Решение № 138367125, 20.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/13033/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Полетило Павло Сергійович в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2025 №0270180705 та №0270200705.

Позові вимоги обґрунтовані тим, що протягом 15.08.2025-22.08.2025 працівниками ГУ ДПС у Волинській області була проведена фактична перевірка ресторану «Як для себе», за наслідками якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки №23435/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025 з виявленими порушеннями податкового та іншого законодавства, за результатом якої контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2025 №0270200705, №0270180705 на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені 146667 грн.

Позивач вважає, що проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області протягом 18.08.2025-22.08.2025, де ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, є незаконними, так як була порушена процедура проведення фактичної перевірка і, відповідно, податкові повідомлення-рішення від 12.09.2025 р №0270200705, від 12.09.2025 №0270180705 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що недотримання наведених процедурних питань під час проведення податкової перевірки нівелює її наслідки, незалежно від виявлених порушень. Як підтверджується відповіддю ГУ ДПС на адвокатський запит, єдиною «інформацією» про можливі порушення була аналітична довідка (доповідна записка) про «виявлені ризики». Цей документ є внутрішнім актом контролюючого органу, який не може бути джерелом інформації, передбаченим законом, і не містить конкретних фактів, що могли б обґрунтовувати проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позов в частині порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, які встановлені під час фактичної перевірки, позивач посилається на те, що у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

Згідно із висновками податкового органу, у суб`єкта господарювання на місці проведення розрахунків знаходились готівкові кошти, в сумі 14734 грн, отримані від реалізованих підакцизних товарів. Разом з тим, відповідно до даних Х-звіту ПРРО обсяг проведених розрахункових операцій в готівковій формі становить 1120 грн. Таким чином надлишок - 13 614 грн, не відображені в Х звіті ПРРО при проведенні розрахункових операцій у готівковій формі не проведено через ПРРО, відповідні розрахункові документи (у паперовій та/або електронні формі) не створено та покупцям в обов`язковому порядку не надано. Також в ході аналізу інформації, яка міститься в базах даних ДПС (СОД РРО) встановлено, що в період з 26.07.2025 по 21.08.2025 при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку та коктейлів через РРО не забезпечено створення та надання покупцям розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на суму 40888 грн. Однак, з огляду на визначення розрахункової операції, яке наведене у статті 2 Закону №265/95-ВР, факт непроведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг). Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення. Разом з тим, контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій на загальну суму 40888 грн позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані

Стосовно придбання за готівкові кошти піци «карбонара» 1 шт за ціною 265 грн, на загальну суму 265,0 грн без застосування ПРРО та надання покупцю в обов`язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту, позивач зауважує, що згідно положень статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. В контексті вищезазначених обставин справи, необхідно зазначити, що у даному випадку на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась у зв`язку з виконанням функцій держави, тобто, за рахунок державних коштів, посадовими особами контролюючого органу не надано доказів отримання державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв`язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави. Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам, які в межах проведення фактичної перевірки здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС, а контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави. При цьому, відповідачем не надано суду доказів здійснення контрольної розрахункової операції, а саме доказів складення акту про повернення товару позивачу, за результатами контрольної розрахункової закупки; акту отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача. Відсутність доказів належного проведення контрольної розрахункової операції, джерела походження коштів, підтвердження факту продажу без фіскалізації та невидачі чеку свідчить, що контролюючий орган діяв із порушенням вимог чинного законодавства.

