Решение № 138347270, 20.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/848/26

провадження № 2/753/4952/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача-2 - Горбенко І.М., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Київська міська рада про визнання наймачем квартири та внесення змін до договору найму,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просить визнати її наймачем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму замість попереднього наймача ОСОБА_2 , як члена сім`ї померлого, адже фактично вона проживала та вела спільне господарство з померлим протягом 9 років; внести відповідні зміни до договору найму квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та особового рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що останнім квартиронаймачем за адресою АДРЕСА_1 була двоюрідна сестра позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якої у квартирі залишився проживати її син - ОСОБА_2 . Після смерті сестри позивачка зі згоди племінника зареєструвалася у квартирі та фактично сім`єю (вона, чоловік, син) переїхали до племінника проживати однією родиною, проживали з ним з 2016 року та вели спільне господарство як одна сім`я.

Позивачка вказує, що син покійної не мав постійної роботи, а тому повністю його утримання, оплату комунальних послуг взяла на себе її сім`я і вони проживали фактично як члени сім`ї, адже окрім них близьких родичів більше не було і так хотіла її сестра. 22 серпня 2016 року був готовий наказ на зміну договору найму на її племінника, а тому фактично останнім квартиронаймачем був саме племінник ОСОБА_2 . З січня-лютого 2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ і при мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачка була вказана як контактна особа як єдиний член родини. Позивачка з сім`єю продовжувала проживати в квартирі за місцем реєстрації, допомагала племіннику весь цей час як морально, так і матеріально. ІНФОРМАЦІЯ_8 співробітники ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили позивачку про смерть племінника, який трагічно загинув в навчальному центрі.

Позивач вважає, що вона має право на зміну договору найму, так як проживала в цій квартирі як член сім`ї попереднього наймача ОСОБА_2 , набула рівного з наймачем права користування квартирою, прожовує в ній проживати зі своєю родиною й після його смерті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/848/26 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 31 березня 2026 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Київську міську раду.

13 березня 2026 року Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація подала відзив на позову заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що жодного документу, який є підставою для проживання в спірному житловому приміщенні позивач не має, позивачу не видавався ордер на право проживання в спірній квартирі, який відповідно до ст. 58 ЖК України є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

17 березня 2026 року Київська міська рада подала пояснення по суті спору, у яких просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просила розгляд справи проводити за відсутності представника КМР. У підтвердження своєї позиції Київська міська рада зазначила, що договір найму спірного житлового приміщення, яке належить до комунальної власності, фактично припинив свою дії 09 червня 2016 року у зв`язку із смертю останнього законного наймача - ОСОБА_3 і після її смерті правовідносини, що виникли на підставі зазначеного договору, не були належним чином продовжені або переоформлені у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3 , яка була останнім наймачем квартири, за життя не зверталася з вимогою визнати наймачем інших членів родини, також її син ОСОБА_2 після смерті матері за своє життя не звертався із вимогою визнати наймачем житла інших членів родини. Таким чином, передбачене статтею 106 ЖК України право позивача фактично не було реалізоване, а договір найму у встановленому порядку змінений не був. Позивач не підпадає під категорію осіб, які мають право на оренду квартири, а сам по собі факт реєстрації місця проживання чи проживання у квартирі в минулому не є безумовною підставою для виникнення права найму без дотримання передбаченої законом процедури.

17 березня 2026 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема, передано і будинок АДРЕСА_2 , а з 01 березня 2025 року Керуючу компанію визначено управителем цього багатоквартирного будинку. Таким чином, Керуюча компанія розпочала обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 з 01 травня 2015 року та прийняла на себе функції наймодавця у відносинах найму квартири № 65 зазначеного будинку.

Відповідач зазначає, що після смерті ОСОБА_3 , згідно з наказом від 22 серпня 2016 року № 348 договір найму кв. АДРЕСА_4 було змінено на наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість ОСОБА_1 зареєстрована у кв. АДРЕСА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - після смерті ОСОБА_3 , але до того часу коли ОСОБА_2 став наймачем квартири, а син позивача - ОСОБА_4 зареєстрований за цією адресою 30 грудня 2016 року. Договір найму квартири комунальної форми власності АДРЕСА_1 припинився в день смерті наймача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 і члени сім`ї наймача ОСОБА_2 після його смерті до підприємства з метою зміни договору найму не зверталися.

Як вказує відповідач, ОСОБА_1 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , звернулася із письмовою заявою до Керуючої компанії про внесення змін в договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_4 у зв`язку із смертю основного квартиронаймача ОСОБА_3 , із заявами до Керуючої компанії позивач про зміну договору найму на неї з ОСОБА_2 не зверталася.

Керуюча компанія надала відповідь листом від 26 грудня 2025 року, яким відмовлено щодо зміни договору найму у зв`язку з відсутністю правових підстав.

На думку відповідача ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 є тимчасовими жильцями, які самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

25 березня 2026 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив на позовну заяву та клопотання про виклик свідків. У запереченні на відзив ОСОБА_1 вказала, що у померлого ОСОБА_2 близьких родичів крім неї немає, він не був одружений та не мав дітей. Заперечувала проти тверджень відповідача щодо відсутності згоди племінника на її вселення, оскільки процес реєстрації у неприватизованій квартирі вимагає особистої письмової згоди усіх членів сім`ї, які там проживають. Позивач наполягає, що вона не є тимчасовим мешканцем, а проживала з померлим як член його сім`ї, вела з ним спільне господарство, а тому має право користуватися житлом на рівних правах з померлим та змінити договір найму на себе.

У судовому засіданні 31 березня 2026 року позивачка заявила клопотання, у якому просила витребувати з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації копію письмової згоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (орієнтовна дата ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2026 року відкладено розгляд справи на 29 квітня 2026 року, витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації копію письмової згоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (орієнтовна дата ІНФОРМАЦІЯ_2 )..

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року відкладено розгляд справи на 20 травня 2026 року та повторно витребувано докази.

04, 06 та 07 травня Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація подала до суду витребувані документи.

20 травня 2026 року позивач подала до суду клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року підготовче провадження у справі № 753/848/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті, викликано як свідків у судове засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Заслухавши учасників справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру № Б82820 на жиле приміщення від 01 березня 1968 року ОСОБА_8 на родину з чотирьох осіб ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надано в користування двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 померли.

ІНФОРМАЦІЯ_5 також померла ОСОБА_12 .

Як слідує з витягу з наказу від 22 серпня 2016 року № 348 «Про зміну договору найму житлового приміщення» змінено договір найму кв. АДРЕСА_4 та визначено основним наймачем ОСОБА_2 , який проживав в квартирі після смерті померлого наймача, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою про нарахування по особовому рахунку, виданою КК «Центр комунального сервісу» 02 грудня 2025 року, згідно з даних облікової бази нарахувань з послугу з управління багатоквартирним будинком, квартиронаймачем за квартиною АДРЕСА_5 є ОСОБА_3 .

Як пояснили сторони, за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на праві господарського відання було закріплено об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема передано і будинок АДРЕСА_2 . Також 01 березня 2025 року Керуючу компанію визначено управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та між райдержадміністрацією, яка діє від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та Керуючою компанією підписано Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 від 11 лютого 2025 року № 430.

Таким чином, Керуюча компанія прийняла на себе функції наймодавця у відносинах найму.

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 з 13 серпня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

11 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» із заявою щодо зміни договору найму та визначення її наймачем спірної квартири, у відповідь на який Керуюча компанія повідомила, що договір найму квартири припинився в день смерті наймача - ОСОБА_13 і члени сім`ї наймача ОСОБА_3 після її смерті до підприємства з метою зміни договору найму не зверталися, а тому відсутні правові підстави для зміни договору найму.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_14 показала, що проживає у будинку АДРЕСА_2 , знайома з сім`єю позивачки з 2022 року, до цього бачила, що вони почали проживали у будинку після смерті мами ОСОБА_15 . Свідок і позивачка тісніше почали спілкуватися з 2022 року і ОСОБА_16 заміняла ОСОБА_15 маму і старшу сестру, вони були як одна родина. Після смерті ОСОБА_17 позивачка організувала його поховання, інших родичів у ОСОБА_15 не було. Свідок повідомила, що бачила їх разом, вони разом їздили в село, ходили в магазин, можливо робили ремонт, оскільки заносили якісь матеріали, позивачка допомагала ОСОБА_15 після початку його служби, так як купувала йому форму, бронежилет, телефон.

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що проживає у будинку АДРЕСА_2 , була знайома з ОСОБА_19 - племінником позивачки, який жив з бабусею і мамою. Коли ОСОБА_20 захворіла, вона жалілася свідку, що ОСОБА_21 залишиться один і у неї є сестра ОСОБА_22 , яка переїхала у квартиру після смерті ОСОБА_23 . Свідок вважає, що сім`я позивачки порядна, вони почали робити ремонт, ОСОБА_21 був доглянутий, нагодований і його друзі нічого не могли зробити, бо чоловік ОСОБА_22 припиняв неприйнятні дії і якби ОСОБА_21 залишився один - було би гірше.

Матеріали справи також свідчать, що позивачка отримала від ІНФОРМАЦІЯ_6 сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого (померлого) ОСОБА_2 , організувала проведення його поховання.

Також позивачка надала виписку з її банківського рахунку щодо здійснених нею за останні 3 роки оплат житлово-комунальних послуг за адресою спірної квартири.

Як слідує із тексту Заяви про реєстрацію місця проживання від 12 серпня 2016 року, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі документа, що підтверджує проживання - ордер № Б-82820 від 01 березня 1968 року та згоди наймача ОСОБА_2 .

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати її наймачем спірної квартири та внести зміни до договору найму цієї квартири.

Спірна квартира належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що сторони не заперечують. ОСОБА_1 із 13 серпня 2016 року зареєстрована за адресою спірної квартири, наймачем якої був ОСОБА_2 , який помер.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 58 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17, від 26 грудня 2024 року у справі № 489/1183/21.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Оцінивши надані сторонами докази суд вважає, що позивачка довела її вселення у встановленому законом порядку у спірну квартиру та постійне проживання у ній як члена сім`ї наймача, що підтверджується фактом реєстрації позивачки у вказаній квартирі з дозволу наймача ОСОБА_2 ; доказами, що свідчать про її проживання із наймачем ОСОБА_2 однією сім`єю, постійною оплатою нею житлово-комунальних послуг за адресою спірної квартири; показаннями свідків - сусідів позивачки, які підтвердили проживання сім`ї позивачки з ОСОБА_2 після смерті його матері; відсутністю інформації про наявність у позивачки іншого житла на праві власності чи у користуванні чи про наявності якоїсь іншої угоди між наймачем і позивачкою щодо певного порядку користування жилим приміщенням.

За таких обставин суд вважає, що позивачка може бути визнана наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Київська міська рада про визнання наймачем квартири та внесення змін до договору найму задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 наймачем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму після смерті попереднього наймача ОСОБА_2 .

Внести зміни до договору найму квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в частині наймача.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 148-а, код ЄДРПОУ 39604270);

Відповідач 2: Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація(м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11, код ЄДРПОУ 37388222).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК