Постановление суда № 138352013, 17.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9907/26

н/п 1-кс/953/4070/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р.Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026220000000713 від 12.06.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шолохове, Нікопольський р-н, Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має малолітнього сина, 2025р.н., офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 погоджене прокурором віддіду Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з визначенням розміру застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 665 600 гривень.

Так, в обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026220000000713, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, щоу період дії воєнного стану, введеного на території України, де підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з цим, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам, громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним із зазначеними обмеженнями, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2026 року, розробив злочинну схему незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України.

11.06.2026 ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , являється військовослужбовцем та перебуває за місцем дислокації підрозділу військової частини, у мобільному додатку «Telegram» з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 надіслав повідомлення ОСОБА_8 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , зі змістом, що він може вивести його з смт. Шевченково, Куп`янського району, Харківської області з подальшим переправленням через державний кордон України по за межами пункту пропуску в напрямку Республіка Молдова за грошову винагороду у розмірі 7000 доларів США, тим самим усвідомлюючи можливість отримання незаконного прибутку.

06.07.2026 ОСОБА_5 під час спілкування у мобільному додатку «Telegram», з ОСОБА_8 , якого залучено до конфеденційного співробітництва з органом досудового розслідування, обговорили реалізацію безпосереднього плану незаконного перетину державного кордону України, а саме ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_8 , останній забере особисто на транспортному засобі в населеному пункті Пролісне, Чугуївського р-н., Харківської обл., який є наближеним до місця дислокації військової частини, де проходить військову службу ОСОБА_8 та в подальшому доставить до населеного пункту Захарівка, Одеської обл., де ОСОБА_8 , необхідно буде пройти пішки у зазначеному ОСОБА_5 місці, через державний кордон України по за межами пункту пропуску, в напрямку Республіки Молдова, де після незаконного перетину державного кордону України на території Республіки Молдова ОСОБА_9 зустрінуть особи, яких ОСОБА_5 назвав прикордонниками Республіки Молдова, які нібито вже поінформовані про його прибуття та забезпечать подальше безперешкодне переміщення територією Республіки Молдова поза встановленим порядком перетину державного кордону, на підставі оформлення статусу «біженця».

16.07.2026 приблизно о 12 год. 20 хв., у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_8 , переконавшись в обізнаності ОСОБА_5 щодо порядку організації незаконного перетину державного кордону України і його готовності забезпечити таке переправлення, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, прибув до попередньо обумовленого місця зустрічі, а саме ТОВ «Нова Пошта» в с. Пролісне Чугуївського р-н., Харківської області, де його вже чекав ОСОБА_5 , на транспортному засобі марки «Mitsubishi» модель «Outlander», номерний знак НОМЕР_3 . Сівши до вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_5 , останні направились до с. Пісочин, Харківської обл.

Де ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу під`їзду № 1 буд. № 9 по пров. Комарова в с. Пісочин, Харківської обл., у транспортному засобі «Mitsubishi» модель «Outlander», номерний знак НОМЕР_3 , передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 7000 доларів США, що становить 313236 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 16.07.2026, які були заздалегідь виготовленими імітаційними засобами, як оплату за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України. Після отримання зазначених грошових коштів, протиправну діяльність ОСОБА_5 було викрито та припинено працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_5 виконав всі дії, які вважав необхідними для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене з корисливих мотивів.

16 липня 2026 року об 13 год. 30 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

17 липня 2026 об 11 год. 05 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.06.2026; протоколом огляду предмету (мобільного телефону) від 12.06.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 02.07.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 06.07.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо-, відеоконтроль особи № 2365 від 08.07.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо-, відеоконтроль особи № 2366 від 08.07.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 16.07.2026; протоколом обшуку у транспортному засобі від 16.07.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 16.07.2026.

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на наявність міцних соціальних зв`язків, наявність малолітньої дитини 2025 року народження, заперечував проти задоволення клопотання, просить застосувати домашній арешт чи визначити мінімальний розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян. Разом з цим, вказав, що під час затримання та перебування в якості затриманого насильство до нього не застосовувалося.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 також підтримав свого підзахисного, просив відмовити у задоволенні клопотання, просив застосувати домашній арешт чи визначити мінімальний розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026220000000713 від 12.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

16 липня 2026 року об 13 год. 30 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

17 липня 2026 об 11 год. 05 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Так, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». В тому числі і оцінка свідчень, які отриманні адвокатом при опитуванні відповідних осіб.

Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

Також, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити предмети та/або документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.

При встановленні наявності ризику впливу на свідка, тощо слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб на свідка.

Також, достатньо обґрунтованим є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, а тому підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту та підозрюваним, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваної виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного ОСОБА_5 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.

Щодо доводів сторони захисту про визначення мінімального розміру застави, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішення даного питання є виключною дискрецією суду.

Якщо притримуватись тієї думки, що під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88 від 26.01.1993, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04 від 08.01.2009, розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов`язків.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає доречним з`ясувати питання щодо визначення належного розміру застави.

Європейський суд з прав людини неодноразово своїх рішеннях наголошував на тому, що таке питання є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, тому органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави, в т.ч. під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначений розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, а також те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, який має малолітнього сина, 2025 р.н., офіційно не працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, наявність реальної можливості у нього внести заставу, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн. х 80 = 266 240), тобто в сумі 266 240 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № №12026220000000713 від 12.06.2026 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 13 вересня 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/9907/26, н/п 1-кс/953/4070/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання, у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 13 вересня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1