Також зауважує, що в акті фактичної перевірки позивачу лише кваліфіковано правопорушення, передбачене п. 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР, проте обов`язок СГ забезпеченню використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД при реалізації алкогольних напоїв виникає з пункту 11 статті 3 Закон України №265/95 ВР. Таким чином, у акті фактичної перевірки дане порушення, передбачене пунктом 11 статті 3 Закон України №265/95-ВР не встановлено, проте в оскаржуваній ППР таке правопорушення кваліфіковано.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Валюха В.М. від 07.05.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 КАС України.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 26.11.2026 позовні вимоги заперечила та зазначила, що фактична перевірка проведена на підставі та у межах повноважень, визначеним відповідними нормами податкового законодавства, а винесені за результатом встановлених порушень податкові повідомлення-рішення від 12.09.2025 №0270200705, №0270180705 на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені 146667 грн є правомірними, позаяк під час проведення фактичної перевірки були виявлені порушення, встановленні пунктом 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статей 44, 85 ПК України.

Зокрема, зазначила, що згідно з пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Так, в ході перевірки на місці проведення розрахунків в ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ» за адресою АДРЕСА_1 станом на 15:12 год. 15.08.2025 знаходились готівкові кошти, в сумі 14734,00 грн, отримані від реалізованих підакцизних товарів 15.08.2025, які були власноручно підраховані особою, що здійснила розрахунок ОСОБА_2 , про що останньою було складено власноручно письмову розписку. Разом з тим відповідно до даних «Х-звіту» ПРРО ф. н. НОМЕР_2 станом на 15:11 год 15.08.2025 обсяг проведених розрахункових операцій в готівковій формі становить 1120,0 грн, що підтверджується описом наявних купюр і монет від 22.08.2025, долученим позивачем. Відповідно, надлишок готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 13614,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 , при проведенні розрахункових операцій у готівковій формі у встановленому законодавством порядку не проведено через зареєстрований ПРРО ф.н. 4001185980 грошові кошти у сумі 13614,00 грн, відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створено та покупцям в обов`язковому порядку не надано, чим порушено пункти 1, 2 статті З Закону № 265/95-ВР.

Крім того вказує, що стаття 3 Закону №265/95-ВР покладає на суб`єктів господарювання також обов`язок передбачений пунктом 11, зокрема обов`язок проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями. Тобто, відповідно до пунктів 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання при продажу підакцизних товарів зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, які підлягають маркуванню, - також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) , та видавати покупцеві в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, з усіма обов`язковими реквізитами.

Згідно з актом фактичної перевірки встановлено, що при проведенні розрахункових операцій через РРО, фіскальний номер 4001185980, позивачем не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при реалізації алкогольних напоїв. Реєстр таких проведених розрахункових операцій наведений в Додатку №1 до матеріалів перевірки. Зокрема, у фіскальному чеку за номером 4920476282 від 03.08.2025, яким реалізовано Лікер Baileys 50 мл. на суму 135.00 грн, відсутні дані щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД (копія чеку додається). Також в ході аналізу інформації, яка міститься в інформаційній системі ДПС України (дані СОД РРО ДПС України) встановлено, що позивачем в період з 26.07.2025 по 21.08.2025 при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку та коктейлів через РРО ф.н. 4001185980 не забезпечено створення та надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на загальну суму 40888,00 грн (в тому числі за 26.07.2025 на суму 195 грн). Реєстр розрахункових операцій проведених з порушенням наведено в Додатках №2, до матеріалів перевірки. До прикладу, у фіскальному чеку за номером 4867864181 від 26.07.2025, яким серед інших товарів було й реалізовано ОСОБА_3 на суму 195.00 грн, відсутні дані щодо серії та номеру марки акцизного податку (копія чеку додається). Відтак, посадові особи контролюючого органу правомірно встановили порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Щодо порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР відповідач зазначила, що на виконання вимог вказаної норми, ОСОБА_1 зобов`язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Станом на початок фактичної перевірки 15.08.2025 в даній господарській одиниці в присутності бармена ОСОБА_4 знято залишки товарно матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) які відображені в додатку (Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ)), яку ОСОБА_4 підписав, разом з тим надав інформацію про вартість алкогольних напоїв, що знаходились в реалізації та описані у відомості на суму 58891,50 грн.

