Решение № 138359067, 17.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3911/26

Провадження № 2-а/357/268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просила скасувати постанову серії 6АВ № 13829642 від 18.02.2026 та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 лютого 2026 року Інспектором Департаменту патрульної поліції Назаровою Ольгою Миколаївною було складено постанову № 6АВ13829642 за порушення правил дорожнього руху зафіксоване в атоматичному режимі, а саме рух та зупинка в смузі для маршрутних транспортних засобів, за адресою м. Біла Церква, б-p. Олександрійський, 54, транспортним засобом Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. DI2322IT. Про складання даної постанови стало відомо шляхом отримання сповіщення в програмному комплексі ДІЯ, в якому вказано лише номер постанови, відповідального за її складення, адресу вчинення правопорушення, суму штрафу та долучено відеозапис руху автомобіля. Позивач вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Виносячи оскаржувано постанову, інспектором Департаменту патрульної поліції Назаровою Ольгою Миколаївною не було враховано той факт, що виїзд транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. DI2322IT на смугу для руху маршрутного громадського транспорту було здійснено в звязку з меневром уникнення зіткнення з перепоною, а саме колесом, котре лежало посеред проїзної частини. Здійснити даний маневр змістившись ліворуч водій транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. D12322IT не міг, оскільки в лівій полосі для руху нарав швидкість інший учасник руху, а перелаштування ліворуч, враховуючи ожеледицю, могло призвести до ДТП. Здійснити маневр зупинки перед перепоною, водій транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. D12322IT не мав змоги в зв`язку з ожеледицею, що аналогічно могло призвести до ДТП. Оцінивши дорожню обстановку, водій транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. DI2322IT здійснив обережний маневр перелаштування в смугу для руху маршрутного транспорту, здійснив об`їзд перепони та повернувся до своєї смуги. Окрім того, постанову № 6АВ13829642 за порушення правил дорожнього руху зафіксоване в атоматичному режимі, а саме рух та зупинка в смузі для маршрутних транспортних засобів, за адресою м. Біла Церква, б-p. Олександрійський, 54, транспортним засобом Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. DI2322IT було безпідставно складено на Олефір Ольгу Іванівну, оскільки в той день транспортним засобом Volkswagen Tiguan, 2018 р.в., Д.Н.З. DI2322IT керував її чоловік, котрий є власником транспортного засобу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 17 березня 2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Судом 24.03.2026 р. за вх..№18768 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Петухов С. С., який діє на підставі довіреності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що згідно Постанови 18.02.2026 р. о 11 год. 49 хв., за адресою м. Біла Церква, бульв. Олександрійський 54, особа, яка керувала транспортним засобом Volkswagen Tiguan днз НОМЕР_1 , здійснила рух смугою для маршрутних транспортних засобі, що позначена дорожнім знаком 5.11, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення, відповідальну особу, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом «Каскад 280-1221», який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Під час перевірки встановлено, що ділянка бульвару Олександрійського, на якій скоєно правопорушення, має три смуги для руху в одному напрямку, одна з яких призначена для руху маршрутних транспортних засобів і позначена широкою суцільною лінією дорожньої розмітки 1.2. Відповідно до пункту 34 ПДР широка суцільна лінія дорожньої розмітки 1.2 позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги. Лінію 1.2 дозволяється перетинати в разі вимушеної зупинки, якщо цією лінією позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям. Відповідно до Позову, де Позивач вказав, що виїхав на смугу для рух маршрутного громадського транспортного засобу з маневром уникнення зіткнення з перепоною, а саме колесом, котре лежало посеред проїзної частини, повідомляється наступне, що водій транспортного засобі під час його руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди відповідно до пункту 12.3 ПДР України. Навіть якщо водій не бачить небезпеку, він повинен вміти передбачити потенційну небезпеку. Позивач, помітивши небезпеку, повинен був знизити швидкість, для уникнення зіткнення з перешкодою, та перелаштуватись ліворуч після того як проїдуть інші учасники руху , на ліву полосу руху, для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у додатку "Дія" з`явилась постанова 6АВ № 13829642 від 18.02.2026 за ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, що підтверджується скріншотом з додатку "Дія".

Згідно з оскаржуваною Постановою, 18.02.2026 о 11:49 год., за адресою м. Біла Церква, б-р. Олександрійський 54, особа, яка керувала транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила рух смугою для маршрутних транспортних засобі, що позначена дорожнім знаком 5.11, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення, відповідальну особу, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Правопорушення було зафіксоване технічним засобом «Каскад 280-1221», який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Так, згідно частини третьої статі 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно із п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Відповідно до знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України).

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2 статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

Крім того, принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах на користь людини». Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається зі відеозапису долученого позивачем до матеріалів справи, виїзд транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_2 на смугу для руху маршрутного громадського транспорту було здійснено в зв`язку з меневром уникнення зіткнення з перепоною, здійснити даний маневр змістившись ліворуч водій транспортного засобу не міг, оскільки в лівій полосі для руху рухався інший транспортний засіб, здійснити зупинку перед перепоною водій не мав змоги у зв`язку з ожеледицею. Вказані маневри могли б привезти до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 18.02.2026 серії 6АВ № 13829642 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП підлягає задоволенню, а провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності - закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72, 90, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії 6АВ № 13829642 від 18.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції; адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; ЄДРПОУ: 40108646.

СуддяБ. І. Кошель