винуватою лише через невиконання обов`язку, який з об`єктивних, незалежних від її волі причин фактично неможливо було виконати.

Разом із тим доказів існування об`єктивної та непереборної неможливості виконання постанови апеляційного суду стороною захисту не наведено, а судом таких обставин не встановлено.

Вік обвинуваченої, її статус пенсіонерки, відсутність спеціальної будівельної освіти та необхідність понесення певних витрат самі по собі не свідчать про об`єктивну неможливість виконати рішення. Зазначені обставини могли впливати на спосіб, строки або організацію виконання, однак не звільняли ОСОБА_6 від обов`язку вживати реальних і добросовісних заходів для його виконання.

Обвинувачена не була позбавлена можливості звернутися до суду чи державного виконавця із заявами щодо визначення порядку його виконання, надання відстрочки або розстрочки, а також залучити осіб, які мають необхідні знання і навички. Водночас доказів таких звернень, укладення договорів на проведення робіт, отримання кошторисів, пошуку виконавців, підготовки нового місця для облаштування вигрібної ями або вчинення інших конкретних дій, спрямованих на виконання рішення, суду не надано.

Посилання захисту на відсутність будівельно-технічної експертизи не спростовує можливості виконання судового рішення. Предметом доказування у цьому провадженні є умисне невиконання конкретного рішення суду, а не повторне вирішення технічних питань, які вже були предметом судового розгляду в цивільній справі.

Необхідність призначення експертизи виникає тоді, коли для встановлення обставин кримінального провадження потрібні спеціальні знання. Водночас для встановлення того, чи залишилася вигрібна яма на попередньому місці та чи виконано покладений на обвинувачену обов`язок, спеціальні знання не в кожному випадку є обов`язковими. Ці обставини можуть підтверджуватися сукупністю протоколів оглядів, фототаблиць, відеозаписів, актів державного виконавця, показань свідків та інших безпосередньо досліджених доказів.

Сторона захисту також не навела конкретних даних, які б указували, що виконання судового рішення було технічно неможливим у будь-який спосіб. Твердження про таку неможливість має характер припущень і не підтверджене належними доказами.

Щодо дій державного виконавця.

Захист наполягав, що державний виконавець не вжив усіх передбачених законом заходів примусового виконання, не залучив спеціалізовану організацію, не звернувся до суду за дозволом на проникнення до домоволодіння, не визначив конкретного способу виконання рішення та передчасно направив повідомлення до органу досудового розслідування.

Оцінюючи ці доводи, суд зазначає, що предметом цього кримінального провадження є наявність або відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, а не перевірка законності кожної процесуальної дії державного виконавця в порядку адміністративного чи цивільного судочинства.

Можливі недоліки в організації виконавчого провадження не припиняють обов`язковості судового рішення та самі по собі не надають боржнику права його не виконувати. Вони можуть мати значення для встановлення того, чи була особа належно повідомлена, чи мала реальну можливість виконати рішення та чи доведений її прямий умисел, а тому перевіряються судом у сукупності з іншими доказами.

У цьому випадку встановлені обставини не дають підстав вважати, що саме дії або бездіяльність державного виконавця об`єктивно унеможливили виконання ОСОБА_6 судового рішення.

Залучення державним виконавцем спеціалізованого суб`єкта господарювання є його правом та одним із можливих способів організації примусового виконання. Водночас невикористання такого механізму не означає припинення обов`язку боржника виконати рішення добровільно.

Так само відсутність дозволу на примусове проникнення до домоволодіння не спростовує того, що обвинувачена сама могла надати доступ для виконання робіт, організувати їх проведення або звернутися до виконавця для узгодження відповідних дій.

Матеріали провадження свідчать не про одноразове чи формальне невиконання рішення, а про його тривале невиконання після відкриття виконавчого провадження, повторних перевірок і застосування штрафних санкцій. За таких обставин недоліки окремих виконавчих дій не спростовують установленої судом сукупності обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої.

Щодо наявності прямого умислу.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, характеризується умисною формою вини.

Про наявність умислу можуть свідчити поведінка особи до, під час і після відкриття виконавчого провадження, її обізнаність із рішенням, тривалість невиконання, неодноразове застосування заходів примусового виконання, відсутність об`єктивних перешкод та невчинення особою будь-яких реальних дій, спрямованих на виконання покладеного на неї обов`язку.

Умисел ОСОБА_6 суд убачає не в самому факті залишення вигрібної ями на попередньому місці, а в сукупності таких установлених обставин: ОСОБА_6 достовірно знала про судове рішення та його зміст; рішення набрало законної сили і перебувало на примусовому виконанні; державним виконавцем неодноразово перевірявся стан його виконання; за невиконання рішення на обвинувачену неодноразово накладалися штрафи; упродовж тривалого часу рішення не було виконане; доказів існування непереборних перешкод для його виконання не встановлено; обвинувачена не вчинила жодних конкретних дій, які об`єктивно свідчили б про намір виконати рішення.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи обов`язковість судового рішення та покладений на неї обов`язок, свідомо ухилилася від його виконання. Саме тому суд доходить висновку про наявність у її діях прямого умислу.

Щодо доводів про невстановлення характеристик вигрібної ями.

Захисник посилалася на те, що під час досудового розслідування не було встановлено точних розмірів, глибини, вмісту та інших характеристик вигрібної ями, не відбиралися проби, не залучалися спеціалісти та не встановлювалося порушення санітарних норм.

Суд не вважає ці доводи такими, що спростовують обвинувачення.

У межах кримінального провадження за ч. 1 ст. 382 КК України сторона обвинувачення повинна довести існування судового рішення, набрання ним законної сили, покладення ним конкретного обов`язку на обвинувачену, її обізнаність, реальну можливість виконання та умисне невиконання. Повторне доказування всіх обставин цивільного спору, зокрема санітарного стану об`єкта, причин руйнування будинку чи забруднення води, не належить до обов`язкових елементів складу цього кримінального правопорушення.

Питання про необхідність перенесення вигрібної ями вже було вирішене судом у відповідному судовому рішенні, яке набрало законної сили. Суд у цьому кримінальному провадженні не вправі переглядати правильність установлених у цивільній справі обставин або фактично ставити виконання остаточного рішення в залежність від нового підтвердження його обґрунтованості.

Тому відсутність відбору проб, вимірювання глибини ями або проведення санітарної експертизи не спростовує факту невиконання конкретного обов`язку, встановленого судовим рішенням.

Щодо допустимості доказів.

Сторона захисту просила визнати недопустимими витяг із ЄРДР, рапорти працівників поліції, звернення потерпілої, документи виконавчого провадження, копії судових та інших документів, протоколи оглядів і додані до них матеріали.

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону доказ визнається недопустимим у разі його отримання з істотним порушенням прав та свобод людини або з порушенням установленого законом порядку, якщо таке порушення ставить під сумнів достовірність отриманих відомостей чи можливість їх використання у кримінальному провадженні.

Не кожне формальне відхилення в оформленні документа автоматично спричиняє недопустимість доказу. Суд з`ясовує характер порушення, його істотність, вплив на права учасників провадження, походження документа, можливість перевірити його зміст, а також узгодженість відомостей із іншими доказами.

Витяг із ЄРДР та рапорти працівників поліції самі по собі не використовуються судом як докази винуватості ОСОБА_6 . Вони підтверджують підстави та час початку досудового розслідування, рух повідомлення про можливе кримінальне правопорушення та інші процесуальні обставини. Висновок про винуватість обвинуваченої на змісті цих документів окремо не ґрунтується.

Заяви та звернення потерпілої також не сприймаються судом як самостійне підтвердження всіх викладених у них фактів. Їх зміст оцінюється лише у взаємозв`язку з показаннями допитаних осіб та іншими безпосередньо дослідженими доказами.

Документи виконавчого провадження є офіційними документами, складеними уповноваженою службовою особою під час здійснення нею службових повноважень. Їх зміст перевірявся судом шляхом зіставлення між собою, із показаннями державного виконавця та іншими матеріалами провадження.

Посилання захисту на недоліки засвідчення окремих копій документів суд оцінює з урахуванням їх походження, змісту, можливості ідентифікації та перевірки, а також відсутності конкретних даних про зміну змісту документа, підроблення або невідповідність копії оригіналу.

Формальна невідповідність відмітки про засвідчення копії вимогам стандарту діловодства не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим у кримінальному провадженні. Вирішальним є те, чи може суд установити джерело походження документа, перевірити його достовірність і чи було під час його отримання істотно порушено права обвинуваченої.

Сторона захисту не навела конкретних обставин, які б свідчили про те, що зміст досліджених копій було змінено, що вони містять неправдиві відомості або що їх походження неможливо встановити.

Разом із тим суд не покладає висновок про винуватість на ті документи, які мають виключно інформаційний або процесуально-організаційний характер, та враховує лише відомості, отримані з передбачених законом джерел доказів і перевірені під час судового розгляду.

Щодо протоколів огляду та доводів про незаконне проникнення.

Оцінюючи доводи захисту про незаконність проведених оглядів, суд ураховує місце проведення кожної процесуальної дії, правовий режим відповідної території, наявність згоди володільця або судового дозволу, обсяг фактичних дій слідчого та зміст складених протоколів.

Дослідивши протоколи, додані фототаблиці та відеозаписи, суд установив, що зафіксовані в них обставини узгоджуються з актами державного виконавця та показаннями допитаних осіб. Істотних суперечностей або внесення до протоколів завідомо неправдивих відомостей не встановлено.

Щодо понятих та тверджень про їх заінтересованість.

Посилання захисту на заінтересованість понятих суд оцінює критично, оскільки саме по собі знайомство особи з потерпілою, проживання в одному населеному пункті або участь у процесуальній дії не свідчать про особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження.

Для визнання відповідних показань недостовірними або процесуальної дії незаконною необхідні конкретні дані про залежність понятих від учасників провадження, наявність особистого конфлікту з обвинуваченою, попередню домовленість зі слідчим або потерпілою, а також про те, що такі обставини вплинули на зміст складеного протоколу.

Таких даних судом не встановлено.

Наявні у показаннях свідків розбіжності не спростовують їхніх показань у тій частині, в якій вони узгоджено підтверджують факт проведення процесуальних дій і зафіксований стан об`єкта. Такі розбіжності є природними з огляду на сплив часу та індивідуальні особливості сприйняття подій.

Щодо тверджень про фальсифікацію доказів

Сторона захисту посилалася на можливе внесення до документів недостовірних відомостей, упередженість слідства та фальсифікацію доказів.

Суд зазначає, що твердження про фальсифікацію є істотним доводом, який підлягає ретельній перевірці, однак воно не може ґрунтуватися лише на незгоді сторони з результатами процесуальної дії. Для підтвердження такого доводу повинні існувати конкретні відомості про спосіб підроблення доказу, особу, яка це здійснила, зміну змісту документа чи носія інформації, невідповідність зафіксованих відомостей фактичним обставинам або інші об`єктивні ознаки втручання.Під час судового розгляду таких обставин не встановлено. Досліджені документи узгоджуються між собою у суттєвих частинах, їх походження може бути простежене, а зафіксовані в них обставини підтверджуються іншими доказами. Окремі неточності, описки або недоліки оформлення документів, які не змінюють їх змісту та не стосуються істотних обставин обвинувачення, не свідчать про фальсифікацію доказів.

Щодо оцінки показань державного виконавця.

Показання державного виконавця ОСОБА_7 суд оцінює у сукупності з документами виконавчого провадження. Той факт, що свідок через значний проміжок часу не пам`ятала окремих другорядних обставин, не є достатньою підставою для визнання її показань недостовірними в цілому. Вирішальним є те, чи узгоджуються повідомлені нею істотні обставини із документами, складеними безпосередньо під час здійснення виконавчого провадження. У частині, в якій її показання підтверджуються постановами, актами, повідомленнями та іншими матеріалами виконавчого провадження, суд визнає їх послідовними і достовірними.

Досліджені судом письмові документи, надані стороною захисту. Оцінка наданих стороною захисту доказів.

Стороною захисту долучено до матеріалів кримінального провадження:

- звіт про проведення технічного обстеження, виконаного ФО-П ОСОБА_23 , відповідно до якого перенесення вигрібної ями в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , з дотриманням вимог чинного санітарного законодавства, а саме: п. 7.10 ДСан Пін №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів». П. 2.21 та 2.22 наказу МОЗ України № 145 «Про затвердження Державних норм та правил утримання територій населених місць» є неможливим з технічної точки зору та є порушенням норм санітарного діючого законодавства, а саме: п. 4.4 ДСан Пін №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів». За результатами проведення дослідження об`єкту, для нормальної експлуатації системи водовідведення згідно з діючим санітарним законодавством, згідно з п.4.4 ДСан Пін №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», потрібно виконати місцеві очисні споруди типу септик (а.с. 112 т. 3);

- звіт фахівця-оцінювача з визначення вартості будівництва місцевої очисної споруди типу септик з залізобетонних кілець, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, с. Караван, вул. Пушкінська, 40 виконаного ФО-П ОСОБА_23 від 12.02.2021, з якого вбачається, що витрати на будівництво місцевої очисної споруди типу «септик» з залізобетонних кілець, робочим об`ємом 3,4 м3 - становить з урахуванням ПДВ 95 533 грн (а.с. 129 т. 3);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №244834607 від 17.02.2021 земельна ділянка №6322055902:00:000:0099, площею 0,1645 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору-дарування від 17.02.2021 , виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_24 належить на праві власності ОСОБА_12 (а.с. 146 т.3);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244834363 від 17.02.2021 житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 132 м2, житловою площею 25,7 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору-дарування від 17.02.2021, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_24 належить на праві власності ОСОБА_12 (а.с. 147 т.3);

Щодо технічного звіту ФОП ОСОБА_25 та доводів сторони захисту про неможливість виконання судового рішення. На підтвердження доводів про відсутність у ОСОБА_6 реальної можливості виконати постанову Харківського апеляційного суду стороною захисту подано технічний звіт, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25 , відповідно до якого перенесення існуючої вигрібної ями на земельній ділянці обвинуваченої нібито є технічно неможливим у зв`язку з її конфігурацією, площею, взаємним розташуванням будівель та необхідністю дотримання санітарних і будівельних норм. На думку автора звіту, єдиним можливим способом вирішення проблеми є облаштування септика.

Суд критично оцінює зазначений документ з огляду на таке.

Із самого змісту технічного звіту вбачається, що його автор досліджував питання відповідності земельної ділянки чинним будівельним та санітарним нормам і висловив думку щодо найбільш доцільного, на його погляд, способу облаштування автономної каналізації. Водночас предметом дослідження не було встановлення можливості чи неможливості виконання конкретної постанови Харківського апеляційного суду в тому вигляді, в якому вона набрала законної сили. Постанова апеляційного суду покладала на ОСОБА_6 обов`язок перенести місце розташування вигрібної ями та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства. Питання про зміну способу виконання цього судового рішення, заміну вигрібної ями на іншу інженерну споруду або визнання рішення таким, що не може бути виконане, належить до компетенції суду, а не спеціаліста чи боржника. Таким чином, навіть якщо автор технічного звіту вважав облаштування герметичного септика більш доцільним або таким, що відповідає сучасним технічним вимогам, це саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення, а лише відображає його професійне бачення альтернативного способу вирішення питання. Крім того, якщо після набрання постановою Харківського апеляційного суду законної сили виникли обставини, які, на думку обвинуваченої, об`єктивно унеможливлювали її виконання у визначений спосіб, закон надавав їй право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення чи вирішити питання у порядку, передбаченому процесуальним законом. Навпаки ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.02.2021, якою заяву ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 та додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 залишено в силі. В даній ухвалі зазначено, що на думку судової колегії - заявник має намір переоцінити докази у справі та добитись нового слухання справи, що є неприпустимим - заява залишена без задоволення. При цьому жоден інший доказ, досліджений судом, не підтверджує існування абсолютної технічної неможливості виконання постанови Харківського апеляційного суду. За таких обставин суд доходить висновку, що технічний звіт ФОП ОСОБА_26 є належним письмовим доказом, однак його зміст не спростовує встановленого судом факту умисного невиконання рішення суду, оскільки він містить висновок про доцільність іншого технічного рішення, а не доводить об`єктивну та абсолютну неможливість виконання судового рішення у передбачений законом спосіб. Тому зазначений доказ не виключає наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Щодо звіту фахівця-оцінювача з визначення вартості будівництва місцевої очисної споруди типу септик з залізобетонних кілець, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, с. Караван, вул. Пушкінська, 40 виконаного ФО-П ОСОБА_23 від 12.02.2021, з якого вбачається, що витрати на будівництво місцевої очисної споруди типу «септик» з залізобетонних кілець, робочим об`ємом 3,4 м3 - становить з урахуванням ПДВ 95 533 грн суд зазначає, що вартість будівництва не є обставиною, яка виключає можливість виконання судового рішення.

При оцінці поважності наведених вище обставин, на які обвинувачена вказує як на перешкоди у виконанні рішення суду суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченої під час виконавчого провадження, а саме те, що вона у виконавчих діях участі не брала, свої доводи чи пропозиції з проблемних питань державному виконавцю не висловлювала.

Доводи сторони захисту про те, що спірне домоволодіння та земельна ділянка на час судового розгляду вже не належали ОСОБА_6 , оскільки на підставі договору дарування від 17.02.2021 право власності було зареєстровано за ОСОБА_12 , суд відхиляє як такі, що не впливають на вирішення питання про винуватість обвинуваченої. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення пов`язане з умисним невиконанням судового рішення у період, коли вона була власником зазначеного нерухомого майна та боржником у виконавчому провадженні. Подальше відчуження нерухомого майна після внесення відомостей до ЄРДР та під час здійснення кримінального провадження не спростовує факту невиконання судового рішення у період, що охоплюється обвинуваченням, не усуває обов`язку, покладеного на неї судовим рішенням, та не виключає кримінальної відповідальності за вже вчинене кримінальне правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувальний акт не був належним чином вручений обвинуваченій та її захиснику, суд вважає необґрунтованими. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування та прокурором були вжиті всі передбачені законом заходи для вручення обвинувального акта. Зокрема, рапортом слідчого від 05.03.2021 підтверджується, що прокурор, слідчий та поняті прибули за місцем проживання ОСОБА_6 та її захисника з метою вручення обвинувального акта, однак двері квартири ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки ОСОБА_6 не відповідала, а захисник ОСОБА_9 повідомила телефоном, що не перебуває за місцем проживання та просила направити обвинувальний акт поштовим зв`язком. Крім того, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ОСОБА_6 та її захисник були належним чином обізнані про здійснення щодо неї кримінального переслідування, зміст повідомленої підозри та перебіг досудового розслідування. Це підтверджується повісткою про виклик, повідомленням про підозру та відеозаписом його вручення, клопотаннями захисника про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, клопотанням самої ОСОБА_6 про роз`яснення сутності повідомленої підозри, протоколом про надання захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування, а також подальшими клопотаннями захисника щодо отримання інформації про рух кримінального провадження та викликом сторони захисту для ознайомлення з матеріалами після завершення досудового розслідування.

За таких обставин суд доходить висновку, що сторона обвинувачення забезпечила виконання вимог кримінального процесуального закону щодо вручення процесуальних документів, а неможливість особистого вручення обвинувального акта була зумовлена поведінкою самої обвинуваченої та її захисника, які не забезпечили його отримання. Тому зазначені доводи сторони захисту не свідчать про істотне порушення вимог КПК України та не є підставою для визнання обвинувального акта таким, що вручений неналежним чином.

Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та кваліфікація судом дій обвинуваченої.

Оцінивши кожний доказ із погляду належності, допустимості й достовірності, а сукупність доказів із погляду достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сторона обвинувачення довела обставини пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення поза розумним сумнівом.

Сукупністю досліджених доказів підтверджено:

Наявність судового рішення, яке набрало законної сили; покладення цим рішенням конкретного обов`язку саме на ОСОБА_6 ; обізнаність обвинуваченої про рішення та здійснення його примусового виконання; умисне невиконання покладеного обов`язку протягом тривалого часу; застосування до боржника передбачених законом заходів реагування; відсутність об`єктивних непереборних причин, які унеможливлювали виконання; невчинення обвинуваченою реальних дій, спрямованих на виконання рішення.

Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не знала про необхідність виконання рішення, не мала реальної можливості його виконати, а невиконання було зумовлене виключно бездіяльністю державного виконавця, не узгоджується із встановленою хронологією подій та сукупністю встановлених обставин.

Доводи захисту щодо недопустимості доказів частково стосуються документів, які суд не використовує як самостійні докази винуватості, частково зводяться до зауважень щодо їх оформлення, які не свідчать про істотне порушення прав обвинуваченої, а в іншій частині не підтверджені конкретними даними про незаконність отримання доказів або їх недостовірність.

Навіть неврахування окремих документів інформаційного чи процесуально-організаційного характеру не змінює висновків суду, оскільки вирішальні обставини підтверджуються іншими взаємоузгодженими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Отже, встановлені обставини в їх сукупності виключають розумне пояснення поведінки ОСОБА_6 , відмінне від того, що вона, достовірно знаючи про судове рішення, усвідомлюючи обов`язковість його виконання та маючи реальну можливість організувати виконання покладеного на неї обов`язку, умисно його не виконала.

За таких обставин суд визнає доведеною поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Мотиви призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 .

При вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, суд враховує, що ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою злочину, який згідно з ст. 12 КК України є нетяжким, а також дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не пригягувалась, є пенсіонеркою, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, характеризується за місцем мешкання позитивно.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлено, як і не встановлено обставин, які обтяжують покарання останньої, передбачені ст. 67 КК України.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що необхідним буде призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу згідно з санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Разом з тим, суд зауважує, що п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкцією ч.1 ст.382 КК України передбачено, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Вказаний злочин є триваючим, оскільки обвинувачена, будучи зобов`язаною постановою Харківського апеляційного суду від 02.04.2019 з урахуванням додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18.04.2019, яка набрало законної сили 18.04.2019, вчинити певні дії, умисно утрималась від їх вчинення, тобто об`єктивна сторона злочину полягала у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2019 у справі № 492/910/14-к, у випадку вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК, у формі умисного невиконання рішення суду в цивільній справі, яким особу зобов`язано вчинити певну дію, питання про визначення дня, з якого відраховується строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності, має особливості, обумовлені специфікою об`єктивної сторони злочину та існуванням передбаченого законодавством механізму примусового виконання судових рішень.

Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відрахування в такому випадку строку давності з моменту закінчення виконавчого провадження, коли в установленому законом порядку було офіційно констатовано неможливість виконання судового рішення без участі боржника.

У даному випадку, виконавче провадження закінчено 12.12.2019, тобто, строк давності притягнення останньої до кримінальної відповідальності закінчився 11.12.2024 року.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст.285 КПК України).

Крім того, ч. 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

В судовому засіданні судом були роз`яснені вищевказані вимоги закону, однак обвинувачена та її захисник заперечували щодо звільнення від кримінальної відповідальності, наполягали на продовженні розгляду кримінального провадження.

Таким чином, за відсутності згоди обвинуваченої ОСОБА_6 щодо звільнення її від кримінальної відповідальності, на день час розгляду вказаного кримінального провадження існують законні підстави для звільнення останньої від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України. При цьому, суд враховує відсутність даних про те, що ОСОБА_6 ухилялася під час досудового розслідування та судового розгляду чи вчинила нові кримінальні правопорушення.

Щодо вирішення цивільного позову

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 9 липня 2021 року звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_6 про стягнення 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалася на те, що є донькою ОСОБА_8 , яка була визнана потерпілою у цьому кримінальному провадженні та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи цивільний позов по суті, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, а такий позов розглядається судом за правилами кримінального процесуального законодавства. У частині, не врегульованій КПК України, до відповідних процесуальних відносин застосовуються норми цивільного процесуального законодавства, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною першою статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, для задоволення цивільного позову в кримінальному провадженні суд повинен установити сукупність передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, причинний зв`язок між кримінально протиправним діянням та заподіяною шкодою, вину особи, а також належність позивачу права вимагати відшкодування саме цієї шкоди. Як установлено судом, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 жовтня 2019 року. Виконавче провадження, в межах якого здійснювалося примусове виконання судового рішення, було закінчено 12 грудня 2019 року.

Потерпілою у кримінальному провадженні була визнана ОСОБА_8 , оскільки саме її прав та законних інтересів стосувалося судове рішення, умисне невиконання якого було інкриміновано ОСОБА_6 . Таким чином, моральна шкода, яка могла бути спричинена невиконанням судового рішення протягом інкримінованого періоду, за своєю правовою природою могла бути завдана безпосередньо ОСОБА_8 як особі, на захист прав якої було ухвалено відповідне судове рішення та яка була визнана потерпілою у кримінальному провадженні.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після закінчення виконавчого провадження та після завершення періоду, з яким сторона обвинувачення пов`язує умисне невиконання судового рішення. При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що за життя ОСОБА_8 було присуджене відшкодування моральної шкоди судовим рішенням, яке набрало законної сили. Цивільний позов про стягнення моральної шкоди був пред`явлений ОСОБА_4 9 липня 2021 року, тобто після смерті ОСОБА_8 .

Відповідно до статей 1216 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до її спадкоємців, а до складу спадщини входять права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Водночас згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Право на відшкодування моральної шкоди за своєю природою є особистим правом потерпілої особи, оскільки виникає внаслідок спричинення саме цій особі душевних страждань, переживань, приниження, порушення її звичного способу життя чи інших негативних наслідків немайнового характеру. Спеціальне правило щодо спадкування такого права встановлене частиною третьою статті 1230 ЦК України, за змістом якої до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди лише у тому випадку, коли таке відшкодування було присуджене судом спадкодавцеві за його життя.

Отже, закон пов`язує можливість переходу права на компенсацію моральної шкоди до спадкоємця не лише з фактом завдання спадкодавцеві такої шкоди, а з наявністю судового рішення, яким відповідну грошову суму було присуджено спадкодавцеві ще за його життя. Сам факт родинних відносин, прийняття спадщини або набуття процесуального статусу представника чи правонаступника потерпілої особи не зумовлює переходу до спадкоємця права пред`явити після смерті потерпілого вимогу про компенсацію моральної шкоди, якої зазнала померла особа. Оскільки за життя ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди їй судом не присуджувалося, відповідне особисте право вимоги не увійшло до складу спадщини та не перейшло до ОСОБА_4 .

Суд також перевірив наявність підстав для відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, яка могла бути завдана безпосередньо їй самій. Зміст цивільного позову свідчить, що заявлену до стягнення суму позивачка пов`язує з кримінальним правопорушенням, потерпілою від якого була її мати, та фактично просить компенсувати моральну шкоду, спричинену невиконанням судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_8 . Разом із тим ОСОБА_4 не була стороною відповідного цивільного спору, а виконавче провадження не здійснювалося на захист її особистих прав та інтересів.

Доказів того, що інкриміноване ОСОБА_6 невиконання судового рішення було безпосередньо спрямоване проти особистих немайнових прав ОСОБА_4 або безпосередньо спричинило їй моральні страждання, які перебувають у юридично значущому причинному зв`язку саме з цим кримінальним правопорушенням, суду не надано.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_4 є донькою потерпілої, не свідчить про безпосереднє завдання їй моральної шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 382 КК України.

Положення цивільного законодавства допускають виникнення в членів сім`ї права на компенсацію власної моральної шкоди, зокрема у випадках смерті фізичної особи внаслідок протиправних дій. Однак смерть ОСОБА_8 не перебуває у причинному зв`язку з інкримінованим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням і не є наслідком умисного невиконання судового рішення. Зазначення у позові загальної суми моральної шкоди у розмірі 20 000 грн без обґрунтування того, у чому конкретно полягали моральні страждання самої ОСОБА_4 , якою була їх тривалість та інтенсивність і яким чином визначено заявлений розмір компенсації, не є достатнім для покладення на обвинувачену відповідальності за відшкодування такої шкоди.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 не набула у порядку спадкування права вимагати відшкодування моральної шкоди, яка могла бути завдана її матері, оскільки відповідне відшкодування не було присуджене ОСОБА_8 за її життя. Водночас позивачкою не доведено, що інкримінованим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням моральну шкоду було безпосередньо завдано самій ОСОБА_4 .

Сам факт визнання ОСОБА_6 винуватою за ч. 1 ст. 382 КК України не звільняє цивільного позивача від обов`язку довести належність йому права вимоги, факт заподіяння шкоди, її характер, розмір та причинний зв`язок із кримінальним правопорушенням.

Відсутність у цивільної позивачки матеріального права на компенсацію моральної шкоди, заподіяної померлій, а також недоведеність заподіяння моральної шкоди безпосередньо самій позивачці є підставами для відмови в задоволенні позову по суті.

За таких обставин цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Вирішення інших питаннь у кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази не долучалися.

Керуючись ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять) тисяч грн.

Звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч. 5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень - відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1