Проте, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до закінчення перевірки не надано жодних відомостей та документів, які б підтверджування ведення обліку товарних запасів . У поясненнях, наданих ОСОБА_5 під час перевіркми, вказано про те, що форма обліку товарних запасів та прихіднні документи на товар в ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ» відсутні тому, що знаходяться у бухгалтера в Луцьку. Проте, згідно з вимогами законодавства у разі відсутності документів на місці реалізації товару, вони повинні бути надані контролюючому органу до завершення перевірки, відтак враховуючи відсутність необхідних документів, позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Загальна сума неналежно облікованих товарів становить 58891,5 грн. Як наслідок, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.

Відтак, контролюючим органом правомірно встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР.

Також вказала, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до положень пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зокрема, у ситуації, що виникла під час проведення фактичної перевірки на письмовий запит перевіряючих від 15.08.2025 суб`єктом господарювання, керівником суб`єкта господарювання або особою, що його заміняє, або іншою уповноваженою особою, а у випадку їх відсутності - особою, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції, не надано в повному об`ємі документи, що становлять предмет перевірки, а саме: а банківські виписки за 2025 рік. Як наслідок, контролюючим органом було складено акт, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк (ненадання в повному обсязі) платником податків документів для фактичної перевірки від 22.08.2025. Відтак, порушення платником вимог статті 44, 85 ПК України встановлено вірно.

Також представник відповідача не погоджується з окремими твердженнями позивача.

Зокрема, позивач в позові зазначав про те, що «у акті фактичної перевірки дане порушення, передбачене п. 11 ст. 3 Закон України №265/95-ВР не встановлено, проте в оскаржуваній ППР таке правопорушення кваліфіковано».

Однак, вказане не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

15.08.2025 посадові особи ГУ ДПС проводили фактичну перевірку ОСОБА_1 результати якої відображені у акті перевірки №23435/Ж5/03-20-07 05/ НОМЕР_1 від 22.08.2025, а також в той же час за тією ж адресою проводилась фактична перевірка ОСОБА_6 , за результатами перевірки якої складено акт №23431/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_3 від 22.08.2025. Акт перевірки ОСОБА_1 було складено на 5 аркушах та встановлено порушення п. 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, ст. 44,85 ПК України та ст. 24 Кодексу законів про працю, а акт перевірки ОСОБА_6 був складений на 4 аркушах та встановлював порушення 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 44,85 ПК України. Проте позивач звертаючись до суду свідомо перекрутив фактичні обставини справи та долучив акт фактичної перевірки який складається з 1-4 аркушу акту перевірки ОСОБА_1 , а 5 аркуш позивач замінив на 4 аркуш перевірки ОСОБА_6 , яким встановлено меншу кількість порушень Закону №265/95-ВР.

Крім того, звертає увагу, що на 6 аркуші чітко прослідковується, що перевірявся саме ФОП ОСОБА_6 , а не ОСОБА_1 .

Відтак, посилання позивача на те, що у акті не встановлено порушення пункту 11 статі 3 Закону №265/95-ВР не відповідає обставинам справи.

Також позивач зазначав, що «Представник позивача у акті перевірки у розділі «Зауваження до акта перевірки» зазначив, що контролюючим органом не надано часу для надання документів, оскільки бухгалтер у відпустці», проте це також не відповідає зауваженням зазначеним у акті перевірки складеному за результатами перевірки позивача, оскільки у акті №23435/Ж5/03-20-07 05/3347706875 вказано про те, що «з актом фактичної перевірки не згідний», відтак посилання позивача щодо того що «Представник позивача вчасно повідомив у акті перевірки, що бухгалтер перебуває у відпустці, через що надати документи було неможливо» не стосуються обставин справи, що розглядатиметься.

Щодо посилань позивача на те, що « У ситуації, що склалася, контролюючий орган не надав платнику реальної можливості виконати цей обов`язок, оскільки: не визначив конкретного переліку документів, які потрібно надати; не встановив строку для їх подання; не врахував об`єктивні обставини (бухгалтер перебував у відпустці, документи фізично не були доступні на момент перевірки). Контролюючий орган не оформив письмового запиту із зазначенням конкретного переліку документів і строку для їх подання, як це передбачено нормами ПК України (зокрема, п. 85.3). Без такого запиту неможливо вважати, що платник податків порушив обов`язок щодо надання документів.» зазначаємо, знову ж таки, що вказане не відповідає обставинам справи. 15.08.2025 року посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області було вручено представникові позивача (Гурич-Салінській А.В.) письмовий запит про надання документів. Звертаємо увагу, що запит містить чіткий перелік необхідних документів, а не формулювання «усі документи», як зазначав позивач, та строк до якого потрібно було надати ці документи, зокрема до 12 год. 00 хв. 18.08.2025.

Вручення цього запиту підтверджується підписом адміністратора ресторану «ЯК ДЛЯ СЕБЕ». Крім того, позивач з 15.08.2025 по 18.08.2025 мав час для надання контролюючому органу запитуваних документів, відтак його посилання на те, що «документів є безпідставним» не слід брати до уваги. Також, позивач зазначав про те, що «звинувачення у ненаданні акту фактичної перевірки вбачається, що перед її початком в ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ» було придбано за готівкові кошти піцу «карбонара» 1 шт за ціною 265 грн на загальну суму 265,0 грн», проте навіть з акту перевірки долученого позивачем вказано, що контролюючий орган придбав пиво «ЗЕМАН» за ціною 65 грн. Вказане ще раз підтверджує те, що представник позивача свідомо перекручував обставини справи та вводив суд в оману надаючи докази, які не мають стосунку до оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Щодо посилання на те, що «відповідачем не надано суду доказів здійснення контрольної розрахункової операції, а саме доказів складення акту про повернення товару позивачу, за результатами контрольної розрахункової закупки; акту отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача», звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №580/1158/23 від 10.04.2025, де суд вказав про те, що відсутність доказів вчинення перевіряючими таких контрольних розрахункових операцій за рахунок саме бюджетних коштів та дотримання порядку повернення придбаних у ході проведення контрольних закупок товарів платнику самі по собі не спростовують встановлених в актах перевірок обставин вчинення позивачем порушень п. 1, п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що перевірка проведена правомірно, а виявлені порушення та прийняті ППР відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Просила в задоволені позову відмовити повністю.

У зв`язку з відрахуванням з 04.06.2026 судді Валюха В.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/472/26 проведено повторний автоматизований розподіл справи №140/13003/25.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026, яким головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/13003/25 було визначено суддю Лозовського О.А., справу прийнято до провадження.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази по справі, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у місті Луцьку за адресою: АДРЕСА_1 (ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу №2771-п від 15.08.2025 та направлень від 15.08.2025 №4327, №4330 було проведено фактичну перевірку ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №23435/Ж5/03-20-07 05/3347706875 від 22.08.2025, яким встановлено, зокрема, порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), статей 44, 85 Податкового кодексу України, статті 24 Кодексу Законів про працю України (а. с. 47-49).

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до акту перевірки бланк №003934 від 22.08.2025 вбачається наступне:

1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок па неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання (ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»): 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше сума штрафних санкцій 195 грн; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення сума штрафних санкцій 81460,50 грн;

2) у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (п.7 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»): 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - штрафна санкція у розмірі 5110,00 грн;

3) реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) (ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафна санкція у розмірі 58891,50 грн;

- за ненадання документів нараховано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн відповідно до статей 44, 85 ПК України (а. с. 30 зворот).

На підставі акту фактичної перевірки №23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875 від 22.08.2025 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято податкові повідомлення рішення від 12.09.2025 №0270200705, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн та №0270180705, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 145647,00 грн (а. с. 28-30).

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно статті 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що перед початком проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській найманому працівнику адміністратору ресторану «Як для себе» ОСОБА_5 було пред`явлено та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки і направлення на її проведення, про що свідчить її особистий підпис у відповідних документах (а. с. 13 зворот, 14).

Отже, контролюючим органом дотримано вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо допуску до проведення перевірки.

У матеріалах справи зазначено, що представник позивача допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, а також отримала письмовий запит про надання документів із визначеним переліком документів та строком їх подання, що підтверджується її підписом.

Заперечень щодо початку проведення перевірки або недопуску посадових осіб контролюючого органу позивачем не заявлялося.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначене коло осіб, яким можуть бути вручені (пред`явлені) наказ та направлення на проведення фактичної перевірки. Такими особами, зокрема, є службові особи суб`єкта господарювання. При цьому, зазначеною нормою не передбачені вимоги щодо підтвердження повноважень службових осіб на отримання цих документів.

Той факт, що ОСОБА_5 є адміністратором ресторану «Як для себе», за адресою АДРЕСА_1 , тобто службовою особою, яка перебуває з позивачем у трудових відносинах, не є спірним.

Тому, отримання зазначеною особою (адміністратором ресторану) копії наказу на проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленнями на її проведення, правомірно сприйняте посадовими особами відповідача як допуск до проведення фактичної перевірки позивача.

Таким чином, фактична перевірка позивача, проведена з дотриманням відповідачем порядку проведення перевірок, передбаченого ПК України.

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для здійснення фактичної перевірки у зв`язку з порушенням підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а.

У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2021 у справі №826/17123/18.

Згідно наказом ГУ ДПС у Волинській області від 15.08.2025 №2771-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 » підставою для проведення фактичної перевірки стала наявність у контролюючого органу інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Як убачається зі змісту наказу, підставою для призначення перевірки стали відомості про можливе здійснення реалізації алкогольних напоїв із видачею розрахункових документів, які не містять цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серії та номера), використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, відсутність у базах даних ДПС інформації щодо оформлення найманих працівників, а також необхідність перевірки дотримання вимог законодавства щодо порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності дозвільних документів, виробництва та обігу підакцизних товарів і дотримання законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що обов`язковою передумовою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, відтак доповідна записка 14.08.2025 №343/03-20-07-05 відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області може бути передумовою для проведення фактичної перевірки.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 в адміністративній справі №803/1171/17 дійшов правового висновку у подібних правовідносинах, що при призначенні перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

При цьому Верховний Суд вказав, що наявність службової записки з викладенням інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, може розглядатись як передбачена підпунктом 80.2.2 пункту 80.5 статті 80 ПК України підстава для проведення фактичної перевірки та відповідно може мати наслідком прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Отже, пункт 86.5 статті 86 ПК України, який визначає особливості складання, реєстрації та вручення акту фактичної перевірки, не передбачена реєстрація акта до вручення його платнику податків, якщо таке вручення відбувається за місцем проведення перевірки удень її проведення.

Акт фактичної перевірки вручені уповноваженому представнику позивача після завершення у місці проведення перевірки, що підтверджується підписом на акті перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області діяло в межах та у спосіб, визначених ПК України, а підстави для призначення та проведення фактичної перевірки ресторану «Як для себе» за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Коршовець, вул. Квітнева, 1, були наявними.

Отже, порушень вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України судом не встановлено, а тому доводи позивача щодо незаконності призначення фактичної перевірки не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2025 №0270180705 та №0270200705, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 146667 грн, став викладений в Акті фактичної перевірки від 22.08.2025 №23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875 висновок відповідача про порушення позивачем пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, а також статей 44, 85 ПК України у зв`язку з непроведенням через програмний реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів у сумі 13614,00 грн та невидачею відповідних розрахункових документів, незабезпеченням використання режиму програмування РРО із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при реалізації алкогольних напоїв, ненаданням документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, реалізацією товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, а також ненаданням у повному обсязі документів, що становлять предмет фактичної перевірки, на письмовий запит контролюючого органу.

Стосовно суті виявлених порушень та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Як слідує з Акта фактичної перевірки від 22.08.2025 №23435/Ж5/03-20-07-05/3347706875, посадовими особами контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки здійснено контрольну розрахункову операцію, а саме придбано в ресторані «Як для себе» товар (пиво «Земан» вартістю 65 грн (а. с. 48), а не піцу «Карбанара» за ціною 265 грн, як вказує позивач) за готівкові кошти з метою перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства щодо застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа встановленої форми.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів здійснення контрольної розрахункової операції, а саме: доказів складення акта про повернення товару позивачу, за результатами контрольної розрахункової закупки; акта отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.

Також, відповідачем до суду не надано доказів джерела походження коштів, відповідно до яких здійснено контрольну розрахункову операцію, що не дає можливості підтвердити що така проводилась за рахунок контролюючого органу, тобто у зв`язку з виконанням функцій контролюючого органу.

З огляду на зазначені обставини справи та наведені положення норм матеріального права, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, які встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення позивачем податкового законодавства.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення і справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд не бере до уваги докази, які одержані відповідачем під час перевірки позивача з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме не забезпечено створення та надання покупцям розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на суму 40888 грн в період з 26.07.2025 по 21.08.2025 при проведенні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку та коктейлів через РРО, суд зазначає таке.

Відповідальність за вищевказане передбачена пунктом 1 статті 17 Закону Закон №265/95-ВР, де зазначено, що у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не видачі (в паперовому вигляді та / або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 100% (за перше порушення) вартості проданих з порушенням товарів. 150 % вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до підпункту 1, 2 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

У висновку акту перевірки від 22.08.2025 контролюючим органом зазначено, що під час аналізу інформації, яка міститься в інформаційній системі ДПС України (СОД РРО), встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: при реалізації алкогольних напоїв через програмний реєстратор розрахункових операцій не забезпечено створення та видачу покупцям розрахункових документів встановленої форми та змісту, оскільки у фіскальних касових чеках відсутній обов`язковий реквізит цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Зазначене, за висновком контролюючого органу, стосується операцій з реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 40 888,00 грн, у тому числі 26.07.2025 на суму 195,00 грн (а. с. 48).

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) від 21.01.2016 №13 затверджено Положення №13.

Наказом Міністерства фінансів України під 08.06.2021 №329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 за №832/36454, набрав чинності 01.07.2021) (далі Наказ №329) розділ 11, III Положення №13 викладено у новій редакції.

Положення №13 у редакції Наказу №329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Також пунктом 2 Наказу №329 установлено, що: до 01.10.2021 вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01.10.2021 реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою КМУ від 12.02.2020 №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2010 №1251, в частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

Постановою КМУ від 12.02.2020 №74 Деякі питання маркування алкогольних напоїв затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01.05.2020.

У свою чергу марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою КМУ від 14.05.2015 №296 та перебували в обігу з 01.07.2015, не мали штрих-коду та QR-коду.

Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абзацу чотири, шість частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язковою відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01.10.2021) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Отже, продаж з 01.10.2021 алкогольних напоїв, маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та/або ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номера), не може вважатися порушенням законодавства.

За висновками акта фактичної перевірки від 15.08.2025 суть порушення, за яке контролюючим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, полягає у тому, що при реалізації алкогольних напоїв через програмний реєстратор розрахункових операцій розрахункові документи не містили обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серії та номера), що, за даними інформаційної системи ДПС України (СОД РРО), встановлено щодо операцій з реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 40 888,00 грн.

Як убачається зі змісту акта перевірки від 22.08.2025, зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі інформації, що міститься в інформаційній системі ДПС України (СОД РРО), без наведення в акті відомостей про дослідження первинних документів щодо придбання алкогольних напоїв або встановлення факту реалізації саме алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку нового зразка, які містять штриховий код.

Крім того, актом фактичної перевірки встановлено порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, яке, за висновком контролюючого органу, полягало у невідповідності суми готівкових коштів, що знаходилися на місці проведення розрахунків, даним Х-звіту програмного РРО.

Зокрема, під час перевірки встановлено наявність готівкових коштів у сумі 14734,00 грн, тоді як згідно з Х-звітом програмного РРО сума проведених розрахункових операцій у готівковій формі становила 1120,00 грн, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про наявність надлишку готівкових коштів у розмірі 13614,00 грн, які не були проведені через програмний РРО та щодо яких покупцям не було видано розрахункові документи встановленої форми та змісту.

Водночас із матеріалів акта перевірки вбачається, що висновок контролюючого органу щодо зазначеного порушення зроблено виключно на підставі співставлення фактичної суми готівкових коштів із даними Х-звіту програмного РРО, без наведення в акті конкретних доказів того, що виявлений надлишок готівкових коштів був отриманий саме від реалізації товарів без проведення розрахункових операцій через програмний РРО.

Однак, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведений той факт, що готівкові кошти в сумі 13614,0 грн одержані саме від реалізації підакцизних товарів, що свідчить про протиправність застосування штрафних санкцій у цій частині.

Також суд звертає увагу, що факт непроведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг).

Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій на загальну суму 40888 грн позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.

Кожний факт не видачі розрахункового документу має бути встановлений і підтверджений з боку відповідача належними та допустимим доказами (наприклад, зафіксований під час здійснення контрольної закупки або через надходження скарги від споживача, тощо).

Суд не погоджується з висновками контролюючого органу та зазначає, що з огляду на визначення розрахункової операції, яке наведене у статті 2 Закону №265/95-ВР, факт непроведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг).

В даному випадку контролюючий орган не встановив непроведення через ПРРО операцій, що наведені у додатку, а лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення операції із застосуванням електронних платіжних засобів.

Суд враховує, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення.

Одне лише посилання щодо проведення платежу через електронний платіжний засіб та операцією з проведення платежу через ПРРО не може свідчити про наявність факту не забезпечення створення, роздрукування та видачі з боку позивача покупцям (споживачам послуг) розрахункових документів це є лише припущенням.

Рішення контролюючого органу про притягнення платника податків до відповідальності не може бути прийняте і ґрунтуватися лише на припущеннях.

Окрім того, саме розрахунковий документ може бути доказом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з продажу товару, а не аналіз інформації СОД РРО.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 по справі №520/4564/23 зазначив, зокрема, таке, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформцією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності , а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 визначив, що для притягнення до відповідальності за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР контролюючий орган має довести хоча б один із трьох елементів правопорушення: непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО; проведення її на неповну суму; невидачу розрахункового документа.

Жоден із цих елементів у межах перевірки документально не підтверджений.

Відсутність доказів належного проведення контрольної розрахункової операції, джерела походження коштів, підтвердження факту продажу без фіскалізації та невидачі чеку свідчить, що контролюючий орган діяв із порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/ або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Пунктом 7 статі 17 Закону №265/95-ВР визначено, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно висновку, викладеному в акті фактичної перевірки від 22.08.2025, проведеної у ресторані «ЯК ДЛЯ СЕБЕ», за місцем проведення господарської діяльності позивача, встановлено, що при проведенні розрахункових операцій через РРО, фіскальний номер 4001185980, суб`єктом господарювання не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД при реалізації алкогольних напоїв.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, встановлюючи порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 3 Закону №265/95-ВР, контролюючий орган не встановив період протягом якого суб`єктом господарювання не забезпечено використання режиму програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД при реалізації алкогольних напоїв; до акту перевірки не долучено жодного з розрахункових документів, які б підтверджували твердження контролюючого органу про відсутність на таких розрахункових документах одного з обов`язкових реквізитів - коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 12.08.2025 у справі № 280/9997/23 зазначив, що Закон № 265/95-ВР окремим порушенням визначає проведення через РРО розрахункової операції без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Такий обов`язок суб`єкта господарювання випливає із пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, і у випадку притягнення особи до відповідальності на цій підставі підлягають встановленню обставини наявності у розрахунковому документі, яким зафіксовано продаж підакцизного товару, означених вище реквізитів.

Щодо виявлених під час перевірки порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суд враховує наступне.

Так, пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 2 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована нормами розділу V цього Закону.

Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР, вбачається два самостійних склади правопорушення, за які як у їх взаємній сукупності, або у кожному конкретному випадку може бути визнано, як порушення та застосована штрафна санкція.

До першого складу, можна віднести порушення пов`язане із здійсненням суб`єктом господарювання реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, тобто взагалі, та/або до другого - не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 380/6314/24, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

В постанові від 29.09.2025 у справі №380/12025/24 Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку. Відтак, для встановлення факту не облікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться (як то накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо). У свою чергу порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність як таких відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, їх походження.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496).

Даний Порядок визначає Правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

-документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

-первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 22.08.2025, станом на початок фактичної перевірки 15.08.2025 в ресторані «ЯК для себе» в присутності бармена ОСОБА_4 контролюючим органом знято залишки товарно матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) які відображені в додатку (Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ)), яку ОСОБА_4 підписав, разом з тим надав інформацію про вартість алкогольних напоїв, що знаходились в реалізації та описані у відомості на суму 58891,50 грн.

Однак, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження таких висновків податкового органу, як і не надано первинних документів, що підтверджують облік та надходження товару, який був реалізований через ПРРО. Протилежного матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22

З огляду на встановлені порушення, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до фінансової відповідальності за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) відповідальність за які передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, оскільки матеріалами справи не підтверджено дане порушення.

Щодо порушення ФОП ОСОБА_1 статті 44 та 85 ПК України при здійсненні господарської діяльності, суд зазначає таке.

Згідно з підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області під час проведення фактичної перевірки ресторану «Як для себе» було вручено адміністратору закладу письмовий запит про надання документів, що стосуються предмета перевірки .

Суд звертає увагу, що з аналізу положень статті 85 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган має право витребувати у платника податків копії документів, які свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів та інших платежів або порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При цьому у відповідному запиті мають бути зазначені фактичні обставини, які обґрунтовують необхідність надання таких документів.

Разом з тим, зі змісту письмового запиту ГУ ДПС у Волинській області вбачається, що у ньому наведено лише посилання на норми Податкового кодексу України та перелік документів, які необхідно надати, без зазначення конкретних обставин та фактів, що свідчать про можливе порушення позивачем вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Пункт 85.6 статті 85 ПК України передбачає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Разом з тим, зі змісту акту про ненадання документів на письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій) вбачається, що такий не містить підпису платника податків, а також не зазначено про те, що останній відмовився підписати такий, що свідчить про недотримання представниками контролюючого органу встановленої процедури оформлення таких матеріалів. Усі наведені вище обставини не можуть свідчити про безумовну відмову у наданні запитуваних документів.

Суд зазначає, що податковий орган зобов`язаний дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту відповідного запиту/звернення та актів відмови за встановлених обставин.

Таким чином, аналізуючи приписи податкового законодавства та встановлені під час розгляду справи фактичні обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2025 №0270200705 та №0270180705.

Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу податкових правопорушень, за які до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 146667,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2025 №0270200705, від 12.09.2025 №0270180705.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1174,00 грн, що підтверджується квитанцією від 24.10.2025 №503 (а. с. 10), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с.33).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки задоволено позов, який було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору (146667,00 грн х 1% х 0,8), тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1173,33 грн. Надміру сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за окремо поданим клопотанням на підставі статті 7 Закону №3674-VI.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1173,33 грн, який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 24.10.2025.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12.09.2025 №0270200705 та №0270180705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1173 (одну тисячу сто сімдесят три) гривні 33 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський