Постановление суда № 138368979, 21.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

21 липня 2026 року м.Київ № 320/28861/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання - Ободовському І.В.,

за участю заявниці - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Бєляєва О.А.,

представника відповідача - Вачиля А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в електронній формі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області,Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (Відповідач-1) № 192 від 28.05.2026 року "Про продовження терміну проживання в модульних містечках" в частині пункту 1.1 щодо обмеження строку тимчасового проживання ОСОБА_1 одним місяцем (до 30.06.2026 року);

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (Відповідач-1) № 225 від 25.06.2026 року "Про відмову у продовженні терміну проживання в модульному містечку" ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (Відповідач-1) прийняти рішення про продовження Позивачці ОСОБА_1 строку тимчасового проживання у місці тимчасового проживання (модульному містечку) за адресою: АДРЕСА_1 ) на період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування відповідно до вимог пункту 2-1 статті 20 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, та зобов`язати Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області (Відповідач-2) укласти з Позивачкою ОСОБА_1 договір користування житловими приміщеннями у місцях тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

Одночасно із позовом заявниця подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (Відповідача-1) № 225 від 25.06.2026 року "Про відмову у продовженні терміну проживання в модульному містечку" позивачці ( ОСОБА_1 ) - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили;

- зупинення дії пункту 1.1 Рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (Відповідача-1) № 192 від 28.05.2026 року "Про продовження терміну проживання в модульних містечках" в частині обмеження строку тимчасового проживання Позивачці ( ОСОБА_1 ) одним місяцем (до 30.06.2026 року) - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили;

- заборони відповідачам, їх посадовим та службовим особам, а також іншим особам, які діють від імені чи в інтересах Відповідачів, вчиняти будь-які дії щодо примусового виселення позивачки ( ОСОБА_1 ) із місця тимчасового проживання за адресою: с. Бузова, модуль Б, кімната 8, та/або обмеження її доступу до вказаного житлового приміщення - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та особою з інвалідністю ІІІ групи, а місце проживання у модульному містечку є її єдиним доступним житлом. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до її примусового виселення до вирішення спору по суті, що істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист та поновлення її прав у разі задоволення позову. Крім того, заявник зазначає про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, оскільки вони, на її переконання, прийняті з порушенням вимог законодавства щодо гарантій житлових прав внутрішньо переміщених осіб та порядку їх виселення. У зв`язку із цим позивач просить зупинити дію рішень Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області № 192 від 28.05.2026 та № 225 від 25.06.2026, а також заборонити відповідачам та іншим особам, які діють від їх імені чи в їх інтересах, вчиняти будь-які дії щодо її примусового виселення до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

Також, ухвалою суду від 20.07.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову.

У подальшому ухвалою суду від 21.07.2026 закрито провадження у справі на підставі того, що спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали подану заяву про забезпечення позову та просили її задовольнити. На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначили, що у разі невжиття таких заходів існує реальна загроза примусового виселення позивачки з модульного містечка ще до вирішення спору по суті, що, на їхню думку, істотно ускладнить або зробить неможливим ефективний захист її прав у разі задоволення позову. Крім того, заявниця та її представник пояснили, що протягом тривалого часу між позивачкою та окремими мешканцями модульного містечка існує конфлікт. За їх твердженням, інші мешканці систематично чинять психологічний тиск на позивачку, вимагають її виселення та фактично намагаються виселити її з місця тимчасового проживання шляхом подання численних колективних скарг до Дмитрівської сільської ради та створення конфліктних ситуацій. Також представник заявниці зазначив, що конфлікт між позивачкою та іншими мешканцями модульного містечка набув фізичного характеру, оскільки, за твердженням позивачки, вона зазнала побиття з боку інших мешканців. У зв`язку із зазначеними подіями правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження, у межах якого здійснюється досудове розслідування. На думку заявниці, саме після виникнення зазначеного конфлікту відповідачем було прийнято спірні рішення про обмеження строку її проживання та відмову у його подальшому продовженні.

Представник позивачки також наголосив, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою та особою з інвалідністю III групи, іншого житла не має, а тому її виселення до вирішення спору по суті призведе до втрати єдиного місця проживання та фактичної неможливості реалізації права на судовий захист.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову та просив відмовити у її задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що спірні рішення виконавчого комітету були прийняті не довільно, а за результатами розгляду комісією з житлових питань матеріалів, які надійшли від мешканців модульного містечка та коменданта, а також після заслуховування самої позивачки. Представник відповідачів пояснив, що до Дмитрівської сільської ради надійшло чотири письмові звернення (скарги) від мешканців модульного містечка, у яких зазначалося про систематичне порушення позивачкою правил проживання, конфліктну поведінку, створення напруженої атмосфери серед мешканців, численні сварки та неналежне виконання обов`язків, передбачених правилами проживання. Крім того, за словами представника відповідачів, комендантом модульного містечка було подано відповідну доповідну записку, в якій також повідомлялося про неодноразові конфліктні ситуації за участю позивачки та численні усні й письмові звернення інших мешканців. Також представник відповідачів зазначив, що позивачка, на думку відповідача, неналежним чином виконувала обов`язки мешканця модульного містечка, зокрема не здійснювала оплату житлово-комунальних послуг у повному обсязі, чим порушувала умови проживання. Представник відповідачів наголосив, що саме сукупність зазначених обставин стала підставою для рекомендації комісії з житлових питань та подальшого прийняття виконавчим комітетом рішення про відмову у продовженні строку проживання позивачки, а тому, на його думку, підстав для забезпечення позову не існує.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою забезпечення позову є процесуальним інститутом, спрямованим на забезпечення ефективного виконання майбутнього судового рішення та гарантування реального захисту прав особи у справі, яка підлягає розгляду відповідним судом. Вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову є похідним від наявності у суду повноважень на розгляд спору по суті.

Як встановлено судом під час розгляду справи, заявлені позовні вимоги випливають із житлових правовідносин, пов`язаних із користуванням житловим приміщенням на підставі договору найму (оренди). Предметом спору є захист права позивачки на користування житлом та оспорювання припинення такого права шляхом відмови у продовженні строку проживання і подальшого виселення. При цьому Верховний Суд у постанові від 26 березня 2025 року у справі № 464/377/24, застосовуючи положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що місце тимчасового проживання внутрішньо переміщеної особи у модульному містечку за наявності достатнього фактичного зв`язку особи з ним може вважатися «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції та користується гарантіями права на повагу до житла. Відтак спір, який стосується припинення права користування таким житлом та виселення особи, є спором про захист цивільного (житлового) права, а не публічно-правовим спором. Саме тому цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки адміністративний суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю адміністративної юрисдикції, він не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати питання про застосування заходів забезпечення позову, заявленого у такій справі.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не може бути розглянута адміністративним судом, оскільки питання щодо забезпечення позову має вирішуватися судом, компетентним розглядати спір по суті.

Враховуючи наведене, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд позбавлений процесуальних повноважень вирішувати питання про застосування заходів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є похідним від розгляду справи судом, який має юрисдикцію щодо вирішення спору по суті. Відтак адміністративний суд не вправі надавати правову оцінку доводам заяви про забезпечення позову та вирішувати питання щодо наявності підстав для вжиття відповідних заходів у справі, яка не належить до його юрисдикції.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 19, 150- 154, пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.