Решение № 138353549, 21.07.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4957/26

Провадження № 2/487/3329/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Сторона позивача 23.06.2026 звернулась до суду з вказаним позовом у якому просить стягнути з відповідача 15102,60грн. в т.ч. 5946грн. борг за тілом кредиту, 1605,30грн. борг за відсотками, 7551,30грн. борг за штрафом за кредитним договором №59504-09/2025 від 24.09.2025 на підставі договору факторингу №28042026 від 28.04.2026 та судові витрати.

В позовній заяві зазначено, що між відповідачем та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено кредитний договір №59504-09/2025 від 24.09.2025 за умовами якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших платежів. 28.04.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28042026, за яким ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належній йому права вимоги за реєстром боржників в т.ч. щодо відповідача (за реєстром б/н від 28.04.2026).

Проте, відповідач порушив умови договорів і тому має заборгованість, яку до теперішнього часу добровільно не сплатив. Позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача вищевказаний розмір заборгованості за кредитним договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане провадження 23.06.2026 передано у провадження судді Лагоди А.А.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито спрощене провадження по справі.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлено належними чином, про причини неявки суду не повідомлено, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив до суду не надано.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 24.09.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №59504-09/2025 (далі договір). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Y864. Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу позику в розмірі 6000,00 грн. на строк 120 днів, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. За користування кредитом позичальник сплачує товариству від суми кредиту в розрахунку 0,90 % в день, реальна процентна ставка 2572,74% річних.

Відповідно до п.3.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Згідно графіку платежів до договору комісія за надання кредиту складає 600,00 грн. (дата платежу 23.10.2025), проценти за користуванням кредитом усього 6480,00 грн.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 09.06.2026 №3426_260609120601 на суму 6000,00 грн. шляхом перерахування 24.09.2025 о 10:05:02 коштів на картку відповідача 4441-11…-….-0545, номер транзакції в системі iPay.ua - 872177901.

Також судом встановлено, що 28.04.2026 між ТОВ «Стар Файнес Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файнес Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файнес Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п.п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №б/н від 28.04.2026 до Договору факторингу №28042026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором в сумі 15102,60 грн., що складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 5946,00грн., заборгованості по відсотках в розмірі 1605,30грн., заборгованості за штрафом в розмірі 7551,30грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями,підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Надані позивачем докази є належними, достатніми та допустимими, подані з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до положень національного стандарту щодо оформлення документів та ст.ст.83, 95 ЦПК України, а тому можуть бути прийняті судом до уваги, а протилежне було б ознакою надмірного формалізму з боку суду.

Щодо стягнення штрафу.

Поряд з основною сумою боргу позивач просить стягнути 7551,30грн. штрафу.

Відповідно до п.5.3 договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

За наданим розрахунком боргу 22.01.2026 позивач нарахував 7551,30грн. штрафу.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ «Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця штраф за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, а нарахована позикодавцем неустойка підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу в розмірі 7551,30грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 5946грн. боргу за тілом кредиту, 1605,30грн. борг по відсоткам.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. Ціна позову 15102,60 грн., позов задоволено на суму 7551,30 грн., тобто на 50,0% (7551,30 грн. : 15102,60 грн. х 100,0 %), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1331,20 грн. судового збору (2662,40 грн. : 100,0 % х 50,0 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 223, 229, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 551, 616, 625, 1049-1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №59504-09/2025 від 24.09.2025 в сумі 7551,30грн. та понесені судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКППО: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.А. Лагода